Пластовий рух на території Галичини в міжвоєнний період 1920-1939 р

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА ГАЛИЦЬКОГО ПЛАСТУ

РОЗДІЛ ІІ. ПЛАСТОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ НА ГАЛИЧИНІ

РОЗДІЛ ІІІ. СТАВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ВЛАДИ ДО ПЛАСТОВОГО РУХУ

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП Актуальність теми зумовлена необхідністю об'єктивного висвітлення і дослідження проблеми історії Українського пластового руху, зокрема його появу і розвиток на Галичині, а також його недостатню розробку. Пластовий рух як організована сила вперше вийшов на історичну арену в XX столітті. На цей час припадають події вітчизняної історії, пов’язані з новітнім політичним оформленням української нації, боротьбою за національну державність. Значну роль у цих процесах відіграв галицький «Пласт» у всіх його складових. Для кращого осмислення і з’ясування громадсько-політичних рухів України ХХ століття сприяє розгляд питання про участь та роль у них молодіжного руху і, зокрема, скаутського як його важливої складової, у розкритті вкладу відомих пластових скаутмайстрів, інструкторів у військово — патріотичне виховання молоді; обумовлюється з’ясуванням українсько — польських відносин у міжвоєнний період 20 — 30 — х років ХХ століття; також окремі форми і методи пластової роботи можуть бути використані з метою удосконалення сучасних пластових методик.

Дослідження процесу розвитку пластового руху на Галичині, становить значний науковий інтерес. Проте у справі пошуку та наукового дослідження документальних джерел з історії «Пласту» залишається багато недосліджених питань. На сьогодні мало хто глибоко займався вивченням цієї проблеми. Дослідники здебільшого фрагментарно розкривали діяльність волинського Пласту у світлі вивчення «Просвіти», «Українського Товариства Охорони Дітей та Опіки над Молоддю», та ін., або ж робили короткі витяги з мемуарних творів ветеранів пластового руху.

Натомість частково документальний масив, збірки праць з пластової діяльності та іншу методичну пластову літературу, уривки з газет «Сурма», Пластове життя", «Молоде життя», «Вогні» та ін., оприлюднили вчені української діаспори та СУПЕ яке перебувало в еміграції.

Фундаментальними працями з історії «Пласту» стали роботи Северина Левицького «Нарис з історії Пласту (1911 — 1948)», Савчука Богдана «Український пласт 1911 — 1939», та засновники організації Тисовського Олександра «Життя в Пласті» яка найкраще висвітлює пластову методику, форми і методи виховання, а також містить в собі коротку історію організації. Допоміжною літературою для вивчення питання «Пласт» на Галичині, та і взагалі питаннях пов’язаних з пластовим рухом можуть слугувати праці Петра Франка «Історія і теорія руханки», О. Яремченка «Основи Пластунства», Тисовського Степана «Пластовий закон», а також пластова періодика така як: «Молоде життя», «Вогні», «Юнак», «Пластовий шлях» та ін.

Також велику цінність становлять більш фундаментальні праці сучасних науковців Юлії Візітів «Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період» — де добре описана робота Волинського «Пласту» та їх співпраця з галичанами та В. Окаринського «Пласт на Тернопільщині» — де засвідчено наявність всіх пластових гуртків в сучасній Тернопільській області.

Велику роль в пошуку і оприлюдненню пластової літератури та періодики роблять сьогоднішні пластуни всієї України, та розміщують її на своїх офіційних сайтах: http://proba.plast.te.ua/; http://www.plast.org.ua/

Об'єктом дослідження є діяльність української скаутської організації Пласту на Галичині протягом міжвоєнного періоду 1920;1939рр. в умовах перебування цієї території під владою Другої Речі Посполитої.

Предметом дослідження є діяльність Галицького Пласту у період відродження 1920 — 1930 та його підпільної діяльності 1930 — 1939 роках. Формування його структури, становлення пластового життя та відносин з владою.

Географічні межі дослідження охоплюють територію Галичини української етнічної землі в складі якої на той час були сучасні області України: повністю Львівська, Івано — Франківська (Станіслав), переважна частина Тернопільської області окрім північних її територій, з 1920 року ці землі перебували у складі Польщі.

Хронологічні рамки дослідження обмежуються 1920 — 1939 роками. Нижня межа зумовлена Початком повоєнного відновлення діяльності скаутської організації Пласт на Галичині. Верхня межа пов’язана з забороною діяльності пластових організацій в краї та початком Другої світової війни.

Мета дослідження є комплексне вивчення зародження, розвитку, виховної діяльності Галицького Пласту в період 1920;1939 рр., його відносини з польською владою, місця і ролі у молодіжному русі та суспільному житті України. Відповідно до поставленої мети було визначено наступні завдання:

проаналізувати стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження;

розкриття передумов і причин виникнення та дослідження особливостей становлення Пластового руху;

виявити поширення пластових осередків на території;

дослідження характерних особливостей організації, управління, форм діяльності та, на його основі, з’ясування особливостей внутрішнього розвитку Галицького Пласту протягом 1920 — 1939 років;

визначити правовий статус організації в польській державі

вивчення організаційних форм розвитку українського скаутського руху після заборони Пласту на окупованих Польщею українських землях у 1930;х рр.; скаутський пластовий рух галичина Структура роботи: дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Джерельна база цієї курсової роботи ґрунтується на «Життя в Пласті» Тисовького О., «Основи пластунства» Яремченко О., «Нарис з історії Пласту (1911 — 1948)» Левицького С., «Український пласт 1911 — 1939» Савчука Б., «Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період» Візітів Ю., «Пласт на Тернопільщині» Окаринського В.

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА ГАЛИЦЬКОГО ПЛАСТУ Пластові організації на Галичині постають восени 1911 року. Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об'єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Скаутський рух пристосовується до національних потреб. Напрацьовують власні традиції, програмні і методичні засади. Після Першої світової війни і Національно визвольних змагань які невдало закінчилися для українського народу, «Пласт» відновлюється на Галичині на початку 20 — х років. Польська влада не надала великого значення «Пласту», і тому він мав змогу відновитись у вигляді невеликих пластових гуртків при українських школах. В умовах асиміляторської політики та постійних утисків польської влади, юнаки та дівчата, об'єднані у пластові гуртки стають найбільш національно — свідомою частиною української молоді.

