Денежная реформа 1922-1924 рр. і — оцінка її результатов

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Денежная реформа 1922-1924 рр. і — оцінка її результатов (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛЕНИЯ.

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ОБУЧЕНИЯ.

КУРСОВА РАБОТА.

По дисципліни: «Історія Экономики».

Тема: «Грошова реформа 1922;1924 рр. і - оцінка її результатов».

Варіант № 8.

Виконала: Максимова Мілана Иосифовна.

Група УП 3 — 1 — 99/2.

Проверил:

МОСКВА 2000.

Після успіху політичної революції, та був — і перемоги у громадянської війні В.І.Ленін та її соратники зіштовхнулися з проблемою відсутності реальної програми економічних реформ. Було цілком очевидно, що економічне модель «військового комунізму», що панувала в 1918;1920 рр., грала що переходила роль і зжила себе, у зв’язку з ніж пішов заклик переході від продрозкладки до продовольчого податку. Попри всю важливість подібного економічного маневру у період треба було більш комплексна і докладна програма економічних преобразований.

У 1922 р. Закладаються основи соціалістичного державного планування, формується головний штаб планування від імені Держплану — загальнодержавної комісії з планування народного господарства. Розробляється перший довгостроковий план розвитку господарства Росії на 10−15 років, яка у історію під назвою плану ГОЕЛРО (Державний план електрифікації России).

У той самий час який прийшов до своєї влади керівництву країни був зрозуміло, що ледь зарождавшаяся і становившаяся на ноги планова система ведення господарства нездатна справитися з найгострішими проблемами відродження зруйнованої революцією і війною російської экономики.

Винахідливий розум В.І.Леніна підказав оригінальний вихід із сформованій у країні критичної економічної ситуації в. Замість приводити економічну систему у відповідність із політичної й формувати комуністичні підвалини ведення господарства, було оголошено так звана нова економічна політика (НЕП). Країна, разрушившая зароджуваний російський капіталізм і що йде до оголошеному соціалізму, взяла раптом курс на ринкову за своєю формою реформу, спрямовану на реставрацію торгового, а частково і виробничого капіталізму. Оживити економіку довірили не соціалізму, а надійному, перевіреному досвідом товарно-денежному хозяйству.

Важливу роль щодо непу мало створення стійкою грошової системи та стабілізації рубля.

1. НЕП — НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛИТИКА.

НЕП — економічна політика Радянського держави у умовах багатоукладного господарства затяжного перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, спрямовану перемогу соціалізму під час використання товарно-грошових відносин також приватного капіталу. НЕП — продовження подальший розвиток політики, розробленої В. И. Лениным іще навесні 1918 р. і проведеної до початку громадянської війни й іноземної військової інтервенції і по переходу в цьому сенсі до політики військового коммунизма.

Велич й оцінити оригінальність задуму новою економічною політики, як економічної реформи зводилася до того, що фактично одночасно проводилися дві економічних реформ різних рівнях в різних направлениях.

На макрорівні проводилася стійка довгострокова реформа, орієнтована на становлення централізованого державного планування і директивне управління господарством країни, тотальне одержавлення економіки. Закладався фундамент майбутньої командної системи управління економікою із боку партійно-державного апарату, примусового усуспільнення производства.

У той самий час на мікрорівні було надано в обмежених розмірах свобода ринку і мелкорыночным формам господарювання, оживившая торговопідприємницьку діяльність й тоді ще колективізоване сільськогосподарське виробництво. Такий симбіоз, начебто, несумісних реформ завершився перемогою тому, що російська економіка 20-х змогла, а то й стати на ноги, то піднятися спочатку навколішки, забезпечити необхідні умови життя людей.

На місці казарменно-распределительного устрою «військового комунізму», практично котрий скасував механізм ринкового обміну та її головний інструмент — гроші, знову під впливом новою економічною політики сформувалася господарська система, джерело якої в справді ринкових засадах громадського відтворення з відповідно дуже значимої роллю грошових факторов.

1. Причини початку НЭПу.

— Закінчення громадянську війну — Зменшення населення в 10,8 млн чел.

— Масові селянські повстання — Падіння промислового производства.

