Семья алкоголіків як головний чинник ризику, який зумовлює позитивно ставлюся підлітків до спиртним напиткам

року міністерство освіти Російської Федерации.

Іркутський педагогічний коледж № 2.

Сім'я алкоголіків як головний чинник ризику, який зумовлює позитивно ставлюся підлітків до спиртним напиткам.

(Дипломна работа).

Виконала: Зюзина М. З. студентка 4 курсу 5 группы,.

спеціальність 0314.

" Соціальна педагогіка «.

Науковий руководитель:

Деревцова.

Є. Н.

Іркутськ 2002.

|ВВЕДЕНИЕ | | |Глава 1. Теоретичні підходи, розглядають проблеми | | |впливу сім'ї алкоголіків на соціалізацію підлітків | | |1.1. Сім'я — головний соціальна інституція | | |1.2. Вплив сім'ї алкоголіків на соціалізацію підлітка | | |1.3. Чинники ризику, що зумовлюють позитивно ставлюся | | |підлітків алкоголю | | |1.4. Социально-педагогическая діяльність із сім'єю | | |алкоголіків | | |Глава 2. Алкоголізм сім'ї як головний чинник ризику, що обумовлює | | |позитивно ставлюся підлітків до спиртним напоям | | |2.1. Ставлення підлітків алкоголю | | |2.2. Підлітки, котрі виховуються у ній алкоголіків | | |2.3. Чинники ризику у ній алкоголіків, що зумовлюють | | |позитивно ставлюся підлітків до спиртним напоям | | |РЕКОМЕНДАЦІЇ | | |ВИСНОВОК | | |СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | | |ДОДАТОК | |.

Сім'я — найдавніше пристрій землі, і її має важливе місце у людському суспільстві. Протягом усієї історії міцні сім'ї запорукою стабільності й епідемічного добробуту у суспільстві. Саме сім'ї людська індивідуальність приєднується до громадської культурі, у ній людина засвоює норми, правила, цінності людської поведінки. Проте сучасні сім'ї переживають криза, існуючи у світі жорстоких поневірянь з дітьми, насильства у шлюбі, алкоголізму та інших проблем.

Сьогодні у Росії відбувається зростання числа сімей алкоголіків. Такі сім'ї - гостра социально-педагогическая проблема, так як де вони виконують основну громадську функцію — виховну. По результатам різних досліджень (К.С. Алексєєвої, М. М. Плоткина, О. С. Спиваковской, У. І. Ширинского та інших) виявили негативне вплив алкогольної сім'ї на моральне і психічне розвиток підлітка. Діяльність соціального педагога у тому, аби допомогти сім'ї що у кризисе.

Мета дослідження: виявити обумовленість відносини підлітка до спиртним напоям від чинників ризику, що у неблагополучної сім'ї алкоголиков.

Об'єкт: ставлення підлітків до спиртним напиткам.

Предмет: ставлення підлітків до спиртним напоям із сім'їалкоголиков.

Гіпотеза: однією з чинників ризику, що зумовлює позитивне ставлення підлітків до спиртним напоям є сім'я алкоголіків, в якої: — батьки забороняють (заохочують) споживання спиртних напоїв, — періодичне вживання алкоголю батьками, — у ній прийнято алкогольні традиції, — підлітки разом із батьками відвідують компанії, де вживають спиртні напої і др.

Задачи:

1. Розкрити теоретичні основи, впливу семьи-алкоголиков на соціалізацію подростка.

2. Вивчити ставлення підлітків до спиртним напиткам.

3. Виявити семьи-алкоголиков і психологічні чинники ризику у яких, які обумовлюють позитивно ставлюся підлітків до спиртним напиткам.

4. Розробити рекомендації, створені задля антиалкогольное виховання молоді, які включають у собі коррекционнопрофілактичні мероприятия.

У запровадження дипломної роботи включені актуальність проблеми освіти й поняттєвий апарат исследования.

У теоретичної частини дослідження розглянуті питання впливу сім'ї алкоголіків на соціалізацію подростков.

У другій главі вивчені чинники ризику у ній алкоголіків що зумовлюють позитивно ставлюся підлітка до спиртним напиткам.

У випускний кваліфікаційної роботи представлені рекомендації запропоновані соціальним педагогом батькам по антиалкогольному вихованню подростков.

Глава 1. Теоретичні підходи, аналізовані проблеми впливу сім'ї алкоголіків на соціалізацію подростков.

1.1. Сім'я — головний соціальний институт.

Сім'я — це одне з найбільших цінностей, створених людством за історію існування. Т. А. Куликова розглядає сім'ю як малу соціально-психологічну групу, члени якої пов’язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту та поглибленням взаємної моральної відповідальністю і соціальний потреба у якої обумовлена потребою суспільства на фізичному і духовному відтворенні населення. Дослідник вважає, що сім'я — це специфічний соціальна інституція, в якому визначаються інтереси суспільства, членів сім'ї у цілому і кожного з них же в окремішності [ ]. Сім'я — це «будинок», який би людей, де закладається основа людські стосунки, здійснюється перша соціалізація особистості [ ]. Сім'я, на переконання вчених, — одне з найбільших цінностей, створених людством за історію свого існування. Жодна нація, жодна культурна спільність не обійшлася без сім'ї. У його позитивному розвитку, збереженні, закріплення зацікавлене суспільство, держава; в міцної, надійної сім'ї потребує кожна людина незалежно від його віку. У житті конкретних осіб сім'я багатолика, оскільки міжособистісні стосунки мають багато варіацій, широкий діапазон проявів. На думку У. І. Курбатової, «сім'я — це мала група, джерело якої в шлюбі чи кровному кревність, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємної допомогою й моральній відповідальністю» [ ]. Ф. Адлер визначив сім'ю як суспільство, у мініатюрі, від цілісності якої безпеку всього великого людського суспільства [ ].

Для одних сім'я — оплот, надійний емоційний тил, осередок взаємних турбот, радості; й інших — свого роду полі битви, де всі її члени б’ються за власні інтереси, ранячи одне одного необережним словом, невитриманим поведінкою. Проте поняття щастя переважна більшість які живуть землі пов’язує насамперед із сім'єю: щасливим себе вважає той, хто щасливий у своєму домі [ ].

Сім'я як своєрідна спільність як соціальна інституція впливає попри всі боку життя, із нею безпосередньо чи опосередковано й усі соціальні процеси. У той самий час сім'я має відносну автономність від суспільно-економічних відносин, виступаючи однією з традиційних і стійких соціальних інститутів [ ].

У поняття «сім'я» спочатку входили ставлення до харчуванні (годівлі, утамування голоду) й фізичному вихованні (навчанні). У його основі лежать функції захисту та задоволення вітальних потреб своїх членів. Сім'я є первинної захисної середовищем індивіда [ ]. Сім'я — те й результат і, мабуть, ще більшою мірою — творець цивілізації. Сім'я — найважливіший джерело соціального та розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство — людини [ ].

Основне значення сім'ї - задоволення громадських, групових і індивідуальних потреб. Будучи соціальної осередком суспільства, сім'я задовольняє ряд його найважливіших потреб, зокрема і відтворення населення. У той самий час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, і навіть громадські (групові) потреби [ ].

Сім'я — провідний чинник розвитку дитині, від якої у що свідчить залежить подальшу долю цих людини [ ]. Сім'ю характеризує кілька факторов.

Перше, що характеризує як головний чинник виховання — це стосується її виховна середовище, у якій природно організується життя й діяльність дитини. Відомо, що людина вже з дитячого віку розвивається істота соціальне, котрій середовище не лише умовою, а й джерелом розвитку. Взаємодія дитину з середовищем і передусім із середовищем соціальної, микросредой, засвоєння їм «створеної людством культурою» (А. М. Леонтьєв) грають першорядну роль його психічному розвитку, становленні особи. Сімейна середовище, будучи для дитини першої культурної їжею, багатогранна, воно охоплює у собі предметнопросторове, социально-поведенческое, событийное, інформаційне оточення дитини. Батьки більшою або меншою мірою створюють середу виховання (наприклад, забезпечують гігієнічні умови, повноцінне харчування; набувають відповідні іграшки, книжки, кімнатні рослини, акваріум й інші засоби виховання; дбають про позитивні приклади і зразках поведінки). Від, як організована середовище виховання, залежать методи на дитини, їх ефективність щодо його развития.

Усе життя родини становлять з багатьох соціальних ситуацій: прощання проти ночі і вітання одне одного вранці тощо. [Стефан, з. 58].

Соціальні цінності й атмосфера сім'ї визначають, стане вона виховної середовищем, ареною саморозвитку і самореалізації ребенка.

Особливість виховної діяльності сім'ї - у її непреднамеренности, природною включеності в життєдіяльність цієї малої психолого-соціальної групи. Спеціальні виховні «заходи», створені задля розвиток, корекцію будь-яких властивостей, якостей дитині, у сучасній сім'ї займають незначне місце, хоча у домашньому вихованні утвердилися певних вимог, заборони, покарання й заохочення. І, тим щонайменше у кожний момент життя вплітаються ті чи інші впливу дорослих воспитывающего чи який навчає характеру. Що молодші дитина, тим органічніше поєднуються процеси догляду, нагляду, навчання, виховання. Домашнє виховання суто індивідуально, конкретно, персонализированно; завдяки цьому сприятливо для ініціювання активності дитини. Активність самої дитини, реалізуючись тій чи іншій діяльності - основа формування соціально-психологічних новоутворень у його особистості, адже специфічно людські властивості і забезпечення якості розвиваються лише процесі взаємодії дитину з середовищем, у його власної активної деятельности.

Зміст сімейного виховання дуже різноманітно. У сім'ї дитина буває свідком і учасником найрізноманітніших життєвих ситуацій, причому не завжди позитивного забезпечення і сенсу. У цьому плані соціальний досвід, набуття у ній, вирізняється великим реалізмом. Через призму спостережуваного поведінки близьких для дитини дорослих в нього вибудовується власне ставлення до світу, формуються ставлення до цінності розв’язання тих чи інших явищ, об'єктів. Відносини дитину до оточуючим предметів, нормам поведінки, життєдіяльності у рідному домі виникає опосередковано, завдяки одній його спілкуванню з усіма членами сім'ї. Сім'я надає дитині різноманітні поведінкові моделі, куди він орієнтуватися, набуваючи свій власний соціальний досвід. Можна цілком резонно говорити у тому, що сімейна виховна середовище визначає перші контури складывающегося в дитини образу світу, формує відповідний образ жизни.

З іншого боку, сім'я є досить замкнуту спільність ближніх, які виховують одне одного, орієнтуючись на інтереси суспільства, потреби, використовуючи у своїй апробовані часом кошти, методи лікування й прийоми виховання, що передаються від покоління до покоління. Спостерігається і запозичення нових засобів впливу, які дорослі члени сім'ї бачать у нашому житті, про яких дізнаються з спеціальної літератури. У міру своїх зусиль і педагогічних можливостей сім'я керує становленням дитині, переймаючись його здоров’я, моральному, інтелектуальному, естетичному, трудовому розвитку. Це теж характеризує сім'ю як головний чинник воспитания.

