Вплив мікроклімату школи на соціалізацію підлітків

Сучасне суспільство, на думку М. Макарова вимагає негайної моральної санації, тому що як норма стали сприйматися образи, які вважаються навіть ознакою дотепності, вміння реагувати на поведінку іншого, у тому числі незнайомої людини, а катастрофічно зросле вживання слів-паразитів та ненормативної лексики (мату) не тільки в побуті, але і в ЗМІ. Сексуальна розкутість і розбещеність стали неодмінним атрибутом сучасної людини, а у підлітків та молоді - ще й показником їх «просунутості». Очевидно, що ця тенденція знаходиться в тісному зв’язку з неблагополучним соціальним кліматом у суспільстві, її відображенням і є сучасне зниження загального рівня моральності школярів.

Можна з упевненістю стверджувати, що учень, звично і часто використовує ненормативну лексику, вже має відхилення у галузі морального, так і психічного здоров’я, і процес його подальшої деградації буде продовжуватися. Примітивізація особистості учня супроводжується підвищеною вірогідністю прийняття хибних рішень, а також використанням далеко не кращих зразків поведінки. Добре відома і тісний зв’язок цього феномену з рівнем асоціальної, ймовірністю кримінального оточення, зловживанням алкоголем та іншими одурманюючими речовинами. Ненормативна лексика руйнує не тільки психічний, а й соматичне (тілесне) здоров’я, впливаючи резонансними коливаннями на клітинні структури. Якщо молитва надає оздоровчий вплив не тільки на віруючого, але й на будь-якого молиться, то ненормативну лексику можна порівняти з «антімолітвой», яка руйнує і душу, і тіло. У школярів, що вживають ненормативну лексику, спостерігається підвищений рівень збудливості нервової і ворожості до оточуючих. У таких учнів, як правило, неадекватне сприйняття соціального середовища, вони частіше не задоволені своїм життям, у них знижена самооцінка і досить низький рівень соціально-психологічної адаптації.

Отже, дитина піддається впливу оточуючих, йому не вистачає спілкування з однолітками. Дані проведеної методики також підтверджуються й іншими методами діагностики, зокрема наглядом і бесідами з однокласниками.

Педагоги самостійно можуть вивчити не тільки рівень соціалізованості школяра, але й простежити механізм його формування в негативній або позитивної середовищі щодо нормативних показників для кожного окремо взятого регіону країни. Проведені діагностичні методики підтверджують наявність комплексу факторів, обумовлених міжособистісними суперечностями, як з педагогічним колективом, так і з учнями [25].

У школах і місцях, де діти спілкуються у неформальній обстановці, вживання ненормативної лексики в поєднанні з убогим словниковим арсеналом стало радше нормою, ніж винятком. Головне завдання школи ми бачимо в тому, щоб перешкодити цій тенденції, спрямувати зусилля на привернення уваги до мовної культури як складової частини загальної культури людини. З цією метою на початковому етапі можна звертати увагу школярів, орієнтованих на європейський ідеал сучасної молодої людини, на усне мовлення зовні привабливих дикторів інформаційних та провідних науково-популярних програм центральних каналів телебачення, оскільки їхню мову в цілому відповідає нормам вимови, наголосу і граматичними формами, а інтонація пропозицій визначається національними особливостями мови. Коли ж в учнів сформується зовнішнє наслідування мови і мови стильних і освічених телеведучих, слід залучити багатий арсенал російської класики. Мова і мова літературних героїв, того ж Євгенія Онєгіна, який написав у віршах лист Тетяни і оспіваного вже нашим сучасником, переможцем «Фабрики зірок» Антоном Зацепіним, повинні стати нормою-зразком для сучасних школярів. Слід зазначити, що виховний аспект романів у шкільній практиці в наш час, на жаль, недооцінений: у кращому випадку вони є предметом літературознавчого аналізу, в гіршому — формальною частиною програми з літератури.

Важливе значення в процесі соціалізації учнів у школі має сексуальне виховання. Не слід забувати, що характер інтимного життя визначається не тільки зовнішністю, темпераментом, віком, станом здоров’я, але й суспільною мораллю, взаєминами, прийнятими в сім'ї, серед товаришів по роботі і навчанню [31].

У сучасній школі взаємини підлітків часом дивують своєю відвертістю: поширеним явищем стали поцілунки дівчаток при зустрічі. А вже якщо «зустрічаються» хлопчик і дівчинка, то обійми і поцілунки стають доказом для всіх їх союзу і неодмінною умовою їх подальших «зустрічей». Тим часом взаємини сьогоднішніх підлітків з сексологічної точки зору, як не дивно, характеризують моногамність і прагнення до едінопартнерству. У цьому випадку проблема переходить з області чисто біологічної в соціальну. Кожен педагог повинен вміти вести грамотний розмову з хлопцями на такі теми, як венеричні захворювання, проституція, гомосексуалізм, згвалтування, протизаплідні засоби, аборт.

Важливим моментом морального оздоровлення школярів є вибір одягу, в якій вони воліють знаходитися в навчальний час. Відмінна риса сучасної школи — свобода у виборі одягу з боку, як учнів, так і педагогів. Наприклад, вчителям-жінкам не забороняється носити брючні костюми модних кольорів, а вчителі-чоловіки можуть приходити на роботу в джинсах. Важливо, щоб костюм вчителя було привабливим і був прикладом для вихованців, стимулював формування смаку у виборі одягу. Зараз у більшості шкіл немає загальноприйнятої форми, і це призводить до того, що учні, зокрема старшокласники, носять все за останньою модою: від обтягуючих брюк і коротких топів для дівчаток до широких і на кілька розмірів більше штанів і сорочок для хлопчиків. І все ж введення єдиної шкільної форми в наш час хоча б для кожної окремо взятої школи — не ностальгійне ретроградство, цей крок, як показує досвід, дозволить зняти напруженість і навіть соціальне розшарування між учнями. Єдина шкільна форма, а не просто одяг, привчає до порядку, дисципліни, «мажорного», чого домагався свого часу А. С. Макаренко, вона налаштовує на діловий тон у відносинах і, стираючи межу між багатими і бідними, робить всіх учнів зовні не виділяються [12].

Іншим важливим моральним аспектом соціалізації учнів у школі є соціальне становище педагога. У вигляді педагога важливі всі його складові: особистісні якості, професіоналізм, відносини з колегами, вік, стать, звички, одяг і навіть запах. Педагог виховує кожним своїм жестом, інтонацією, виразом обличчя, посмішкою, спрямованістю інтересів, ставленням до справи, всім своїм зовнішнім і внутрішнім виглядом. Учитель-вихователь позитивно впливає на підлітків, заражаючи їх своєю закоханістю в предмет, в свою роботу. Однак соціальний статус шкільного вчителя, як, втім, і педагогічної професії, незаслужено низький. Державним діячам, політикам не слід забувати, що від вихователя залежить, яким буде вигляд наших нащадків: в його владі становлення особистості школярів, формування їх світогляду. Чого очікувати від вчителя, який отримує мізерну зарплату і думає не стільки про сучасні технології навчання, скільки про те, як підтримати прийнятний рівень добробуту? Очевидно, що поки вчитель не буде за свою працю одержувати гідну зарплату, що дозволяє стежити за модою, купувати книги і виписувати педагогічну періодику, «заходити» в Інтернет, щоб бути в курсі юнацької та молодіжної життя, його неадекватна соціальний стан і як наслідок глузливе, недбале ставлення до нього з боку частини учнів збережуться. Тим не менш, незважаючи ні на що вчитель має авторитет у суспільстві як вихователь, носій культури, соціальний інститут. Саме він на певному життєвому етапі свого вихованця є його наставником [18].

Впевнено можна стверджувати, що підвищення соціального статусу педагога, рівня та якості його життя є необхідною умовою соціалізації учнів. Це так, тому що учнів завжди буде цікавити життя свого вчителя, їм хочеться більше знати про нього, бувати у нього в гостях, проводити разом з ним вільний від уроків час … Учитель не повинен відчувати дискомфорту через відсутність спортивного костюма або комп’ютера, не кажучи вже про наявність будинку кабінету або вітальні.

Це ще один з варіантів зміни ситуації на краще, але на дитину в процесі його життєдіяльності в школі впливає величезна кількість факторів: це не тільки одноліток і вчитель, але й адміністрація, громадська думка про освітній установі, сім'я, яка безперервно здійснює аналіз діяльності своєї дитини і самої школи в цілому. Мікроклімат у школі - найважливіша складова соціалізації дитини під час всього періоду перебування дитини в школі, якщо не єдина, домінуюча його частину.

Дитина вбирає в себе вплив мікросоціуму, стаючи його повноцінним учасником з усіма плюсами і мінусами, і саме освітній заклад з провідною роллю педагогічного колективу та колективу однолітків, взаємно доповнюючи один одного, дають весь моральний, соціальний досвід і рівень знань, необхідний людині в майбутньому [27].

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Шкільний вік є сінзетівним саме для сприйняття великої кількості інформації не тільки і не, скільки пізнавального характеру, скільки спрямованої на збагачення особистісного соціального досвіду маленької людини. Значення школи, як провідного чинника соціалізації досить важко переоцінити і на тлі отримання знань, предпрофессиональное підготовки учня. Також, як в дошкільному віці, важлива гра для розумового та особистісного розвитку, також у шкільному важливе спілкування і значущий соціальний життєвий досвід усіх учасників навчально-виховного процесу.

На процес самозміни своїх членів школа впливає в залежності від її побуту, змісту та форм організації життєдіяльності і взаємодії, які створюють більш-менш сприятливі можливості для розвитку людини, задоволення ним своїх потреб, здібностей та інтересів. У той же час практика реальному житті організації впливає на вектор самозміни.