Виклад матеріалу. 
Самостійна робота як засіб та умови професійного становлення майбутнього магістра педагогіки

На сучасному етапі проблема формування самостійності у вітчизняній науці набула свого теоретичного обґрунтування у вигляді концепції особистісно-діяльнісного підходу до навчання. Концепція визначається як єдність особистісного й діяльнісного компонентів. Власне особистісний компонент співвідноситься з особистісно-орієнтованим навчанням [6, с. 81−82], який передбачає спеціальну організацію навчальної діяльності майбутнього магістра. успішність магістр технологічна освіта Особистісно-орієнтований підхід до навчання дозволяє вважати студента суб'єктом пізнання зі своїми мотивами, цілями, неповторним психічним складом, тобто особистістю. Виходячи з інтересів, рівня знань і умінь учня, викладач визначає навчальну мету заняття, формує та скеровує весь освітній процес для розвитку його особистості.

В особистісно-діяльнісному підході до навчання організовується співробітництво й самих студентів у рішенні ними навчальних задач. Для того, щоб у них формувався колективний суб'єкт і реалізовувався принцип колективної комунікативності навчання, співвідносний із принципом методу активізації резервних можливостей особистості - принципом «індивідуального навчання через групове». Отже, в особистісно-діяльнісному навчанні утворюється єдиний, співзалежний колективний, сукупний суб'єкт [2].

У контексті нової стратегічної мети освітнього процесу в Україні, що відзначає необхідність людини навчатися протягом життя, самостійно здійснювати пошук нової інформації тощо, більшість науковців звертається до вивчення самостійної роботи студентів в умовах запровадження кредитномодульної системи.

Дослідження праць вчених дозволяє висунути низку доказів на користь широкого використання самостійних робіт: організована належним чином самостійна робота щодо набуття знань є запорукою успішного навчання; добре організована самостійна робота полегшує процес адаптації на першому курсі; залучення студентів до самостійного набуття знань забезпечує їм у майбутньому постійне зростання в професійному становленні.

Розглядаючи підготовку майбутніх магістрів технологічної освіти як період професійного становлення, можна припустити, що цей процес розвитку професійно значущих якостей та здібностей, професійних знань і вмінь, супроводжується активним якісним перетворенням особистістю власного внутрішнього світу, що приводить до принципово нового способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії [4].

Вважаємо, що навчальний процес у вищому навчальному закладі повинен орієнтуватися на використання низки психолого-педагогічних засобів активізації професійного становлення студентів шляхом цілеспрямованого застосування психодіагностики професійно важливих якостей, консультування, також навчальних тренінгів професійного й особистісного зростання, спрямованих на активізацію відповідних структур в особистості майбутнього спеціаліста. Участь у тренінгових групах дозволить студентству оволодіти системою відповідних професійних знань, сприятиме зростанню самопізнання учасників та здатності до позитивного ставлення до себе та життя, стимулюватиме розвиток здатності аналізувати власну поведінку з метою допомоги собі й іншим у досягненні більш ефективних міжособистісних взаємин. Оптимальними умовами успішного професійного становлення майбутніх магістрів технологічної освіти можуть бути такі як: позитивне ставлення до себе, здатність досягати поставлену мету без допомоги інших, гнучкість мислення, рівень розумових дій, здатність до самостійної діяльності, стійкий інтерес до навчання, потреба займатися педагогічною діяльністю, самостійна робота студентів та сформованість самостійності як особистісної якості.

Підвищення успішності професійного становлення майбутніх магістрів технологічної освіти можливе шляхом розвитку їх самостійності, яка охоплюватиме як чотири етапи (інформаційно — ознайомлювальний, діагностично-аналітичний, самостійно-діяльнісний, закріплюючий), так і форми, методи й прийоми роботи з розвитку самостійності.

Організація навчальної діяльності з майбутніми вчителями технологій повинна відбуватися у таких формах роботи: групова, індивідуально-групова, індивідуальна (використання окремих завдань зі студентами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей).

Метою інформаційно-ознайомлювального етапу є: викликати інтерес до самостійності як вольової якості особистості. Ознайомити зі структурою та рівнями самостійності. На цьому етапі необхідно здійснювати презентацію сучасних досліджень, огляд літератури, які б націлювали на роботу в особистісному зростанні та професійному становленні. Можливо використовувати такі методи та прийоми: вступна лекція, актуалізація знань щодо педагогічних проблем, звернення до педагогічних досліджень, постановка проблем.

На інформаційно-ознайомлювальному етапі реалізовується уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповідність дії плану та цілям, організовувати свою діяльність у колективній роботі.

Другий етап — діагностично-аналітичний — присвячується вивченню та аналізу стану розвиненості самостійності майбутніх магістрів технологічної освіти та передбачає використання таких методів та прийомів роботи: комплекс діагностичних методик, анкетування, опитування, бесіди, спостереження за діяльністю студентів у процесі професійного становлення тощо; залучення до самодіагностики та самооцінки.

Після проведення діагностичного обстеження необхідно організовувати обговорення, в якому запрошуються майбутні вчителі технологій до самоаналізу, перегляду та оцінки розвитку.

На цьому етапі реалізовується використання технічних засобів навчання, робота з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп’ютером тощо.

Самостійно-діяльнісний етап має бути зорієнтованим на реалізацію самостійної діяльності майбутніх магістрів технологічної освіти; стимулювання бажання самостійно оволодівати професійно-педагогічними вміннями, якими необхідно оволодіти майбутньому фахівцю у галузі технологічної підготовки учнів, та залучати до планування свого професійного становлення. З цією метою доцільно використовувати стимулювання бажання самостійно оволодівати професійно-педагогічними уміннями.

На закріплюючому етапі майбутні учителі технологій повинні мати можливість з’ясувати, наскільки вони компетентні у своїх професійних знаннях. Перевагу треба надавати самостійній роботі майбутніх магістрів технологічної освіти. Дотримання демократичного стилю спілкування з викладачами, демонстрація поваги до особистості студента, дискусії щодо важливості самостійної роботи сприяє закріпленню потреби діяти самостійно [3].