Сім'я виступає чинником виховання ще й тому, що організатором різних видів діяльності дітей. Від народження дитина, на відміну багатьох представників тваринного світу, не має вміннями, що забезпечать його самостійне життя. Його взаємодію Космосу з світом організують батьки та інші члени сім'ї. Принаймні оволодіння дитиною тими чи інші діями він перетворюється на суб'єкта своєї діяльності, а й у цьому етапі він повинен увагу дорослого, емоційна підтримка, схвалення, оцінка, іноді - підказка, додаткову інформацію у тому, як їм краще зробити, діяти за тій чи іншій ситуації тощо. Слід пам’ятати, що захід зусиль дитини має відповідати мері його возможностей.

Проте практика сімейного виховання показує, що його який завжди буває «якісним» через те, що навколо лише батьки вміють ростити і розвитку власних дітей, інші США, треті що неспроможні з будь-яких життєвих обставин (важкі хвороби, втрата праці та коштів для існування, аморальне поведінку і др.).

Отже, кожна родина має великими чи меншими виховними можливостями, чи, мовою науки, — виховним потенціалом. Від цих можливостей та від цього, наскільки обгрунтовано і цілеспрямовано батьки використовують їх, залежать результати домашнього воспитания.

Поняття «виховний (іноді говорять — педагогічний) потенціал сім'ї» з’явилося наукову літературу порівняно нещодавно Грузія й немає однозначного тлумачення. Вчені беруть у нього багато характеристик, що відбивають різні умови і психологічні чинники життєдіяльності сім'ї, які визначають її виховні передумови і може більшою або меншої ступеня забезпечити успішний розвиток дитини [ ].

А. З. Макаренка в «Книзі для батьків» розвинув думка, що виховання у ній — це особисту справу батьків, але процес, має безпосередній вихід на суспільство: погано виховані діти — це горі Ай-Петрі і сльози й у сім'ї, і в целом.

Сім'я є систему соціального функціонування людини. Вона забезпечує своїх членів економічну, соціальну і фізичну безпеку, піклування про малолітніх, престарілих і хворих, умови для соціалізації підлітків І що найважливіше, об'єднує своїх членів почуттям любові, спільності та радості життя […].

Отже, будучи первинної осередком суспільства, сім'я виконує ряд функцій (від латів. functis — дію), важлива суспільства, необхідна для життя людини […].

Сім'я — складна система взаємин подружжя, батьками, дітьми, іншими родичами. Спільно ці відносини становлять мікроклімат сім'ї, що безпосередньо впливає емоційне самопочуття всіх його членів, через призму якого сприймається іншої світ образу і своє місце у ньому […].

Характеризуючи сучасну сім'ю як цілісне освіту, слід виділити її основні особенности.

Переважна більшість міських сімей. Кількість родин у містах вище, ніж у селі. Місто певною мірою знижує, по-перше, значимість родинних зв’язків; родичі частіше зустрічаються лише з ювілеях, весіллях, похороні. По-друге, у місті слабшає соціальний контролю над поведінкою молоді із боку родичів, наслідком чого стане у себе більш легковажне ставлення до добрачным зв’язкам, шлюбам з малознайомими людьми, поспішності і масовості розлучень тощо. По-третє, спостерігається посилення материнського впливу дітей та подальше зниження батьківського («прихована безбатченки»), що у кінцевому підсумку свідчить про зниження виховних функцій семьи.

Під функціями сім'ї розуміють напрями діяльності сімейного колективу чи окремих його членів, які виражають соціальну роль і сутність сім'ї. На функції сім'ї впливають такі чинники, як вимоги суспільства, сімейне право і норми моралі, реальна допомогу держави сім'ї. Тому впродовж історії людства функції сім'ї не залишаються незмінними: з’являються нові функції, відмирають чи наповнюються іншим змістом раніше виниклі […]. Між функціями, на думку дослідників, існує тісний зв’язок, взаємозалежність, взаємодоповнюваність; тому будь-які порушення у, а такою позначається на виконанні інший […].

Галогузова виділяє такі функции.

1) Репродуктивна (продовження роду) — це біологічне відтворення й збереження потомства, продовження людського роду. Єдиним і незамінним виробником самої людини є сім'я. Закладений від природи інстинкт продовження роду перетвориться в людини в потреба мати дітей, турбуватися і виховувати їх. Репродуктивна функція сім'ї у час привертає увагу фахівців багатьох галузей знань: педагогів, демографів, психологів, юристів, соціологів, економістів, медиків тощо. Річ у тому, що з поступального розвитку людства важливо і кількісне, і якісне відтворення населения.

2) Господарська функція — забезпечує різноманітні господарські потреби власної сім'ї. Кожна сім'я здійснює господарську діяльність, необхідну у повсякденному житті: купівлю продуктів і приготування їжі; те що дітей, хворими і старими членами сім'ї, прибирання і ремонт житла; вміст у порядку одягу, взуття та інших предметів ужитку та т.п. Багатьом родин у поняття «домашня діяльність» входить працю дільниці, у власному господарстві, що дозволяє виробляти продукти овочівництва, садівництва, тваринництва та інших. Нині зміст господарської функції збагатилося нові форми, такі як орендний поспіль, кооператив, індивідуальна трудова діяльність. Важливо, щоб господарська функція була спільна всім членів сім'ї, а чи не вважалася прерогативою дружини. Справедливе розподіл домашніх обов’язків у ній подружжів, молодшим і старшим поколіннями представляється найсприятливішим передумовою морального і трудового дітей. Саме повсякденні розкриваються справді людські стосунки людей друг до друга, їх звички, смаки, формуються риси характера.

Керівництво сім'єю проявляється у різні форми: авторитарної, демократичної, анархічної. Остання форма найчастіше призводить до дезорганізації сімейного життя, відсутності у ній порядку, недостатньо чіткому виконання функцій окремими її членами, викликає в них незгоду, нерозуміння друг друга.

3) Функція організації дозвілля — має на меті відновлення та підтримку здоров’я, задоволення різних духовних потреб. Вивчення рівня «Соціального самопочуття» показало, що серед основних проблем, що ускладнюють життя сучасної сім'ї, найчастіше відзначаються проблеми здоров’я, тривога за майбутнє дітей, почуття виснаження й відсутність перспектив. Особлива роль відновлювальної функції сім'ї належить вміло організованому дозвілля. Під дозвіллям розуміється позаробочий (вільне) час, яким людина розпоряджається свій вибір і розсуду. У російській мові слово «дозвілля» з’явилося XV в., сталося це від дієслова «досегать», буквально означало — час, коли щось досягти. Дозвілля сучасної сім'ї то, можливо активним, змістовним, якщо враховуються інтереси й потреби всіх його членів. Важливо, щоб дозвілля був колективним, тоді йому з радістю піддаються усіх членів семьи.

Сімейний дозвілля повинен надавати розвиваюче вплив усім членів сім'ї: підвищуватиме їхній освітній, загальнокультурний рівень, гуртувати спільністю інтересів, переживань. Тоді дозвілля стає дієвим засобом сімейного виховання: діти навчаються берегти час, любити природу, набувають культуру сприйняття мистецтвом, накопичують досвід спілкування, гостро усвідомлюють спільність сім'ї та т.д. Змістовний дозвілля, яка доставляє радість всій сім'ї, перешкоджає проникненню у ній таких ворожих руйнівних сил, як алкоголь, нудьга, взаємне психологічне звикання і отчуждение.

4) Виховна функція — найважливіша функція сім'ї, яка полягає в духовному відтворенні населення. По образному і дуже улучному вираженню філософа М. Я. Соловйова, «сім'я — виховна колиска человека».

Виховна робота — дуже складного процесу, у якому взаємно впливають друг на одного й ті, хто виховує, й ті, кого виховують. Виховання зовсім на одностороннє рух, воно залежить від співробітництві, коли обидва дають і обоє почуваються наділеними дарами. Вирізняють три аспекти виховної функції сім'ї: а) виховання, формування її особистість, розвиток здібностей. Сім'я виступає посередником між дитиною та суспільством, служить передачею йому соціального досвіду. Через внутрішньосімейне спілкування дитина засвоює прийняті даному суспільстві норми і форми поведінки, моральні цінності; б) систематичне виховне вплив сімейного колективу на кожного члена протягом усієї його життя. У родині виробляється своя індивідуальна система виховання, в основі якої становлять чи інші ціннісні орієнтації. Виховання, починаючись з перших днів життя, надалі вже ніколи їх залишає. Змінюються лише форми виховання; на уряд вплив дітей на батьків (інших члени сім'ї), що спонукає їх до самовихованню. Будь-який процес виховання базується на самовихованні вихователів. У людині закладено потреба передавати свій досвід, знання іншим. Ця потреба спонукає мати дітей, які потребують опіки, вченні. Дитина у ній — невичерпний джерело життєвих імпульсів, емоційних стимулів для батьків. А бажання розвинути свого дитини здібності, які допоможуть йому безболісно розпочати нове життя, спонукає дорослих до роботі з себе. Недарма багато великі педагоги вважали, що сімейне виховання — це передусім самовиховання батьків. Дуже важливо було прищепити дитині ті якості, якими сам він не володієш і «відучити» від такого типу, котрі демонстрируешь.

А. Р. Харчев, окрім перелічених вище, виділяє такі функции:

1) Соціальний контроль — відповідальність членів сім'ї штрафу за поведінку її членів у суспільстві, у різноманітних галузях діяльності, це обов’язок між подружжям, дітей, старшим поколінням і младшим;

2) духовне спілкування — духовне збагачення кожного членів сім'ї; социально-статусная — надання членів родини певного соціального положення у обществе.

Сорокін доповнює перелічені вище функції такі як соціальнофізіологічна ні економічна. Проте на цей час, на думку соціологів, психологів та інших фахівців, цих функцій руйнуються. Уперших, діти раніше йдуть із сім'ї: до ясел, сад, школу. По-друге, сім'я перестає бути фабрикою народжуваності. І, по-третє, емансипація жінок і дітей виводить з економічної залежність від його й сім'ї, дає підстав людини, виводить з родинного егоїзму […].

Сім'я, згідно з концепцією З. Роудз, проходить сім стадій розвитку — від стадій формування інтимній близькості подружжів до стадії взаємної підтримки між поколіннями […].

Процеси соціалізації до сім'ї включені у повсякденне життя сім'ї, в розпорядок дні, у розподіл ролей членів сім'ї, зокрема та дітей, в визначення розширеного і дозволеного, в ціннісні орієнтації дорослих. Внутрісімейні структури спілкування, домашні сцени, і ритуали залежить від умов життя сім'ї, можливість виникнення конфліктів у системі шлюбу, формалізованих по-різному особистісними особливостями батьків; відповідно до ними підлітку надаються різні ступеня свободи, самовизначення, самопредставления та розвитку. Охопити усі сторони процесу соціалізації у ній надзвичайно складно, оскільки де вони підпорядковуються чітким і стійким правилам, перебуваючи, проте, під різноманітним впливом громадської середовища проживання і особистого життєвого досвіду; кожна сім'ї розвиває власну динаміку внутрішньосімейних стосунків […].

Отже, сім'я є інтелектуальних цінностей і посередницьким ланкою передачі дитині соціально-історичного досвіду, і досвіду емоційних і серед демократичних відносин між людьми, досвіду ставлення до явищам, продуктам жизни.

1.2. Вплив сім'ї алкоголіків на соціально-психологічне розвиток подростков.

Життя дитини — це неухильне процес дорослішання. Особливо різко пришвидшується цей процес на такому віці. Маленький хлопчик чи дівчинка одержують від батьків і зажадав від школи багато в чому идеализированное уявлення про мир. Школяр бачить світ й не так таким, яким він є, скільки таким, хоч би яким він хотів його бачити. Школяр фіксує свою увагу всім кращому, що зосереджене у те, які людях. І саме тут можливі відхилення в психології дитини. Це пов’язана про те, що у навколишній світ не виявляє того добра, якого розташована його душа, що він сам шукає у світі. Дитина може озлобитися і навіть зненавидіти такий світ. Іншим разом то, можливо тож він несподівано собі побачить, реальний світ далекий до ідеалу (реальний світ для дитини — це у першу чергу, його сім'я Хандросів і школа). Це найчастіше трапляється за такому віці. Підліток може розгубитися, зневіритися в добро, і, якщо не допоможуть йому, не схвалять, не заспокоять його, це можуть призвести до біді […].

Недарма кажуть, що підлітковий період — це перехідний вік. Це дуже складний час, що відділяє підлітка від дорослої людини. У цьому вся віці наростають моральний максималізм, вимогливість до оточуючих; підліток мучиться від того, що оточуючі відповідають його уявленням (найчастіше перебільшеним) про цінностях буття. Потрібно бути обережним, делікатним, м’яким оперування підлітком. Але як часто у батьків бракує такту, тепла, часу, душевної потреби допомогти синові чи дочки розібратися в усіх цих заплутаних проблемах, дозволити які під собі силу й навченому знаннями й досвідом дорослому людині. Однак ці моральні уявлення, душевні переживання неможливі у ній, у якій панують пияцтво. Адже в підлітка немає і може бути як світлих ідеалів, він не бачить як батька і матері, які мають створювати усе це [ ].

Коли розповідають про шкоду, приносимом п’яницями своїх дітей, тут начебто важко здивувати: до цього потворного явища люди начебто вже звикли. Тільки даремно звикли, даремно змирилися. Всім світом потрібно боротися з пияцтвом, неминуче калечащим дітей. Ні сім'ї, у якій пияцтво однієї чи подружжя не призвело до біді, навіть якщо п’яниці лікуються [ ].

Протягом сучасності змінювалися уявлення народу про алкоголізм. Якщо першій половині століття пияцтво вважалося пороком, якого слід соромитися, потім вона стала сприйматися як невід'ємний елемент життя суспільства. Справа дійшла доти, що духи стали включати у рубрику продуктів питания.

Алкоголізмом може бути систематичне безконтрольне вживання алкоголю, наносящего фізичний і психологічний збитки як самому питущому людині, але його оточенню. У медичному сенсі - це хвороба, належить групі токсикоманий (пристрасть до етиловому спирту); в соціальному розумінні - надмірне вживання спиртних напоїв (пияцтво), що веде до порушення норм поведінки у побуті, суспільстві, у сфері трудовий деятельности.

Вже на початку ХХ в. зловживання алкоголем початок розглядатися як хвороба. Трохи пізніше термін «хвороба» замінили в інший, саме — «залежність», причому підкреслювалася залежність від алкоголю (алкогольна залежність), що передбачала співвідношення двох компонентів — фізичним і психічної залежності […].

Наукове вивчення проблеми болючого пияцтва нескінченно, думки учених розходилися й розійшлися з кожного аспекту цієї проблеми. Спиртні напої, що продаються всюди, стали вільно набувати навіть подростки.

Однією з найбільш потужних несприятливих чинників, що руйнують як сім'ю, а й душевно рівновагу підлітка, є пияцтво батьків. Воно може зіграти фатальну роль життя підлітка. Який аспект проблеми відхилень від нормального психічного розвитку підлітка ми торкнулися, майже завжди змушені казати про розтлінний вплив пияцтва батьків. І воно призводить до появи у підлітка негативних чорт характеру, позбавляє батьків, через нього потрапляє у колонію, дитячий дім" і т.д. […].

Коли сім'ї п'є із батьків, усе веде до розлучень, які негативно позначаються соціалізації підлітків, оскільки подружжю після розлучення звичайно вдається зберегти нормальні відносини, настільки важливі повноцінного розвитку підлітка. Втрата змозі більш-менш регулярно спілкуватися із батьком, який залишив сім'ю, за необхідності вдаватися для її допомоги, співчуття, схвалення травмує психіку підлітка […].

Якщо ж п’ють батько й мати, це подвійно небезпечно. У нетверезому стані вони починають влаштовувати скандали, бійки; в останній момент люті, підвищеної дратівливості можуть кричати, карати своїх дітей за незначні «промахи» поведінці, і часто провокує у відповідь агресивне поведінка підлітка, яка має й дуже досить причин для прикрощів, гірких роздумів. Втративши постійного спілкування з батьками, він втрачає частку впевненості, що його люблять, захищають, розуміють. Такому підлітку важко перебувати серед однолітків, адже дивитися їх батьки роблять їм подарунки, цікавляться їхнім утворенням, вони з дитиною проводять вільне час, коли він від цього немає, і це постійно її буде травмувати. У таких підлітків знижується загальний психічний тонус, порушуються процеси саморегуляції, домінує погіршення настрою. Більшість підлітків розвиваються почуття невпевненість у собі, тривоги, зникає зацікавлена ставлення до світу. Погіршується емоційна регуляція, эмоционально-познавательные взаємодії відтак, гальмується інтелектуальне розвиток […].

Неповнота емоційної життя жінок у сім'ї алкоголіків викликає в підлітка психічні розлади, і порушення соціальної адаптації: тільки в це тенденція до зниження активності, яка веде до апатії і більшого інтересу до речам, ніж до людей; в інших — гіперактивність після відходу в асоциальную, по стопами батьків або, що ще гірше, кримінальну діяльність; в багатьох спостерігається тенденція поводитися визивно у суспільстві, намагаючись привернути увагу до собі увагу дорослих, при невмінні створювати міцні емоційні прив’язаності. У цих сім'ях підлітки можуть закинути школу, т.к. вони може бути навіть елементарних речей: ручки, зошити, підручників. В себе не мають можливості добре вдягатися, і в підлітка виникає страх, що він надто відрізнятиметься від своїх ровесників, що вони глузувати з його і зневажати його. Але навіть він зможе навчатись у школі, він позбавлений можливості займатися вдома, там відбуваються постійні пиятики, бійки. Через це підлітки можуть піти з і жити на вокзалах, у підвалах і т.д., знову наражаючись негативному впливу, але зі боку самої суспільства, і знову відбувається негативна соціалізація особистості такого подростка.

Нерідко зустрічається пряме культивування патологічних форм поведінки батьків. Ще одна механізм формування потворного характеру підлітка. Наприклад, пьяница-отец привчає сина пити і битися, стверджуючи йому, що тільки так повинен поводитись справжній чоловік […].

Нерідко трапляються випадки, коли батьки мають грошей, щоб купити спиртне, і підштовхують своїх дітей до жебрацтву, розкраданню, проституції і навіть убийствам.

Найчастіше, вдаючись у пияцтво, батьки залишають поза увагою хвороби дітей. У такому віці, коли відбувається дозрівання організму, перебіг цих хвороб загострюється. Досить часто, не отримавши якісного лікування, перебіг цих захворювань стають хронічними — підліток перетворюється на инвалида.

Нерідко трапляється, коли батьки наводять додому товаришів по чарці, які, користуючись нетверезим станом батьків, піддають їхніх дітей сексуальному насильству. Почастішали випадки насильства, й із боку батьків. Усе це травмує психіку підлітка. П’яниці як уподібнюють собі підлітків, що з своєї незрілості що неспроможні протистояти пагубним традиціям. Пияцтво — причина багатьох неврозів і порушень поведінки в членів родин пьяниц.

У переважній числі випадків різні психічні розлади в підлітків викликаються пияцтвом батьків, їх соціальної деградацією, хуліганством, низьким самоконтролем тощо. Якщо через пьяниц-отцов діти стають невротиками, або від пьяниц-матерей часто народжуються розумово неповноцінні діти, виховання що у подальшому перетворюється на важку хронічну травму для батьків і близькі й тягар для суспільства […].

Але спочатку вчені сперечаються у тому, хто винен — п’яні батьки чи п’яні матері або всі разом, треба всіма способами боротися з побутовим пияцтвом, і його наслідком — алкогольної хворобою. Необхідно вітати будь-який крок (навіть ще науково не обгрунтований) по дорозі подолання усе те, що зумовлює пияцтву […].

Негативно вплинуло сім'ї алкоголіків надають на фізичний розвиток і емоційне добробут підлітка, з його відносин із світом і до миру.

1.3. Чинники ризику, що зумовлюють позитивне ставлення до алкоголю.

Аналіз чинників, що призводять до ризику підліткового алкоголізму, дозволив виокремити такі з них:

— економічне (соціальне) неблагополуччя. Підлітки з соціальноіз неблагополучних сімей, котрим характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають високі шанси бути постійним учасником правопорушень і найчастіше зловживати алкоголем. Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть визначити соціальним педагогом й відзначені в карті спостережень як із можливих чинників риска;

— несприятливе оточення і громадська невлаштованість. Райони проживання підлітків вирізняються високою рівнем злочинності з часто змінюваними мешканцями, сприяють виникненню почуття єднання і спільності між людьми, які населяють їх, що існує на більш благополучних районах з не меншою щільністю заселення і низькому рівні злочинності. Негативне сусідство і громадська невлаштованість дають підстави вважати поширеність зловживання алкоголем серед місцевої молодежи;

— часті зміни проживання. Часті зміни місце проживання надають негативний вплив на психічний стан підлітка, оскільки зіштовхують його із необхідністю побудови відносин із новими друзями, сусідами, однокласниками, що часто впливає поява труднощів й питання. Чим частіше сім'я переїжджає, тим більша небезпека виникнення проблем, пов’язаних зі вживанням алкоголя;

— доступність алкоголю. Доступність алкоголю об'єктивно пов’язані з ймовірністю зловживання їм. Попри існуючий заборона продаж алкоголю підліткам до 18 років, багато продавців із збільшення прибутку продовжують постачати підлітків алкоголем і несуть при цьому ніякої ответственности;

— сімейна схильність. Діти, народжені чи виховані в родинах дівчаткам із алкогольними традиціями, піддаються більшому ризику приохотитися алкоголю. У цьому вся своєї ролі, очевидно, грають як генетичні чинники, і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, народжені сім'ї алкоголіка, навіть виховуючись за сім'ї, усыновившей їх, піддаються в 4 разу більшого ризику стати алкоголіками, ніж хлопчики, народжені нормальних сім'ях. Вживання алкоголю батьками та позитивне ставлення алкоголю у сім'ях, де батька у тому, щоб розслабитися, багато п’ють, є велика можливість, що підлітки почнуть вживати алкогольні напої. Чим більший членів сім'ї вживають алкоголь, то вище риск.

