Оборона Порт-Артура

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Оборона Порт-Артура (реферат, курсова, диплом, контрольна)

План.

Введение

II. Героїчна оборона Порт-Артура:

1) історія Далекого Востока;

2) Збройні сили сторін напередодні войны;

3) розвиток конфликта;

4) напад японського флоту на російську ескадру в Порт-Артуре;

5) початок бойових дій на суше;

6) спроба прориву ескадри у Владивосток;

7) провал прискореної атаки Порт-Артура;

8) другий штурм Порт-Артура;

9) оборона і падіння Порт-Артура.

III.

Заключение

Введение

У цьому роботі розглядаються причини поразки російських військ, оборонявших героїчну приморську фортеця Порт-Артур під час русско-японской війни 1904−1905 рр. Автор реферату намагається проаналізувати причини поразки російського флоту і програшу війни у цілому. Багато положень підтверджені офіційними документами. Автор стверджує, що економічні причини поразки царату у війні лежать у області стратегії війни, а чи не у цьому, що Вітгефт ні флотоводцем, а Про те — флотоводець, що японці були кращими підготовлені в тактичному плані місто й т.д. Хоча, звісно, стратегічні помилки, безумовно, зіграли какую-то роль, але з главную.

Автор вважає, що з найголовніших опор оборони — флот він від дезорганізації й у повністю винен Головний морської штаб, керований до війни й у перші місяці її адміралом Різдвяним. Основні причини факти автор формулює так: штаб у роботі не пов’язував стратегію з політикою, внаслідок флот виявився непідготовленим до війни; стало можливим атака японських міноносців порт-артурской ескадри; непродумане бойове розгортання флоту і зосередження головних його сил в Порт-Артуре створило японцям сприятливі умови для блокади ескадри; відсутність підготовлених опорних пунктів у Атлантиці і Тихому океані шкідливо позначилося на марш-маневре II Тихоокеанської ескадри і дозволило організувати крейсерські операції проти торгівлі Японии.

Автор стверджує, що солдати та й багато офіцери розумів причин існуючої війни, було невідомо, внаслідок чого вони проливають свою кров, що у зв’язки й з цим часто у військах не було необхідне перемоги наснагу і порив до рішучим действиям.

II. Героїчна оборона Порт-Артура.

Історія Далекого Востока…

У Росії її інтерес до Далекому Сходу став виявлятися з 19 століття, після входження до її складу Сибіру. На знову приєднаної території було введено общеруське законодавство. Проте кріпацтва там не існувало. Саме це стало причиною, що величезних мас трудового населення рушили із центральних регіонів країни сходові. У 1639 року російські вперше вийшли до берегів моря. На початку 18 століття їхня вплив поширилося на Камчатку, Курильські острови Фіджі і Сахалін. У першій половині 18 століття володіннями Росії стали Аляска і Алеутські острова.

На середину 19 століття східних околицях Росії виникла обстановка. У володіння Російської держави входили все Тихоокеанське узбережжі, омываемое Беринговим, Охотским і Японським морями, Аляска, Алеутські і Курильські острова, Сахалін. Але вже вимагалося остаточне врегулювання питання про кордон Японією. Важливо було домогтися повернення в Приамур’я, захоплених Цинским Китаєм наприкінці 17 століття. Рішення з завдань ускладнювалося зростання експансією у районі Далекого Сходу західних держав: Англії, Німеччині й США.

Головним об'єктом їх колоніальної політики стає феодальний Китай, яка сама доти проводив політику агресії захоплень стосовно сусіднім народам.

У зв’язку з переходом в 60−70-х роках 19 століття до проведення активнішої політики у Середню Азію царському уряду мало приділяло уваги своїм далекосхідним околиць. Понад те, продаж в 1867 року США Аляски і Алеутських островів й необгрунтована поступка в 1875 року Японії належали Росії Курильських островів завдали великої шкоди державним інтересам Россі на Тихому океане.

У 1970;х роках 19 століття особливо велику активність Далекому Сході виявляє Японія. Її розвиток як капіталістичної країни починається з моменту подій у 1868 року (відновлення Медзи ((реставрація влади імператора). У 1872−1873 року у Японії було ухвалено Закон про загальної військової повинності. Усі громадяни, досягли 20 років підлягали заклику до армії. За запровадженням загальної військового обов’язку пішла реорганізація системи народної освіти. Розміщення навчальних закладів були пристосовані до структурі військових округів, районів і земельних ділянок комплектування. Далі Японія починає війну із Китаєм. У результаті: Симоносекский договор (17 квітня 1895 року), яким Китай визнавав повну «незалежність» Кореї, віддавав велику контрибуцію, та, крім того, Тайвань (Формозу), Пескадорские острова (Пэнхуледао), Ляодунський півострів з фортецею Порт-Артур.

Такий результат японо-китайской війни суперечив інтересам російського царату, який, природно, не хотів мати агресивного сусіда біля свого кордону. Царське уряд що з урядами Німеччині й Німеччини виступили проти умов мирний договір змусило японських загарбників відмовитися від Ляодунского півострова, і Порт-Артура. Це спричинило початок відкритої боротьби між Росією і Японією і кроком для зближення Китаю та Росії, між якими 1896 року уклали договору про взаємодопомоги у разі нападу Японії завезеними на територію одній з договірних сторін. Росії дозволено будувати східної ділянки Сибірській залізниці біля Маньчжурии.

Допомагаючи царському уряду, Франція робила це виключно из-за здобуття права втрачена союзника у Європі. Кайзерівська Німеччина вела свою політику, прагнучи загострити стосунки між Японією і Росія. Німецькі посилено готувалися до переділу світу й намагалися відвернути сили царату від кордонів, приймаючи заходи до того що, щоб урвати кое-что на Далекому сході з’явилися й у разі війни мати там опорний пункт для свого флоту. У листопаді 1897 року німці захопили китайський порт Циндао. Китайське уряд звернулося до царя, як союзнику, по медичну допомогу. Але царський уряд, щоб уникнути розпочинати конфлікт за німцями, і навіть маючи інформацію про намір Японії Англії захопити узбережжі Маньчжурії, різко змінило власну політику стосовно Китаю. У грудні 1897 року російські військові кораблі ввійшли на рейд Порт-Артура і Талиенвана і залишився там зимувати. У тому наступного року місто прибутку перші батальйони військ. А невдовзі Китай вимушений був підписати конвенцію про передачу Росії у оренду на 25 років південній частині Ляодунского півострова з портом Порт-Артур і прилеглими островами Елліот, Блонд, Санташантао, Роунд, Мурчисон і інші. Ця територія під назвою Квантунської області була найнижчою включено до склад Росії. Порт-Артур став военно-морской базою російської Тихоокеанской эскадры.