У 1920 — 21 роках Пласт відновлює свою діяльність спочатку під власною назвою, а згодом як секція визнаного польською владою «Українського Товариства Охорони Дітей та Опіки над Молоддю». Майже при кожній українській середній школі, що тоді існувала у Львові та в інших містах Галичини, постають пластові хлоп’ячі й дівочі відділи. Тисовський О. Між двома світовими війнами (1920 -1939) /О. Тисовський// Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — С.131 Тоді ж відновлюється так звана пластова комісія ВПР — Верховна Пластова Рада, під проводом д-ра Олександра Тисовського, у складі якої на той час перебували: о. Євген Монцібович, проф. Мирон Федусевич, Степан Тисовський, проф. Ольга Мирц, проф. Марія Кекиш, проф. Зимка та ін. Згодом розпочато до монтування виконавчого виділу ВПР, т. зв. Верховної Пластової Команди (ВПК), яка мала включити в себе вже вихованців Пласту найвищих ступенів т. зв. Гетьманських пластунів — скобів. Верховним пластовим отаманом намічено д-ра О. Тисовського. На перших порах нового етапу організації доклали, поряд д-ра О. Тисовського, багато праці ще проф. Мирон Федусевич та суддя Степан Тисовський, який став секретарем ВПР, з вихованців Пласту — Ярема Весоловський, Андрій та Степан Охримовичі. С. Левицький. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ВІДНОВА ПЛАСТУ 1920 — 1924/ Левицький С.// Нарис з історії Пласту (1911 — 1948) — Мюнхен — Авґсбурґ, 1947­1948 — С.6

З часом Пластові відділи поширюються в Галичині а з неї на Волинь яка також була під впливом Польщі, на Буковину і Закарпаття. Всі вони визнають верховенство ВПК у Львові, саме зі Львова надходили вказівки і розпорядження, пластова методична та націоналістична література, програми, правильники, які і визначали напрямки діяльності «Пласту» на цих територіях. ВПК всіляко сприяє розвитку та поширення на цих територіях культуру пластування, і її діяльності не могла не помітити польська влада яка з цього часу починає становити вагому загрозу діяльності і існуванню пластунства.

У супереч перешкодам з боку поліції у 1924 році відбувся перший Верховний Пластовий З'їзд, у якому взяли участь представники 29 пластових полків з різних місцевостей. На з'їзді обрано Верховну Пластову Раду під проводом д-ра О. Тисовського — Дрота і Верховну Пластову Команду, на чолі якої став Верховний Отаман Северин Левицький — Сірий Лев. Цей час під тиском польських урядовців і чиновників які чинили різні перешкоди та переслідування і залякували поодиноких пластових провідників за для зупинки розвитку Пласту. Одначе ВПК під проводом Сірого Лева саме тоді, без уваги на тяжкі умови, вміло пожвавила діяльність Пласту. Тисовський О. Між двома світовими війнами (1920 -1939) /О. Тисовський// Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — С.133

Незабаром Галичина вкрилася сіткою «Пластових Полків», як тоді звалися пластові відділи. Полки ділили н чоти, далі на гуртки. Полк однієї місцевості утворювали кіш. Після Львова перше місце зайняв Стрий, далі Перемишль, Станиславів (Івано — Франківськ), а тоді всі інші міста та містечка Галичини.

Відродження діяльності Пласту на Тернопільщині відбулася на початку 1920;их. Серед організаторів та опікунів — відомі громадські діячі, колишні старшини українського війська: Н. Гірняк (Тернопіль), В. Бемко (Бережани) та ін. Найсильніші осередки Пласту у міжвоєнний період — у Тернополі й Бережанах: по 7 пластунських частин; Пласт також поширився на Волинь, де від середини 1920;х діяв при «Просвіті», найрозвиненішим був у містах Кременець та Почаїв (нині Кременецького району). В. Окаринський. Пласт на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник — том ІІІ, 2008, Спогад про Пласт у Тернополі.- Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010

До першого Верховного Пластового з'їзду у Львові, навесні 1924 р., що стає під час легального існування Пласту у Польщі за певну переломну точку, виникли такі полки в Галичині:

1­й полк ім. гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного у Львові (головна гімназія).

2­й полк ім. Марти Борецької у Львові (жін. гімн. СС. Василіянок).

3­й полк їм. княгині Ярославни у Львові (семінар)

4­й полк ім. гетьмана Богдана Хмельницького у Львові (семінар).

5­й полк ім. князя Ярослава Осмомисла — Стрий (гімназія).

6­й полк ім. полк. Івана Богуна — Перемишль (гімназія).

7­й полк ім. князя Льва — Львів (філ. гімн.).

8­й полк ім. княгині Ольги — Стрий (семінар).

9­й полк ім. гетьмана Петра Дорошенка — Сокаль.

10­й полк ім. княгині Настасі Слуцької - Перемишль (жін. гімназія).

11­й полк ім. гетьмана Івана Мазепи — Станиславів (чол. гімназія).

12­й полк ім. княгині Романової - Станиславів (жін. гімназія).

13­й полк ім. Орисі Завісної - Коломия (жін. гімназія).

14­й полк ім. Лесі Українки — Сокаль (жін. гімназія).

15­й полк ім. гетьмана Пилипа Орлика — Золочів (гімназія).

16­й полк ім. короля Данила — Станиславів (учит. семін. реміс.).

17­ий полк ім. Михайла Драгоманова — Яворів (гімназія).

18­м полк ім. Івана Франка — Дрогобич (гімназія).

19­й полк ім. Максима Залізняка — Коломия (гімназія).

20­й полк ім. гетьмана Пилипа Орлика — Рогатин (гімназія).

21 ­й полк ім. Тараса Шевченка — Чортків (гімназія).

22­й полк ім. полк. Івана Богуна — Золочів (гімназія).

23­й полк ім. Ганни Барвінок — Станиславів (жін. семінар).

24­й полк ім. гетьмана Павла Полуботка — Бережани.

25­й полк ім. Михайла Павлика — Косів (чол. рем.).

26­й полк ім. Наталії Кобринської - Косів (жін. рем.).

27­й полк ім. — Кути (робітн. молодь).

28­й полк ім. князя Байди Вишневецького — Тернопіль (чол. гімназія).

29­й полк ім. княгині Настасі Слуцької - Рогатин (жін.).

