Конституція 1918

ВЦИК, СНК.

За конституцією 1918 року ВЦВК був вищим законодавчим, розпорядницьким і контролюючим органом Російської Соціалістичної Федеративної республіки. Він був давати загальне напрям діяльності робітничо-селянського уряду та всіх органів Радянської влади у країні. У його компетенцію входило об'єднання й погодження роботи з законодавству й управлінню і плідне спостереження над проведенням у життя Радянської Конституції, постанов Всеросійських з'їздів Рад і центральних органів радянської влади. Він розглядав і стверджував проекти декретів й інші пропозиції, внесені РНК чи окремими відомствами, а також міг видавати власні декрети і розпорядження. До повноважень ВЦВКа входив скликання Всеросійського з'їзду Рад, якому він повинен представляти звіт від проведеної роботи і доповіді із загальної політиці та інших окремим питанням. ВЦВК утворював РНК у загальне управління справами РРФСР. Разом з З'їздом Рад ВЦИКу підлягали такі питання загальнодержавного значения:

. Твердження, зміну цін і доповнення Конституции.

. загальне керівництво всій зовнішній і внутрішньої політикою РСФСР.

. встановлення політики та зміна кордонів государства.

. прийняття у склад РРФСР нових членів республіки і визнання їх виходу оттуда.

. встановлення політики та зміна системи заходів, терезів і попросити грошей біля РСФСР.

. встановлення загальнодержавних податків і повинностей.

. встановлення основ організації Збройних Сил РСФСР.

. видання постанов придбання і втрати гражданства.

. право загальної економічної й часткової амністії та інші вопросы.

Про членах ВЦВКа у Конституції сказано лише те, що вони працюють у відділах РНК або виконують особливі доручення ВЦВКа Советов.

Натомість РНК належало загальне управління справами РРФСР. Для здійснення цього завдання РНК міг видавати декрети, розпорядження, інструкцією, і інші нормативні акти, необхідних правильного і швидкого течії державного життя. Про всіх своїх постановах і рішеннях РНК негайно повинен повідомляти ВЦИКу, який має право скасувати або призупинити всяке постанова чи рішення РНК. Усі постанови рішення РНК, мають велике загальнополітичне значення також були представлятися в руки і запровадження ВЦВКа. Однак у Конституції особливо обумовлено, що такі заходи, які прагнуть невідкладного виконання можна здійснити РНК безпосередньо. Члени РНК стоять на чолі окремих наркоматів, яких всього було створено 17:

. по іноземним делам.

. по військовим делам.

. по морським делам.

. внутрішніми делам.

. юстиции.

. труда.

. соціального обеспечения.

. просвещения.

. почт і телеграфов.

. у справі национальностей.

. з фінансових делам.

. шляхів сообщения.

. земледелия.

. торгівлі, і промышленности.

. продовольствия.

. державного контроля.

. Вищий Рада Народного Хозяйства.

. здравоохранения.

При кожному наркомі під головуванням утворювалася колегія, члени якої затверджувалися РНК. Нарком мав право одноосібно приймати рішення з всіх цих питаннях, підлягає ведення відповідного наркомату, доводячи про неї до колегії. Що стосується незгоди колегії із тим чи іншим рішенням наркома колегія, не зупиняючи виконання рішення, може оскаржити їх у РНК чи Президія ВЦВКа. Така ж право належало кожному окремому члену коллегии.

Конституція чітко встановлює відповідальність РНК перед З'їздом Рад і ВЦИКом, а наркомів перед РНК і ВЦИКом.

Звання народного комісара належало виключно членам РНК, котрий відає загальними справами РСФРР та УСРР ніяким іншим представникам Радянської влади як у центрі і на місцях присвоєно не могло. Це становище у Конституції обмовляється окремої статьей.

Виборче право.

Правом обирати й бути обраними в Ради користувалися незалежно від статі, раси, національності, віросповідання, осілості, яким на день голосування виповнилося 18 років громадяни РРФСР, які: а) добували кошти життя продуктивною і суспільно корисним працею, і навіть особи, зайняті домом, які забезпечують для перших можливість продуктивної праці, якось: робітники і службовці всіх видів тварин і категорій, зайняті у промисловості, торгівлі, сільському господарстві ін., селяни і казаки-земледельцы, не користуються найманим працею з єдиною метою одержання прибутку б) солдати Червоної Армії і флоту в) громадяни, перелічені вище, а частково втративши трудоспособность.

Спеціально обумовлено, що Ради можуть знижувати виборчий вік, а як і те, що активне і пасивне виборче право надається деяких випадках і громадянам іноземних государств.

Перелічені вище громадяни що неспроможні обирати й бути обраними, якщо вони вдаються до найманої праці з метою добування прибутку, живуть на нетрудовий дохід, є приватними торговцями, ченцями, духовними служителями Церков та релігійних культів, і навіть злочинці, душевно хворі та інші лица.

Вибори мають здійснюватися у присутності виборчої комісії і представника місцевої Ради відповідно до які встановилися звичаям у дні, що встановлюються місцевими Совітами. Про хід і результаті виборів складався протокол мови за підписом членів виборчої комісії і представника місцевих рад. Докладний порядок виробництва виборів, а одно що у них професійних та інших організацій визначався місцевими Совітами згідно з інструкцією ВЦИКа.

Весь матеріал із виробництва виборів вступає у відповідний Рада, який перевірки призначає мандатну комісію. Про результати перевірки комісія доповідає Раді, а Рада, своєю чергою, вирішує питання про затвердження спірних кандидатів. Що стосується незатвердження одного чи іншого кандидата Рада призначає нові вибори. Виборці, які послали до Ради депутата, заслуговують у час відкликати його й зробити нові вибори відповідно до загальному положению.