— Хвилювання міського населення 7 раз.

— Заворушення у війську і на флоті - Зменшення валовий продукции.

— Загроза розриву між робочим с/хоз-ва на 2/3 довоєнного уровня.

класом, і селянством — Необхідність створення механизма.

реалізації матеріальних интересов.

всіх прошарків населения.

— Узагальнення попередньої практики.

соціалістичного строительства.

2. Сутність НЭПа.

— Зміцнення союзу робітників і селян на економічної основе.

— Розвиток промисловості з урахуванням электрификации.

— Кооперування населення Росії на добровільної основе.

— Використання товарно-грошових отношений.

— Впровадження госпрозрахунку. Стимулювання личной.

зацікавленості у результатах труда.

— Удосконалення державного управления.

— Боротьба бюрократизмом, адміністративно-командними замашками, комчванством.

— Підвищення культури в усіх галузях деятельности.

— Мінімальна зв’язку з світової економікою завдяки держ. монополії зовнішньої торговли.

— Держ. власність велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорта.

— Госпрозрахунок в госпромышленности лише на рівні трестов.

— Нееквівалентний обмін з деревней.

— Гальмування зростання великого індивідуального селянського хозяйства.

— Заміна продрозкладки продналогом.

— Дозвіл приватної торгівлі, і дрібного производства.

— Припущення гос. капитализма (концесії, аренда).

— Проведення грошової реформы.

— Вільний оренду робочої силы.

1-ї етап — Відновлювальний 1921 — 1925 гг.

2-ї етап — Реконструктивний 1926 — 1936 гг.

2. ЗМІНИ ДО ГРОШОВОЇ І КРЕДИТНО-ФІНАНСОВІЙ СФЕРЕ.

Біля джерел цієї складної й величезної роботи стояв нарком фінансів Г. Я. Сокольников, який ще 1918 року заперечував проти невтримної грошової емісії. Але того момент сокольников ні зрозумілий, емісія тривала, і лише дивом ні втілений у життя план повного анулювання від грошей і закриття наркомату фінансів через непотрібність. Пізніше В.І. Ленін визнавав. Що цю важливу наркомат за роки громадянської війни був практично зруйнований, ліквідований на 90%.

Тепер, у нових господарських умовах, для оздоровлення фінансової системи слід було, з одного боку, зняти заборони попри всі види торгівлі. З з іншого боку, треба було ліквідувати величезний бюджетний дефіцит шляхом різкого зниження державних витрат та розвитку ефективної податкової системи. Ці заходи дозволяли ліквідувати колосальний «грошовий навіс», зчинений у попередні роки. Наркомфин на чолі з Сокольниковым наполягав у тому, щоб лише зняти із державного забезпечення масу дрібних збиткових підприємств, скоротити величезний бюрократичний апарат радянських установ і чисельність бійців Червоної Армии.

Р. Сокольников постійно підкреслював, що і підприємства в промисловості й торгівлі нічого не винні нічого давати одна одній безплатно, а тільки із господарського (фінансового) розрахунку. Та більшість «червоних господарників» не погоджувалися б із цим правилом і вимагали дедалі більше грошей, наполягали на додаткової емісії. Вони виступали проти Сокольникова, картаючи його прагнення «диктатурі Наркомфина».

Під керуванням Р. Сокольникова наново створювалися фінансові органи в центрі й на місцях, підбиралися кваліфіковані працівники. Так, для підготовки грошової реформи було запрошено досвідчений фінансист М. М. Кутлер, що брав участь у проведенні знаменитої реформи С.Ю. Вітте в 1895—1897 годах.

Протягом усього 1922 року йшла гостра дискусія у тому, як проводити грошову реформу, що взяти за мірило цінності під час переходу налаштувалася на нові гроші. Пропонувався так званий «товарний карбованець». Який було б пов’язаний лише з середнім курсом товарів, чи з товарним індексом. Сокольников ж наполягав на золотом стандарті, і до кінця 1922 року було вирішено проводити реформу з урахуванням золотого стандарта.

2.1. Деноминация.

