Особливості обліку грошових коштів в малому бізнесі

Малі підприємства можуть відкривати рахунки у банках у порядку, що встановлено нормативно-правовими актами Національного банку України з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємствами в тому банку, який їх обслуговує, тільки на підставі заяви про перерахування коштів та ін.

Банк не має права визначати та контролювати інші обмеження прав підприємства щодо розпорядження своїми коштами, крім тих обмежень, які передбачені в договорі між підприємствами та банком або законодавством України.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученням власників цих коштів або на підставі платіжних вимог у разі примусового списання коштів.

Для здійснення розрахунків малі підприємства можуть використовувати акредитивну, інкасову, вексельну форми розрахунків, а також форми розрахунків розрахунковими чеками.

Малі підприємства можуть використовувати такі платіжні інструменти:

• Ш платіжні доручення,
• Ш платіжні вимоги-доручення,
• Ш платіжні вимоги,
• Ш розрахункові чеки,
• Ш акредитиви.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• · верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);
• · нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами» .

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове безумовне розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту — банку, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Акредитив — документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжних доручень, які оформлені його клієнтом, а також за повноту та своєчасність уплати клієнтом податків, зборів та внесків (обов'язкових платежів).

Розрахункові документи можуть бути повернені банком підприємству без виконання, якщо:

• Ш в розрахунковому документі не заповнено хоча б один з його реквізитів (крім реквізиту «Дата валютування»);
• Ш немає супровідних документів, які повинні додаватися до розрахункових документів, або строк їхньої дії закінчився;
• Ш розрахунковий документ надано до банку з порушенням законодавства України або документ не може бути виконано відповідно до законодавства України.

Якщо до банку від підприємства надійшло одночасно декілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такому порядку:

• Ш у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог з відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;
• Ш у другу — списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків відносно виплати вихідної допомоги і оплати праці осіб, що працюють за договором (контрактом), а також виплати за авторськими договорами;
• Ш у третю — списуються кошти за розрахунковими документами на підставі інших рішень суду;
• Ш у четверту — списуються кошти за розрахунковими документами щодо платежів до бюджету;
• Ш у п’яту — списуються кошти з розрахунковими документами в порядку послідовності їх надходження.

Більшість малих підприємств використовує платіжні доручення, якими оформлюють розрахунки за фактично відвантажену продукцію, здійснюють передплату, перераховують суми заробітної плати і пенсії фізичним особам на їх банківські рахунки, сплачують податки, збори і страхові внески до сюжету і державних цільових фондів тощо.

При розрахунках за електроенергію, паливо, послуги підприємств комунального господарства малі підприємства найчастіше використовують платіжні вимоги-доручення.

Однією з найзручніших форм розрахункових документів є також розрахункові чеки, які використовують при розрахунках за отримані товари, виконані роботи чи надані послуги. Чеки брошурують у чекові книжки по 10, 20 і 25 аркушів. Чеки і чекові книжки є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки — один рік з дати її видачі. Чеки, що виписані після вказаного строку, до сплати не приймаються.

Синтетичний облік готівкових та безготівкових розрахунків малі підприємства здійснюють на активних рахунка 30 «Каса» та 31 «Рахунки в банках» відповідно. За дебетом рахунків відображається надходження коштів на підприємство, а за кредитом — їхнє використання.

Інформація з усіх первинних документів щодо надходження та використання готівки і безготівкових грошових коштів переноситься до відомості 1-м (розділ I і II).

В розділі I здійснюються записи за операціями з готівкою і грошовими документами за дебетом і кредитом рахунка 30 «Каса». В розділі II здійснюються записи за операціями з грошовими коштами у банку на рахунках у банку, в дорозі, еквівалентів грошових коштів за дебетом і кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках «.

У графі 3 відомості 1-м до початку записів вказується об'єкт обліку: каса (підприємства чи операційна), грошові документи, поточний рахунок (окремо з кожним рахунком), кошти в дорозі та ін.

У графі 4 розділу I (для рахунка 30) та графі 5 розділу II (для рахунка 31) вказується відповідне сальдо за цими рахунками на початок місяця, відносно якого здійснюють записи про господарські операції.

Усі записи і відомості 1-м здійснюються в розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку на підставі первинних та зведених облікових документів, до яких відносять звіти касира з доданими до них прибутковими та видатковими касовими ордерами, виписки банку з доданими платіжними документами та ін.

Операції в іноземній валюті відображаються в окремій відомості 1-м у валюті здійснення операцій.

Табл. 1. — Типові кореспонденції з обліку грошових коштів, які використовуються в бухгалтерському обліку малих підприємств

готівковий бухгалтерський платіжний.