Вочевидь, що у таких сім'ях мабуть раннє долучення до спиртного. Воно тягне високу можливість, що почнуть відчувати алкогольну залежність або в них виникнуть проблеми з зловживанням алкогольними напоями в юнацькому віці. Молодих людей, початківці -пити у віці до 15 років, піддають себе у двічі більшого ризику, ніж, хто поспішає пробувати спиртне, поки що не виповниться 19 лет.

Підлітковий вік відомий як вік посилення протесту проти існуючих у суспільстві дорослих людей моральних і принципів. Бо у суспільстві дорослих існує однозначно негативне ставлення до алкоголю, підлітки одній з форм протесту вибирають саме вживання алкоголю. З іншого боку, переоцінка цінностей на такому віці пов’язана зі збільшенням потреб у переживанні ризику як форми емоційно насиченого переживання. Найчастіше ризик реалізується у вживанні алкоголю і правонарушениях;

— реклама. Алкогольні вироби відкрито рекламуються. Супровідний їх інформація, наприклад, «Повна свобода», «Завжди перший…», «Свіжий погляд на речі» тощо., міцно пов’язують у свідомості підлітка алкоголь з цими цінностями життя, як свобода, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв’язків, обнаруживающихся лише за допомогою психодіагностики, зазвичай, не усвідомлюється, що зробила їх ще більше небезпечними. На жаль, експлуатується вічне прагнення людини до свободи. Але вільним робить лише внутрішня свобода, а не алкоголь. Реклама, на жаль, належить до макрофакторов, запобігти впливові яких часом неможливо. Протистояти рекламі може лише емоційно зрілий і самодостатній підліток, не відчуває емоційного дефіциту у відносинах із однолітками і оточуючими дорослими людьми.

Деякі підлітки, на думку ряду дослідників, навіть коли вони піддаються багатьом чинникам ризику, не вживають алкоголю. Дослідження показують, що від уживання алкоголю утримує, очевидно, низку захисних факторов:

1) почуття юмора;

2) внутрішній самоконтроль, цілеспрямованість, стрессоустойчивость;

3) важливість взаємовідносин по крайнього заходу з однією дорослим людиною, крім батьків. На свідомість підлітка великий вплив може мати учитель;

4) переконання і збігаються з прийнятих у соціальної групи моральні ценности:

— успішне оволодіння необхідними умениями;

— визнання ще й схвалення умілих действий;

5) норми, виключають вживання алкоголю, прийняті сім'ї, в школі, в громаді […].

Отже, сім'я одна із чинників (як які спонукають, так і стримуючих), визначальних ставлення підлітків до алкоголю.

1.4. Социально-педагогическая діяльність із сім'єю алкоголиков.

Соціальний педагог орієнтує сім'ю виконання низки принципов.

Представляючи собою вихідні становища, які у основі виховання, принципи наказують сталість і послідовність дій дорослих за різноманітних умов особах і обставинах. Принципи виховання є наслідком мети виховання, визначаються природою виховання як соціального явления.

Принципи виховання — практичні рекомендації, якими слід керуватися завжди і скрізь, що дозволить педагогічно грамотно вибудовувати політику виховної діяльності [ ]. До найважливішим принципам сучасного сімейного виховання можна віднести следующие:

1) Принцип цілеспрямованості. Виховання як педагогічне явище характеризується наявністю соціально-культурного орієнтиру, який являє собою й ідеал виховної діяльності, і його гаданий результат. У значною мірою сучасна сім'я орієнтується на об'єктивні мети, створених у країні як головний компонент її педагогічної політики. Носіями об'єктивних цілей виховання є інститути виховання, із якими сім'я однак пов’язана. Так, багато сімей, виходили з інтересів підлітків, враховують мети і завдання освітньої роботи сучасного дитсадка, школи, що забезпечує відому наступність в виховної деятельности.

2) принцип науковості. У плині віків домашнє виховання базувалися на життєвих уявленнях, здоровий глузд, традиції й звичаї, переданих з покоління до покоління. Однак у останнє століття педагогіка, як і всі человековедческие науки, просунулася далеко вперед. отримано багато наукових даних про закономірності розвитку, про будівництво виховного процесу. У багатьох досліджень (Т. А. Маркова, Л. У. Загик та інших.) виявлено, що помилки і у сімейному вихованні пов’язані з розумінням батьками педагогіки і психології. Так, незнання вікових особливостей дітей приводить до використання випадкових методів і коштів воспитания.

3) Принцип гуманізму, поваги до особистості дитини. Сутність цього принципу у тому, що батьки мають приймати дитини називається як реальність, таким, який вона є з усіма особливостями, специфічними рисами, смаками, звичками безвідносно яких би там не було зовнішнім еталонам, нормам, параметрами й художніх оцінок. Слід визнати самобутність, унікальність і цінність дитині нині його розвитку. Це отже прийняти його індивідуальне своєрідність право виявляти своє «я» на рівні розвитку, якого з допомогою батьків він досяг. Батькам властиво бачити «проблеми» у розвитку дитини при порівнянні із будь-яким зразком, яким найчастіше є одноліток у ній друзів чи родственников.

Особливої гуманізму і мужності вимагає виховання, має будь-які зовнішні особливості чи фізичні вади, досить помітні, викликають реакцію цікавості в оточуючих людей. Завдання батьків — навчати вашу дитину не реагувати болісно на поведінка оточуючих людей, переконувати у тому, що до нього зміниться, коли діти так і дорослі дізнаються, який гарний, добрий, веселий, розумний тощо. Не менш важлива виявити й усіляко розвинути у дитини його задатки, гідність, яким він потенційно має, наприклад вміння співати, виразно читати вірші та т.д. Будь-яка «родзинка» в дитині буде залучати щодо нього оточуючих, а йому допоможе спокійніше ставитися до інших своїм недостаткам.

4) Принцип планомірності, послідовності, безперервності. Відповідно до цьому принципу, домашнє виховання має розгортатися відповідно до поставленої цілю. Передбачається поступовість педагогічного впливу на дитини, причому послідовність і планомірність виховання виявляються у змісті, а й у засобах, методах, прийомах, відповідальних віковим особливостям і індивідуальним можливостям детей.

Послідовність і планомірність виховної діяльності дорослих дають дитині відчуття міцності, впевненості, але це основа формування особистості. При суворому вихованні на чільне місце ставиться підпорядкування дитини вимогам дорослих, їх волі, тобто. дитина — об'єкт маніпулювання дорослих. Дорослі, послідовно виховують дітей, сприяють розвитку в них лише операциональной боку діяльності, а й організаційної. Інакше кажучи, при послідовному вихованні підвищується суб'єктивність дитини, його відповідальність за свою поведінку, діяльність. На жаль, батьки, особливо молоді, відрізняються нетерплячістю, найчастіше розуміючи, що з формування дитини необхідно багаторазово і різноманітно впливати нею, вони хочуть бачити «продукт» своєї діяльності «тут і сейчас».

5) Принцип комплексності і систематичності. Суть принципу полягає у цьому, що здійснюється багатостороннє впливом геть особистість через систему цілей, зміст засобів і методів виховання, у своїй враховуються все чинники та боку педагогічного процесу. Багаторазовість виховання має свої позитивні й негативні боку. Наші діти дивляться телевізор й довідаються багато цікавого, нового, збагачують свій розум і почуття, але під впливом тієї самої телевізора їм став звичним картини вбивства, смерті, жорстокість і т.д., телевізійна реклама «замусорила» дитячий словник мовними штампами, сумнівними неологизмами.

Наукова педагогіка умовно диференціює цілісний процес формування особистості деякі види виховання (моральне, трудове, розумовий, фізичне, правове, податкове та т.д.). Проте особистість не виховується частинами, у реальному педагогічному процесі дитина освоює знання, впливають з його почуття, стимулюють діяльність, вчинки, тобто. здійснюється різнобічніший розвиток. Відповідно до науковим даним, сім'я, проти громадськими інститутами виховання, має особливими можливостями розвинути дітей морально, прилучити до праці, вводити на світ культури, допомогти їх статевої идентификации.

6) Принцип узгодженості вчених. Один із особливостей виховання сучасного дитини у тому, що його здійснюється різними особами: членами сім'ї, професійними педагогічними освітніми установами. Жоден з вихователів дитини, чи це рідні люди чи педагоги, що неспроможні виховувати її ізольовано друг від друга: необхідно узгодження цілей змісту виховної діяльності, засобів і методів її осуществления.

Побудова процесу домашнього виховання відповідно до розглянутими принципами дозволить батькам грамотно керувати пізнавальної, трудовий, художньої, фізкультурної та всякою іншою діяльністю дітей, отже, ефективно сприяти їхньому розвитку […].

Робота соціального педагога має проводитися у тісному контакту з правоохоронні органи, і навіть органами опіки й піклування. Сім'я алкоголіків, маючи низький соціальний статус і в якійсь із сфер життєдіяльності чи кількох одночасно, не справляється в покладеними її у функціями, адаптаційні здібності алкоголіків істотно знижено, процес сімейного виховання підлітка протікає з великими труднощами, повільно, малорезультативне. Цьому типу сім'ї, зрозуміло, необхідна допомога з боку соціального педагога […].

Насамперед, звісно, соціальний педагог повинен починати своєї роботи з вивчення сім'ї. Вивчення відносин всередині сім'ї та обговорення допоможуть педагогові подати стан у ній підлітка. Що стосується роботи з родиною алкоголіка діагностика виявляє основну причину зловживання спиртними напоями та супутні обстоятельства.

Причини зловживання алкоголем можуть полягати у сімейної схильності, у деяких особливостях особистісного статусу, в традиціях сімейного чи соціального оточення або у ілюзорною спробі уникнути проблем з допомогою наркотично викривленого свідомості. Реально, втім, всі ці причини може бути пов’язані одне з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима лежить на поверхні конфліктність сім'ї у результаті пияцтва однієї чи кількох із її може становити викривлену картину: до пияцтва вдаються саме з здобуття права у такий спосіб подолати конфліктність, хоча у своїй уяві […].

Соціальний педагог становить «карту сім'ї», де дається характеристика кожного члена сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати семье.

Фундаментальна обізнаність із питущими батьками ведеться за трьом напрямам: медикофізіологічного, социально-педагогическому і правовому.

Медико-физиологическое напрям здійснюється лікарями, колись всього наркологами і психиатрами.

Соціально-педагогічне напрям реалізується переважно школою з іншими установами i організаціями. Головна мета — розкрити батькам і учням негативний вплив алкоголю на стосунки між людьми, зокрема на їхні стосунки, показати збитки, який пияцтво завдає сім'ї. Правове напрям має власної основна мета роз’яснення наслідків дії та поведінки осіб, що у стані алкогольного сп’яніння та його відповідальності перед законом.

Отже, основне завдання соціального педагога регулярно працюють з сім'єю алкоголіків — зміцнення взаємодії із нею, використання лише комплексу педагогічних коштів на зміни стилю спілкування між дітей, розвиток відповідальності за виховання, вплив на стан підлітка, коригування її поведінки. Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні й негативні події, які у сім'ї, побачити реальну можливість зміни складній ситуації, вчить долати перешкоди по дорозі досягнення сімейного добробуту. Він ставить за мету відновити виховний потенціал семьи.

На думку І. У. Дубровиной, також завданням соціального педагога є суміщення виховної роботи з рішенням гострих життєвих проблем сім'ї, що відчуває у собі драматизм складних соціальних коллизий.

Визначається статус сім'ї, житлові умови, сусідство, релігійна і національна приналежність сім'ї. Доповненням «карти» вивчення виховання підлітка в семье:

— як й скільки батьки проводять часу з підлітком. Чи є в них загальні справи, як і форма общения;

— проводять вони разом вільне время;

— що читают;

— ніж цікавиться подросток;

— з ким дружит;

— які відносини у класі, школі, і т.д.;

— яке здоров’я подростка;

— в нього проблеми […].

Слід з’ясувати і те, знають підлітки про батьків, їх смаки, інтересах, друзів й авторитеті на роботі, турботах, проблемах, здоровье.

Соціального педагогові важливо враховувати всі взаємовідносини всередині сім'ї, відносини дорослих між собою, між дорослими і підлітками, родичами і неродственниками, які живуть у семье.

Залежно від характеру проблем соціальний педагог надає сім'ї освітню, психологічну, посередницьку допомогу у рамках довгострокових форм работы.

1. Освітня складова включає у собі два напрями діяльності соціального педагога: допомогу у навчанні і. Допомога в навчанні спрямовано запобігання виникаючих сімейних труднощів і формування педагогічної культури родителей.

Діяльність соціального педагога передбачає проведення широкого освіти батьків за наступному колу вопросов:

— педагогічна і соціально-психологічна підготовка батьків вихованню майбутніх детей;

— роль батьків на формуванні в дітей віком адекватного щодо до сверстникам;

— значення особистого прикладу й авторитету батьків вихованню майбутніх детей;

— роль батьків на формуванні в дітей віком адекватного щодо до сверстникам;

— значення особистого прикладу й авторитету батьків на вихованні дітей, атрибути ролі батька і материна родини, відносин між детьми;

— взаємостосунки різних поколінь у ній, методи педагогічного на дітей, формування позитивних відносин між дітьми і взрослыми;

— виховання у ній з урахуванням статі та возраста;

— соціально-психологічні проблеми воспитания;

— сутність самовиховання та її організація, роль сім'ї у керівництві процесом самовиховання дітей і подростков;

— заохочення покарання у дітей в семье;

— найпоширеніші помилки батьків на вихованні детей;

— організація режиму праці, навчання, відпочинку і дозвілля дітей у сім'ї […].

Однією з методів соціального педагога — консультування, мета якого у підвищенні педагогічної культури батьків. У результаті консультування педагог намагається встановити контакт з дорослими членами сім'ї, допомагає усвідомити причини сімейного неблагополуччя, характер виховних помилок, коригує взаємовідносини батьків і підлітків. Також соціальний педагог може індивідуальну допомогу підлітку, що у сім'ї алкоголіків. Суть індивідуального підходу становить гнучке використання психологом різної форми і методів виховання із єдиною метою досягнення оптимальних результатів стосовно кожному підлітку […].

Допомога вчених проводиться спеціальним педагогом, насамперед з батьками, шляхом їх консультування, ні з підлітками у вигляді створення спеціальних виховують ситуацій на вирішення завдання своєчасно наданій допомозі сім'ї у цілях її зміцнення й найповнішого використання виховного потенціалу. Працюючи соціальний педагог використовує методи, які діляться на дві группы.

Першу групу методів становлять методи повсякденного спілкування, ділового, довірчого взаємодії. Другу групу становлять методи педагогічного і психологічного впливу педагога на особистість підлітка з метою корекції її свідомості і поведения.

Основними сферами сімейному житті, у яких реалізується виховна функція, є сфера батьківського боргу, кохання, і інтересу. Відсутність активної змістовної життєдіяльності у тих сферах позбавляє сім'ю можливості ефективного впливу підлітків. Сфера боргу тісно переплітається зі сферою інтересу. Загальний сімейний інтерес об'єднує і згуртовує батьків і підлітків в дружний колектив з урахуванням спільної діяльності. Якщо у сім'ї деформована дана сфера, то соціальному педагогові необхідно порушити інтерес у підлітків, починаючи з виконання домашніх обов’язків й вияву зацікавленості у побутової роботі до спільного сімейного интереса.

2) Наступний вид допомоги — психологічна складова соціальнопедагогічної допомоги — включає у собі два компонента: соціальнопсихологічну підтримку і корекцію. Підтримка спрямовано створення сприятливого мікроклімату у ній під час кризи. Найефективнішою робота буде зацікавлений у тому випадку, коли допомогу сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособистісні стосунки сім'ї, становище підлітка у ній, відносини сім'ї буде із суспільством. Соціальний педагог має зробити те щоб взаємодії були конструктивными.

3) Посередницький компонент социально-педагогической допомоги включає в себе три складові: допомогу у організації, координування й інформуванні […].

Упорядкування програми із самою наркозалежнішим обличчям, з його родиною, з соціальним оточенням. Така програма повинна мати лікувальні заходи, консультації, психотерапію і психокоррекцию, можливо, соціально-трудову реабілітацію самого алкоголіка та його сім'ї. Медична реабілітація алкоголіків має до нашого часу невисоку ефективність яких і великий відсоток рецидивів, бо пролікований пацієнт повертається у таку ж середу, яка штовхнула його до пияцтва. Сім'я, звикла довгі роки існувати умовах перманентної кризи і вичерпала певний гомеостазис, свідомо чи несвідомо штовхає його до поновленню пияцтва. Особистісних ресурсів слабкого людини недостатньо, щоб перешкоджати таким тенденциям.

Тому роботу з такий сім'єю включає у себе формування мотивації імені клієнта й його сім'ї на безалкогольне існування й побудова інший системи взаємовідносин; психокорекційні заходи, створені задля виховання особистості, здатної бути господарем ж власної долі, організаційні кроки щодо запровадження клієнти на об'єднання осіб, орієнтованих на безалкогольний спосіб життя, чи створення такого об'єднання. У якості одного із найефективніших технологій зі створення сприятливою середовища, сприяє тривалого лікуванню від алкоголізму, можна назвати рух «Анонімні алкоголіки», і навіть програми «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні созависимые» та інші [ ].

Отже, соціальний педагог повинен створити умови для для успішного рішення проблем.

Социально-педагогическая діяльність із сім'єю ефективна, якщо вона полягає в комплексний підхід. Він передбачає вивчення і використання даних демографії, соціології та соціальній психології, педагогіки, етнографії, минуле й філософії, релігії [ ].

Робота соціального педагога з родиною алкоголіків дуже тривала і ефективна, т.к. проблема алкоголізму распространенна з нашого країні, а спеціалістів у цій області мало. Соціальний педагог виконує ще 2 ролі: роль педагога і батька для підлітка. Адже таким підліткам бракує пестощів, любові, турботи, і соціальний педагог хоча б частково повинен замінити їм родителей.

Щоб підліток став благополучним, благополучними повинні прагнути бути його родители.

Соціальний педагог покликаний забезпечити соціально-педагогічну захист дітей у сім'ї та підвищити психолого-педагогічну культуру батьків. Його мета — налагодити певні шляху взаємодії між людиною (дорослим й дітьми) та його сім'єю, з одного боку, та громадськістю, соціальним оточенням, з іншого [ ].

Діяльність із наркозалежними підлітками увагу соціального педагога спрямоване на підвищення рівня половини їхньої розвитку про те, щоб вирівняти змогу соціального старту, заповнити збитки, завданий формуванню особистості сімейними обставинами. Поодинці педагогові з цими завданнями не впоратися, доводиться мобілізувати все соціальні сили: сім'ю, освітні установи, поліклініку, микросоциум, засобу масової інформації, трудові колективи тощо. [ ].

Соціальний педагог має здійснювати своєї діяльності з урахуванням підходу, що дозволяє включити в соціальне регулювання підлітків різні державні і громадських структури, сім'ю, шкільні колективи і самого учащегося.

Діяльність з підлітком із сім'ї алкоголіків соціальний педагог повинен: Здійснювати комплекс заходів із вихованню, освіті, розвитку і соціальний захист особистості закладах державної і за місцем проживання студента. Вивчати психолого-медико-педагогические особливості особистості та її микросреды, умови життя. Виявляти інтереси й потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення поведінці і своєчасне надання їм соціальної допомоги й підтримки. Виступати посередником між особистістю студента і установою, сім'єю, середовищем, фахівцями різних соціальних служб, відомств і адміністративних органів. Визначити завдання, форми, методи социально-педагогической роботи, способи рішення особистих і соціальних проблем, забезпечити вживання заходів з соціальної захисту та соціальній допомоги, реалізації права і свободи особистості. Організувати різні види соціально цінної діяльності, заходів, вкладених у розвиток соціальних ініціатив, реалізацію соціальних проектів і програм, що у їхньої розробки і абсолютному утвердженні. Сприяти встановленню гуманних, морально здорових взаємин у соціальному середовищі. Сприяти створенню обстановки психологічного комфорту та безпеки підлітка, піклуватися про охорону їхнього життя і здоров’я. Взаємодіяти з вчителями, батьками, фахівцями соціальних служб, сімейних і молодіжних служб зайнятості, з благодійними організаціями та др.

Робота соціального педагога пред’являє свої і для її професійним рівнем і особистісними характеристиками, йому либонь ввійти до сім'ї, не порушивши її внутрішнього життя, навіяти довіру, схилити всіх членів сім'ї. Для успішного виконання своїх можливостей соціальний педагог повинен мати такими професійно значимими якостями, як делікатність, емпатія, милосердя, цілеспрямованість, динамізм, такт і педагогічний оптимізм. Соціального педагогові необхідні витримка, культура спілкування, психологічна грамотність, без чого неможливі ті конфедициальность, конфіденційність, які у основі його діяльності. Вона має бути переконаний у пріоритеті особистості стосовно суспільству з урахуванням визнання унікальності кожної людини, його правий і можливостей, навіть що той далекий до ідеалу. Соціальний педагог повинен постійно вдосконалюватися сама і удосконалювати своєї діяльності [ ].

Дослідницьким колективом розроблена пам’ятка для соціальних педагогів, яка містить вказівки, як взаємодіяти з родиною алкоголіків. Наведемо окремі уривки з цієї пам’ятки. Ніколи не вживайте виховних у поганому настрої. Чітко й зрозуміло визначте собі, чого Ви цього хочете від моєї родини, дізнайтеся, що думає сім'я з цього приводу, постарайтеся переконати їх у тому, що Ваші мети — це передусім їхні цілі. Не давайте остаточних готових рецептів та рекомендацій ще. Не повчайте батьків, а показуйте можливі шляхи подолання труднощів, розбирайте правильні й неправдиві рішення, які ведуть мети. Соціальний педагог зобов’язаний заохочувати успіхи, помічати навіть незначні паростки набутків у діях сім'ї. Соціальний педагог зобов’язаний формувати у собі внутрішню стійкість, позитивне сприйняття фактів. Така стійкість позиції дозволяє людині не пристосовуватися до обставин, а враховувати їх змінювати в відповідність до моральними нормами життя. Не показуйте, що ви прийшли о сім'ю перевиховувати батьків. Дійте з логіки системи «перспективних ліній» — від дальньої перспективи до середній і від нього до сьогоденної. Соціальний педагог може бути твердим, але добрим і чуйним. Ні абсолютна твердість у що там що, ні така сама безмежна доброта не годяться як єдиного основного принципу виховання. Усе добре свого часу. треба вміти застосовувати різні методи в відповідність до конкретної ситуацією [ ].

Підлітки повинні утягуватися до організації і проведення різних заходів спортивного, пізнавального і общественно-значимого характеру. Існує система установ і закупівельних організацій, що дозволяє підліткам задовольнити свою допитливість й потреби визнання, спілкуванні, самоствердження. Соціальний педагог має проводити профілактику — сприяти соціальної адаптації сімей у вигляді реалізації можливих правових чи економічних заходів (сприяння устрої батьків і працездатних дітей працювати, визначення дітей у санаторії, дитячі табору, соціальні готелі та т.д.).

Також соціальний педагог мусить співробітничати з її правоохоронними органами з метою посилити контроль над поширенням алкогольних напоїв у цьому районі, і навіть створення досуговых центрів, підліткових клубів, відділів позашкільної роботи. структурирующих вільний час підлітків, що у у цьому районі. Він проводить своєчасне розпізнавання таких сімей і проводить уже із нею необхідну соціальну, психологічну роботу, а окремих випадках домагається часткової чи повну ізоляцію підлітка від своїх батьків, сприяють вживання підлітком алкогольних речовин. Потрібно проводити діяльність, спрямовану як на підлітка, а й у його найближче оточення (сім'ю, клас). Соціальний педагог долен працювати з класним керівником таких підлітків, і навіть надавати своїх підопічних допомогу у професійному самовизначенні і профорієнтації, визначенні в різні освітні установи, підвищенні мотивації навчання й подальше освіту [ ].

Правильно організована социально-педагогическая діяльність соціального педагога передбачає орієнтацію на особистість, індивідуальність, розкриття сутнісних сил підлітка, надання комплексної соціальнопсихолого-педагогічної допомоги сім'ї у рішенні особистісних труднощів і, саме головне, в усвідомленні себе суб'єктом власної жизни.

Соціальний педагог мусить уміти виявляти гідності особистості, «проблемне полі» підлітка, сім'ї, прогнозувати і проектуватиме можливі варіанти її поведінки, проводити мотивационно-потребностную сферу, щоб викликати бажання до самовдосконалення, самовихованню, забезпечувати дію внутрішній регулятивний механізм. Соціальнопедагогічна діяльність має бути спрямована для формування й розвиток моральних орієнтацій, моральної свідомості, моральних почуттів, соціально значущих установок в життєвому самовизначенні, отже, і моральної поведінки підлітка [ ].

У своїй діяльності соціальний педагог також керується такими принципами: природи й культуросообразности; гуманізації; суб'єктності; прийняття підлітка як даності; персоналізації; особистісного підходу; деятельностного підходу; комплексного підходу; підходу; психологічного підходу; соціальної адекватності; ціннісний орієнтацій; компенсації; конфіденційності; захисту; діалогічність і др.

Слід також проаналізувати, як розподіляються у ній ролі («глава», «постачальник», «батько», «вихователь»), як адаптується до постійно змінюваних умов [ ].

При виявленні сімей, що потребують допомоги, треба враховувати: дохід на одну людину з урахуванням прожиткового мінімуму; число дітей і утриманців; наявність однієї чи обох батьків; здоров’я членів сім'ї; спроможність до праці дорослих членів сім'ї; житло, заощаджень, земельних ділянок; соціальне становище, статус членів сім'ї у обществе.

Соціальний педагог працює що з різними соціальними службами, організаціями, учреждениями:

— зі службою соціальної допомоги населенню; проводить роботу з виявлення сімей алкоголіків і надання їм сприяння й підтримки, бере участь у організації сімейних консультацій, сімейного освіти і самообразования;

— зі службою соціально-побутової помощи;

— зі службою сімейного досуга;

— зі службою соціальної профілактики отклоняющегося поведения.

Знання «проблемного поля» [ ] у ній дозволяє соціальному педагогові надалі краще зрозуміти причини тих чи інших вчинків підлітка, об'єктивно оцінити її стан, вчасно надати коррекционную допомогу й підтримку [ ].

Выводы.

Отже, аналіз літературних джерел дозволив нам зробити такі выводы.

У нашій роботі основним є поняття «сім'я», яка є важлива умова нормального психічного та високого соціального розвитку підлітка. Проте є сім'ї, які впливають на соціалізацію підлітків, до них належить та його сім'ї алкоголіків, які ми розглянули в работе.

Социально-педагогическая діяльність із підлітками з алкогольної сім'ї будується у двох основних напрямах: роботу з сім'єю і з підлітком. Вона має здійснюватися що з різними специалистами.

Глава 2. АЛКОГОЛІЗМ СІМ'Ї ЯК ЧИННИК РИЗИКУ, ЩО ОБУМОВЛЮЄ ПОЛОЖИТЕЛЬНОЕ.

СТАВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ До СПИРТНИМ НАПИТКАМ.

2.1. Ставлення підлітків до алкоголю.

Дослідження проводили нами в загальноосвітньої школі № 2 п. Жигалово з урахуванням 6 і аналогічних сім классов.

Наша робота передбачала встановлення контакту з фахівцями школи: соціальним педагогом і психологом — для одержання вони інформацію про цікавій для нас категорії детей.

Мета: визначення відносини підлітків до спиртним напиткам.

Критерії: частота вживання спиртних напоїв, інтерес до алкоголю.

Методи исследования.

1. Розмова «Ставлення підлітків до спиртним напоям» (в усній форме).

Матеріал: перелік вопросов.

Інструкція: підлітку послідовно пропонується вирішити 13 вопросов.

1. Моє бажання випити залежить з гарного настрою: а) рідко б) іноді у) всегда.

2. Я уникаю пити спиртне, ніж обмовитися: а) так б) немає у) свій вариант.

3. Періодами я випиваю охоче, періодами мене до спиртного не тягне: інколи ж б) завжди у) свій вариант.

4. Я люблю випити в веселою компанії: а) так б) немає у) иногда.

5. Боюся пити спиртне оскільки, сп’янівши, можу викликати глузування та презирство: а) так б) немає у) свій вариант.

6. Спиртне у мене веселого настрої а) так б) немає у) не всегда.

7. До спиртного відчуваю відраза: а) так б) немає у) свій вариант.

8. Спиртними напоями намагаюся заглушити напад поганий настрій, туги чи тривоги: а) так б) немає у) иногда.

9. Я уникаю пити спиртне через поганого самопочуття та сильною головного болю згодом: а) так б) немає у) иногда.

10. Не п’ю спиртного, оскільки суперечить моїм принципам: а) так б) немає у) свій вариант.

11. Спиртні напої мене лякають: а) так б) немає у) иногда.

12. Випивши трохи, я особливо яскраво сприймаю світ довкола себе: а) так б) немає у) иногда.

13. Я випиваю з усіма, ніж порушити компанію: а) так б) немає у) иногда.

За результатами розмови можна дійти такого висновку: більшість підлітків позитивно ставляться до спиртним напиткам:

. 5% не вживають спиртних напоїв, вважають, що це шкідливе здоров’я та перемоги що їх віці вживати спиртного ще нельзя;

. 15% вживають спиртні напої 1 разів на тиждень, випивають на дискотеці, кажуть, що це цікавіше проводити время;

. 20% вживають спиртні напої 2−3 рази на місяць; це відбувається або за святам, або у дружньому колі; стверджують, що у малих дозах це здоров’ю не вредит.

. 60% вживають спиртні напої частіше 3 разів на тиждень, вважають, що це модно і немає не шкодить їх здоров’ю, частіше це відбувається у колі друзей;

Тест.

«Визначення підлітків, що потребують антиалкогольної помощи».

Матеріал: перелік запитань листку бумаги.

Інструкція: підлітку пропонується вивчити тест і відповісти на на 14 питань. Перше у житті вживання алкоголю залишило в вас приємні спогади? Алкоголь вам — засіб зайняти вільний час? Ваші друзі випивають частіше двох кожного місяця? Про випивці цікавить вас бажання випити? Чи спадало вам коли-небудь думка про необхідність скоротити вживання алкоголю? З’являлося вам коли-небудь відчуття провини чи досади у зв’язку з вживанням алкоголю? Чи й деякі ваші знайомі, що ви багато п'єте? Чи й деякі ваші рідні або близькі, що ви багато п'єте? Чи буває вам важко провести дня народження чи свято, не випиваючи. Чи буває вам важко утриматися прийому алкоголю? Чи в вас коли-небудь неприємності у навчанні чи роботі через вживання алкоголю? Затримувалися ви дружинниками чи міліцією може сп’яніння? Забували ви частина минулого року вечора після виписки? Чи траплялося вам випивати вранці, натщесерце, щоб поліпшити своє состояние?

За результатами теста:

20% юнаків позитивно ставляться до спиртним напиткам;

35% юнаків ставляться до них отрицательно;

15% дівчат позитивно ставляться до спиртним напиткам;

30% дівчат ставляться до них отрицательно.

Анкета.

«Що означає алкоголь для подростка».

Матеріал: перелік вопросов.

Інструкція: підлітку пропонує вивчити анкету і відповісти на на 15 вопросов.

1. Прізвище, имя.

2. Класс.

3. Чи ходите ви на дискотеку?

4. Спиртне — это…

5. Ви його вживаєте: а) так; б) немає; в) иногда.

6. У років ви спробували спиртні напитки?

7. Навіщо чином ви їх вживаєте: а) підняти настрій; б) в такий спосіб стверджую своє я; в) що це роблять все мої друзья.

8. Які з спиртних напоїв вам більше подобаються? а) пиво; б) вино; в) коктейль; р) свій вариант.

9. Як ви обираєте спиртні напої? а, по градусів; б) до душі; в) мені однаково, що вживати; р) свій вариант.

10. Чи часто ви вживаєте спиртні напої? а) так б) немає у) іноді р) свій вариант.

11. Де це звичайно відбувається? а) вдома б) на дискотеці в) дружньому колі р) свій вариант.

12. Вам вдома прийнято вживати спиртні напої? а) так б) немає у) иногда.

13. Як ви вважаєте, у свята обов’язково вживати спиртні напої? а) так (чому?) б) немає (почему?).

14. Як ви вважаєте, що таке алкоголизм?

15. Ваша ставлення щодо нього? а) позитивне б) негативне в) байдуже р) свій вариант.

За результатами анкетування ми розподілили обстежуваних підлітків на такі группы:

До 1-ї групі підлітків (15%) ставляться підлітки, які вживають спиртних напоїв; до 2-ї групі підлітків (50%) ставляться підлітки, епізодично употребляющие спиртні напитки;

3-тя група підлітків (35%) характеризується помірним вживання спиртних напоїв; в 4-й групі підлітків (0%) ніхто систематично не вживає спиртних напитков.

Розмова з педагогами школы.

Матеріал: перелік запитань в усній форме.

Інструкція: педагогам пропонується вирішити низка запитань. Певний час пропрацювавши у школі, як ви вважаєте, як і ступінь впливу алкоголізму батьків на соціалізацію підлітків? Зустрічалися у вашої практиці випадки негативного впливу підлітка? Чи є нині таке трапляється? Як багато можете охарактеризувати особистість таких підлітків, їхня поведінка? Яка ваша власне ставлення до таких підліткам? На вашу думку, що не віці відбувається ознайомлення з алкоголем? Не міг би ви зараз назвати причини, які спонукають до використання спиртних напоїв? Яка є основний (займає місце)? Яку роботу проводите ви із запобігання алкоголізму серед дітей і підлітків? Чи має вона результаты?

За результатами розмови можна зробити такі висновки: алкоголізм серед підлітків трапляється дедалі частіше. Основний вік, від якого починається вживання спиртних напоїв, приблизно 11 років. Педагоги називають основні причины:

60% - неблагополучна семья;

10% - оточення ребенка;

30% - реклама.

Розмова з родителями.

Матеріал: перелік вопросов.

Інструкція: батькам пропонується вирішити 10 питань. 1. Як ви вважаєте, вживає ваша дитина спиртні напої? 2. З чим пов’язано? 3. На вашу думку, де він може їх вживати? 4. Прийнято вам у ній вживати спиртні напої? 5. Чи проводите з підлітком розмову з тему «Алкоголізм»? 6. Скільки ви приділяєте своєї дитини? 7. На вашу думку, що більше на дитини на такому віці: сім'я чи навколишня його середовище? 8. Чи все ви знаєте друзів вашої дитини? 9. Які вас у сім'ї? 10. Чи користуєтеся ви який-небудь літературою виховання своїх дітей чи використовуєте лише свій власний опыт?

Результати розмови показали следующее:

40% батьків впевнені, що й діти вживають спиртні напої, в основному дружньому колі або на дискотеке.

Виділяються такі причины:

15% батьків вважає основною причиною рекламу.

10% батьків вважають, що вона вживає спиртне, оскільки діють його друзья.

Додатковою літературою користується тільки 20 можна% родителей.

Досить значного увагу дітям приділяє 15% родителей.

Отже, за результатами першим етапом дослідження ми виявили, что:

1) 10% підлітків (3 чол.) негативно ставляться до спиртним напоям, алкоголь не употребляют;

2) 33% (10 підлітків) позитивно ставляться до використання спиртних напоїв, оскільки вважають, що невеликі дози здоров’ю не шкодять, алкоголь вживають 1−2 десь у месяц;

3) 27% (9 підлітків) висловлюють байдуже ставлення до використання спиртних напоїв, випивають вкрай редко;

4) 17% (5 підлітків) вживають спиртні напої частіше 1 десь у місяць, алкоголю ставляться положительно;

5) 13% (3 підлітка) випивають частіше 1 рази на тиждень дружньому колі чи на дискотеці для підняття настрою. Є улюблені спиртні напитки.

2.2. Підлітки, котрі виховуються у ній алкоголиков.

Мета: виявлення підлітків із сімей алкоголиков.

Критерії: — низький материально-экономический уровень;

— соціальне неблагополучие;

— відсутність контроля;

— низький освітній, педагогічний, культурний уровни;

— несправедлива оцінка дитину і т.д.

Методи дослідження: 1. Спостереження за сім'єю і підлітком. 2. Розмова з класним руководителем.

Матеріал: перелік вопросов.

Інструкція: класному керівнику пропонується запитання. 1. Чи є в Вас у класі підлітки із сім'ї групи ризику (сім'ї алкоголіків)? 2. Дайте характеристику названим Вами сім'ям (матеріальне, соціальне благополучие/неблагополучие). 3. Виявляється це поведінці підлітка і т.д.

Педагогом назвали 7 сімей алкоголіків. Ці сім'ї відрізняються низьким соціально-економічним рівнем, невиконанням своїх батьківських обов’язків, у яких не виявляють інтересу до навчання дітей, тому підлітки з цих сімей часто пропускають заняття, бо дійшли ним не готуються, вони немає зацікавленості у будь-якої діяльності (відвіданні секцій, гуртків і т.п.).

На кожну із обстежених сімей було створено карта семьи.

Матеріал: перелік запитань (було запропоновано соціальним педагогом).

Інструкція: заповнюється соціальним педагогом. 1. Прізвище, ім'я, по батькові дитини. 2. Яке освітнє установа відвідує. 3. Вік. 4. Домашній адресу (за пропискою і фактичний). 5. Батьки: мати: батько: 6. Вік батьків. 7. Освіта батьків. 8. Рід занять батьків та його професія. 9. Скільки років є сім'я. 10. Тип сім'ї (докладно охарактеризувати). 11. Склад сім'ї (перелічити всіх спільно які проживають і зазначити ступінь кревності). 12. Матеріальне становище сім'ї (вказати дохід кожного членів сім'ї, отримання посібників, пенсій, дотацій тощо.). 13. Житлові условия:

— нормальні (упоряджена квартира, дом);

— невпорядкована квартира, кімната, общежитие;

— докладно описати все особливості. 14. Відносини у ній. 15. Негаразди сім'ї (описати, у чому вона проявляється). 16. Спадкові хвороби. 17. Психолого-педагогічна культура: матері; батька: 18. Знання інтересів дітей. 19. Турбота батьків дітей. 20. Суть конфліктів батьків із дітьми. 21. Аналіз ситуації у сім'ї. 22. Наявність допомоги сім'ї (хто й яку допомогу вже надавав сім'ї, які її результати). 23. У яких видах допомоги потребує сім'я. 24. Які відомства і бюджетні установи необхідно залучити до роботі з цією сім'єю та її окремими членами. 25. Які є в дитини на освітньому установі. 26. Яка допомогу освітнього закладу дитині. 27. Хто у цей час істотно впливає формування дитини на сім'ї. 28. Яке впливом геть поведінку дитини надають друзі, оточення, родичі тощо. 29. Які помилки мають місце у надання допомоги сім'ї та дитині. 30. Що заважає батькам у вихованні дітей (недолік вільного часу, незнання вікових особливостей, відсутність єдиних вимог щодо вихованні, інші причини). 31. Які недоліки притаманні, на думку батьків, їхніх дітей (байдужість, егоїзм, споживання, небажання вчитися, жорстокість, ліньки, грубість, неуважність, жадібність, несамостійність, погані здатності розуміти й т.д.). 32. Цілі роботи з родиною. 33. основні напрями роботи з складання программы.

Розмова з соціальним педагогом, психологом, медичним работником.

Матеріал: ряд вопросов.

Інструкцій: пропонується вивчити і назавжди відповісти ми такі питання. 1. Скільки налічується загалом підлітків із сімей алкоголіків? 2. Як сім'я впливає соціалізацію підлітка? 3. Як підлітки з цього сім'ї ставляться до навчального процесу? Чи виникають вони труднощі? 4. Чи вартують підлітки на медичного обліку? 5. Яка допомога виявляється сім'ї та підліткові і приймальня т.д.

За результатами розмови ми визначили, що сім'я алкоголіків негативно впливає соціалізацію підлітка. Вони діти погано знаходять загальний мову з однолітками, мало спілкуються з класним керівником. Авторитетом їм є батьки. З підлітком і сім'єю проводяться індивідуальні бесіди й т.д.

Відвідання сім'ї алкоголиков.

Мета: визначити необхідність, і можливість роботи з родиною, створення інформаційної платформы.

За результатами відвідин сім'ї ми виділили особливості сімейного виховання. 1. Батьки не створюють умови у розвиток дітей: відсутні нормальні житлово-побутові умови (санітарно-гігієнічна занедбаність, неорганізований побут; відсутність домашньої бібліотеки й ігрових куточків; відсутність над виконанням санітарно-гігієнічних умов, режиму дня). 2. Батьки не розвивають пізнавальні інтереси дітей: не слухають разом із дітьми радіопередачі і обговорюють їх; не читають книжки, не ходять із дітьми у кіно, на спільні прогулянки тощо. 3. Батьки показують своїх дітей приклад зловживання алкоголем. 4. Батьки не надають допомоги у організації домашнього корисного праці. 5. Діти мають конкретні трудові обов’язки у ній (купують за наявності коштів продуктів харчування, подекуди справляють збирання у квартирі тощо.). 6. Батьки бачить недоліків у вихованні своїх детей.

Причини недоліків у семье:

— неблагополуччя сім'ї (зловживання алкоголем, низький матеріальний рівень, санітарно-гігієнічна запущенность);

— низький освітній, педагогічний, культурний уровни;

— часте відсутність контроля;

— неправильна оцінка подростка;

— переоцінка виховних можливостей сім'ї та інші причины.

Отже, виходячи з отриманої нами інформації, можна казати про неспроможності батьків як вихователів майбутнього самостійного члена суспільства, оскільки де вони докладають зусиль у наданні йому посильної допомоги у навчанні, не проводять спільно вільне час, часто ігнорують підлітка, мало займаються його вихованням, вимагаючи від цього проте постійного відвідин школи, що позитивного бачиться моментом в просоциальном відношенні батьків своєму ребенку.

Розмова з подростком.

Матеріал: ряд вопросов.

Інструкція: підлітку пропонується вирішити низка запитань. 1. Чи контролюють батьки вживання вами спиртних напоїв? 2. Карають чи вам вживання спиртних напоїв? 3. Вживають чи ваші батьки спиртні напої у вашій присутності? 4. З якою частотою вони роблять? 5. З чим пов’язана вживання ними спиртних напоїв і т.д.

За результатами другого етапу ми виявили 7 сімей алкоголіків, у яких виховуються підлітки. Використовувані діагностичні методики показали, що у таких сім'ях присутні: неблагополуччя, низький матеріальноекономічний рівень, батьки виконують своїх зобов’язань по вихованню своїх дітей і т.д.

2.3. Чинники ризику у ній алкоголіків, що зумовлюють позитивно ставлюся підлітків до спиртним напиткам.

Мета: виявлення чинників ризику у сім'ях алкоголіків, що зумовлюють позитивно ставлюся підлітків до спиртним напиткам.

Критерии:

— батьки забороняють (заохочують) споживання спиртних напитков;

— періодичне вживання алкоголю родителями;

— основні фінансових витратах роблять споживання спиртних напитков;

— у ній прийнято алкогольні традиции;

— відзначається затягування святкових торжеств;

— підлітки разом із батьками відвідують компанії, де вживають спиртні напої, і т.д.

Методи дослідження. 1. Спостереження за сім'єю і підлітком. 2. Відвідання сім'ї. 3. Розмова з батьками. 4. Розмова з педагогами. 5. Розмова з подростком.

По третьому етапу ми виявили, що у родинах алкоголіків присутні все (або вони майже все) вищезгадані критерии.

За результатами констатирующего експерименту було встановлено: однією з чинників, що обумовлюють позитивно ставлюся підлітків до спиртним напоям, є сім'я алкоголіків, у якій підліткам не запрещается:

— вживання спиртних напоїв у присутності родителей;

— вільне відвідування школы;

— неподготовка до занятиям;

— безконтрольно проводити вільне время.

РЕКОМЕНДАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА СЕМЬЕ.

1. Необхідно пам’ятати, кожен «проблемний» підліток індивідуальний і з своїм особливостям, і за характером труднощів, яких зазнає, і навіть з соціальної ситуації развития.

2. Знати про хворобливих проявах почуттів у стані втоми або за загальному ослабленні организма.

3. Пам’ятати, що підлітки, належать до групи ризику, найвразливіші до негативним впливам, нездатні до успішному подоланню які виникли в них труднощів без спеціальної помощи.

4. Соціально-культурна помощь.

Напрями: а) Організація спільного дозвілля сім'ї (можливо за державні, муніципальні, суспільні та приватні средства).

Діти й дорослі проводять свій вільний час разом. Батьки краще дізнаються своїх дітей. б) Організація відпочинку, такого як туризм (прогулянки, екскурсії тощо.). в) Організація куров ведення домашнього господарства і сімейного бюджету. р) Консультації: з питань, що стосується особливостей розподілу обов’язків в алкогольної семье:

— моральне, фізичне, естетичне, статеве виховання детей;

— трудове виховання в семье;

— проблеми організації режиму праці, навчання, відпочинку і дозвілля дітей у сім'ї; буд) Консультації з питань підтримки сім'ї здорового життя. Допомога у створенні звичаїв і традицій, сприяють зміцненню семьи.

5. Програма роботи соціального педагога із алкогольною семьей.

Мета: визначити основних напрямів роботи з родиною алкоголіків та підтримка корекції благополучного клімату в семье.

I. Діагностичний этап.

1. Визначення проблемы.

2. Аналіз міжособистісних взаємин у семье.

3. Становище дітей у семье.

4. Відносини сім'ї та общества.

Соціальний педагог з допомогою психологічних методів чи інших методик виявляє ті несприятливі явища, що призводять до конфлікту і виникненню проблем.

II. Підтримка сприятливого клімату у ній, спрямоване створення сприятливого мікроклімату у ній під час кризиса.

III. Упорядкування контракту (договору) між соціальним педагогом, надають допомогу, і сім'єю чи його конкретним представником. Під час упорядкування контракту необхідна визначити бажані і можливо здійсненні цілі й завдання майбутньої діяльності. Роль соціального педагога — визначити граничні терміни, які обов’язкові для нього й у сім'ї та протягом яких збираються допомогти сім'ї у виборі і здійснення целей.

Упорядкування контракту — це з способів, який на практике.

IV. Патронаж дає нагоду спостерігати сім'ю у її природних умовах, що дозволяє їм отримати більше інформації, ніж при поверхневому знайомстві. Проведення патронажу вимагає дотримання низки етичних принципів: принципу самовизначення сім'ї, добровільності прийняття допомоги, конфіденційності, тож необхідно інформувати сім'ю про майбутній візит до та її целях.

Патронаж можна проводити з такими целями:

— діагностичними: ознайомлення з умовами життя, вивчення чинників ризику (медичні, соціальні й побутові), дослідження сформованих проблемних ситуаций;

— контрольними: оцінка стану сім'ї та дитини, динаміка проблем (якщо контакти з сім'єю повторний), аналіз ходу реабілітаційних заходів, виконання батьками рекомендаций;

— адаптационно-реабилитационными: надання конкретної освітньої, психологічної, посередницької помощи.

V. Поруч із патронажем, котрий обіймав важливе місце у діяльності соціального педагога, слід виділити консультаційні розмови, як жодну з форм роботи з родиною. Консультування, з визначення, призначено переважно з метою помощи.

Соціальний педагог, працюючи з родиною алкоголіків, може використовувати найпоширеніші прийоми консультування: емоційне зараження, навіювання, переконання художньої аналогією, мини-тренинг та інших. У цьому консультаційна розмова то, можливо наповнена фізичним змістом потребують і виконувати різні завдання --освітню, психологічну, психологопедагогічну. Якщо сім'я перестав бути ініціатором взаємодії з соціальним педагогом, консультування можна проводити в усній формі. Кінцевою метою консультаційної роботи з допомогою соціально організованого спілкування — актуалізувати ресурси сім'ї, підвищити її реабілітаційну культури і активність, відкоригувати ставлення до подростку.

VII. Поруч із індивідуальними консультативними бесідами можна застосовувати групові методи роботи з родиною, семья-тренинг.

Тренінги є поєднання багатьох прийомів індивідуальної приватизації та груповий роботи, є з найперспективніших методів рішення проблем психолого-педагогічного освіти батьків, цю проблему не втратила своєї актуальності і особливо гостро у відношенні батьків тих підлітків, які мають психічні, фізичні і соціальні відхилення від нормы.

Заключение

.

Сім'я — це головний соціальна інституція. Жодна нація, жодна культурна спільність не обійшлася без сім'ї. Вона має власну структуру, виконує ряд функцій і принципів. Існує типологія неблагополучних сімей. Одну, з яких ми розглянули у роботі - це сім'я алкоголіків. Тоді це актуальна проблема, з якою працює соціальний педагог.

Результати нашої засвідчили, що позитивно ставлюся підлітка до спиртним напоям залежить від добробуту (неблагополуччя) його сім'ї. Отже було доведено наша гіпотеза, визначальна обумовленість позитивного відносини підлітків до спиртним напоям від чинників неблагополуччя, що у сім'ї алкоголиков.

Робота соціального педагога має здійснюватися з двох основних напрямам. Це — робота із родиною та роботу з самим подростком.

На думку І.В. Дубровіна, основним завданням соціального педагога є суміщення виховної роботи з рішенням гострих життєвих негараздів у сім'ї, що відчуває у собі драматизм складних соціальних колізій. Для зміцнення стосунків у сім'ї соціальний педагог розробляє рекомендации.

Приложение.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ Алексеева Л. З., Тесля М. М., Спиваковская А. З., Ширинский У. І. Вплив внутрішньосімейних стосунків формування дитині. — Вип. 1. — М.: ЦБКТИ Мінсоцзахисту населення Російської Федерації, 1995. — З. 40. Братусь Б. З., Сидоров П. І. Психологія, клініка і профілактика раннього алкоголізму. — М.: Вид-во МДУ, 1984. Бешкетників М. І. Дитятко з неблагополучної сім'ї: Записки дитячого психіатра: Кн. для вчителів та батьків. — М.: Просвітництво, 1988. — З. 234. Василькова Ю. У., Василькова Т. А. Соціальна педагогіка: Курс лекцій: Учеб. посібник для студ. пед. вузів і коледжів. — М.: Издат. центр «Академія», 1999. — З. 289. Волкова Є. М. Важкі діти чи важкі батьки? — М.: Профиздат, 1992. — З. 272. Вроно Є. З. Важкі батьки, нещасні діти // Сім'я і школа. — 1996. Виготський Л. З. Історія культурного розвитку нормального і ненормального дитини // Психологія особистості. — М.: Тексти, 1989. — З. 386. Захаров А. І. Як попередити відхилення поведінці дитини. — М., 1990. — З. 432. Кевля Ф. І. Социально-педагогическая підтримка сімей та дітей групи ризику // Вісник психо-социальной і коррекционно-реабилитационной роботи. — 1998. — З. 46. Ковальов З. У. Психологія сучасної сім'ї. — М.: Просвітництво, 1989. — З. 340. Колесов Д. У. Попередження шкідливих звичок школярі. — 2-ге вид. — М.: Педагогіка, 1984. Кочетов А. І., Верницкая М. М. Фундаментальна обізнаність із важкими дітьми: Кн. для вчителя. — М.: Просвітництво, 1986. — З. 198. Куликова Т. А. Сімейна педагогіка і домашнє виховання: Підручник для студ. середовищ. і высш. пед. учеб. закладів. — М.: Издат. центр «Академія», 1999. — З. 238. Ластівчиного У. А., Якужева А. М. Антиалкогольное виховання учнів середніх, навчальних закладів. — М., 1987. Макєєва А. Р. Лисенка І. А. Чи довго до біди? Пед. профілактика дитячого наркотизма. — М.: Инка-Пресс, 2000. — З. 157. Мудрик А. У. Соціальна педагогіка: Учеб. для студ. пед. вузів / Під ред. У. А. Сластенина. — М.: Вид. центр «Академія», 1999. — З. 256. Патронг Д. П. Профілактика соціальної дезадаптації учнів // Рад. педагогіка. — 1990. — № 5. Подласый І. П. Педагогіка: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. закладів. — М.: Просвітництво; Гуманит. вид. центр «Владос», 1996. — З. 476. Селеванов У. З. Основи загальної педагогіки: Теорія й методику виховання: Учеб. посібник для студ. высш. пед. учеб. закладів / Під ред. У. А. Сластенина. — М.: Вид. центр «Академія», 2000. — З. 336. Сидоров П. І., Митюхляев А. У. Ранній алкоголізм. — Архангельськ: Вид. АГМД, 1999. — З. 306. Смелзер М. Соціологія: Пер. з анг. — М.: Фенікс, 1994. — З. 487. Смирнова Є. // Сім'я і школа. — 1987. — № 12. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під ред. М. А. Галагузовой. — М.: Гуманит. вид. центр «Владос», 2000. — З. 320. Соціальна педагогіка: Учеб. посібник для студ. высш. учеб. закладів / Під ред. У. А. Нікітіна. — М.: Гуманит. вид. центр «Владос», 2000. — З. 272. Степанов У. Р. Психологія важких школярів: Учеб. посібник для учителів і батьків. — 2-ге вид., стереотип. — М.: Вид. центр «Академія», 1998. — З. 324. Тетерский З. У. Введення ЄІАС у соціальну роботу: Учеб. посібник. — М.: Академічний Проект, 2000. — З. 496. Титаренко У. І. Сім'я процес формування особистості. — М.: Думка, 1987. — З. 176. Торохтий У. З. Психологічний здоров'ї родини та його вивчення // Вісник психо-социальной і коррекционно-реабилитационной роботи. — 1996. — № 3. Турбовской Я. З. Парадокси виховання / Педагогічний факультет. — М.: Знання, 1984. — № 12. Фірсов М. У., Студенова Є. Р. Теорія Школі соціальної роботи: Учеб. посібник для студ. высш. учеб. закладів. — М.: Гуманит. вид. центр «Владос», 2000. — З. 432. Харчева У. Р. Основи соціології: Учеб. для середовищ. спец. учеб. закладів. — М.: Логос, 1997. — З. 365. Шершнева А. І. Безпека людини. — М., 1994. Шульга Т. І., Олиференко Л. Я. Взаємодія фахівців у працювати з неблагополучної сім'єю: Метод. рекомендації фахівців. — М.: Благодійний фонд «Слово» — ТОВ «Симс», 1999. — З. 20. Шульга Т. І., Олиференко Л. Я. Методика роботи із неблагополучною сім'єю: З досвіду установ социально-педагогической підтримки дітей і підлітків. — М.: Благодійний фонд «Слово» — ТОВ «Симс», 1999. — З. 35. Ягодинский У. М. Уберегти від дурману: Кн. для вчителя. — М.: Просвітництво, 1989. — З. 96.