Для стабілізації рубля було проведено деномінація грошових знаків, то є зміна їх загальної вартості за певним співвідношенню старих та нових знаків. Спершу 1922 року було випущені звані радзнаки. Новий карбованець прирівнювалося до 10 тис. колишніх рублів. 1923;го випустили інші радзнаки, один карбованець яких дорівнював 1 млн. колишніх від грошей і 100 рублів зразка 1922 года.

2.2. «Червонец».

Поруч із випуском нових совзнаков, наприкінці 1922 року випущена в звернення нова радянська валюта — «червінець», прирівняний до 7, 74 р чистого золота, або до дореволюційної золотий десятирублевой монеті. Нові «золоті банкноти» на 25% забезпечувалися золотом, іншими дорогоцінними металами і в іноземній валютою, на 75% - легко реалізованими товарами, векселями та ін зобов’язаннями. Випуск червінці означав перелом у розвитку фінансової систем Росії. Було суворо заборонено використовувати червінці покриття бюджетного дефіциту. Вони призначалися, передусім, на кредитування в промисловості й комерційних операцій на оптової торговле.

І хоча 1 січня 1923 року частка червінців в грошовій масі була незначна — лише три%, у другому півріччі вже майже витіснили радзнаки з великого господарського обороту. Вже восени селяни погоджувалися продавати зерно лише червінці, іноді навіть знижуючи ціни, аби одержати «золоті банкноти». Стійкість червінці підтверджувалася тим, що Держбанк обмінював все запропоновані банкноти на іноземної валюти по твердому курсу.

2.3. Фондові биржи.

Восени 1922 року було створено фондові біржі, де дозволялася купівляпродаж валюти, золота, облігацій державних позик по вільному курсу. Якщо курс червінці підіймався вище офіційного паритету, Держбанк скуповував золото і іноземної валюти біржі, випускаючи додаткове кількість червінців, і навпаки. Внаслідок цього протягом 1923 року курс червінці підвищувався стосовно іноземних валют. Тож якщо на 2 січня 1924 року курс долара на московської біржі становив 2 рубля 20 копійок, чи до 1 квітня 1924 року досяг 1 рубля 95,5 копійок на цьому рівні зупинився. Це ж сталося з фунтом стерлінгів, франком, маркою та інші валютами. Вже 1925 року червінець став конвертованій валютою, він офіційно котирувався в різних валютних біржах мира.

2.4. Викуп совзнаков.

Заключним етапом реформи була процедура викупу совзнаков. У тому 1924 року було визначено фіксований курс з розрахунку 50 тис. рублів совзнаками 1923 року під 1 карбованець золотом казначейськими квитками. Та оскільки деномінація 1923 року прирівняла свого часу 1 крб. зразка 1923 року до 1 млн. крб. знаками дореволюційного й революційної зразків до 1921 року включно, це означало знецінення паперового рубля в 50 млрд. раз. Але це був не сама рекордна цифра. Якщо казати про у світовій практиці, то у період Німеччина перевершила ее.

2.5. Податкова реформа.

Поруч із грошової було проведено і податкову реформу. Вже наприкінці 1923 року є основним джерелом доходів державного бюджету стали відрахування з прибутку підприємств, а чи не податки із населення. Логічним наслідком повернення до ринкової економіки, був перехід від натурального до грошовому оподаткуванню селянських господарств. І, хоча процес проходив надто повільно, основна лінія проглядалася досить чітко. У цілому цей період активно розробляють нові джерела отримання грошового податку. У період між серпнем 1921 і лютим 1922 років було встановлено податки на тютюн, спиртні напої, пиво, сірники, мед, мінеральні води та інші товари. До останнього кварталу 1922 року Сокольников заявив, що третина всіх надходжень бюджету отримана за сет грошового оподаткування, менш за третину — з допомогою випуску банкнот, а решта — з допомогою натурального налога.

2.6. Кредитна система.