Саме тоді у Китаї, из-за гніту чиновників, зростали народні бунти, які потім переросли в «боксерське» повстання, жорстоко придушене интервентами.

У 1902 року було підписано англо-японский договір, яким боку визнавали права одне одного втручатися у справи Кореї й Китаю і зобов’язувалися дотримуватися нейтралітету. У секретному додатку договору союзники зобов’язувалися тримати водами Далекого Сходу флот, переважаючий за силою флот будь-якого третього держави, і навіть ремонтувати і постачати всім необхідними кораблі договаривавшихся сторон.

Англо-японский союз, отже, направили як проти Росії, а й проти Китаю. Він прискорив розв’язання військового конфлікту. Також у розпалюванні війни між Росією і Японією діяльну прийняли правлячі кола США. Уклавши блок з Англією і, отримавши від США кошти на ведення великої війни, японські правителі вирішили, що можуть диктувати Росії умови. Уряд мікадо запропонувало царському уряду переглянути що існують договори між Росією, Японією, Китаєм, Кореєю, вивести війська з Маньчжурії і визнати протекторат Японії над Кореєю. Натомість воно обіцяло визнати свободу дій російських з охорони своїх залізниць Маньчжурии.

У той самий час Далекому Сході була створена намісництво, що його очолив головний начальник Квантунської області вице-адмирал Алексєєв. Намісник підпорядковувався спеціально створеному особливому комітету по справам Далекого Сходу, головою якого було царь.

23 грудня із боку Японії вважається вже в ультимативній формі пішли нові пропозиції щодо Південної Маньчжурії. Оливи до вогню підлив Теодор Рузвельт, офіційно заявивши, що у майбутню війну США дотримуватися політики сприятливого для Японії нейтралітету. За кілька днів війни Японію відвідав, безумовно ні з метою екскурсії, військовий міністр США Тафт. До лютого 1984 року царизм залишився без союзників перед фінансової могутності монополістичного капіталу, перед японцями, збройними до зубів Америкою і Англией.

Знаючи непідготовленості супротивника й скориставшись сприятливою обстановкою, вночі на 9 лютого 1904 року Японія розв’язала войну.

Царська Росія, опинившись у початку ХХ століття у центрі міжнародних протиріч та напередодні Революції своїй країні, не могла вирішити державних завдань Далекому сході з’явилися й була перша з суті використана імперіалістами США, Англії і Німеччині, готували війну за переділ світу, у интересах.

Збройні сили сторін напередодні войны.

Загальне співвідношення морських сил до початку війни. |Кораблі |Росія |Японія | |Ескадрені броненосцы|7 |6 | |Броненосні крейсера |4 |8* | |(крейсера I рангу) | | | |Легкі крейсера |7 |12 | |(крейсера II рангу) | | | |Ескадрені міноносці |27** |27 | |Малі міноносці |10 |19 | |Мінні загороджувачі |2 |— | |Канонерские човни |6 |8 | |Усього |63 |80 | |Загальний тоннаж, тис. т. |190 |260 |.

*— Куплені у Аргентини крейсера «Ниссин» і «Кассуга» вступив у лад 11 квітня 1904 года.

**— Сюди включені мінні крейсера «Вершник» і «Гайдамак».

Дані взяті з «Історія военно-морского мистецтва», т. 3, з. 56.

Зростання чисельності японської армії й російських військ Далекому Сході. |Дата |Солдати |Офіцери |.

Японська армія |До 1 січня 1894 року |58 446 |2476 | |До 1 січня 1904 року |142 663 |8082 |.

Росіяни війська |До 1 січня 1895 року |32 716 |1118 | |До 1 січня 1904 року |94 586 |3249 |.

Дані взяті з «Русско-японская війна 1904−1905 рр.», т.1, з. 308, 379, 391.

Тактико-технические дані деяких російських кораблів напередодні русско-японской войны.

Ескадрені броненосці |"Петропавло|1894|11 354|17 |4 — 305 мм |6 |651 | |тск" | | | |12 — 152 мм | | | | | | | |12 — 47 мм | | | | | | | |28 — 37 мм | | | |"Полтава" |1894|10 960|17 |І це |6 |651 | |Севастополь|1895|11 842|17 |(|6 |651 | |" | | | | | | | |"Пересвітло" |1898|12 674|18 |4 — 254 мм |5 |778 | | | | | |11 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |20 — 47 мм | | | | | | | |8 — 37 мм | | | |"Ретвізан" |1900|12 902|18 |4 — 305 мм |6 |778 | | | | | |12 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |24 — 47 мм | | | | | | | |8 — 37 мм | | | |"Перемога" |1900|12 674|18 |4 — 254 мм |5 |778 | | | | | |9 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |20 — 47 мм | | | | | | | |8 — 37 мм | | | |"Цесаревич"|1901|12 900|18 |4 — 305 мм |4 |немає даних | | | | | |12 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |20 — 47 мм | | |.

Крейсера I рангу |"Рюрік" |1892|11 690|18 |4 — 203 мм |6 |719 | | | | | |16 — 152 мм | | | | | | | |6 — 120 мм | | | |"Росія" |1896|13 675|19 |4 — 203 мм |5 |839 | | | | | |6 -152 мм | | | | | | | |12 — 75 мм | | | | | | | |16 — 37 мм | | | |"Громобой" |1899|13 880|19 |4 — 203 мм |4 |874 | | | | | |16 — 152 мм | | | | | | | |24 — 75 мм | | | | | | | |12 — 47 мм | | | | | | | |18 — 37 мм | | | |"Варяг" |1899|6500 |23 |12 — 152 мм |6 |573 | | | | | |12 — 75 мм | | | | | | | |8 — 47 мм | | | |"Паллада" |1899|6731 |20 |8 — 152 мм |3 |567 | | | | | |24 — 75 мм | | | | | | | |8 — 37 мм | | | |"Діана" |1899|6731 |20 |І це |3 |567 | |"Аскольд" |1909|5905 |23 |12 — 152 мм |6 |573 | | | | | |12 — 75 мм | | | | | | | |8 — 47 мм | | |.