і декілька відділів підготовчих. С. Левицький. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ВІДНОВА ПЛАСТУ 1920 — 1924/ Левицький С.// Нарис з історії Пласту (1911 — 1948) — Мюнхен — Авґсбурґ, 1947­1948 — С. 6 — 7 Всі відділи були створені при гімназіях, семінаріях, школах та при об'єднаннях робітничої молоді. Жіночі і Чоловічі гуртки утворювалися окремо один від одного. Також набув поширення і так званий «селопласт» тобто Пласт в сільській місцевості, який міг мати змішану форму.

За для покращення управління і централізації гуртків в Галичині та поза нею створювалися рефератури.

Показовим стало створення у Львові Волинської рефератури — своєрідного представницького органу волинського Пласту. Рефература мала координувати діяльність пластових організацій Волині, затверджувати зв’язкових та курінні ради, сприяти тісній співпраці волинських і галицьких пластунів, проведенню спільних з'їздів, таборів, злетів, обміну організаційним та методично — виховним досвідом, дбати за достатнє забезпечення бажаючих пластовою літературою. Референти вели постійну переписку із зв’язковими, здійснювали робочі поїздки по пластових осередках на Волині. В свій час реферат очолювали старші пластуни В. Остапович, В. Янів, О. Рудакович та Я.Гладкий. Персональний фактор часто ставав ключовим і зумовлював увесь комплекс взаємовідносин між референтом та пластовими осередками на місцях. Ю. Візітів. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період/Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с.

Галицький Пласт було зорганізовано на подобі англійського скауту але з внесенням місцевих змін, введенням українських назв, звань, та ряду іншої термінології, що полегшувала сприйняття і розуміння молоді, пов’язувало і прищеплювало козацькі традиційні в тогочасних умовах. Галицький пласт організовано так: Гурток — найменша організаційна одиниця (6 — 8 або 10 хлопців); чота — 2 — 4 гуртки (24 — 40 хлопців); сотня 2 — 4 чоти (90 — 160 хлопців); полк — 2 або більше сотень (192 — 320 хлопців) — (з 1924 стають меншими і зручнішими під назвою курені) відповідно якась кількість чот і сотень визнаних ВПР самостійними. Всі полки однієї місцевості утворюють пластовий кіш. Усі пластові частини підпорядковуються ВПР у Львові. О. Яремченко Основи Пластунства / Яремченко О. — Берлін: Українське слово, 1923. — 54 с.

Відбувався також і віковий поділ пластунів на: новаків (до 11 років перед 1 пластовим іспитом), учасників (перед 2. пластовим іспитом), розвідники (перед 3 пластовим іспитом), скобів (після 3 пластового іспиту), гетьманських пластунів скобів (по 6 почесних іспитах або по виконанню визначного пластового діла) і почесних або старших пластунів, які за власним бажанням і рішенням полку залишаються членами пласту. Там само С. 30 Здача проб дозволяла пластуну виконувати інструкторські функції, обіймати керівні посади, брати участь в інструкторських таборах, бути комендантами пластових таборів. Таким чином, програма для Пласту була складена з використанням всебічного патріотичного самовиховання та були направлені на здійснення цілей і інтересів організації.

В залежності від тої роботи яку пластуни виконують в гуртку, чоті, сотні або полку розрізняють такі діловодства: провідник, прокуратор, писар, скарбник, провірник і домівкар. Там само С. 30

Галицькі пластуни взявши за основу роботу ген. Роберта Бейдена-Павелла «Скаутинг для хлопців» створили за його зразком подібні традиції на Галичині. Це зумовило ряду специфічних рис і появі традиційних привітань, емблеми, гімну, присяги, Пластового закону та однострою.

Коли ж пластун зустрічає іншого друга — пластуна, то вітає його словом «Скоб»!

Це слово означає назву одної породи орла, що зветься скоб білохвостий.

Це орел величини скельного орла. Він живе над великими водами, отже буває і в Україні. Пластуни прийняли його як свій символ. Тисовський О. Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — С.117. Також слово «Скоб» висвітлює істотні прикмети хорошого пластуна або кажуть яким йому потрібно бути: сильним, красним, обережним, бистрим. Сильний розумом і тлом, красний душею, обережний у замислах, бистрий у справах. Тому назва скельного орла стала теж і пластовим привітанням. Вітаючи друга пластуна словом «Скоб», наче пригадуємо йому який він має бути, а він відповідаючи «Скоб» каже, що так і робить. Рисунковими символами цих пластових прикмет є дубовий листок, ягоди червоної калини, моримух і блискавка. Там само С. 117

Невід'ємним атрибутом гуртка та куреню був їх штандарт. Яке виготовлялося за встановленими правилами і вимогами. На гурткове знамено наносилося зображення звіра (тотема) або інший малюнок притаманний гуртку.

На курінний стяг (палатху) переважно наносилося зображення патрона зазвичай це міг бути хтось з православних святих, а також слово «Скоб» герб Українського пласту (переплетена з тризубом лілея) а також мав виготовлятися з особливого матеріалу шовку або оксамиту з певним притаманним курені чито гуртку забарвленням. Основним завданням курінного чи то гурткового знамена було ідейне об'єднання і виділення свого гуртка чи куреня с поміж інших.

Прапор — куреня це символ пластової ідеї. Освячений та завершений лентою в національних кольорах, яка по суті є своєрідною формою національного прапора, він творить для нас, пластунів, найвищу цінність і на нього складаємо нашу пластову присягу. Там само С. 245 — 246.

Пластовий стяг дозволялося мати лише куреням котрих затвердила крайова пластова старшина. Інші Пластові з'єднання, як кіш чи станиця, стягів не мали. Зі стягом виходили курені під час святкових (урочистих) виступів.

Пластуни повинні були носити одяг певного зразка, щоб підкреслити приналежність до однієї пластової сім'ї. Одночасно був обов’язковим на всіх пластових зустрічах і з'їздах. Він нагадував про пластові повинності, робив усіх рівними братами і сестрами. Розміщення відзнак було направлене на вироблення почуття естетики та грало роль вагомого стимулу для наполегливої праці. Все було продумане для максимальної зручності під час практичного пластування, у буденному житті та під час урочистостей. Як зразок для пластового однострою використовувалося військове обмундирування. Ю. Візітів. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період/Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с. — С .78 Кожен пластун виглядав відповідно стандартів встановлених ВПК.

