Борис Семенович Якобі

Борис Семенович ЯКОБІ (1801−1874).

Праці російського винахідника, вченого, академіка Бориса Семеновича Якобі стали основою сучасної теорії електромагнітних машин. Якобі була відкрита на цілком нову область техніки — гальванотехника. «Ім'я… Бориса Семеновича Якобі ж добре відомо, як ім'я винахідника гальванопластики, піонера у сфері електромагнітної телеграфії, конструктора першого електродвигуна, який отримав застосування на своєму шляху човни та т. п. Менше знають Якобі як однієї з перших організаторів Міжнародній метричній служби й ще менша, як ініціативного працівника у сфері електротехнічних вимірів, що призвів до своїми роботами поліпшенню методів електротехнічних вимірів й удосконаленню електричних вимірювальних приладів » , — писав член-кореспондент АН СРСР, електротехнік М. А. Шателен. Борис Семенович (Моріц Герман) Якобі народився 9 вересня 1801 р. в Потсдамі. Батько Якобі був особистим банкіром короля Фрідріха Вільгельма. Молодший брат Якобі — Карл Густав Якоб Якобі — надалі став видатним німецьким математиком. (Він із творців теорії еліптичних функцій, йому належать відкриття області теорії чисел, лінійної алгебри і багатьох інших розділах математики.) Освіта Борис Якобі одержав у Гетгингенском університеті, відповідно до бажанню батьків — за фахом архітектора. У 1835 р. Якобі став професором громадянської архітектури в Дерптському університеті.. Але в Бориса Якобі, крім архітектури, була одна пристрасть — проводити досліди з електрикою. У травні 1834 р. Якобі побудував свою першу діючу модель електродвигуна, «магнітного апарату », як називав він свій двигун. У листопаді 1934 р. з правив у Паризьку академію наук рукопис з описом винайденого їм електродвигуна. 1 грудня про його досягненні був повідомлено на засіданні Академії, вже 3 грудня його записка опублікована. Але краще відоме ім'я Якобі у зв’язку з практичними застосуваннями електролізу, закони якого було встановлено великим англійським ученим Фарадеем, з яким Якобі перебував у приятельської листуванні. Під час проходження електричного струму через розчини кислот чи солей складові цих хімічно складних тіл виділяються на електродахпровідниках, підводять електричний струм до цього розчину. Тут ці частини або реагують з розчинником (водою) чи з речовиною електрода, або осідають на електроді як суцільного шару. Останнє має місце при виділенні більшості металів на катоді — електроді, з'єднаному з негативним полюсом джерела електричного струму. Щоб належно в рух електромагнітних машин Якобі дався у поновлюваних джерелах електричного струму і піддав ретельному вивченню ряд гальванічних елементів. Працюючи з елементом, у якому електроді осідала мідь, він звернув увагу, що це осідання відбувалося рівним шаром, який потім можна був на відвести електрода. Форма поверхні отриманого у такий спосіб мідного аркушика цілком у точності відтворювала все нерівності й особливо поверхні електрода. Влітку 1936 р. йому довелося спостерігати цю надзвичайну здатність частинок міді осідати лежить на поверхні негативного електрода. Якобі застосував в ролі електрода мідну дощечку, де було вигравійовано його ім'я, і побачив, що віддертий від електрода листочок є негативний відбиток дощечки з написом. Він відразу ж оцінив технічне значення факту вже свідомо спостереження дуже вдало зняв копію з мідного п’ятаки Якобі назвав цей прийом «гальванопластикой «і став всіляко пропагувати його поширення та застосування практично. Його праці у сфері «чистої і прикладної электрологии «зацікавили Академію наук у Петербурзі, й у 1837 р. Якобі поїхав у відрядження туди на невизначений термін. У 1839 р. він одержав у Академії місце ад’юнкта, в 1842 р. — місце екстраординарного, і, нарешті, в 1847 р. — ординарного члена Академії наук. У 1838 р. він подав Академію наук доповідну записку про відкриття їм гальванопластики, а 1840 р. вийшло написане їм посібник з гальванопластике: «Гальванопластика або засіб за даними зразкам виробляти мідні вироби з мідних розчинів допомогою гальванизма ». Якобі перший встановив технічну можливість і практично багато важать електролітичного осадження металів. Отже, Якобі є винахідником гальванотехники загалом і родоначальником сучасної електрохімії. Завдяки енергії Якобі гальванопластика швидко знайшла у Росії практичне застосування — їх виготовляти точних і в усьому подібних між собою кліше для друкування державних паперів, зокрема грошових знаків, чого було досягти простий гравіруванням кліше. Протягом усього довге життя і всі сили Якобі присвятив служінню Росії її промисловому розвитку. Він чудово розумів значення відкриття гальванопластики й під кінець життя, попри всі труднощі, боровся за впровадження гальванопластики в російську промисловість. Якобі спокушали тим, що у іншій країні міг би набагато краще скористатися правами винахідника. Але він вважав, що гальванопластика належить виключно Росії: «Це винахід належить виключно же Росії та може бути оскаржене жодним іншим винаходом поза неї… «Тут «вона відкрита і тут розвивалася! «Суттєвою рисою Якобі була його скромність. Вона ніколи не підкреслював і афішував своїх багаторічної праці, мають величезне наукове і практичного значення. Хоча Якобі обіймав чільне посадове становище і отримав за винахід гальванопластики в 1840 р. Демидовскую премію в 25 000 рублів, а 1867 р. на Паризької виставці — велику золоту медаль