Поступово відроджувалася кредитна система. 1921;го року відновив свою роботу Держбанк, скасований в 1918 року. Почалося кредитування підприємств в промисловості й торгівлі на комерційній основі. До того часу, доки відбулася стабілізація рубля., Держбанк видавав позички під дуже високі відсотки: від 8 до 12% на місяць, але поступово відсоткову ставку знижувалася. У країні виникли спеціалізовані банки: Торгово-промисловий банк (Промбанк) на фінансування промисловості, Электробанк на кредитування електрифікації, Російський комерційний банк (1924 року — Зовнішторгбанк) для фінансування зовнішньої торгівлі, Центральний банк комунального господарства і житлового будівництва (Цекомбанк) та інших. Ці банки здійснювали короткострокове і кредитування, розподіляли позички, призначали позичковий, обліковий відсоток і відсоток по вкладам.

2.7.Первый державний хлібний заем.

Влітку 1922 року було розпочато іще одна крок до стабілізації фінансової системи: було відкрито підписку перший державний хлібний позику на суму 10 млн. пуд. жита в зерні. Держава випустило безвідсоткові облігації вартістю 100 пудів, які підлягала оплатити період із 1 грудня 1922 року у 31 січня 1923 року натурою чи готівкою по повної ринкової ціні жита щодня оплати. Після цього був випущений 6%-ный позику на 1 млн. золотих рублів. Усе відбувалося з підготовки умов грошової реформи, оскільки облігації служили як внутрішнього кредиту, і навіть засобом викупу знецінених паперових денег.

2.8. Акціонерні банки.

Було створено ціла мережу акціонерних банків, серед акціонерів яких були Держбанк, синдикати, кооперативи, приватні обличчя і навіть іноземні підприємці. Ці банки кредитували, переважно, окремі галузі промисловості. Для кредитування підприємств споживчій кооперації відкривалися кооперативні банки, для сільськогосподарського кредиту — сільськогосподарські банки, на кредитування приватної в промисловості й торгівлі - суспільства взаємного кредиту, для мобілізації грошових накопичень населення засновувалися ощадні каси. 1923;го країни існувало 17 самостійних банків, а 1926 року їх кількість зросла до 61. Частка Держбанку у загальних кредитних вкладеннях банківської системи знизилася цей час з 66 до 48%.

2.9. Комерційний кредит.

Підтвердженням ринкового характеру економіки може бути конкуренція, який наставав між банками у боротьбі клієнтів шляхом надання їм особливо вигідних умов кредитування. Найчастіше одні й самі організації, підприємства, трести кредитовались в кількох банків одночасно. Широке поширення отримав комерційний кредит, тобто кредитування друг одного різноманітними підприємствами і міжнародними організаціями. Приблизно половину короткострокового банківського кредиту здійснювалася через облік комерційних векселів. Усе це свідчить, у країні вже функціонував єдиний грошовий ринок зі всіма його атрибутами.

2.10. Зовнішня торговля.

Велика увага приділялася зовнішній торгівлі. Нарком фінансів Р. Сокольников не раз підкреслював, що успішне економічного розвитку країни можливе лише тому випадку, якщо вона зможе «господарським примкнути до світового ринку». Усупереч думці Леніна, який твердо наполягав на державній монополії зовнішньої торгівлі, Сокольников (особливо у 1922 року) виступав до її деяку лібералізацію, оскільки це дозволило б поповнити золоті запаси країни, а й забезпечив б надходження до бюджету завдяки мит, і навіть підвищило б ємність внутрішнього ринку. Монополія зовнішньої торгівлі, на думку Сокольникова, не давала можливості повніше використовувати експортний потенціал країни, оскільки селяни і кустарі за продукти одержували тільки знецінені радянські грошові знаки, а чи не валюту.