Пластовий закон має 14 положень:

Пластун словний: повинен додержуватися свого слова Пластун совісний: працю за яку він взявся, виконує совісно до кінця.

Пластун точний: на сходини до заняття приходить точно й ніколи не спізнюється.

Пластун ощадний: свої матеріальні засоби, свої здібності, енергію і час не витрачує на марно.

Пластун справедливий: уміє оцінити заслуги других людей, особливо слабших від себе істот.

Пластун братерський супроти всіх пластунів.

Пластун приятельський супроти других людей і звірят.

Пластун пожиточний: кожне заняття пластуна приносить якусь користь, чи то для нього чи то для других.

Пластун зрівноважений: при всяких нещастях і небезпеках задержує рівновагу духа.

Пластун пильний: не опускає ніякої нагоди, щоб чогось навчитися.

Пластун карний: безвідмовно слухає старших від себе.

Пластун дбає про своє фізичне здоров’я: бере участь у фізичних вправах та іграх, не курить і не п'є алкогольних напоїв.

Пластун дбає про навколишнє середовище.

Пластун про все доброї думки і веселий: навіть у найтяжчих обставинах життя не тратить надії і не впадає у відчай. О. Яремченко Основи Пластунства / Яремченко О. — Берлін: Українське слово, 1923. — 54 с. — С. 33 — 35 У цих пунктах пластового закону подається ідеальний образ пластуна до якого всі повинні прагнути.

Емблема була виконана у формі тризуба, герба Української держави, із вплетеною у нього трипелюстковою лілією — символом світового скаутського руху. Форму і спосіб поєднання тризуба та квітки в одну гармонійну цілісність придумав у 1923 році один із перших приятелів пластової молоді галичанин Мирон Федусевич. Чи знаєте що… // Юнак. — 1981. — .Січень. — Ч. 1. с. 12 Художнє оформлення ідеї здійснив Роберт Лісовський. Три пелюстки лілеї нагадували пластуну про його Три Головні Обов’язки, а Тризуб вказував на те, що Пласт — суто українська скаутська організація є частиною міжнародного скаутського руху. Савчук Б. Український пласт 1911 — 1939. Івано — Франківськ. — 1999. — с. 48

Мали Галицькі Пластуни і свій гімн. Слова першої частини гімну «Цвіт України і краса» написав О. Тисовський, в основу другої частини він поклав вірш І. Франка «В дорогу», Який був спеціально перероблений і пристосований для відображення пластових ідей. Музику склав композитор Я. Ярославнко. Гей мандрують пластуни. Пісенник. — Тернопіль. — 1991 Текст твору закликав пластунів виростити нове національно — свідоме, патріотичне покоління, готове прославити Україну по усіх світах.

Цвіт України і краса, Пласт наша гордість і мрія!

Скобів орлиний ми рід, Для Вітчизни це наш труд, Ясні, веселі в нас лиця, Буйний в нім порив, надія:

Любимо волю і світ! В Пласті росте новий люд!

Приспів: Сонце по небу колує,

Браття, пора нам станути в ряд, Знають і хмари свій шлях, Стяг пластовий підіймати Вітер невпинно мандрує

Славу Вкраїні придбати. По України степах.

Ми сонця ясного діти,

Вільного вітру брати,

Мали в неволі замріти?

Путів життя не знайти?

Приспів: Левчанівська І. «Пласт» на Волині. // Луцька українська гімназія. Спогади. — Луцьк, 1998. — с. 127 Без гімну не проходила жодна з пластових церемоній.

Пластова присяга складалася з трьох обітниць, робилося це урочисто у присутності всього куреня і проводу. Пластова присяга звучала так: «Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб: бути вірним Богові і Україні. Допомагати іншим. Жити за Пластовим Законом і слухатися Пластового проводу» Тисовський О. Життя в Пласті. Львів — 1921. — с. 35 До прийняття присяги пластун не вважався учасником і мав прагнути присяги, не висти себе пасивно. Юнак чи дівчина які не прийняли присяги не могли носити пластового однострою, а ті хто затягнув з цією справою і пропустив або проігнорував присягу відлучався від пластового життя.

Отже, на Галичині у 1920 — 1930 роках Пласт став тією національною організацією, яка в умовах української бездержавності згуртувала дітей та молодь. В основі організації лежала чітка структурна розбудова, що забезпечувала регулярне корування вищими пластовими органами у Львові місцевих низових і керівних команд. З допомоги Галицького Пласту починають функціонувати перші пластові гуртики на Волині, Закарпатті та Буковині.

Система виховання, яка була самостійно розроблена на основі досвіду Бейдена Павела галицькими пластунами, удосконалена і під лаштована під галицьку молодь, сприяла росту культурно — освітнього рівня і політичної грамотності пластунів. У свою чергу це впливало і на загальне зростання національної свідомості юнацтва та їх готовності до самоорганізації і боротьби за національні ідеї.

РОЗДІЛ ІІ. ПЛАСТОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ НА ГАЛИЧИНІ

Пластове виховання було організоване у вигляді великої гри, різнопланове навчання проводилося за двома най важливішими напрямками це освітнє і спортивно — військове виховання спрямоване на розвиток освіченої і фізично розвиненої молоді, від самого початку навчання велося в дусі національного і патріотичного виховання, культу українського лицаря, здорової, розумної і національно свідомої людини готової стати на оборону своєї землі. Життя молоді базувалося на системі ідеологічних, моральних і програмно — методичних засадах самостійно напрацьованих. У практичному напрямку, виховання здійснювалося через різні форми і напрямки культурно — освітньої роботи, фізичної підготовки, практичного пластування (мандрівництва і таборівництва), громадсько — політичної діяльності. Разом усе це забезпечило хороший процес формування ідеалу пластуна, якому були притаманні загальнолюдські цінності та високе почуття патріотизму.

Навчання і основи пластунства повинні були сприйматися на основі гри і забавок яку поступово мали готувати молодого пластуна до більших і серйозніших завдань.

