Розвиток лекційної форми в системі вузівського навчання

Розвиток вітчизняної освітньої системи, її гуманізація, тенденція до орієнтації на окрему людину, на реалізацію його творчих здібностей зумовили розробку і появу нових лекційних форм, таких як проблемна лекція, лекція удвох, лекція-візуалізація, лекція — прес-конференція.

Пропоновані нижче лекційні варіанти можуть успішно доповнювати традиційну лекцію-інформацію, будучи використаними в повному об'ємі лекційного часу на одному або декількох заняттях або як елементи традиційної форми на частини заняття (півпари); може бути також розроблений авторський лекційний курс в будь-якій із згаданих форм.

Надамо стислу охарактеристику нових варіантів подачі лекційного матеріалу, направлені як на інтенсифікацію учбового процесу, так і на розвиток особових якостей тих, хто навчається.

Проблемна лекція.

Про проблемну лекцію ми говоритимемо у зв’язку з активними методами навчання.

А зараз лише приведемо її змістовні і процесуальні характеристики. На відміну від інформаційної лекції, на якій підноситься і пояснюється готова інформація, що підлягає запам’ятовуванню, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме, яке необхідно «відкрити». Завдання викладача — створивши проблемну ситуацію, спонукати студентів до пошуків рішення проблеми, крок за кроком підводячи їх до шуканої мети. Для цього новий теоретичний матеріал представляється у формі проблемного завдання. У її умові є суперечності, які необхідно виявити і вирішити.

В ході їх дозволу і у результаті - як результат — студенти набувають в співпраці з викладачем нове потрібне знання. Таким чином, процес пізнання студентів при даній формі викладу інформації наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Головна умова — реалізувати принцип проблемної при відборі і обробці лекційного матеріалу, змісту і при його розгортанні безпосередньо на лекції у формі діалогічного спілкування. За допомогою проблемної лекції забезпечуються розвиток теоретичного мислення, пізнавального інтересу до змісту предмету, професійна мотивація, корпоративність.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Психолого-педагогічні дослідження показують, що наочність не тільки сприяє успішнішому сприйняттю і запам’ятовуванню учбового матеріалу, але і дозволяє проникнути глибше в істоту пізнаваних явищ. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль, а не одного лівого, логічного, що звично працює при освоєнні точних наук. Права півкуля, що відповідає за образно-емоційне сприйняття інформації, що пред’являється, починає активно працювати саме при її візуалізації.

Візуалізована лекція є усною інформацією, перетвореною у візуальну форму. Відеоряд, будучи сприйнятим і усвідомленим, зможе служити опорою адекватних думок і практичних дій. Викладач повинен виконати такі демонстраційні матеріали, такі форми наочності, які не тільки доповнюють словесну інформацію, але самі виступають носіями змістовної інформації. Підготовка такої лекції полягає в реконструюванні, перекодування змісту лекції або її части у візуальну форму для пред’явлення студентам через TSO або уручну (слайди, плівки, планшети, креслення, малюнки, схеми і т.д.).

Читання такої лекції зводиться до зведеного, розгорненого коментування підготовлених візуальних матеріалів, які повинні:

• * забезпечити систематизацію наявних знань;
• * забезпечити засвоєння нової інформації;
• * забезпечити створення і дозвіл проблемних ситуацій;
• * демонструвати різні способи візуалізації.

Залежно від учбового матеріалу використовуються різні форми наочності:

• * натуральні (мінерали, реактиви, деталі машин);
• * образотворчі (слайди, малюнки, фото);
• * символічні (схеми, таблиці).

У візуалізованій лекції важливі: певна візуальна логіка і ритм подачі матеріалу, його дозування, майстерність і стиль спілкування викладача з аудиторією.

Основні труднощі підготовки такої лекції — в розробці візуальних засобів і режисурі процесу читання лекції. Необхідно враховувати:

• * рівень підготовленості і утвореної аудиторії;
• * професійну спрямованість;
• * особливості конкретної теми.

Не всякий матеріал підходить для такої форми лекції, рівно як і не всяка дисципліна. Проте елементи такої лекції можливі для будь-якого предмету. У цьому плані частковою ілюстрацією такого методу можуть служити лекції по культурології, що супроводжуються слайдами, коментарі до яких систематизують і заглиблюють текст інформаційної лекції (показ слайдів здійснюється після лекції), і лекції з ергономіки і дизайну з наочним демонстраційним і роздаточним матеріалом.

Лекція удвох — цей різновид лекції є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу в діалозі двох викладачів. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома фахівцями. Наприклад, представниками двох різних наукових шкіл, теоретиком і практиком, прихильником і супротивником того або іншого технічного рішення і т.д.

Необхідно, щоб:

• * діалог викладачів демонстрував культуру дискусії, сумісного рішення проблеми;
• * втягував в обговорення студентів, спонукав їх ставити питання, висловлювати свою точку зору, демонструвати відгук на те, що відбувається.

Переваги такої лекції:

• * актуалізація знань, що є у студентів, необхідних для розуміння діалогу і участі в ньому;
• * створюється проблемна ситуація, розгортаються системи доказів і т.д.;
• * наявність двох джерел примушує порівнювати різні точки зору, робити вибір, приєднуватися до тієї або інший з них, виробляти свою;
• * виробляється наочне уявлення про культуру дискусії, способах ведення діалогу сумісного пошуку і ухвалення рішень;
• * виявляється професіоналізм педагога, розкриваючи яскравіше і глибше його особа.

Підготовка до лекції такого припускає попереднє обговорення теоретичних питань плану лекції ведучими, до яких пред’являються певні вимоги:

• * у них повинна бути інтелектуальна і особова сумісність;
• * вони повинні володіти розвиненими комунікативними уміннями;
• * вони повинні мати швидку реакцію і здібність до імпровізації.

Лекція з наперед запланованими помилками покликана:

• * активізувати увагу студентів;
• * розвивати їх розумову діяльність;
• * формувати уміння виступати в ролі експертів, рецензентів і т.д.

Підготовка до лекції з наперед запланованими помилками полягає в тому, щоб закласти в неї певну кількість помилок змістовного, методичного, поведінкового характеру, їх список викладач приносить на лекцію і пред’являє студентам в кінці. Підбираються найбільш типові помилки, які звичайно не випинаються, а як би затушовуються. Завдання студентів полягає в тому, щоб по ходу лекції відзначати помилки, фіксувати їх на полях і називати в кінці. На розбір помилок відводиться 10−15 хвилин. При цьому правильні відповіді називають і студенти, і викладач. Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контрольну і діагностичну функцію, допомагаючи діагностувати труднощі засвоєння попереднього матеріалу.

Лекція — прес-конференція.

Назвавши тему лекції, викладач просить студентів задавати йому письмово питання по даній темі. У перебігу двох-трьох хвилин студенти формулюють питання, що найбільш цікавлять їх, і передають викладачу, який до трьохп’яти хвилин сортує питання по їх змісту і починає лекцію. Лекція висловлюється не як відповіді на питання, а як зв’язний текст, в процесі викладу якого формулюються відповіді. В кінці лекції викладач проводить аналіз відповідей як віддзеркалення інтересів і знань учнів.

Таку лекцію можна проводити:

• * на початку теми з метою виявити потреби, круг інтересів групи або потоку, його (її) модель: установки, можливості;
• * у середині, коли вона направлена на залучення студентів до вузлових моментів курсу і систематизацію знань;
• * в кінці - для визначення перспектив розвитку засвоєного змісту.