і премію, не заробив великі гроші. Помираючи, цей найбільший винахідник вимушений був звернутися до уряду з проханням не залишити у нестатках його сім'ю. І все-таки Б. З, Якобі, проти іншими російськими винахідникамиелектротехніками в XIX ст. — А. М. Лодыгиным, П. М. Яблочковым, виключно пощастило. Роботою його цікавилися люди, можновладці, до імператора Миколи I. Йому було надані всі умови і кошти на роботи. Практичним втіленням у життя його соратникові винаходи займалися, з одного боку, «ЕКСПЕДИЦІЯ заготовления державних паперів », з іншого — особлива гальванопластическая майстерня, де за участю Якобі було виготовлено багато чудових творів мистецтва. Так, для статуй і барельєфів Ісаакіївського собору, Ермітажу, Великого театру Москві, Зимового палацу, Петропавлівського собору і деякі інші вироби майстерня обложила гальванічним шляхом 6749 пудів міді! Для позолоти куполів Храму Христа у Москві, Ісаакіївського собору, Петропавлівського собору кількох інших невеликих бань і позолоти різних виробів майстерня ця витратила 45 пудів 32 фунта золота. З законів і уявлень Ампера і Фарадея, доповнених власними дослідженнями, проведеними їм наприкінці 1830-х рр. що з академіком Еге. X. Ленцем, Якобі в 1839 р. побудував перший магнитоэлектрический двигун, що призводить в рух річці Неві проти її течії човен з чотирнадцятьма людьми, і тих довів можливість практичного використання електродвигунів з безперервним обертальним рухом. За підсумками цих дослідів, і навіть своїх попередніх пошуків у сфері «докладання електромагнетизму до руху машин «Якобі створив теорію електромагнітних машин. Закони електромагнітних двигунів викладено їм у статтях, опублікованих у 1840 і 1850 рр. Якобі розбив у своїй поширені тоді ілюзії про можливості дуже значного збільшення корисною роботи з допомогою електричного струму даної потужності шляхом подальшого удосконалення ОБСЄ і перебудови електромагнітних машин. Він довів, що така перебудова призведе до виграшу швидкістю двигуна, цей виграш неминуче супроводжуватися втратою у силі, і навпаки — виграш у силі призведе до зменшенню швидкості. Це становище до Якобі було визнано лише області чистої механіки. Науково-технічне творчість Якобі було досить різноманітним. Він створив в ряд приладів для виміру електричного опору, назвавши їх «вольтаметрами ». Прагнучи запровадити несумісність на виміру електричного струму, Якобі приготував свій власний умовний еталон опору (з мідної дроту) і розіслав його екземпляри ряду фізиків. У 1852 р. Вебер визначив величину опору еталонів Якобі в абсолютних одиницях. Отже, вироблені з цих еталонів виміру можна було перекласти на узвичаєні одиниці. Однією з способів виміру сили електричного струму є визначення кількості речовини, отлагаемого на електродах струмом при електролізі протягом одного секунди в приладі, званому «вольтаметром ». Якобі спочатку удосконалив вольтаметр, перейшовши від електролізу води до осадженню міді, потім з’ясував нестача турботи та цього способу і навіть запропонував ухвалений нині у науці метод осадження в вольтаметре срібла з розчину азотнокислого срібла. | Якобі поєднав телеграфом (з підземної прокладанням дротів) Зимовий і Царскосельський палаци, винайшов та побудував з цією лінії, і навіть для телеграфної зв’язок між Зимовим палацом і Головним штабом кілька нових своєрідних телеграфних апаратів, здійснив дослідження опору рідких провідників та його поляризації, винайшов так звану контрабатарею, що робить можливим телеграфія по погано ізольованим дротах; побудував гальванометры нових типів; винайшов апарат відділення і виміру щільності рідини різного частки (апарат цей знайшов використання у ролі перевірочного приладу на винокурних заводах). Якобі розробив і удосконалив спосіб запалювання хв з відривом електричним струмом і керував застосуванням цього методу Кронштадтської фортеці під час Кримської війни. По схилу років Якобі завідував Фізичним кабінетом Петербургській академії наук. Він створив в команди військових гальванеров, основі яких зросла вища електротехнічна школа Росії. У 1872 р. після повернення з Парижа, де зараз його брав активну участь в ролі російського делегата у роботі Міжнародної комісії з встановленню одноманітною міжнародної системи заходів і терезів, у Якобі почалися серцеві напади (напади), перший симптом яких були ще 1870 р. Він зліг. Серцеві напади стали повторюватися, й у ніч із 10 на 11 березня 1874 р. Борис Семенович Якобі помер. Незадовго до його смерті Якобі писав: Культурно-історичне значення та розвитку націй оцінюються гідно того вкладу, який кожна з яких вносить у загальну скарбницю людської думки і правоохоронної діяльності. Тому нижчеподаний поводиться з почуттям задоволеного свідомості зі своєю тридцатисемилетней ученого діяльності, присвяченій повністю країні, яку звик вважати другим батьківщиною, будучи пов’язані з нею як боргом підданства і тісними узами сім'ї, і особистими почуттями громадянина. Нижчеподаний пишається цієї діяльністю вона, опинившись плідної загалом інтересі людства, разом тим принесла безпосередню й значну користь Росії… «Під час встановлення меморіальних дощок на домі, де його видатні російські академіки, в 1949 р. у вступному слові президент АН СРСР, академік З. І. Вавілов сказав: «Ім'я Якобі навіки і історія в зв’язки Польщі з винайденою їм гальванопластикой, що отримала щонайширший застосування у техніці… «.