Феминизм російській почве

Сибірська аерокосмічна академия.

Імені академіка М. Ф. Решетнева.

Інститут фінансів України й бизнеса.

Кафедра філософії і соціальних наук.

Реферат.

Фемінізм російській почве.

Выполнил:

Студент групи М-91.

Жданов С.А.

Проверила:

Преподаватель.

Морозова О.Ф.

Красноярськ 2001.

Я хочу відкрити свій доповідь з використання матеріалів, використаних доктором Нарицыным, психотерапевтом і психоаналітиком, в написанні своєї книжки «Я ТИТИ не Я».

«Однажды мені випадково доводилося чути розмову двох майбутніх мам. Одна мріяла про дочці, а друга неодмінно хотіла сина. Якось непомітно їх розмова перетік до іншого русло: вони нарешті почали сперечатися всерйоз, хто ж краще — хлопчик чи девочка?».

Первая говорила: — Дівчинка краще, вона якоюсь ближчою. З ним за ляльки грати, а хлопчики все дерутся…

— І що, зате хлопчики люблять рухливі ігри, з ним саме в футбол ганяти, постать подправлю…

— Так, зате дівчинка акуратніше, яку можна в сукенки прикрашати, кіски заплітати, красиво причесывать!

— А хлопчик виросте — буде защитником!

— Саме так — захисником: піде у армію, намучается…

— Утім, краще двох років мучитися, чим усе жизнь!!!

Так чи інакше, друга майбутня мама висловила думку, що жінкою бути гірше, ніж чоловіком. Такий, вибачте на слові, підлогу другого сорти. І краще, мовляв, двох років до армій, ніж усе життя в приниження… Причому зверніть увагу — сказала це ЖІНКА! Певне, бідолашна з тих, які самі все життя мучаться зі своїми «другосортним «становищем. До того ж ми дивуємося, звідки беруться шалені феміністки, які, як кажуть скептики (частіше чоловічої статі), «виборюють якісь зайві права ». Не за зайві права борються, а й за рівні! Однак громадська уявлення чомусь вважає, що з досягнення цієї рівноправності жінці потрібно тягати штангу, вкладати шпали і до футболу… Цікава виходить ситуація! Тим паче, що здається у своїй робити нічого непотрібно. За логікою, є якась боротьба, отже, є конфлікт. Де він узявся? Розібратися у тому — отже знайти сутність істинного рівноправності (і зрозуміти — а можлива вона сегодня?).

Как це сталося, у Росії, загалом патріархальної країні, ми дедалі більше бачимо жінку за кермом, до армій, у бізнесі і навіть у политике?

Это для чоловіків — катастрофа! Жінка стрімко увірвалася у чоловічий світ образу і досягла там очевидних висот. Чоловіків це, звісно, дратує неймовірно, можна за пальцях порахувати тих, хто належить до цього спокійно. Ще б пак, століттями вважалося, що жінка повинна коритися й не нарікати. Недарма ж Жванецький видав незабутню фразу: «Жінка має: а) лежати б) тихо». Приблизно так само донедавна часу було в нас стало на Заході фемінізм переможним маршем прямував ще з 50−60-х років. На жаль, порівняння над нашу користь: там можна за двозначні натяки звернутися до суду і що найцікавіше з поважною компенсацією, а у тому, що Спілка феміністок уважно стежить те, щоб, приміром, переможці турніру Великого Шолома отримали однакове грошову винагороду. Не приведи Господи, якщо Мартіна Хінгіс отримає менше, ніж Піт Сампрас. І те в Америці. Європа є консервативнішою і інертна. У Німеччині світ жінки порівняно нещодавно став охоплювати більше, ніж знамениті три До: «Kinder, Kuche, Kirche» (діти, кухня, церква). Фемінізм… Слово, яке породжує суперечливі емоції: від бурхливого захоплення до сліпий люті. На сутності, суть цього руху на ідеалі повинна відбивати то, чого все життя домагається кожна людина: права на визнання і самовираження. Комусь подобається, що його життя будується по певної колії, інший, навпаки, буде скаженіти від думки, що його доля певною мірою вирішена. Зламати цю визначеність… Так народжується марксизм, фемінізм, пофігізм і інші «-ізм ». У російської літературі тема фемінізму освітлена дуже слабо. Її на пальцях можна полічити. Ірина Корчагіна, Алла Трубецька, Марія Арбатова: ось і все, мабуть, що є. І це не дивно. Адже російський фемінізм дуже молода проти западным.

