Порівняння різних методик оцінки жорсткості артерій

Для більш широкого використання методу оцінки жорсткості судин необхідно, щоб він був простим, точним, чутливим (виявлялися зміни на ранніх стадіях ураження судин). На сьогоднішній день ні один із методів повністю не відповідає цим критеріям. На першій конференції з прийняття консенсусу щодо проблеми жорсткості артерій, яка пройшла в Парижі у 2000 р., зроблено перші спроби щодо стандартизації методів та апаратів і визначення норм параметрів, які потім були закріплені у 2002 р. [20, 91]. Аналіз форми пульсової хвилі за допомогою методу апланаційної тонометрії на a. radialis потребує мінімальних практичних навичок, дуже простий та може застосовуватися в офісі (кабінеті) лікаря. Методика визначення ШППХ та ультраcонографічний метод потребують більше часу та персоналу зі спеціальними навичками. Недоліки та обмеження аналізу діастолічної частини кривої пульсової хвилі не дозволяють говорити про перевагу цього методу над іншими. Щодо прогностичного значення, то на теперішній момент доведено беззаперечну роль лише визначення ШППХ в аорті та індексу приросту на аорті.

Існує багато досліджень, в яких вивчали кореляцію різних параметрів жорсткості артерій. При оцінці діастолічної частини кривої пульсової хвилі С1 тісно корелювало з ударним об'ємом (УО), ПАТ та здатністю аорти до розтягування, що визначалася за допомогою магнітнорезонансної томографії. Співвідношення ПАТ/УО було запропоноване для оцінки загальної піддатливості артерій [24]. Показник С2 корелював тільки зі співвідношенням ПАТ/УО, а не зі здатністю аорти до розтягування. У дослідженні J.L. Izzo та співавторів встановлено кореляцію між параметрами, отриманими за допомогою систолічного та діастолічного аналізу пульсової хвилі та плетизмографії на а. brachialis [52]. В інших дослідженнях отримана більша або менша кореляція із різними параметрами жорсткості артерій [75].

Деякі пристрої для неінвазивного дослідження пружно-еластичних властивостей артерій та стандартизація процедури дослідження Стандартизація процедури визначення жорсткості артерій. На жорсткість артерій прямо або опосередковано діють усі фактори, що впливають на АТ. Тому, як і для вимірювання АТ, перед початком дослідження пацієнт має перебувати у розслабленому стані в тихій кімнаті при комфортній температурі. У рекомендаціях вказується різний час (від 5 до 30 хв) перед дослідженням, протягом якого пацієнт має перебувати в таких умовах. Згідно з останніми рекомендаціями тривалість перебування пацієнта у спокої повинна бути не менше 10 хв.

Більшість досліджень пружно-еластичних властивостей артерій проводиться при положенні пацієнта лежачи, але деякі можна проводити і в положенні сидячи. АТ у положенні лежачи та сидячи часто відрізняється, і, вірогідно, показники жорсткості артерій також будуть відрізнятися. Тому рекомендовано дослідникам обов’язково вказувати, у якому положенні пацієнта проводилося дослідження. Відомо також, що АТ, діаметр артерій та жорсткість змінюються протягом доби. Найбільший діаметр артерій спостерігають у нічний час, а отже і жорсткість збільшується під час сну [64]. Тому рекомендовано, щоб пацієнт не спав під час обстеження.

Після їжі системний периферійний опір зменшується, а ЧСС та серцевий викид збільшуються [64]. У більшості пацієнтів, особливо похилого віку, АТ знижується після їжі, що безумовно може впливати на здатність артерій до розтягування. Ці гемодинамічні зміни тривають 2 год після вживання невеликої кількості їжі та значно більше після прийому великої кількості. Тому повторні вимірювання рекомендовано проводити в один і той же час через 3−4 год після їжі. Окрім того, бажано, щоб пацієнт не вживав напоїв, що містять кофеїн, за 3 год до призначеного часу дослідження.

Куріння збільшує жорсткість артерій дуже швидко. З другого боку, відміна куріння може призвести до збільшення симпатичного тонусу і підвищення жорсткості артерій. Гострий ефект куріння на ЧСС триває 75 хв, а нікотинова післядія триває 1,5−2,5 год [81, 120, 127]. Ефект відміни куріння максимально проявляється через 24 год. З огляду на ці дані рекомендовано утриматися від куріння за 3 год до обстеження.

Подібно до АГ «білого халату», ймовірно, існує і явище «білого халату» при визначенні жорсткості артерій. Цей факт підтверджується кількома спостереженнями: 1) у пацієнтів з АГ «білого халату» жорсткість артерій вища, ніж у пацієнтів з нормальним АТ; 2) у пацієнтів з підвищенням симпатичного тонусу під час стрес-тесту піддатливість а. radialis зменшується [59, 101, 107]. Відомо, що виявити АГ «білого халату» можна за допомогою амбулаторного моніторування АТ або самомоніторування АТ. Проте, виявити явище «білого халату» при вимірюванні пружно-еластичних параметрів артерій значно важче, адже ми не маємо пристроїв для моніторування цих показників. Найбільш простими рекомендаціями можуть бути такі: 1) дослідження мають проводитися не лікарями, а технічним персоналом, 2) краще проводити кілька вимірювань при одному візиті (мінімум два), 3) провести повторні вимірювання на наступних візитах.

Рекомендовано, щоб пацієнт не розмовляв протягом як мінімум 10−15 с (один респіраторний цикл). При наявності аритмій (екстрасистолія, фібриляція передсердь) не можливо проводити оцінку жорсткості артерій. Для усунення похибок під час вимірювання рекомендовано проводити визначення параметрів як мінімум двічі. Якщо різниця між даними становить більше 10%, то потрібно проводити третє вимірювання. При проведенні повторних вимірювань під час спостереження за пацієнтом бажано, щоб їх здійснювала одна і та сама людина або вимірювання проходило на автоматичних або напівавтоматичних апаратах. Якщо дослідження проводиться в популяції з різним АТ, то вимірювання мають бути в ізобаричних умовах, або необхідна корекція з урахуванням АТ.

Пристрої для оцінки пружно-еластичних властивостей артерій. На жаль, треба констатувати, що на теперішній момент в Україні немає жодного зареєстрованого та стандартизованого пристрою для оцінки пружно-еластичних властивостей артерій. Проте, це не означає, що про них не треба знати, тому в цьому розділі розглянемо деякі з існуючих на світовому ринку.

Параметри, що визначаються, можуть характеризувати системну, регіональну (сегментарну) або локальну жорсткість артерій. Системна жорсткість відображає глобальний стан великих артерій, його залежність від фракції викиду. Вимірюється не прямо, а через діастолічний аналіз пульсової хвилі. Регіональна жорсткість відображає жорсткість важливих артерій (аорти або кінцівок) і, на відміну від системної жорсткості, може вимірюватися прямо — визначається ШППХ у тому чи іншому регіоні. Локальна жорсткість характеризує здатність до розтягування артерії у точці визначення (cross-sectional). В основі роботи пристроїв з визначення локальної жорсткості лежить застосування допплерівського ультразвукового методу. Деякі з них дозволяють визначати більше ніж один тип жорсткості артерій. Зупинимося на пристроях, які доступні у продажу.

Пристрій «HDI Pulse Wave CR-2000 Research Cardiovascular Profiling System», в основі якого лежить метод апланаційної тонометрії та аналізу діастолічної частини кривої пульсової хвилі, дозволяє визначати піддатливість великих та малих артерій (оцінювати системну жорсткість).

Пристрій «SphygmoCor» дозволяє за допомогою методу апланаційної тонометрії визначати індекс приросту на артеріях — частіше на a. carotis communis, a. radialis. Окрім того, при синхронізації з ЕКГ можна визначати ШППХ на сегменті між двома датчиками. Похибка вимірювання ШППХ — 1,25 м/с.

Ядерно-магнітне резонансне дослідження серця і судин може застосовуватися для прямого визначення ШППХ. Окрім того, можна визначати УО, оцінювати рух стінок артерій та провідність. Методика дуже кропітка та дорого коштує.

За допомогою ультразвукових датчиків апарат «WTS» («Wall Track System»), як і «SphygmoCor», дозволяє вимірювати час між появою хвилі R на ЕКГ та початком (підніжжям) пульсової хвилі, яка реєструється на двох сегментах (a. carotis communis, a. femoralis та ін.), і таким чином визначати ШППХ. Похибка вимірювання — 1,17 м/с.

Пристрій «Complior» дозволяє за допомогою п'єзодатчиків проводити реєстрацію ШППХ в артеріях еластичного типу (на сегменті a. carotis communis — a. femoralis) та в артеріях м’язового типу (на сегменті a. carotis communis-a. radialis). Методика проста, адже якість сигналу та час запізнювання визначається автоматично. На теперішній момент пристрій вважається одним із найбільш точних. Похибка вимірювання — 0,89 м/с.

Прилади «NIUS» («Noninvasive Ultrasound System») та «WTS» дозволяють за допомогою ультразвуку високого підсилення проводити оцінку локальної жорсткості артерій — визначається піддатливість артерій, здатність їх до розтягування, еластичний модуль на основі вимірювання зміни діаметра артерій. Похибка для першого пристрою — 15 мкм, а другого — 60 мкм.

Окрім того, існує багато інших пристроїв, інформацію про які можна знайти у рекомендаціях, опублікованих після проведення конференції з питань визначення жорсткості артерій у 2006 р. [64]. Щороку з’являються нові пристрої, які є модифікаціями вищезгаданих.