Позамовний метод. 
Методи калькулювання собівартості продукції

Позамовний метод обліку собівартості використовується при виготовленні унікального або виконуваного за спеціальним замовленням вироби. У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним типом організації виробництва. Такі підприємства організуються для виготовлення виробів обмеженого споживання. Найбільш типові заводи важкого машинобудування, що створюють блюмінги, прокатні стани, екскаватори великих потужностей, а також військово-промислового комплексу, де переважають механічні процеси обробки, і виробляється неповторюваних або рідко повторюється продукція. Випуск великого замовлення вимагає серйозних матеріальних, трудових та інших витрат, але їм, як правило, не можна повністю завантажити виробничі потужності підприємства. Тому воно одночасно може виконувати й інші замовлення, виготовляти десятки різних за конструкцією виробів, але кожне — в досить обмеженій кількості.

Позамовний метод обліку собівартості застосовується у виробництвах, що випускають дослідні зразки продукції, а також у допоміжних виробництвах — при виготовленні спеціальних інструментів, проведення ремонтних робіт. Сферою застосування позамовного методу обліку є також дрібносерійні промислові підприємства. Серія — це певна кількість однакових по конструкції виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно. Дрібносерійні виробництва організуються для випуску продукції, що вимагається споживачеві в незначних кількостях. Тому дрібносерійні підприємства завантажують відносно великий і досить різноманітною номенклатурою виробів. Як приклад можна привести судно-і авіабудування, а також поліграфічні підприємства, що випускають продукцію серіями, кількість якої визначається замовленим тиражем.

Область застосування позамовного методу обліку не обмежується промисловим виробництвом. Він успішно використовується в будівництві, науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров’я. Останні роки ознаменувалися розвитком сфери послуг. При виготовленні меблів, килимів, пошитті одягу за індивідуальними замовленнями, ремонті автомобілів, годинників, телевізорів і наданні інших послуг майстерні, хімчистки, ательє також використовують замовленнями калькулювання. Сутність даного методу полягає в наступному: всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями. Решта витрат враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень відповідно; З встановленої базою (ставкою) розподілу.

Об'єктом обліку витрат і об'єктом калькулювання при цьому методі є окремий виробничий замовлення. При цьому під замовленням розуміється заявка клієнта на певну кількість спеціально створених або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визначається договором із замовником. У ньому обмовляється вартість, оплачувана замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), термін виконання замовлення. До моменту виконання замовлення всі відносяться до нього витрати вважаються незавершеним виробництвом. Облік витрат за окремими замовленнями починається з відкриття замовлення. «Відкрити замовлення» — значить заповнити відповідний бланк замовлення (або наряд на виконання замовлення). Цей документ знаходиться в бухгалтерії. Бухгалтерія для обліку витрат по замовленнях для кожного замовлення відкриває картку (відомість). У міру проходження замовлення у картці замовлення накопичується інформація про витрати за прямими матеріалами, прямим трудозатратах і загальнозаводським витрат, пов’язаних з його виготовленням. Таким чином, картка замовлення є основним обліковим регістром в умовах позамовного методу калькулювання. Попередільний метод обліку застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною та матеріалами і характером обробки масовою продукцією, під час виробництва якої переважають фізико-хімічні і термічні виробничі процеси. Найбільше цей метод застосовується у хімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, легкій, харчовій галузях промисловості.

Сутність попередільного методу полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами виробництва. При використанні цього методу обліку витрат на виробництво, починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, витрати враховуються в кожному цеху, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У разі застосування обліку і калькулювання допоміжних виробництв, що випускають однорідну продукцію або послуги (пар, стиснене повітря, воду) і не мають незавершеного виробництва застосовують однопередільний метод або так званий простий. Однопередільний метод — це різновид попередільного методу, при якому фактичні витрати обліковують за встановленими статтями витрат на весь випуск продукції. При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення [5, c. 580].

Середню собівартість одиниці продукції визначають діленням усіх виробничих витрат (витрат за кожною статтею) на кількість готової продукції. Такий порядок обліку витрат і визначення собівартості одиниці продукції можливий у масових виробництвах, які випускають просту однорідну продукцію, що не має складових або напівфабрикатів, а залишки незавершеного виробництва вкрай незначні або стабільні чи їх взагалі немає.

Крім однопередільного методу, використовують багато-передільний метод. Він застосовується тоді, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначається за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують у кінці останнього переділу. У попередільних виробництвах виготовляють різні види продукції. Це вимагає роздільного обліку витрат не лише за переділами, а й за окремими продуктами. Тому важливим завданням бухгалтерського обліку витрат на виробництво є облік прямих витрат за продуктами у межах кожного переділу технологічного процесу.