У Росії її довгий час тема фемінізму сприймалася нами лише як щось віддалене, на кшталт проблеми індіанців Південної Америки. Але виявилося, що все є поруч із нами так і безпосередньо нас стосується, й можуть бути нейтральним от уже майже неможливо. Фемінізм став страшної казкою для сильної половини человечества.

Феминизм лякає, ярлик «феміністки «страшніше самого смертного гріха. Але думки у тому, хто ж із жінок може удостоїтися на звання, часом досить противоречивы.

Я не хочу когось засуджувати чи підтримувати і занудствовать на задану тему, що ж таке фемінізм, і із чим його їдять. Давайте краще поміркуємо з того, які явища приймаються за фемінізм, але, швидше за все, є. Який образ виникає у свідомості нашого народу від слова «феминистка»?

Чи відповідає цей спосіб действительности?

Грозит Росії вибух бомби під назвою «феминизм»?

Нужно чи лякатися російського феминизма?

Для початку не гріх послухати чоловіків. Яку жінку, на думку чоловіки, вважатимуться феминисткой?

Чтобы дізнатися це, почав опитувати своїх знайомих. Не зайве було і заглянути в кілька сайтів, присвячених проблемам взаємовідносини статей. І тепер, у результаті мені вдалося выяснить…

АГРЕСІЯ І УКОТРЕ АГРЕССИЯ Первое якість, зване чоловіками як головна ознака фемінізму, — це агресивність. Жінка поводиться конфліктно і навіть cклочно, стверджуючи свою правоту всіма всюди. Понад те, така жінка прагне домінувати на роботі й у побуті, нав’язує свою думку оточуючим, ведучи себе часом безтактно і безцеремонно. Критику на свою адресу така дама сприймає як спробу принизити особисто її. Усілякі життєві невдачі, які з вищесказаного, вона пояснює притеснением із боку «сильної статі «.

ЧОЛОВІК У СПІДНИЦІ АБО ЩОСЬ СЕРЕДНЬОГО РОДА.

Второе якість, яке відзначають чоловіки, — це «чоловікоподібне поведінка ». Жінка намагається поводитися, як чоловік, говорити, думати, ходити і вдягатися. Сфери інтересів вона також вибирає, зазвичай, традиційно чоловічі - але з причини видатних здібностей, та якщо з бажання самоствердитися. Жіночі ж сфери інтересів вона демонстративно зневажає, не приділяє увагу сім'ї, якщо вона раптом є (і буває!), холодна з дітьми, рідними і близкими.

ЖИТТЯ БЕЗ МУЖЧИН.

Третє - мужененавистничество. Жінка старанно підкреслює свою незалежність" і навіть перевага над чоловіком, намагається якомога болючіше «зачепити «чоловіче самолюбство. Така жінка може уникати особистих контактів із чоловіками, довгий час залишаючись одна, не заводить сім'ю, дітьми і стає типовою «старою дівкою » .

А ЯК Ж СЕКС?

І четверта — асексуальность. Жінка або страждає відсутністю сексапільності взагалі, рветься мати гарний вигляд, щоб сподобатися; або, навпаки, залучаючи увагу, поводиться напористо навіть у ліжку, не даючи партнеру проявити жодних ініціативи. Отже, внаслідок нате набір основних якостей справжньої феміністки: агресивність; мужеподобие; мужененавистничество; відсутність жіночої привлекательности.

НЕМАЄ СІМ'Ї - СТАНЬ ФЕМИНСТКОЙ!

Причини, якими жінки стають феміністками, на думку чоловіків, різні, але, переважно, до фемінізму їх веде невпорядкованість у власній життя, яка викликана переліченими вище якостями (як згадати дорогого В. В. Жириновского, який щедро пообіцяв «кожної бабі - по мужику… »).

Один знайомий навіть висунув гіпотезу у тому, щоавтолюбительницы геть усі феміністки, тому що в них формується комплекс «поганого водія ». Вони чи порівнюють себе дитини з чоловіками над свою користь, чи починають доводити, що вони — водії зовсім на гірше Серед інших причин фігурують: а) загальне падіння моральності, зростання агрессивности;

б) жіноче освіту («жінці освіту нічого, більше знатиме — більші ніж претензії «);

у громадський лад Росії минулих років («років зрівнялівки: жінка на тракторі, жінка заводу, женщина-инженер, керівник, космонавт »). Один навіть описав зовнішність гаданої феміністки. Це підтягнута, невисокого зросту жінка, рухлива й, звісно, не толстая.

— Чому «звісно, не товста »? — запитав я.

— Оскільки напевно займається спортом, — пішов ответ.

— Чому ж маленького роста?

— У маленьких взагалі багато комплексов.

ФЕМІНІЗМ АБО НЕВМІННЯ ЖИТЬ?

Але повернімося до нашої темі. Спробуймо розібратися, за які ж з якостей, перелічені чоловіками, дійсно повинні бути притаманні феміністки налаштованим особам.

Агрессивность.

Агрессивность неприємна. У агресивному людині ми часто бачимо противника, ворога, яка хоче чи протистояти, чи піти брані. Неможливо спілкуватися із людиною, що його чи інакше ображає і принижує вас, нехтує вами. Це справедливо однаково як жінок, так мужчин.

Часто ми приймаємо агресію як із чоловічих «статевих ознак «і тому говоримо про агресивності в жінок як «про доказі те, що добивається рівності дитини з чоловіками, проявляючи чоловічі якості. Чи это?

Нас вчили батьки та школа, що агресивність і напористість завжди покладалася рангом саме справжньому чоловікові. І, тим щонайменше, рідко наголошували у тому, що у найвищих колах суспільства непрекрытая агресія викликала, зазвичай, зверхність і презирство, сприймалося як невміння поводитися. І значно вищий цінувався і цінується талант дипломата. Уміння спілкуватися із людьми — ось справжній ключі до успіху, вчать нас сучасні психологи. Тому, гадаю, агресивність перестав бути ознакою боротьби жінок за права. вона є ознакою психологічного неблагополуччя, котрий іноді банальної распущенности.

Можете зі мною не погоджуватися. Не наполягаю. Мужеподобие і сексуальна непривлекательность.

Роздуми на задану тему мужеподобного поведінки жінок Сінгапуру й їх відвертої непривабливості дуже докладно можна прочитати сторінках журналу Маріо, створеного чоловіками тоді. Там є, звісно, багато спірних моментів, але вже вам судити, дорогі мої читачі. Зі свого боку додам лише те, що будь-яка жінка, прагне домогтися успіху, незалежно від сфери інтересів, сильно програє, прийнявши чоловічу модель поведінки. Оскільки жіночу сутність неможливо приховати — вона проявляється однак. Цікава жінка, по-жіночому приваблива і адекватно себе подає, завжди домагається великих успіхів, ніж її мужиковатая колега. У кожному разі, чоловікоподібне поведінка теж не належить до боротьби жінок за своїх прав. Мужененавистничество. Кажуть, що російські феміністки ненавидять чоловіків. Не-ві-рю. І тому досить кілька разів подивитися популярну телепрограму «Я сама «і послухати найвідомішу нашу феміністку Марію Арбатову. Як вона захищає часом чоловіків, а? Захищає від нормальних, дуже емансипованих жінок, які можуть всі свої біди й проблеми звинуватити голову сильної половини людства. Гадаю, мужененавистничество — це, скоріш, чиясь біда, а чи не вина. Це жіноче горі (іноді справжня трагедія), поховане у затінках підсвідомості, чиїсь дитячі комплекси і життєві невдачі. І якого лікаря у цій ситуації підемо скаржитися на нерівноправність статей? Так чого ж ми, у результаті, прийшли? Виходить, жодна з вище перерахованих особливостей неспроможна на засіб досягнення рівноправності чоловіків, і женщин.

Кому взагалі потрібно вміти це рівноправність? Чи потрібно розуміти його як еквівалентність? Як відмови від традиційних людських цінностей? Або, то, можливо, мислити потрібно глобально: яке право жінки розпоряджатися власної судьбой?

Вопросов багато. Однак відповідь щонайменше парадоксальний: переважна більшість жінок в усьому світі дуже влаштовує нинішній стан речей. Як це і більшість чоловіків. Отож чоловіки можуть спати спокійно. Оскільки проблема фемінізму має як глибоке коріння, ніж просто жіноча прихоть.

Феминизм — це відбиток які у суспільстві процесів, коли технічний прогрес і з ним проблеми змінюють погляди покупців, безліч змушують переглянути їх своє ставлення до життя, змушують ставати гуманнішими і майбутнє планети. Чи може жінка стояти в не стоїть осторонь цих процесів? Певне, немає. Адже жіноча сутність спочатку прагне стабільності, до гармонії, на добро. Чи потрібно взагалі сперечатися у тому хто ж краще хто гірший? І ми прекрасні у своїй індивідуальності. Нині йдеться виживання людства як біологічного виду. Чоловіки та жінки повинні об'єднати зусилля для досягнення цієї глобальної цілі й бути щасливі разом на лоні буття. Фемінізм на кшталт космополітизму, коли сприймається чимось цілісне і ділиться на сфери впливу. Нині багато цивілізовані країни ведуть політику, спрямовану оздоровлення суспільства, для підвищення її благополуччя, зокрема матеріального. Людина сприймається не лише як «гвинтик «державної машины.

Не випадково фемінізм як рух з’явився саме у країнах. Оскільки самі примітивні людській потребі задоволені, життя налагоджено, і виникли нові потреби, вони піднялися нові щабель. Людина шукає сенс життя, способи самовираження. Західна жінка хоче краще, талановитішим, розумнішими, ніж. Вона хоче передусім свободи бути самої собою, а цього потрібні, хоча б не заважали. Хто стане її при цьому засуджувати? Тим паче, що коло таких жінок навіть у Заході надто і дуже обмежений — не стосується загальної маси людей.

Взагалі уявіть таку фантастичну ситуацію. Ви — доісторичний чоловік і їсте руками, аж раптом потрапили до цивілізоване суспільство, де всі їдять їдальнями приладами. Ви почуваєтеся неудобно.

(незважаючи на «дикість ») і намагаєтеся все робити адже й ваши.

" цивілізовані «співрозмовники — є виделкою, ложкою і проч.

Але ваші співрозмовники дружно засуджують вам прагнення є виделкою і ложкою, постійно аргументуючи це тим, що ви порушуєте свою природну сутність, заперечуєте закони природи, і вам негоже є й як вони, розвиненіші люди.

І вас змушують є руками тоді, як присутні користуються їдальнями приладами. Причому ваші співрозмовники майже відкриту іронічно насміхаються над вашої «дикістю », але водночас не дають вам є культурніше. Як багато вчините у разі? Нічого це не нагадує? У голодної Росії будь-які ознаки матеріального статку, а тим паче статок в доброї жіночки, вже сприймають як щось аномальне, не інакше, як фемінізм. Жінка автомобілем? — Мавпа з гранатою! Ділова леді? — Агресивна стерво! І це ще повний перелік епітетів, летять у адресу тих жінок, хто чи хоч якось хотів би бути краще других.

Российские чоловіки звинувачують наше жіноцтво в зростання агресивності, в запереченні своєї жіночої суті? Та вона сьогодні агресивна як ніколи, суспільні відносини нашій країні суперечать тенденціями ХХ століття, чоловіче держава діє силовими методами як і 1000 років тому я. Мотиви, гадаю, прості банально: чоловіки прагнуть звільнити куций ринок праці собі, забезпечити передусім свій власний благополучне існування, і має піти убік. І «козлом відпущення «стала російська жінка, оскільки жінка взагалі найменше схильна за щось боротися, тим паче за звані права.

Думаю, нам рано всерйоз лякатися російського феминизма.

Тем більш, що феміністська організація — це, скоріше, елітарний коло людей, серед яких немає місце невротикам різних мастей. Це насамперед співтовариство тих жінок, хто ВЖЕ чогось домоглася у житті, хто має високий інтелектуальний і соціальний рівень. Серед феміністок є різні: сімейні і самотні, які мають дітей і бездітні, худі і товсті, маленькі і високі, привабливі не дуже. Але їх об'єднує одне: вони від простих жінок, котрі біжать з роботи з магазинах, стомлених і замотанных, старіючих передчасно, який завжди милих і добрих, проте які чекають кращої долі. Дочекаються ли?

Как я особисто належу до ідеї фемінізму? Чесно? Прикро. Точнісінько скажу, що носієм цієї ідеології чи борцем не стану, шкодую за часом. Що ж до вічного спору про рівність чоловіка і женщины… Для ілюстрації мого бачення проблеми залучу шкільний курс математики. Візьмемо два выражения:

2 + 3 + 5 = 10 і 4 + 2 + 4 = 10 Отже, що 2 + 3 + 5 = 4 + 2 + 4. Права і ліва частина тотожний рівні. Але окремі компоненти справа і зліва нерівні одна одній. Так 2 не одно 4; 3 не одно 2; 5 не одно 4. Такі чоловік і жінка. Різне світосприйняття, різні складові компоненти. Але сума одна: ЙОГО ВЕЛИЧЕСТВО ЧЕЛОВЕК.