Ескадрені броненосці |"Фудзі" |1896|12 649|18 |4 — 305 мм |4 |652 | | | | | |10 — 152 мм | | | | | | | |16 — 75 мм | | | | | | | |4 — 47 мм | | | |"Ясима" |1896|12 517|18 |І це |4 |652 | |"Сикисима" |1898|14 850|18 |4 — 305 мм |4 |791 | | | | | |14 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |12 — 47 мм | | | |"Хацусе" |1899|15 000|18 |І це |4 |830 | |"Асахі" |1899|15 200|18 |- || - |4 |791 | |"Микаса" |1900|15 352|18 |4 — 305 мм |4 |830 | | | | | |14 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |12 — 47 мм | | |.

Крейсера |"Иватэ" |1900|9800 |21 |4 — 203 мм |4 |585 | | | | | |14 — 152 мм | | | | | | | |20 — 75 мм | | | | | | | |7 — 47 мм | | | |"Идзумо" |1899|9800 |21 |І це |4 |585 | |"Токива" |1898|9755 |21 |- || - |5 |553 | |"Асама" |1899|9755 |21 |- || - |5 |553 | |"Адзума" |1899|9460 |21 |4 — 203 мм |5 |948 | | | | | |12 — 152 мм | | | | | | | |12 — 75 мм | | | | | | | |7 — 47 мм | | | |"Якумо" |1899|9800 |20 |І це |5 |470 | |"Ниссин" |1903|7583 |20 |4 -203 мм |4 |525 | | | | | |14 — 152 мм | | | | | | | |10 -76 мм | | | |"Кассуга" |1902|7583 |20 |1- 254 мм | | | | | | | |2 -203 мм | | | | | | | |14 — 152 мм | | | | | | | |10 — 76 мм | | | | | | | |8 — 37 мм | | |.

Розвиток конфликта.

Порт-Артур, у якому базувалися основні кораблі флоту, як приморська фортеця обіймав надзвичайно вигідне становище на Жовтому морі. Звідси флот міг постійно тримати під ударами Корейський і Печилийские затоки, тобто. найважливіші операційні лінії японських армій у випадку їхньої висадки в Маньчжурії. Але, займаючи вигідне становище, Порт-Артур був погано обладнаний як флоту. Внутрішня гавань для стоянки кораблів була тісна, мелководна, мала лише вихід, причому дуже вузьке та малий. Великі кораблі могли виходити у морі і повертатися до лише під час припливу і те з допомогою буксирів. Зовнішній рейд, цілком відкритий, був дуже небезпечна стоянки кораблів. З іншого боку, фортеця виявилася недостатньо захищеної з суші та з моря.

До лютого 1904 року фортеця мала на озброєнні 116 знарядь, готові до відкриттю вогню. У тому числі на морському напрямі — 108, але в сухопутному лише 8 знарядь. Приморські батареї фортеці проектувалися і будували людьми, далекі від флоту. Ніхто більше не цікавився потребами та вимогами флоту. У результаті було побудовано бетоновані споруди, переважно своєму мало сталі й непристосовані для боротьби з броненосным флотом японцев.

Порт-Артур до війни не був фортеці, здатної витримати удар серйозного противника, як і военно-морская база було забезпечить флоту безпечного базирования.

Влітку 1903 року Куропаткин інспектував війська Далекого Сходу, і особливо ретельно ознайомився з оборонними спорудами Порт-Артура і обороноздатністю фортеці. Безумовно, вона бачила цей стан, але після повернення Петербург доповів царю неправду. У доповіді Куропаткин писав: «Зміцнення Порт-Артура закінчуються і зроблять його за достатньому гарнізоні і запасах неприступним з моря, и з суші. Гарнізон Квантуна посилився значною мірою. Запаси доведені до річний порції. Нині годі й тривожитися, навіть більшість, наприклад, японської армії обрушитися на Порт-Артур.Мы маємо сили відстояти Порт-Артур, навіть борючись один проти 5−10 врагов… Дальнейшие роботи дадуть змогу знайти безпечне сховище нашої Тихоокеанской ескадрі. Вже нині ця ескадра може сміливо міряти свої сили з усім флотом Японії з надією на повний успіх. Отже, Порт-Артур, забезпечений з моря, и з суші, обладнаний сильним гарнізоном і підтриманий могутнім флотом, представляє цілком самостійну силу. Запасів зібрано стільки, що діти наші війська встигнуть зібратися в Маньчжурії, завдати рішуче поразка противнику звільнити обложений чи блокований Порт-Артур. Два року тому, навіть рік тому, ми мали змогу тривожитися відірваністю Порт-Артура від Росії та Приамур’я. Нині можна не тревожиться».

Представляючи в рожевих фарбах готовність армії й флоту до війни Японією, Куропаткин вводив правлячу кліку на манівці і прискорював наближення конфлікту Далекому Востоке.

Військовий міністр, безумовно, переоцінював сили та можливості російських Збройних Сил Далекому сході з’явилися й недооцінював противника.

Напад японського флота.

на російську ескадру в Порт-Артуре.

На початку січня 1904 року вице-адмирал Алексєєв, припускаючи, що японське уряд вот-вот розв’яже війну, звернувся безпосередньо до царю з проханням дозволити оголошення мобілізації військ Далекому Сході. За кілька днів, 12 січня, відказують, у якому дозволялося оголосити на військовому становищі фортеці Порт-Артур і Владивосток, приготуватися до мобілізації і загін військ до відправки на Ялу, щоб прикрити із боку Кореї зосередження військ у Південної Манчжурії тому випадку, якщо японці висадяться у Кореї. 23 січня наказали сформувати у районі Ляолян-Хайчен і висунути на річку Ялу загін військ у складі бригади піхоти, козацької бригади, артилерійського дивізіону і роти саперов.

Японці, розуміючи, що час працює проти них, поспішали. 15 січня почалися збори запасних на острові Цусіма й у міцності Хакодате. У районі Сасебо зосереджувалися транспорти для перевезення військ. Алексєєв знову звернувся безпосередньо до царю по дозвіл оголосити мобілізацію і почав перевезення військ у район зосередження. З іншого боку, він просив дозволу вивести в море флот для протидії висадці японських армій в Чемульпо і північніше його. Через п’ять днів цар відповів телеграмою: «Бажано, щоб японці, а не ми відкрили воєнних дій. Тому, якщо вони почнуть дії проти нас, то не повинні перешкоджати їх висадці в Південної Кореї чи східний берег до Гензана включно. Але, якби західний боці Кореї їх флот з десантом чи ні нього перейде у півночі через тридцять восьму паралель, то, вам надається їх атакувати, не дожидая першого пострілу зі своїми стороны».

Але вже до цієї телеграми Алексєєву було дозволено розпочати кампанію, вийшла у море задля об'єднаного плавання і виробництва стрельб.

4 лютого до Токіо став відомий, що російська ескадра залишила Порт-Артур. Японське уряд негайно скористалося цим приводом, аби реалізовувати свої задумані плани. На нараді в мікадо було вирішено розпочати воєнних дій без офіційного оголошення війни; тут ж було дано укази про відправку військ у Корею — в Чемульпо і нападі на російський флот на місці його базування. У дивовижній країні було оголошено загальна мобилизация.

6 лютого японський флот у складі 6 броненосців, 14 крейсерів і більше 36 винищувачів і міноносців вирушив у море.

Цього дня головний командир Кронштадтського порту Степан Осипович Макаров, тривожачись за долі російського флоту, подав управляючому морським міністерством адміралу Авелану лист, у якому писав, що зараз не поставити флот у внутрішній басейн Порт-Артура, ми змушені будемо це після першої нічний атаки дорого заплативши за ошибку.

Лист Макарова з резолюціями «доповісти його величності», «военно-морскому відділу до справ» і «зберігати дуже таємно, копій не знімати» потрапив у архів. Чиновники морського міністерства та Головного морського штабу залишилися глухі голосу неспокійного адмирала.

Алексєєв, попри явні ознаки війни, прийняв заходів для приведення в бойову готовність військ та флоту. Напружені відносини з Японією і розрив дипломатичних відносин приховані від офіцерів. На початку лютого проводилися военно-морские вчення на російської эскадре.

У ніч на 9 лютого російська ескадра у складі 16 вимпелів стояла скупченої осіб на зовнішньому рейді по диспозиції мирного часу. Підходи до рейду, всупереч здоровому глузду, висвітлювалися корабельними прожекторами. Чергові крейсера «Аскольд» і «Діана», замість бути, у море, перебували лише у готовності у разі виходу по тревоге.

У 11 годині вечора на флагманському броненосці «Петропавловськ» закінчилося те що нараду у вице-адмирала Старк, у якому обговорювалися заходи проти можливого нападу противника. Прощаючись з офіцерами перед з'їздом з корабля, начальник морського штабу контр-адмирал Вітгефт сказав: «Війни не будет».

Тим більше що «З'єднаний флот» наближався до мети. О 6-й вечора був піднято сигнал початок операції. Про те розділив свої винищувачі на два загону: перший загін складалася з десяти одиниць, він і пішов до Порт-Артуру, другий — із 8 — в Талиенван. Броненосці, крейсери й решта міноносці попрямували до островам Елліот. Розділивши винищувачі на два загону, Про те допустив серйозну помилку, послабивши їх ударну силу; в Талієнвані російських військових кораблів не оказалось.

Командири першого загону винищувачів з великої відстані помітили російські дозорні кораблі і, загасивши свої ходові вогні, пройшли до Порт-Артуру непоміченими й випустили по ескадрі кілька торпед. Два корабля, светящие прожекторами і броненосець «Цесаревич» були надовго виведено з ладу. Тільки из-за те, що атака японців була погано організовано й розтяглася у часі, російська ескадра не зазнала великих коштів і безповоротних потерь.

Вранці 9 лютого за Порт-Артуром з’явилися основні кораблі Про т. е. Російська ескадра під керівництвом адмірала Старка вийшла назустріч противнику. Бій тривав на контркурсах, причому з наближенням японців до берега, у бій вступила фортечна артилерія з Золотою гори і Електричного скелі. Бачачи порт-артурскую ескадру майже у повному складі, яка того ж обсипала його снарядами, і тактичну невигідність становища, Про те негайно відступив. Старк не переслідував его.

Перший день війни на море був важким випробуванням російського флоту. Війна виявилася несподівано для офіцерів, не готові до ній лише у військовому, але головним чином моральному відношенні. Из-за безтурботності царських чиновників японцям вдалося завдати порт-артурской ескадрі серйозний збитки. Крім після вибухів на порт-артурском рейді кораблів, російський флот втратив 9 лютого в корейському порту Чемульпо крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореец».

На посаду Старка призначили С. О. Макаров. 17 лютого Степан Осипович Макаров разом із штабом поїхав у Порт-Артур. 8 березня командувач прибув Порт-Артур, і хочуть негайно подався до морякам, від яких залежала бойова діяльність флоту. Співвідношення наснаги в реалізації Жовтому морі до цьому часу було таким: |Клас кораблів |Порт-артурская эскадра|Японский флот | |Броненосці… |5 |6 | |Крейсери броненосні… |1 |6 | |Крейсери легкі… |3 |15 | |Ескадрені міноносці |24 |19 | |Міноносці… |— |понад 40 кримінальних |.

Степан Осипович Макаров було дуже активним людиною і розвинув в Порт-Артуре бурхливу діяльність, прагнучи вдосконалити навички бою у флоті, також він, небезуспішно, прагнув налагодити зв’язок флоту з береговим відомством. Він зробив дуже багато виходів з ескадрою у морі і зупинявся перед численным перевагою противника. Його любили матроси. У жодну з контратак японців, без вичікування всіх броненосців, Макаров на «Петропавловську», маючи у своєму кільватері «Полтаву» і 2 крейсера, поспішив на виручку «Баяну». Та у дуже невигідному становищі, під вогнем ворога, Макаров повернув до фортеці під прикриття її батарей. На рейді щодо нього приєдналися інші кораблі, і «Петропавловськ», йдучи головним, став схилятися убік ворога з наміром атакувати його. Але бій ні дано. О 9-й годині 43 хвилини над «Петропавлівськім» піднявся величезний стовп диму, пролунав громовий вибух, і крізь дві хвилини броненосець, охоплений полум’ям сховався під водою, підірвавшись на мінної банку, виставленої японськими заградителями вночі на13 квітня. У японській військової літературі вказується, що постановка хв була помічено російськими. У дійсності ж невідомі суду знайшли на рейді, і цього навіть повідомлено Макарову, проте адмірал відмовив відкривати вогню, будучи впевнений, що це свої міноносці, що поверталися з розвідки. По невідомої причини Макаров не віддав вранці наказу протралить ті місця, де були помічені кораблі. Не подбав про це й його штаб.

Командувач Тихоокеанським флотом загинув разом із штабом, не здійснивши своїх оперативних і тактичних планів і намірів. З загибеллю командуючого активні операції Порт-артурской ескадри прекратились.

Адмірал Про те доніс про що пройшли подіях у Токіо, і за кілька днів головна квартира вирішила розпочати переправу 1-ї армії Куроки через річку Ялу. У разі, якщо переправа проведуть успішно, японці мали намір розпочати висадці 2-ї армії на Ляодунський полуостров.

Після смерті Макарова в командування флотом вступив прибулий з Мукдена Алексєєв. Його появу в Порт-Артуре збіглося з третього бомбардуванням фортеці і флоту японськими кораблями. Відповідний вогонь також вівся. Стрілянина велася з граничною дистанції (до 110 кабельтови) і закінчилася безрезультатно для обох сторін. Алексєєв проігнорував усі нововведення Макарова. Вірний своїм поглядам берегти флот і у жодному разі не ризикувати, він негайно переключив всі сили на оборону, жорстко пресекая спроби окремих командирів діяти у наступальному духе.

Початок бойових дій на суше.

5 травня перший ешелон японської армії почав виробляти висадку у районі Бицзыво. Яка Була тут команда російських піхотинців під вогнем японських кораблів відійшла. Генерал-майор Фок, маючи поблизу висадки чотири полку 4-й Восточно-Сибирской дивізії з артилерією, не виявив ніякої ініціативи залишившись у ролі спостерігача. У перебігу днів японці висадилися і вивантажили усе своє вооружение.

А час у Порт-Артуре проходили чергові нараду, під час, яких неможливо було вирішено більшу частину кораблів роззброїти та обладунки списати разом із матросами до берега. Флотом став «командувати» щось розумів у його бойовому використанні генерал Стессель. До середини липня з кораблів було знято і встановлено на позиціях 166 орудий.

У 11 миль від Порт-Артура, загинуло двоє найкращих японських броненосця, котрі здійснювали прикриття висадки десанту, на мінах, поставлених моряками мінного загороджувача «Амур». З іншого боку, у японців сталося 2 зіткнення кораблів, у результаті якого були безповоротно втрачені 1 крейсер і одну канонерская лодка.

Причини що діялося укладалися у мистецтві російських мінерів, а й у організації флоту противника при несенні блокадної служби, в незадовільною розвідці, недостатньою тактичної грамотності офіцерів і безпорадності перед мінної опасностью.

Після загибелі адмірала Макарова почався новий етап війни. Російська ескадра виявилася неспроможною вести активних дій на море. Натомість, щоб було закрито лавах кораблі флоту залучити до повному масштабі на море, адмірали Вітгефт і Алексєєв роззброювали їх. Японське головне командування використало сприятливі умови і зробив без протидії висадку десантної армії у тилу Порт-Артура, ніж перервало комунікації фортеці з армією в Маньчжурії. «З'єднаний флот «, зазнавши найтяжчих втрат, тим не менш продовжував нести блокадну службу і панував у Жовтому морі. Японські війська, без вичікування, коли Куропаткин зосередить сили, наставали. Порт-Артур виявився під загрозою осады.

Частини 2-ї японської армії, просуваючись у бік Порт-Артура, 17 травня зайняли висоти перед Киньчжоуской (Цзиньчжоуской) долиною і почали зміцнюватися чекаючи підходу головних сил. Генерал Оку вирішив атакувати укріплену російську позицію силами трьох дивізій та окремої артилерійської бригади (загалом понад 35 тис. солдатів при 198 гарматах). Одна дивізія, высадившаяся у другому ешелоні армії, залишалася для прикриття із півночі. Зміцнена позиція на перешийку Квантунского півострова між Киньчжоуским затокою і затокою Хунуэза являла собою групу пагорбів по фронту до запланованих 4 км з понижающимися до заливам схилами; вона мала дві лінії траншей з ходами повідомлення, блиндажами і редутами, обгородженими штучними перешкодами з дротяних загороджень вчетверо — п’ять рядів паль загальним протягом до 6 км. На позиції «колесом до колесу» стояли 13 артилерійських батарей — 65 знарядь злочину і 10 кулеметів. Хоча у районі Киньчжоу під загальним командуванням командира 4-й Восточно-Сибирской стрілецької дивізії генерал-майора Фока перебувало близько 18 тис. солдатів, безпосередньо для оборони позиції виділялося всього 14 рота і 5 мисливських команд (3800 людина); командував ними полковник Третьяков — командир 5-го Восточно-Сибирского полку. Отже, японці перевершували російських твори у артилерії втричі, а піхоті майже десять раз.

Вранці 26 травня після артпідготовки густі ланцюга солдатів супротивника кинулися до атаки, але, зустрінуті ураганним вогнем залягли. Тоді вогонь всієї японської артилерії, зокрема і що з’явилися в Киньчжоуском затоці канонерських човнів, обрушився на обнаружившую артилерію. До одинадцяти годинах частина знарядь виявилася підбитої, а які у строю припинили вогонь из-за відсутності снарядів. До полудня перша фаза бою закінчилася, артилерія ворога замовкла, яке піхота на жодному напралении не змогла наблизитися до російської окопах на відстань, що дозволяло впасти штикову атаку. Становище японської армії, мала проти себе лише один російський полк, було блискуче. Генерал Фок самоусунувся від керівництва діями, доручивши це командиру бригади генералу Надеину; але останній щось зробив, ще, що спробував послати підкріплення на позицію, що з шляху Фок повернув назад. Стессель отсижывался в Порт-Артуре. Його «керівництво «призвело до єдиною телеграмі, котра пропонувала Фоку вводити на справа 6-дюймовую гармату Канэ, яка була що й встановлено на позиции.

Після полудня Фок направив Третьякову записку, рекомендуючи посилити лівий фланг, і, отримавши відповідь, що у полку немає жодної вільної роти І що вся надія лише з молодецтво солдатів та на мужність офіцерів, тим щонайменше не виділив із які були у його розпорядженні 14 тисяч жодного солдата. У ніч на 27 травня 5-ї полк відійшов до станції Нангалин. У цю ніч залишили Далекий. Його добре обладнаний порт ні зруйнований; ворогу дісталося багато трофеїв. Японці просувалися вперед вкрай обережно та зайняли місто лише 1 июня.

Під Киньчжоу російські втратили 20 офіцерів і 770 солдатів убитих і зниклими безвісти, 8 офіцерів і 626 пораненими. Втрати 5-го полку, з складу якого вибуло 37% солдатів та 51% офіцерів, свідчили про завзятості і героїзм. Японці втратили, за їхніми даними, вбитими 33 офіцера і 716 солдатів та пораненими 100 офіцерів і 3355 солдатів. З залишенням Киньчжоу — передовий позиції Порт-Артура — противнику було відкрито дорога до фортеці, шляху до ній було жодного зміцнення. Супротивнику дістався порт Далекий, з якого протягом усього японські армії, які діяли Маньчжурії та запровадження проти Порт-Артура, отримували нові контингенти військ, боєприпаси, продовольство. Зокрема, 11-дюймовые гаубиці для облоги фортеці прибутку на театр через Далекий, де були пристосування для вивантаження його з транспортів. На початку червня стався конфлікт між морським, від імені Витгефта і Алексєєва, і сухопутним начальством, від імені Стесселя, який вимагав виходу флоту у морі без броненосців, що у доках на лагодженню. Вищий Алексєєв засудив Стесселя і перерахував йому його безпосередні обов’язки. Стессель не заспокоївся і почав бомбардувати Куропаткина телеграмами, просячи негайної допомоги. Зрештою і Алексєєв, і Куропаткин зрозуміли, що Стессель — боягуз і панікер, своїм поведінкою послаблює моральні сили захисників фортеці, і вирішили відкликати його з Порт-Артура. Проте справа був доведено до виконання, і Стессель шляхом підробки і і зумів утриматися у крепости.

28 липня японці зайняли висоту 93, пануючу на «перевалах». Захоплення її мав ніякого значення, але генерал Стессель вхопився при цьому і наказав військам негайно відходити на верки фортеці. Маневрений період війни на Квантуне закінчився. Почалася тісний облога і оборона крепости.

Спроба прориву ескадри у Владивосток.

Наприкінці липня очевидно, що, якщо ескадра не залишить Порт-Артура, вони можуть загинути. 30 липня Вітгефт отримав наказ від Алексєєва вийшла у морі та спробувати прорватися до Владивостока. 7 серпня Вітгефт отримав нову депешу головнокомандувача, у якій підтверджувалися наказу. 10 серпня російська ескадра вийшла море. Зранку до її маневрами спостерігали японські міноносці і крейсери. Про те був своєчасно извещен, які кораблі вийшли у морі та яким курсом вони йдуть. Про те залишав коридор росіян, що у Порт-Артур, але цього разу Вітгефт «мовчки» йшов вперед до Владивостока. Перший бій закінчився невеличкий перестрілкою, він носив сутнісно маневрений характер. Але того момент коли японці наздогнали російських, одне із снарядів потрапив у адміральський броненосець «Ретвізан» і він почав описувати циркуляції, вследсвии чого, було порушено лад кораблів і половина повернула знову на Порт-Артур, а решту пішла на прорыв.

Причиною залишення поля бою було не матеріальне становище і озброєння кораблів, а дезорганізація на ескадрі, яка відбулася після загибелі Витгефта. Контр-адмирал Ухтомский, як більшість командирів кораблів, не вірив у благополучне завершення прориву до Владивостока і, опинившись у ролі командуючого ескадрою, не зміг продовжувати бій, протекавшее більш-менш сприятливо для русских.

Провал прискореної атаки Порт-Артура.

Тривала облога Порт-Артура не входило у розрахунки головного японського командування. Балтійська ескадра, котра готується до перейшла Далекий Схід, не давала японському командуванню спокою. Японці розуміли, що з'єднання російських ескадр загрожує їм програшем війни. Тому взяття Порт-Артура і знищення ескадри становила головну і невідкладну завдання для армії Ноги і флоту, блокировавшего крепость.

Фортеця, попри великі недоліки на день облоги, була не та, що спочатку війни. Під керуванням генерала Кондратенко протягом трьох — чотири місяці було зроблено великі оборонні роботи, уведено підрозділи до лад десятки споруд, з’явилися зміцнення, що й е передбачалося строить.

14 серпня японці перейшли у наступ. Після кровопролитних боїв противник захопив Трехголовую і Бічну гори, але далі просунутися не зміг. Безперервні атаки на Кутову закінчилися безрезультатно, хоча тут діяли три полку, підтримувані 50 знаряддями. Не домігшись успіху, японці повернули на передгір'я Панлуншаня. Російських солдатів підтримували артилеристи з Звичайною Зубчастою і Саперної батарей, з Кутовий і Дивізіонної гір, і атаки ворога, спочатку які обіцяли йому успіх, захлинулися. Порт-артурцы перейшли у контратаку і відкинули японців на вихідні рубежи.

16 серпня Ноги і Про те пред’явили командуванню Порт-Артура ультиматум, пропонуючи капітулювати. Стессель тим часом було здати фортеця, так як цього було ані найменшого приводу: фортеця сильною переважають у всіх відносинах. На ультиматум відповіли негативно. Саме тоді японці перебували від України цілі за кілька кілометрів, задля подолання яких їм було 4.5 місяці та 100 тис. солдатів вбитими, пораненими і вибулими з ладу по каким-либо іншим причинам.

Загальний штурм Ноги призначив на 19 августа.

Основні бої проходили «на Північному фронті, особливо в Водогінного і Кумирненоского редутів, хто був неприступними. 20 серпня ознаменувався посиленими атаками Кутовий гори. Бої з численними втратами були в I і II редутів, і навіть між I і II фортами. Після триденного бою зрозуміли, що головна удар японці завдають на Східному фронті. Тому деякі підрозділи Західного фронту вночі на 22 серпня було знято посилення резервів на східному напрямі. Частина підбитих знарядь артилеристи замінили запасними, а легко пошкоджені виправили. Ввечері генерал Кондратенко оголосив всім військам, що найменшого відступу з ними позицій заборонена під страхом відповідальності за законами військового времени.

Четвертий день почався відволікаючими діями противника на Західному фронті. Головні бої розгорнулися на Східному фронті. Редути № 1 і № 2 і прилегавшие до них окопи знову почали ареною кровопролитнейших страхів. Дійові эдесь раніше частини ворога були значно посилені. Атакуючі ланцюга зміняли одна іншу. Днем через загрозливого становища генерал Кондратенко вивів на передові рубежі морської десант. Моряки вибили японців з редутів і закріпилися з їхньої руїнах. Противник у цьому найважливішому напрямі поніс величезних втрат. Багато впала і росіян. Загинув відомий на флоті силач командир морського десантного загону капітан 2 рангу Лебедєв. Артилерія японців засипала редути снарядами. Горбатовский, командир зміцнення, не безпідставно побоюючись нових атак, зажадав підкріплень, але Фок зумів переконати коменданта фортеці Смирнова не поспішати з резервами. «Генерал Ноги, — в японської офіційної історії війни, — бачачи, що такий перебіг бою не йде, як передбачалося, вирішив ціною повного знищення дивізій повторити штурм, але війська, перебуваючи днів поспіль у бою, втратили свою боєздатність і зміни способу ведення атаки було неможливо не домогтися кращих результатів». Вислухавши раді командирів дивізій, він погодився з думкою, що за редути завглибшки фортеці не прорватися, і наказав припинити атаки. Коли Ногим віддавав його виконали, Горбатовский повідомляв, що не встоїть перед найслабшим тиском противника. Між тим, командири японських частин, яка встигла ще отримати наказ знову атакували, на цей раз руїни російських опорних пунктів перейшли у їх руки. Противник уклинився на головну лінію обороны.

У години, коли на передових позиціях вирішувалася доля фортеці, Стессель зібрав військовий рада до обговорення недоліків останньої. Впавшие паніку генерали і полковники, забувши про свої обов’язки, заражаючи чесних офіцерів капитулянтскими настроями, занотовували у журналі ради 15 пунктів у тому, що Порт-Артур — не фортеця, а скупчення неймовірних помилок, що фортів замало, й споруджено вони всупереч фортифікаційної науці, що гармати встановлено відкритий і т.п.

23 серпня генерал Кондратенко, передбачаючи, напрям атак японців, зробив великомасштабну операцію з знищення японців. Після нічного бою 24 серпня Ноги припинив штурм. Неоціненну допомогу військам надав артилерійський вогонь з кораблей.

Перший штурм Порт-Артур закінчився цілковитою поразкою японців. Вони переоцінили свої можливості і ухвалили розрахунок мужність і героїзм російського солдата. Провал прискореної атаки фортеці показав невисокий рівень японського військового мистецтва. Моральне стан більшості японських солдатів було пригніченим, у бій йшли сприймуть без ентузіазму. Серпневі бої з Порт-Артуром були першим успіхом російського зброї по всьому театрі війни. Японці понесли величезних втрат і були можливість перейти до довгострокової облозі фортеці. Це дуже сплутало всі ці планы.

Другий штурм Порт-Артура.

Зміцнення Порт-Артура до першій половині вересня значно посилилися. Використавши перепочинок (Куропаткин — Ляолянское бій) артурцы відновили зруйновані зміцнення й обладнали артилерію. До 19 вересня, крім корабельної артилерії, фортеця мала 120 батарей.

Армія Ноги отримала також підкріплення. Штурм почався обстрілом позицій на напрямі редутів і гір: Довгим і Високої; Довга впала оскільки була слабко підтримана артилерією фортеці. Зовсім інша характер носили бої поблизу Високої гори. Її значення було досить велике. Прагнення японців захопити Високу з 19 по 22 вересня не здійснилося. Подальші атаки могли цілком знекровити облогову армію, тому з Токіо пішов наказ припинити бої й уміє чекати важку облогову артилерію. У цьому закінчився другий штурм фортеці. Тільки в Високої японці втратили більше 6 тис. людина. Після штурму цю гору, але тільки її, стали посилено обладнати знятим озброєнням з кораблів. Втрата цього гори загрожувала флоту повним уничтожением.

Оборону і падіння Порт-Артура.

У перебігу вересня японські сапери копали землю вдень і вночі, підбиваючи сапы до фортам і зміцненням Порт-Артура.Особенно інтенсивно велися роботи у районі редутів № 1 і 2, форту № 3 і капоніра № 3. 1 жовтня облогова артилерія вперше застосувала 11-дюймовые гаубиці, снаряди яких пробивали бетонні склепіння фортів і стіни казематів. Відтоді дні Порт-Артура були полічені. Новий штурм направлявся на форт № 2 і китайську стінку. Але успішно для наших військ відбитий. Після завершення чергового безрезультатного штурму Ноги вирішив припинити подальші атаки широкому (Східному) фронті і кинути все сили захоплення гори Високої. 27 листопада виникла запекла штурм гори. Солдати противника, не рахуючись із втратами кидалися вперед. Невдовзі японці зайняли лівофланговий редут на вершині гори, але скинули вниз. Гора кілька разів переходила особисто від до рук, і шість грудня японці повністю оволоділи горою. Буквально за наступного дня вся ескадра була просто разстріляна, крім броненосця «Севастополь», який, по ініціативи командира Ессена вночі вийшов із гавані і заховався у бухті Білий Волк.

15 грудня від прямого влучення до каземату ворожого снаряда загинув видатний організатор, фактичний керівник, душа оборони — Р. И. Кондратенко. З смертю Кондратенко почалося підготування до капітуляції фортеці. Начальником сухопутної оборони Стессель призначив свого однодумця Фока. Його діяльність зводилася до того, аби пожвавити падіння фортеці. Стессель розумів, що капітулювати неможливо, поки солдати захищаються і противнику зірвалася опанувати жодним тривалим зміцненням. Тому, коли упав форт № III Стессель вирішив, що прийшов момент відкрито заявити про капітуляцію. На складеному військовій раді не поставив запитання прямо: здавати фортеця або продовжувати оборону, але офіцери зрозуміли, що й зібрали саме з этого.

Більшість, висловлюючи інтереси гарнізону, висловилося за подальшу боротьбу. Капітулянти ніякої підтримкою діючих військах не користувалися. Зрадники тримали владу у себе діяли замасковано. Царю відправлено телеграма, у якій повідомлялося у тому, що у гарнізоні цинга та інші хвороби, людей немає, зброї немає. Стессель не може посилати цю телеграму, оскільки він суперечила рішенню ради і извращала факты.

Настав 1 січня 1905 року — 156 день оборони Порт-Артура, і було, на позиціях йшли запеклі бої, генерал Стессель тим часом робив акт зради— відправляв парламентера до генерала Ноги. Про це знав Фок.

Вночі російські залишили першу лінії оборони. Ввечері із Золотою гори було подано умовні сигнали знищення кораблей.

Матроси, частина офіцерів і солдати, які бажали збільшити трофеї японців, попри накази Стесселя, наводили став непридатним озброєння, топили гвинтівки, підривали снаряди і т.д.

Щоб утруднити вхід до японським кораблям, на фарватері були затоплені два корабля.

У ніч на 2 січня багатостраждальний Порт-Артур та її околиці були охоплені сильним пожежею. Для порятунку полкових прапорів, секретних документів, різних реліквій та матеріальних цінностей армії й флоту було виділено міноносець «Ставний». Ніч на 2 січня видалася похмурої, віяв вітер. «Ставний», зустрівшись на на морі з японцями, майстерно маневруючи, обдурив їх і благополучно досяг китайського порту Чифу. Без особливих зусиль прорвали блокаду міноносці «Сміливий», «Владний», «Сердитий», «Жвавий» і кілька мінних і парових катерів. Жоден їх не загинула і ні захоплений противником. З успіхом могли прорватись і інші кораблі, але зрадники підготували їм іншу доля. Згодом більшість судів, затоплених в гавані, японці підняли із води і, відремонтувавши, запровадили лад свого флота.

2 січня 1905 року Порт-Артур упав. Фортеця здала супротивнику передчасно. Ще тримали оборону боєздатні частини, могли стріляти 610 знарядь (їх 284 морських), було 207 855 снарядів (бракувало великого калібру — їх знищили артилеристи), не відчувалося гострої потреби в хлібі і сухарях, нарешті, захопив забою 2944 коня; після капітуляції залишилося до 50 тис. пудів борошна та багато іншого продовольства. З 59 укріплених вузлів фортеці було втрачено максимум 20. Ще було боротися, сковуючи у Порт-Артур истекавшую кров’ю стотисячну армію Ноги (За даними іноземної преси, до армій Ноги в ноябре-декаьре полягала на забезпеченні 136 тис. людина, їх бойового складу до 90 тыс.).

Звістка про капітуляцію Порт-Артура облетіла увесь світ. Ніхто було повірити, така блискуча оборона російської армії закінчилася так безславно. Військовий удар був непоправною. Був вирішене питання переважання на море — головний і корінної питання справжньої войны.

Порт-Артур упав на 157-ї день його тісного оподаткування і 329-й день початку іракської війни. Росіяни солдати і матроси, оборонявшие фортеця, виявили стійкість і небачену впертість, прикувавши себе стотисячну армію японців та майже весь їх флот. Тривала героїчна оборона Порт-Артура дала можливість Куропаткину зосередити в Маньчжурії великі сили, ніж в врага.

III.

Заключение

Оборона Порт-Артура підтвердила, що приморська фортеця мусить бути однаково захищеним від нападу противника і з суші, і з моря. Істотне значення під час падіння фортеці мали стратегічні помилки у плані війни, матеріальна непідготовленість до тривалої обороні, бездарність і зрадництво командования.

Між армією, і флотом був досить тісної взаємодії. У взаємовідносини між морським і сухопутним командуванням панувала повна плутанина. Приморська фортеця, замість підпорядковуватися командуючому Тихоокеанським флотом, була підпорядкована командуючому Маньчжурської армією, хоча прямого зв’язку не була і лише побічно надавала їй сприяння, відволікала він частина ворожих сухопутних сил.

Попри уперту оборону, Порт-Артур як приморська фортеця не забезпечив флоту безпеку. Флот ж у своє чергу из-за бездарності керівників не зумів завоювати панування на море, а пізніше прорвати блокаду японців і без віддав всі свої ресурси для оборони военно-морской бази, значно подовживши цим терміни її сопротивления.

Керівники армії й флоту не зрозуміли значення флоту в яка походила війні. Вони забули, основні бойові сили флоту призначаються задля оборони баз, а боротьби з ворогом головним чином море.

Порт-Артур коштував противнику колосальних жертв. Що Діяла на Квантунском півострові японська армія, починаючи із висадки в Бицзыво і по кінця облоги, втратила вбитими, пораненими і вибулими з експлуатації понад 110 тис. людина, їх до 10 тис. офицеров.

Втрати противника на море по приблизними підрахунками рівні 5 тис. матросів і старших офіцерів, їх до дві тисячі убитих і затонулими. З іншого боку, японці безповоротно втратили 21 бойової корабель і багато допоміжних судов.

Чималий шкоди понесли і росіяни. За даними головного хірурга 3-го Сибірського корпусу Б. Гюббенета, з 41 938 людина, які становлять гарнізон фортеці із травня до грудня, загинуло 9578 офіцерів та солдатів. З 11 028 моряків, складових команди кораблів і берегових частин, вибули з експлуатації 7744, тобто. приблизно 70%; було вбито 2939 (зокрема втрати у Владивостоці і Владивостоцькому отряде).

Оборону Порт-Артура, та й уся війна, як у дзеркалі, відбили несумісність інтересів самодержавства з його інтересами народу. На боротьбу своїх прав піднімалися дедалі нові загони робітників і селян. Народ не хотів продовження війни, почастішали хвилювання серед призываемых на фронт запасников.

Царське уряд, рассчитывавшее, війна допоможе зміцнити його політичне ситуацію і задавити революцію просчиталось. Війна оголила всі протиріччя царизму й прискорила визрівання революции.

22 січня 1095 року у Петербурзі на наказу царя розстріляли мирна демонстрація робочих; уряд сподівалося залякати народ і зупинити зростання революційного руху. Січневі події були першими кроками революції 1905 року, що поклали початок розплату російського народу з своїм за запеклого ворога царем-феодалом і всієї военно-феодальной імперіалістичної системою. У перебігу трьох місяців і країни страйкувало 810 тис. промислових робітників; проти царського свавілля та насильства протестував весь народ. Гасло пролетаріату: «Смерть чи свобода «— зазвучав, як сполох, Росією. Після робітничий клас стало активно підніматися селянство, пожвавилося студентство, демократична інтелігенція. Почалася загальнонародна революція. Царське уряд кинуло проти своїх підданих війська, які у январе—феврале стріляли межи простих людей, у Петербурзі, а й у Ризі, Ревелі, інших містах. Для несення поліцейських обов’язків протягом січня о столицю викликалися 1500 рот піхоти і 242 ескадрону кавалерії, а лютому ще більше. Революційні події у країні годі було й знайти відзвуку й у діючої армії Далекому Востоке.

Використовувана література під час написання реферата.

А. І. Сорокін, Русско-японская війна 1904−1905гг. Військове видавництво міноборони СРСР, 1956 р. У. Я. Аварин, Боротьба за Тихий океан, Госполитиздат, 1952 р. Еге. Бартлетт, Облога і капітуляція Порт-Артура (переведення з анг. ген. штабу полк. Романовського), видання Березовського, 1907 р. П. Давелюи, Боротьба за оволодіння морем. Уроки русско-Японской війни. Розбір і критика. Спб., видання Березовського, 1907 р. Я. Гамільтон, Записна книжка штабного офіцера, Воениздат, 1940 р. Л. Ф. Добротворський, Уроки морської війни, Кронштадт, 1907 р. А. Сорокін. Оборона Порт-Артура, Воениздат, 1948 р. Русско-японская війна 1904−1905 рр. Робота Военно-историческоцй комісії за описом війни, тт 1−10, 1909 р. А. Щеглов, Значення і штабу виходячи з досвіду русско-японской війни, Военмориздат, 1941 р. П. Худяків, Шлях до Цусиме, 1908 г.

До реферату додаються дві карты-схемы військових действий.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою