Радянсько-німецькі договори. 
Воєнні дії на території України

23 серпня 1939 підписано радянсько-німецький договір про ненапад, (пакт Молотова-Ріббентропа). У таємному протоколі зафіксовані стратегічні наміри Сталіна і Гітлера щодо сфер впливу у Східній Європі. Так, сфери впливу Німеччини на СРСР розмежовані по лінії рік Нарев, Вісла, Сан'. Щодо Південно-Східної Європи Радянська сторона вказала на свою зацікавленість у Бессарабії. 28 вересня 1939 договір ''Про дружбу і кордони'', остаточно розмежовував зони німецької і радянської окупації колишньої Польщі. Лінія кордону проходила по ''лінії Керзона'' На німецькому боці залишились українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина.У відповідності з законом Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 року Західна Україна стала складовою частиною Радянської України. Було утворено 6 нових областей: Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську, Станіславську і Тернопільську. Їх сукупна територія складала 86 тис. км2, населення — 8 млн. чол., в тому числі українців — 7,5 млн. чол.

Напад фашистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої літа — осені 1941р.

• 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. На Україну була націлена група армій «Південь» під командуванням генерал-фельдмаршала Рунштедта. Йому протистояли Південно-Західний та Південний фронти. З перших же днів війни радянські війська зазнавали нищівних поразок через цілу низку причин. Головна з них полягала в тому, Й. Сталін сам намагався завдати удару по Німеччині, але Гітлер його випередив. Другою причиною поразки було те, що у військах панувала сувора система жорсткої централізації, управління і підкорення, що породжувало схильність до шаблонів і застарілих схем у веденні бойових дій і призводило до безініціативності командирів. Радянська армія мала безумовну перевагу над німцями не тільки в чисельності особистого складу та бойової техніки, айв її якості, але рівень відповідальності за її функціонування, вміння використовувати її в бою були на низькому рівні. Ще однією причиною була прихована ненависть значної частини радянських людей до тоталітарного сталінського режиму. Це спричинило в перші тижні війни випадки переходу зі зброєю в руках бійців Червоної армії (іноді цілими підрозділами) на бік ворога.
• 24 — 30 червня на Західній Україні в районі Броди—Дубно—Луцьк відбулася найбільша за масштабами танкова битва, де перша німецька танкова група чисельністю в 600 танків розгромила танкові корпуси Південно-Західного фронту, знищивши або захопивши 2648 радянських машин. Ці події визначили перебіг подальших подій. Радянські війська у липні-серпні були оточені в районі Умані, де в полон потрапило кілька десятків тисяч бійців. До середини серпня німці захопили Західну Україну і значну частину Правобережжя. 17 липня опинилися на ближніх підступах до Києва, оборона якого тривала понад два місяці. На півдні була оточена Одеса (16 липня-16 жовтня 1941). У вересні 1941 р. німецькі війська прорвались у Крим і оточили радянську військово-морську базу на Чорному морі — Севастополь. 19 вересня, оточивши радянський Південно-Західний фронт, німці взяли Київ і захопили 665 тис. полонених, у жовтні — Одесу і Харків. Неокупованими залишались лише східна частина Харківщини, частина Донбасу і Севастополь у Криму. Блокада Севастополя, розпочата німцями 30 жовтня 1941. р., не була ліквідована.