У 1921 р. почато друкувати перший спеціальний центральний пластовий журнал «Молоде Життя», за редакцією Степана Тисовського, при найближчій співучасті д­ра О. Тисовського і кадру молодих співробітників пластунів. Видавництво постало на кошти самих пластунів, і тому не дивно, що у важких галицьких відносинах у рр. 1921 — 1923 видано всього кілька його чисел, хоч спершу намічено журнал як квартальник, а пізніше як місячник. Журнал приносив уже не тільки інструктивний матеріал, а й звіти з діяльності пластових полків та перше оригінальне пластове красне письменство: вірші й белетристику. Перші пластові відділи виникли завдяки д­рові О. Тисовському в головній українській гімназії та гімназії СС. Василіянок у Львові. С. Левицький. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ВІДНОВА ПЛАСТУ 1920 — 1924/ Левицький С.// Нарис з історії Пласту (1911 — 1948) — Мюнхен — Авґсбурґ, 1947­1948 с. 6 Як бачимо до роботи в журналі залучалася талановита пластова молодь, в журналі писали історичні нариси, пропагували спорт і культ здорової людини, створювали завдання і загадки суто пластової тематики, друкували теоретичний пластунський матеріал з О. Тисовського «Життя в Пласті» та багато іншого.

Також для навчання і висвітлення основних пластових порядків і звичаїв, для навчання і ознайомлення пластунів з основними положеннями і правилами пластування, засвоєння азів було випущено ряд фахової літератури. Діяльність кожного полку була керована періодичними пластовими наказами, а діяльність окремими членами ВПР перевірювана. Це надало не тільки зовнішньої одновидності усій організації, а й внутрішнього ідейного розвитку її. Діяльність ведено спершу на основі довоєнного підручника д­ра О. Тисовського «Пласт», потім за вказівками пластових курсів у Львові, Стрию і т.д. За наслідок курсів у Львові править видавництво «Записки українського пластуна», яке випустило вже в рр. 1921 — 1923 кілька циклостилевих випусків інструкцій: 1. Про працю в пластовому гуртку — Олександер Тисовський, 2. Пластовий закон (інтерпретація) — Степан Тисовський, 3. Пластовий однострій — Ярема Весоловський, і інші. Там само С.7

З появою нового посібника О. Тисовського «Життя в Пласті» який був доповнений і осучаснений новітнішими методиками. Ось як про появу цього підручника пише С. Левицький: Найважливішим інструктивним чинником для пластуна став основний підручник Олександра Тисовського «Життя в Пласті», що вийшов друком у Львові в році 1921. книжка кожного пластуна. У ній зібрано не тільки всі організаційні й методичні вказівки для провадження пластового відділу в значно поширеному, в порівнянні з підручником з 1913 р., вигляді, але й ставлено (чого в першому підручникові не було) основні думки тези обґрунтування нового, пластового, світогляду. Вони стали основою факту, що Пласт пішов лінією розвитку від виховної системи до вершин національного руху вихованого в Пласті нового покоління. Деякі думки в цьому підручнику, зокрема стосовні до служби батьківщині, спрямування молоді від слів до діл і т. п., на роки випередили пізніші «відкриття» деяких ідеологів нових світоглядових організацій. Інші думки з цього підручника, як, наприклад, про потребу гарту характеру й про вартість лицарського виховання молоді, безоглядно заперечуванні деякими організаціями, виявилися кінець кінцем єдино правильними. До них відбувся загальний поворот після десятирічного болючого досвіду. «Життя в Пласті» становить і в розвиткові духовості самого автора великий крок наперед. У порівнянні з підручником «Пласт» (1913 р.) тут вражає глибина і широчінь думки, вчування у національну традицію, засвоєння досвіду подій 1914 — 1920 рр. «Життя в Пласті» це по сьогодні ніким ще не перевершений підручник української педагогічної думки і основ здорового національного виховання та світогляду. Там само С, 7−8

Також окрім газет і фахової пластової літератури використовувалися пластові календарики, газети націоналістичних організацій ОУН і УВО які наочно допомагала засвоїти різного роду інформацію. Кожен пластун вів «щоденник відвідувань занять» куди записував кількість прослуханих годин з української і польської мови, історії, географії, природи, релігії, математики, музики та руханки. Зразок такого щоденника друкувався у пластових календариках «Скоб». Скоб Пластовий календарик для молоді на 1929 — 1930 роки. Зі записником та інформаційною частиною. Львів 1921. С.48

При кінці етапу у Львові почав виходити «Пластовий Шлях» під редакцією Северина Левицького та «Пластовий Провід» під редакцією Степана Охримовича й інших. Кількість пластунів нараховувалося в той час близько 8 тисяч. Такий гарний розвій пластової організації турбував польську адміністрацію. І почалося переслідування Пласту. Бажацький М. «Початки Українського Пласту"/Пластовий шлях. — 1988. — Ч.2 — 3 (85 — 86). — С. 50 — 58 Як бачимо такий розгін у видавництві різноманітної літератури прагнення до знань та плідна праця пластунів Львівщини і Станіслава, дозволили забезпечити Галицький Пласт допоміжною і базовою літературою, а також забезпечити появу такої літератури на Волині, Закарпатті та Буковині та підвищити рівень освіченості та національної свідомості за допомого пропаганди яка велася через неї. Що і стало пізніше одним із чинників заборони організації в краї.

Пластове життя було наповнене фізичним вихованням молоді, прищепленням їй основ гігієни, загартування. Загартування розглядалося як підготовка учасників руху до змін фізичних факторів довкілля, до умов пов’язаних з особливостями ведення військової служби і виконанням бойових завдань.

Фізична підготовка передбачала руханку (гімнастику), пластову муштру, рухливі ігри. Гімнастичні вправи голіруч та з пластовими палицями сприяли загальному зміцненню організму. Ю. Візітів. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період/Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с. — С. 100

Військовий вишкіл у системі виховання молоді в організації ввів ще засновник світового скаутингу офіцер Бейден — Пуелл. Він надав товариству напіввійськового характеру і створив «школярське військо». Пласт в умовах бездержавної України став тією патріотично — налаштованою організацією, яка поставила собі за завдання виховати майбутніх військових старшин. Там само. — С. 101. Особливо велику роль в цьому напрямку відіграло пластове таборування з того часу як Митрополит Шептицький виділив пластунам місце на зведення табору. Ось як про це каже Б. Савчук: Справжньою Меккою для пластового таборування стала місцевість під горою Сокіл, де, здасться, сама природа створила всі необхідні для цього умови. Тут, у Горганах біля Підлютого, митрополит Шептицький виділив площу під табір, офірував на нього чималі кошти і дозволив на місці будівництва рубати стільки дерева, скільки для цього буде необхідно. Матеріали ЦДІА України у Львові свідчать про активне листування ВПК і митрополитом з цього приводу. Так завдяки допомозі апостола Української церкви весною 1926 р. було розпочато зведення найбільшого і свого роду «класичного» табору в Українському Пласті. Виділена площа була дикою місцевістю, заваленою вивернутими бурею деревами та залишками якихось будівель. Тож лише невтомна пластова праця і завзятість могли усе здолати і звести цю «перлину Пласту». Маємо багато свідчень про ту велику підготовчу роботу та труднощі, які доводилось при цьому долати. Ударною силою знову став загін під проводом І.Чмоли. 1926 р. було побудовано два помешкання та кухню. Будівництво не припинялось. 1928 р. було зведено четверте приміщення, «Команду» для табірного керівництва та кімнату для хворих, а 1929 р. — «Світлицю», в якій вільно розміщувалось 500 чоловік. Була в таборі власна фотолабораторія зі всім необхідним обладнанням, а також система сигналізації, через яку підтримувався зв’язок варти з табором. Майдан та ігрище були влаштовані на запорізький кшталт. Щорічно, за проектом І.Чмоли та інженера Ю. Пясецького, проводились упорядковувальні роботи: вирівняно гірський схил, пробита дорога до табору з долини Лімниці тощо. У цій нелегкій праці використовувались не лише лопати та сокири, а й вагонетки. Табір на Соколі відповідав найкращим зразкам європейських скаутських таборів. Українська преса широко висвітлювала життя в ньому. Стати його учасником було мрією кожного пластуна. Починаючи з 1927 р. тут проводились юнацькі і дівочі зміни по 100−200 учасників кожна. Керували ними Іван Чмола, Володимир Врецьона, Дарія Навроцька, Софія Мойсоєвич та інші. Табір часто відвідувати представники українського громадсько-політичного проводу. Двічі це робив і митрополит Шептицький, якому 1929 р. пластуни вручили хрест вдячності і доброчинності. …Більш суворий розпорядок дня був у таборі на Соколі. Говорили навіть, що від нього «віє спартанським духом». Іноді траплялось, що цей режим не всім був до душі, не всі його витримували, а особливо на початках, коли ще бракувало облаштованих приміщень… …Особливо популярними та захоплюючими ставали загально таборові ігри, які мали військові елементи: «напад», «оборона», «ворог», «вбиті», «полонені», «бій», «постріли» і т.ін. Найбільш вражаюче і масштабно, часто вночі та при світлі десятків маленьких вогнищ, відбувалися вони у таборі на Соколі… Б. Савчук. Український Пласт 1911 — 1939рр. ІваноФранківськ — 1996

На заняттях пластова молодь засвоювала несення вартової служби, вчилася копати окопи, вести з них бойові дії, опановувала правила розбивки табору та хитрощі маскування. До польової служби входили марші і маршова дисципліна. Знання з марширування пластунам були необхідні і для практичного пластування, на мандрівках, для участі у святкових процесіях, ходах, охороні українських послів при польському сеймі, тоді правильно вишикувані, рівні ряди струнких пластунів вигідно вирізнялися у натовпі. Ю. Візітів. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період/Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с. — С. 102

Впоряд складався зі стройових прийомів і вправ без палиць та з муляжами зброї, перешикувань, ходьби і бігу строєм, розворотів, збірок, рівнянь, формування колон, вправлянь розімкненим (вільним) строєм. З цією метою пластуни використовували, як методичні рекомендації «Життя в Пласті» О. Тисовського Тисовський О. Життя в Пласті. — Львів, 1921 та «Історію і теорію руханки» П. Франка. Франко П. Історія і теорія руханки. -Коломия — Львів, 1923 Поряд з цим необхідними були знання орієнтування на місцевості за допомогою компаса, топографічних карта то орієнтування по зоряному небу та за іншими природними явищами як мох на деревах і т.п. Велика увага приділялася вивченню та обов’язковому вмінню в’язати пластові вузли (звичайний вузол, вісімка, морський вузол і т.п.). На заняттях опановувалися знання з першої медичної допомоги, надання допомоги при втраті дихання, зупинки серця, різних фізичних травм, накладання джгута та шини, перенесення пораненого в безпечне місце та способи його транспортування. Навчалися правильно впорядковувати наплічник, розпалювати вогнище, готувати та добувати їжу самостійно. Та ряд інших навиків виживання, які були описані в посібнику О. Тисовського. Тисовський О. Життя в Пласті. — Львів, 1921 Всі ці вмілості дозволяли пластуну складати Пластову пробу — своєрідні іспити і відповідно рости серед пластової спільноти.

Пластун виховувався в здоровому спортивному змаганні, та повазі один до одного. Для покриття особистих і гурткових витрат пластуни самостійно добували собі кошти. Різними легальними способами та об'єднаними силами гуртка. Ознакою, того, що гурток творить ціпку одиницю, є те, що коли гурток візьметься за якесь діло, то всі його члени в тому зацікавлені й зайняті. Тисовський О. Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — С.359. Велике і почесне місце в житті пластуна займало поширенні і пропагування пластових ідей серед ровесників, та залучення друзів, родичів і прихильників пласту, навернення їх до пластового життя. Тисовський О. Життя в Пласті. — Львів, 1921

Великої поширеності набула співпраця пластунів з націоналістичними організаціями УВО і ОУН, вступ пластунів до цих організацій, розповсюдження пластунами різноманітної літератури яка випускалася в редакціях цих організацій (газет, календарів, журналів…). Члени ОУН і УВО проводили навчальні лекції та практичні вправи, з свого боку сприяли розвитку і розширення «Пласту». Співпраця з цими націоналістичними організаціями привернула увагу польської влади, яка проводила тоді асиміляторську політику стосовно нашого народу, і не могла допустити про військової організації яка виховувала свідому патріотичну налаштовану молодь, та ще й з військовими навичками, тим більше співпраця з такими організаціями як ОУН і УВО могла в подальшому погано вплинути на ситуацію в регіоні та підірвати позицію і вплив Польщі на Галичині і Волині. Саме через це згодом «Пласт» заборонять і йому доведеться діяти в підпіллі.

Таким чином, Пласт у Другій Речіпосполитій став вагомим чинником суспільного і громадського життя на Галичині Взяті у комплексі культурно — освітня робота, фізичне виховання, таборування і туризм, політична діяльність забезпечили усесторонній розвиток світогляду пластунів і пластунок. Таке виховання на основі народних традицій сприяло створення нового ідейного — підготовленого і патріотично налаштованого покоління. Сам факт популяризації дітьми і молоддю засвідчив значний прогрес у національному розвитку краю.

РОЗДІЛ ІІІ. СТАВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ВЛАДИ ДО ПЛАСТОВОГО РУХУ В результаті підписання Ризького мирного договору 18 березня 1921 року частина земель Західної України офіційно відійшла до Польщі, це території Холмщини, Підляшшя, Західної Волині, Західного Полісся, Галичини.

У цей час Польща поділена на «Польщу А» і «Польщу Б» — основна частина українського населення проживала на території другої, не визнавалася як окремий народ. Офіційні документи свідомо уникали окреслення «український», замінюючи його старими термінами «русинський» або «руський». При цьому «русини» трактувалися не як окрема нація, а як «етнографічний матеріал» для будування польської або російської націй. Українська мова вважалася «винаходом більшовиків», якої ніхто не знав перед революцією. Я. Грицак. Нарис історії України: Формування Української модерної нації. Львів, 2001. — С.250. С. — 137 Страждали і українські школи які за двадцять років польського панування зменшилася з 3,662 до 144. Там само С. 136

Не солодко доводилося і церкві яка відігравала роль об'єднавчого фактору в українському суспільстві. Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Це однаково стосувалось і греко-католиків Галичини, і православного населення Волині, Полісся і Буковини. Тому церква теж стала об'єктом асиміляції. У Польщі найбільших репресій зазнала православна церква на північно-західних землях. Наприкінці 1930;х років тут провели акцію насильної «ревіндикації» (примусового навернення у католицьку віру), під час якої було знищено близько 200 православних церков, а ще 150 передано римо-католикам. У результаті, із діючих тут у 1914 р. 389 православних церков, у 1939 р. залишилося лише 51. Становище греко-католицької церкви дещо різнилось: її права захищалися особливою угодою — конкордатом — між Польщею і Ватиканом від 10 лютого 1925 р. Однак засобом поборювання національної свідомості українців у Польщі була підтримка русофільських тенденцій у середовищі греко-католицької церкви на Лемківщині. Там само С. 136 — 137

На тлі такої ситуації Пласт довгий час залишався під пильним наглядом, але все ж неліквідованим.

Протягом 20 — 30 — х років ХХ століття скаутський рух на Галичині набрав досить відчутної сили і розмаху. Пластові гуртки як центри культурного і фізичного виховання молоді діяли в містах Львів, Станіслав, Коломия, Тернопіль, Дрогобич, Стрий, Галич, Белз, Перемишль та багато інших. Пластуни проводили активну просвітницьку роботу серед українського міського і сільського населення Галичини.

З часу заснування Пласт завжди шукав способів легалізуватися в державі. За австрійських часів організація фактично діяла під патронатом спортивного товариства «Сокіл». Але згодом, у Польщі, справа легалізації Пласту стала досить нагальною. У багатьох випадках формально осередки Пласту діяли при філіях українського товариства охорони дітей та опіки над молоддю (УКТОДОМ). Проте, в багатьох місцевостях така структура не існувала. Тож керівництво Пласту неодноразово робило спроби зареєструвати самостійне товариство «Пласт». Про це свідчить 3 — ій варіант Статуту товариства від 1926 року, адміністраційна влада в третє відкинула внесені статуту для товариства «Пласт» не зважаючи на від редагування і внесення всіх попередніх поправок. Статут товариства Пласт 1926 р. // Молоде життя. — 1927. — .Березень. — Ч. 3 (42). с. 6

Не зважаючи на дію «Сокальського кордону» від м. Сокаля на галицько-волинській межі) який був створений з метою послаблення життя українців за часів Другої Речі Посполитої 1920;1939 рр., Варшава не дозволяла поширення діяльності українських установ і організацій, які діяли в Галичині («Просвіта», «Рідна Школа», «Союз українок», «Січ», «Пласт», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» тощо. На терени Волині та Холмщини Пластунам все ж слабо, але вдавалося налагоджувати стосунки між собою.

Органи влади прекрасно усвідомлювали небезпеку пластового руху для польської держави, тому ретельно вивчали пластові документи і методики виховання. Ю. Візітів. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період/Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с. — С. 129 Польська влада шукала будь якого поводу для закриття організації. У 1927 році Волинський воєвода Владислав Мех видав директиву з грифом секретно про ліквідацію всіх пластових осередків при товаристві «Просвіт» та конфіскацію їх майна. Там само С. -131

Пласт на Галичині зумів проіснувати трохи довше, але під час буремних подій восени 1930 року закрили і «Пласт» галицький, ось як про цей час пише Ярослав Грицак: Кричущим порушенням прав національної меншості була «пацифікація» українського населення у Польщі восени 1930 р. Ця акція набрала характеру організованих державою антиукраїнських погромів. У відповідь на революційні дії українських екстремістських груп, польський уряд відправив військові загони і поліцію у Галичину, в райони заворушень, для розправ з місцевими жителями. Розправи включали побиття й арешти, руйнування кооперативів і відділень «Просвіти», закриття шкіл та ін. Найвідразливішою стороною пацифікації було застосування принципу колективної відповідальності всієї української спільноти за дії окремих її представників. Відповідно до цієї логіки, бути українцем означало бути політично неблагонадійним елементом. Я. Грицак. Нарис історії України: Формування Української модерної нації. Львів, 2001. — С.250. С. — 137

Коли ж 1930 року «Пласт» охопив значну кількість середньо шкільної і ремісничої молоді та мав успіх в організуванні сільського пластового юнацтва, а в Карпатах і скрізь по західних землях відбулись численні й мандрівні табори, влада рішила його остаточно розв’язати. Сталося це 26 вересня 1930 року. Був це великий удар для Пласту. Вже не можливо було одверто, під своїм іменем, вести діяльність, організаційна мережа була знищена, майно в більшості конфісковане, журнали закриті, домівки запечатані, багато пластових провідників арештовано. Та все ж незламним залишився дух проводу і пластової молоді. Тисовський О. Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — С.139

З цього часу «Пласт» по всій західній Україні не діє відкрито, находить нові способи і методи для продовження своєї діяльності вже нелегально і у підпіллі використовуючи інші назви.

Пластовому проводі довелося шукати нових форм вияву в цих змінених умовах. Першим рішення пластового проводу було вести діло далі. На місце ВПР і ВПК постала «Ліквідаційна комісія» і її «Виконний виділ». В 1934 році він перетворився у «Пластовий Центр», нелегальний підпільний пластовий провід, що безперервно діяв і керував пластовою роботою. Негайно по розв’язанні «Ліквідаційна комісія» дала почин до заснування кооперативи «Вогні» з метою видавати журнал для молоді і рішила звернути особливу увагу на організацію літніх таборів під фірмою «Українського Гігієнічного Товариства», тодішній голова якого, д — р М. Панчишин, на це радо погодився. Доручено теж пластовим частинам на Закарпатті і на еміграції посилити працю та протестувати й звернути увагу світу на безправне розв’язання Пласту в Галичині. Згодом пластова робота проявлялась у різній формі і під опікою різних товариств, як туристичне товариство «Плай», «Доріст Рідної Школи» тощо.

Табори були захисним місцем, де доповнялись самовиховна праця, що її в міру можливості вели пластові провідники. Велась вона теж і з допомогою журналів «Вогні», «На сліді», «Шлях Молоді», що виходили у Львові, та «Молодого Життя», яке по закритті в 1930 р. почало появлятись у Празі. Там само С. 138 — 141

Така форма існування організації та її роботи проіснувала аж до 1939 року початку нової світової війни, на вівтар якої поклали свої життя тисячі пластунів і пластунок, за для кращої долі України.

Отже відповідно до внутрішньо національної політики, Міністерство внутрішніх справ, визначалися шляхи форми і методи боротьби з українським скаутським рухом. Пласт повною мірою відчував на собі політичне поневолення етнічного населення краю, яке здійснювалося за допомогою постійного і всеохоплюючого контролю, насильства, репресій і терору. Проте така система не могла повністю припинити діяльність молодіжної організації. У боротьбі проти полонізації українців «Пласт» Галичини очолив цей рух, довів свою життєздатність, в умовах заборони і асиміляторської політики польської влади зумів продовжити свою діяльність в підпіллі, працювати конспіративно, вести пропаганду. Підготовлена «Пластом» українська молодь перегрупувала сили в українському націоналістичному русі, стала займати ключові посади в таких націоналістичних організаціях як УВО, ОУН і УПА і продовжити боротьбу вже за часів Другої світової війни.

ВИСНОВКИ В українській історіографії тема «Пласту», і скаутингу в Україні протягом 1920;1939рр. не є достатньо дослідженою. Але джерельна база з цієї проблеми є достовірною і достатньою для створення комплексного дослідження.

На Галичині «Пласт» зародвся ще до початку Першої світової війни, після її закінчення його ідеї знову відроджуються і повертаються з новим ще потужнішим розмахом, поширюються не тільки в Галичині а і на Волині, Буковині та, а Закарпатті. Дане молодіжне товариство дбало за виховання національно — свідомого покоління українців. Відкриття товариства за галицьким взірцем на інших територіях України підконтрольних полякам продемонструвало польській владі органічний зв’язок українських земель.

Товариство спрямувало свої сили на підвищення загальноосвітнього та культурного рівня галицької молоді. Популярними серед пластунів форми діяльності були самовиховання, ліквідація не писемності, самоосвіта, пропаганда книги, створення гуртків, формування різноманітних музеїв, ведення курінних літописів, видавнича справа, організація масових культурно — освітніх заходів, практичне пластування.

Пласт забезпечував розвиток фізичного здоров’я молоді як майбутньої збройної сили у боротьбі за українську державність. Це проявлялося у регулярних заняттях гімнастикою, проведенні годин військового вишколу, естафет та спортивних ігор, організації та участі водних і піших мандрівок.

Така діяльність не могла залишити байдужою польську владу і поліцію, яка на той час приймала жорсткі міри по ліквідації української самобутності і приймала всі по асиміляції українців з поляками. Таким чином «Пласт» потрапив в той список не бажаних для влади організацій які загартовували та навчали молодь в українському дусі та становили загрозу для цілісності існування Речі посполитої. У 1939 році восени організацію закривають, конфісковують її майно, арештовують провід та забороняють займатися подальшою діяльністю. З цього часу організація переходить до підпільної діяльності, емігрує та вливається в ряди УВО і ОУН.

З початком Другої світової війни українські пластуни Галичини і Волині зайняли передові місця в ОУН і УПА та зі зброєю в руках стали на оборону і відновлення державності України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Візітів Ю. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період / Ю. Візітів. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 180 с.

Гей мандрують пластуни. Пісенник. — Тернопіль, 1991

«Скоб» Пластовий календарик для молоді на 1929 — 1930 роки. Зі записником та інформаційною частиною. Львів, 1921

http://www.plast.org.ua/history/essay/#

Бажацький М. «Початки Українського Пласту» / Пластовий шлях. — 1988. — Ч.2 — 3 С. 85 — 86

Грицак Я. Нарис історії України: Формування Української модерної нації. Львів, 2001.-250 с.

Короткий нарис історії Пласту (у 5-ти етапах) // Підручна книжечка пластуна і пластунки. — Ню-Йорк, 1990

Левицький С. Нарис з історії Пласту (1911 — 1948) — Мюнхен — Авґсбурґ, 1947;1948. — 8 с.

Левчанівська І. «Пласт» на Волині. // Луцька українська гімназія. Спогади. — Луцьк, 1998. — 127 с.

Нарис з історії «Пласту». [Електронний ресурс]. — Режим доступу до кн.

Окаринський В. Пласт на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник — том ІІІ, 2008, Спогад про Пласт у Тернополі.- Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010

Савчук Б. Український пласт 1911 — 1939. Івано — Франківськ, 1999. — 48с.

Статут товариства Пласт 1926 р. // Молоде життя. Львів, 1927. — .Березень. — Ч. 3 (42). 17 с.

Тисовський О. Життя в Пласті. — 4-е вид. — Торонто — 1997. — 551 с.

Франко П. Історія і теорія руханки. -Коломия — Львів, 1923

Чи знаєте що… // Юнак. — 1981. — .Січень. — Ч. 1. 12 с.

Яремченко О. Основи Пластунства / Яремченко О. — Берлін: Українське слово, 1923. — 54 с.