Сокольников наполегливо виступав за організацію спільних торгових суспільств, із участю іноземного капіталу, розширення прав трестів і надання їм можливості виходу світовий ринок під медичним наглядом Наркомвнешторга. Річ у тім, до осені 1922 року став ясно, що зовнішньоторговельний оборот країни помітно відстає від загальних темпів господарського підйому. У першому півріччі 1922 року вартість експорту становила не більше трьох% від рівня 1913 року, у своїй вартість імпорту в десять разів перевершувала вартість експорту. Це обумовлювалось тим, що у відновлення промисловості потрібно було всього більше закуповувати там сировини й устаткування. Розширювати ж імпорт можна були лише з допомогою зростання експорту, скажімо, надлишків сільськогосподарської продукції. Але закупівельний апарат Наркомвнешторга був неповоротким і недосвідченим, та й грошей придбання продуктів у селян держава виділяла дуже мало. Сокольников намагався домогтися врегулювання тимчасову лібералізацію ввезення та вивезення для селян підприємств (трестів) за окремими категоріями товарів. В.І. Ленін виступив різко проти ослаблення монополії зовнішньої торгівлі, побоюючись нібито тосту контрабанди. Насправді ж уряд побоювалося те, що виробники, отримавши право вільного виходу світовий ринок, відчують на своїй незалежності від держави і знову почнуть боротися проте цієї влади. Виходячи з цього, керівництво країни з усіх сил намагалося недопущення демонополізації зовнішньої торговли.

І все-таки країни відбувалося відродження ринкової економіки, звільнення його від кайданів «військового комунізму», що викликало досягненню високих економічних показників. З 1921 по 1926 рік, обсяг промислового виробництва зріс більш ніж втричі, і практично наблизилася рівню 1913 року. Виробництво сільськогосподарської продукції виросло ті п’ять років у зменшився удвічі й на 18% перевищила рівень 1913 року. У 1927 і 1928 роках приріст промислового виробництва становило відповідно 13 та19%. Середньорічний темп приросту національного доходу на цілому за 1921;1928 роки становив 18%. До 1928 року національний дохід на одну особу становило 10% проти 1913 роком. У 1922 року у основному відбулася скасування карткової системы.

2. АВТОРСЬКЕ РЕЗЮМЕ ЗАПИСКИ Г. Я. СОКОЛЬНИКОВА У КОМІСІЮ ЦК РКП (б) ОБ.

ЗАСАДИ ГРОШОВОЇ РЕФОРМЫ.

1. Розмінні квитки гідністю менше червінці випускаються казначейством.

2. Ціна на них фіксується у золоті з розрахунку 1 крб. золотом дорівнює 1/10 частини червонца.

3. Паритет 1 крб. золотом = 1/10 червінці встановлюється і підтримується банковски.

4. Емісія казначейських квитків обмежується межами нормальними для співвідношення в грошовому обороті грошей великих (до 1 червінці включно) і попросити грошей розмінних (менш 1 червінці). Це співвідношення фіксується у законі як 2/3 і 1/3.

5. Казначейські квитки спочатку уводять у звернення до порядку убутній величини купюр переважно у порядку розміну червінців у трилітрові банки на казначейські билеты.

6. Для обслуговування дрібного обороту від 1 крб. і від випускається в звернення срібло з впровадження легального паритету — 1 крб. золотом.

= 1 крб. серебром.

7. Срібні гроші випускаються гаразд зростаючій величини гідності, тобто. спочатку група удесятеро — 20 коп., потім монети в 50 коп., останнє монети один руб.

8. Загальна сума срібла, підлягаючий випуску в звернення до 1 січня 1925 р., встановлюється мінімально в 100 млн. крб. Що стосується технічних труднощів з чеканкою не більше цієї суми можна випускати бони, підлягають 1 січня 1925 р. обміну на срібло по предъявлении.

9. Для обслуговування малого обороту випускається биллонная монета від 5 до 1 коп., спочатку заменяемая бонами.

10. Емісія совзнаков починається згортатись негайно по випуску в звернення казначейських квитків. Вона зупиняється остаточно по тому, як і звернення буде випущено казначейських квитків у сумі 25.

— 30 млн. крб. (що виключає небезпека разменного кризиса).

11. Випускний курс совзнака фіксується від початку випуску срібла негайно, щойно роздрібні вільні ціни почнуть переходити на срібну исчисление.

12. Викуп совзнаков відбувається у двох видах:

1) невыпуск назад з кас НКФ та інших совзнаков, що надійшли до платіж із податків, перевезенням, в ощадкаси тощо., з виробництвом платежів цими касами у новій валюте;

2) прямий обмін совзнаков, пропонованих населенням, нові по випускного курсу.

Перша форма викупу може виробляється і по встановлення твердого выкупного курса.

13. Товарний карбованець, як платіжна одиниця, скасовується. Законну силу мають лише договори і угоди, написані на золото (червонцы).

14. Випуск срібла і казначейських квитків на покриття бюджетного дефіциту неспроможна перевищувати норму, встановлену в 15 млн. крб. в месяц.

15. Регулювання ринкових цін виробляється як заходами встановлення граничних цін, і шляхом комбінованих заходів торгових оборотів і виробничих органів, спрямованих до стабілізації нормальних цен.

Сокольников Г. Я. Грошова реформа. М. 1925 р. з 173.

— 175.

Покупательная сила і курс червінці в довоєнних товарних (індексних) рублях.

| |По |По |Курси валют в рублях 1923 року | |Рік. |Всероссийском|Всероссийскому|(по московському вільному курсу) | |місяць |у оптового |роздрібному | | | |общетоварному|индексу | | | |індексу |кон'юнктурного| | | |Держплану |інституту | | | | | |Червінець |Долар |Фунт | | | | | |США |стерлінг | |1922 р. | | | | | | |грудень |9,54 |7, 86 |117,5 |28,0 |111,0 | |1923 р. | | | | | | |січень |11,08 |8,93 |162,5 |43,5 |200,0 | |березень |9,15 |7,74 | 24,0 |46,2 | 213,0 | |травень |10,23 |8,62 |460,0 |110,0 |169,0 | |вересень |7,26 |6,21 |2060,0 |427,0 |1975,0 | |грудень |7,91 |5.81 |14 100,0 |3212,0 |13 800,0 | |1924 р. | | | | | | |січень |7,93 |5,57 |30 750,0 |2,23 |9,41 | |березень |6,94 |4,92 |295 000,0 |2,11 |9,11 |.

3. КРАХ ГРОШОВОЇ РЕФОРМЫ.

Але, попри позицію наркомфина Сокольникова, «червоні директора» як і вимагали продовжувати практику пільгового фінансування промисловості з допомогою селянства, щоб подхлеснуть розвиток «соціалістичного ланки» у державній промисловості по порівнянню з дрібнобуржуазним ланкою селянського господарства. І тому вони наполягали на необмеженому розширенні банківської емісії. Вже «Контрольних цифрах народного господарства на 1925/1926 господарський рік», розроблених Держпланом, відкрито затверджувалася ідея про «підпорядкуванні грошового звернення зростаючій эмиссии».

Отже, чотирирічна завзята боротьби з інфляцією була програна. Під натиском Держплану і ВРНГ з липня до грудня 1925 року грошова маса збільшилася проти 1924 року в 400 млн. крб., чи півтора разу було, що призвело спричиняє порушення рівноваги між розмірами товарообігу і перебувала у спілкуванні грошової масою. Виникла реальна загроза інфляції, ознакою чого стало вже у вересні 1925 року зростання товарних цін, і дедалі більше відчувався дефіцит промислові товари першої необходимости.

Селянство нас дуже швидко відреагувало відповідним чином з цього ситуацію, що призвело до зриву плану хлібозаготівель. Це своє чергу, призвело до у себе невиконання експортно-імпортної програми розвитку й скорочення доходів від продажу хліба по закордонах. Задля підтримки стійкого курсу червінці на ринку Держбанк вимушений був постійно вводити в звернення золото і інвалюту, щоб вилучати грошові надлишки. Але ці заходи наводили немає скорочення емісії, а до виснаження валютних резервов.

Так, власне, ліквідували єдиний паритетний курс червінці, підтримуваний Держбанком як у зовнішньому, і на ринку, в результаті чого сталося роздвоєння валютних курсів. Продаж інвалюти була дозволено лише тим, котрі виїжджали із країни, унаслідок чого зросла кількість операцій із вивезення червінців зарубіжних країн, щоб обміняти їх за офіційним курсом. Щоб запобігти цього процесу з липня 1926 року було заборонено вивозити червінці, а невдовзі припинилося й їх скуповування на зовнішньому ринку. Це означало повна відмова від котирування радянських рублів за кордоном. Червінець, був одній з світових валют, перетворився на суто внутрішню валюту СССР.

Втім, на той час Р. Сокольников не брав участь у фінансових заходах, бо ще у грудні 1926 року його звільнили від обов’язків наркома фінансів. Це було з жорстокої боротьбою в коридорах за вибір подальшого шляхів розвитку економіки нашої країни. У 30-х роках Г. Сокольніков був і загинув 1939 г.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Аби вирішити нинішніх проблем відновлення повновагості російського рубля певною мірою може знадобитися досвід початку НЭПу, коли усувалися багато ідеологічні догми, які перешкоджали проникненню в господарську практику раціонального економічного мислення, і коли товарне господарство знову ставало грошовим хозяйством.

Був відновлено у процесі грошової реформи єдиний Державний банк, з’явилися кооперативні банки, кредитні і страхові товариства, приватні банки на концесійної основі. Відновлювалася система оподаткування, мит і платежів використання транспорту, коштів зв’язку, державних фондів. Але головне, була в господарський оборот стійка валюта — червінець, й інші сурогатні гроші поступово оголошено що втратили силу. І хоча вільний обмін червінці на золото офіційно декретирован ні, радянська влада фактично легалізувала такий обмін валютних біржах, суворо дотримуючись реального паритета.

Фактичної кульмінацією нової фінансової політики стала скасування в 1925 р. продналога і заміна його на грошовим податком. Гроші стали головним товаром. Ці процеси логічно зажадали відродження грошового звернення з урахуванням твердих платіжних коштів. Тут доречно навести висловлювання В.І. Леніна перші кроках НЕПу, зроблену ним на IV конгресі Комінтерну, й до речі дуже актуальне й у нинішній момент: «Вдасться нам на тривалий термін, а згодом назавжди стабілізувати карбованець — отже, ми виграли… Тоді зможемо наше господарство поставити на твердий грунт і твердої грунті далі развивать».

Серйозне впливом геть оздоровлення грошово-фінансової системи справила також програма фінансової політики, прийнята XI з'їздом партії, у квітні 1922 р. Найважливіший теза програмних засобів наступний: «Припинення знецінення грошових знаків і стабілізація цін можливі тільки основі упорядкування всієї фінансової систем держави, зокрема — встановлення реального бюджету, відомості останнього дефіциту і збільшення товарообміну в стране».

Грошова реформа мала велике значення задоволення потреби господарського обороту на більш надійному інструменті обліку, оскільки до неї цих цілей застосовувалися інші вимірювачі цін: «товарний карбованець» — по загальному індексу товарних цін, «індексний карбованець» — за динамікою цін набору продуктів, входять до складу бюджету робітничих родин, «хлібний карбованець» — по індексу ціни хліб, і ін. (Привертає увагу розвиненість статистичних досліджень, у ті найтяжчі роки. Нині наша офіційна статистика неможливо навчиться репрезентативно вести індекси споживчих цін, вартість життя, інфляції.) Наявність цих умовних вимірювачів вкотре підкреслювало важливість появи у світі початку й господарстві країни надійним і стійкою грошової единицы.

1. Нерівня Т.ЗВ. Історія економіки запитання й відповіді. Серія «Підручники і навчальні посібники» Ростов-на-Дону: «Фенікс», 1999 г.

2. Тимошина Т. М. Економічна історія Росії. Навчальне посібник. /Під ред.

Проф. М. Н. Чепурина. Видання 4-те, стереотипне. — М.: «Інформаційновидавничий Будинок «Филинъ», Юридичний Будинок «Юстицинформ», 2000 г.

3. Хрестоматія з вітчизняної історії (1914;1945 рр.). Під ред. А.Ф.

Кисельова, Э. М. Щагина. — М.: Гуманітарний видання центр ВЛАДОС, 1996 г.

4. Бор М. З. Історія світової економіки: Курс лекцій. 2-ге видання, перероблене і доповнене. — М.: Видавництво «Річ навіть і Сервис»,.

2000 г.

———————————;

Причини початку НЭПу.

Экономические.

Политические.

Зміст новою економічною политики.

Риси господарської моделі НЕПу як варіанта змішаної экономики.

Основні заходи НЭПа.

Етапи новою економічною политики.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою