Реферат з менеджменту

Інститут Точної Механіки і Оптики.

(Технічний университет).

Кафедра теорії менеджмента.

Внесок Пітера Друкера до сучасного теорію менеджмента.

Реферат студентки 3 курсу групи 389.

Демьяновой Елены.

Санкт-Петербург.

ОГЛАВЛЕНИЕ Введение 3 Основні ідеї, й концепції, розроблені Пітером Друкером 4.

управління з цілям 5.

Концепція підприємницького суспільства 6.

Суспільство знань 10.

Теорія бізнесу 12.

Ефективність 14 Укладання 17 Виноски 19 Список літератури 20.

Пітера Фердинанда Друкера з упевненістю зарахувати до справжнім класикам світової управлінської думки. Його роботи широковідомі у світі. Вони досі видаються й перевидаються великими накладами і служать основними джерелами вивчення сучасної теорії бізнесу в багатьох університетах і бізнес-школах. Головним внеском вченого є систематизація знань по проблемам управління і виділення менеджменту на окрему науку.

Сучасне суспільство сьогодні з індустріального перетворюється на «суспільство управляючих», оскільки ця сама категорія працівників виходить на першорядні позиції. У, наприклад, категорія «керуючі системи й фахівці» перевищує третину всіх зайнятих. Управління є головним чинником цієї трансформації. Саме феноменом менеджменту можна пояснити, чому на підприємствах дедалі більше використовується працю високоосвічених і висококваліфікованих працівників. Жодна суспільство, жодна соціальна система колись дозволити цього. І саме управління змозі використати постійно дедалі глибша поділ праці, об'єднати працівників різних спеціальностей і навести їх до досягненню наших спільних цілей. Роль управління у тому, щоб перетворити знання і освіченість в безпосередню продуктивну силу суспільства, у те, що називається істинним капіталом будь-який экономики.

Майже 150 років тому поняття «менеджмент», сама наука управління були невідомі. З того часу, відповідно до Друкеру, управління радикально змінило всієї системи соціально-економічних взаємин у високорозвинених країн світу. У працях Друкер простежує весь шлях цієї трансформації, показуючи, як управління створило в світову економіку, встановило новий економічний порядок. Він стає в аналізі тих проблем, із якими стикаються і зустрінуться у майбутньому управляючі та розвитку і розвинутих країн, наголошуючи за тими засадах управління, які допоможуть управляючим створювати процвітаючі підприємства з всьому миру.

ОСНОВНІ ІДЕЇ І КОНЦЕПЦИИ,.

РОЗРОБЛЕНІ ПІТЕРОМ ДРУКЕРОМ.

Пітер Фердинанд Друкер народився 1909 року у Відні. До приходу до повалення влади фашистів працював у Німеччині журналістом, що й отримав докторську ступінь в області публічного й міжнародного права. Потім Друкер перейшов до Лондон, а звідти в 1937 року — США. Тут у 1939 і 1942 роках вийшли його перші книжки: «Кінець економічного людини» («The End of Economic Man») і «Майбутнє промислового людини» («The Future of Industrial Man»). Ідеї, висловлені Друкером у цих роботах, зацікавили однієї з керівників «Дженерал моторс», який запросив буде здійснене дослідження вищого управлінського ланки компанії та основних принципів його функціонування. За підсумками цього дослідження досвіду роботи в консалтингових проектах, які виконували їм й інших великих корпорацій («Дженерал електрик», «Сиарс, Робак») Друкер випустив ще роботи: в 1946 року — книжку «Концепція корпорації» («Concept of the Corporation»), а 1954 року — «Практика менеджменту» («The Practice of Management»).

Як висновків, заснованих на виключно цих роботах, автор визначив відсутність поняття менеджмент, як і професії: менеджери не усвідомлюють, що виконують набір функцій менеджера. Друкер також виділив 3 основні функції менеджера:

1) управління бизнесом;

2) управління менеджерами;

3) управління работниками.

Третім важливим висновком було визначити бізнесу, як фірми, у тому числі 3 поняття. По-перше, як «бізнесу», тобто економічного інституту, освіченого до створення продукції, задовольняє запити ринку, клієнтів фірми. По-друге, як гуманітарної та соціальній «організації», нанимающей покупців, безліч обязующейся платити їм за працю. По-третє, як «соціального інституту», інтегрованого у світ й тому підданого впливу громадських інтересів. Причому у «Практиці менеджменту» обговорюється майже невідоме в 50-ті роки явище «соціальної відповідальності бізнесу», що наприкінці ХХ століття стало самостійної сферою досліджень, і викладання у школах бізнесу. Головним у перших книгах Друкера є намагання уявити управління вигляді систематизованої суми знань, тобто нової наукової дисциплины.1.

Друкер дійшов висновку, що успіхи провідних корпорацій США пов’язані з використанням одним і тієї ж прийомів ефективного керівництва бізнесом. До ним учений відносив децентралізацію прийняття оперативних рішень, оптимізацію чисельності управлінського персоналу, «збагачення» праці, чітке усвідомлення свою належність конкретному бизнесу.2 Найбільш істотним внеском вченого в теорію менеджменту вважається аналіз самих важливих з таких методів, який йому розробити концепцію «управління з целям».

УПРАВЛІННЯ ПО ЦЕЛЯМ.

(MANAGEMENT BY OBJECTIVES).

Центральна ідея даної концепції - в множинності цілей організації (як традиційна максимізація прибутку, а й націленість на довгостроковий успіх). Завдання раціонального менеджера полягає у збалансуванні різних цілей організації. Визначеність цілей для кожної сфери управлінської діяльності дозволяє, по-перше, пояснювати всього спектра господарських явищ у кількох узагальнюючих формулюваннях; удругих, проводити перевірку цих суджень практично; по-третє, пророкувати поведінка фірми; по-четверте, перевіряти розумність рішень на процесі ухвалення, а чи не після реалізації; по-п'яте, покращувати майбутню діяльність основі аналізу минулого досвіду. Використання механізму управління з цілям як методу підвищення ефективності організації дозволяє об'єднати планування контроль, підвищити втягнутість керівників всіх рівнів у процес вироблення цілей і стимулює процеси зворотний зв’язок. Іншою важливою гідністю цю концепцію є з'єднання завдань, завдань, які окремим менеджером, зі спільними цілями фірми. управління з цілям, в такий спосіб, передбачає, що напередодні керівництво організацією є функцією групи менеджерів, а чи не виняткової привілеєм одну людину. Оскільки складовою управління з цілям є широке участь у ньому нижчестоящих працівників, вищі менеджери повинні підтримувати співробітництво з ними їх у виробленні решений.

Друкер визначив набір цілей, визначальних довгостроковий успіх, в яку вдосконалення. становища компанії над ринком,. продуктивність праці,. показників прибутковості,. інноваційної активності,. фізичних і,. діяльності менеджерів та розвитку їх здібностей,. діяльності працівників й стосунку їх до праці,. відповідальності компанії перед обществом.

КОНЦЕПЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ОБЩЕСТВА.

У 1984 року Пітер Друкер видає книжку під назвою «Ринок: як в лідери. Практика та принципи» («Innovation and Entrepreneurship. Practice and Principles»). У роботі Друкер вводить термін «революція в управлінні», маючи на увазі інноваційну діяльність й підприємництво. Автор пише, що вони (інноваційна діяльність й підприємництво) допомагають досягти тих змін, яких намагалися чого з допомогою різних історичних революцій, але без кровопролиття, громадянську війну, концентраційних таборів і ступінь економічних провалів. Творчі функції інноваційної роботи і підприємництва відрізняються цілеспрямованістю, визначеністю і контролируемостью. Автор говорить про необхідність підприємницького суспільства, у якому інноваційність і підприємництво було б стійким, нормальним і обов’язковим явищем. Вони мають стати невід'ємною життєво важливою діяльністю в організаціях, економіки, в обществе.3.

Від керівників всіх медичних закладів потрібно, що вони перетворили інноваційність і підприємництво в нормальну, безперервну, щоденну діяльність, у тому особистої праці та роботи їх організації. Отже, менеджер входить у першою роллю, і виникає поняття «менеджер-предприниматель». Друкер зазначає, що підприємництво носить якісніший характер, а підприємцем вважає того, хто створює принципово нові товари або ж послуги. Крім того, Друкер широко трактує сфери підприємництва: малий бізнес, внутрифирменное підприємництво (технологічне і організаційне), підприємництво у сфері (нові підходи до мотивації труда).

У своїй роботі Пітер Друкер виділяє також умови становлення і існування підприємницького суспільства. Першочергове завдання державної політики та дійових заходів, які потрібно здійснювати підприємницькому суспільстві, автор вважає визначення областей відмови, то є тих напрямів, у яких інноваційна і підприємницька діяльність не приносять бажаних результатів. Так, на його думку, планування у традиційному розумінні несумісне з підприємницьким суспільством, і підприємницької экономикой.4 Справді, інноваційна діяльність мусить бути цілеспрямованої, а підприємницька — керованої. Але з суті інноваційні заходи мають бути децентралізовані, оперативні, конкретні і дружина мають носити мікроекономічний характер. Найкраще зробити, що вони реалізовувалися поступово, було б гнучкими і результативными.

Автор також застерігає, що ні слід гадати інноваціями лише розвиток високої технології. Найімовірнішим результатом політики, сприяє розвитку високої технології, то, можливо чергове дороге фіаско. Насамперед, висока технологія — один із областей інноваційної й підприємницької діяльності, і аж ніяк єдина. Переважна більшість нововведень посідає інші области.

Друкер визначає дві ділянки, у яких підприємницьке суспільство проведення інноваційних заходів соціального характера.5 Перший ділянку — політика, спрямовану соціальний захист резервної робочої сили. Абсолютна громадян України, які мають роботи, невелика. Але річ в тому, що виробничі робочі, зайняті в традиційних галузях, сконцентровано у небагатьох місцях. Вона має обмежену ступінь свободи, тобто обмежені у зміні роботи, місця і т.д. Не мають ні достатнім освітою, ні високої кваліфікацією, ні соціальної компетентністю, ні упевненістю у своїх силах. Ця категорія працівників у розвинених країн утворює той шар, рівень освіти і загальної культури якого зазнав радикальних змін — у цьому столітті. Але це робочі становлять саму високооплачувану групу в індустріальному суспільстві. Якщо суспільство не проявить турботу про їхнє працевлаштуванні - навіть наданням їм менш високооплачуваних робочих місць, — вони перетворяться на суто негативну силу. Проблема можна залагодити за умови перетворення економіки підприємницьку. Нові підприємства, відкриті рамках підприємницької економіки, створюють нові робочі місця. Але якщо підприємницька економіка і це створює нові робочі місця, однаково необхідні організаційні заходи для підготовки й працевлаштування вивільнених з традиційних індустрій працівників. Самостійно він цього зробити зможуть. Не прийняти цих заходів, то вивільнена індустріальна робоча сила триватиме дедалі більшу опір всьому новому, включаючи кошти свою власну спасения.

Інше необхідне соціальне нововведення відрізняється своєї радикальністю, складністю і необычайностью. Воно залежить від організації систематичної заміни изжившей себе соціальної політики та застарілих структур сфери обслуговування, оскільки активний період соціальної полі-тики дуже обмежений, і обмежений період ефективної діяльності обслуговуючих учреждений.

Крім зазначених двох інноваційних заходів соціального характеру Друкер виділяє як один з найважливіших умов функціонування підприємницького суспільства податкову політику. Вона важлива й як інструмент, який впливає на поведінкові норми економічних агентів, як і символ цінностей і пріоритетів общества.6 Нині в розвинених країн звільнення від традиційних нерациональностей минулого суворо карається існуючій податковій системою. У, наприклад, податкові інспектори відносять грошових сум, отримані від продажу чи ліквідації підприємства чи підрозділи, до доходів. Насправді ці суми йдуть у рахунок відшкодування капіталовкладень. Підприємницький суспільство потребує такий податкової системі, яка мотивувала переміщення капіталу з «дня вчорашнього щодня завтрашній» і стимулювала капиталообразование. Існуюча система перешкоджає такому переміщенню, розставляючи з його шляху фіскальні барьеры.

Важливим кроком інструментом, ніж податкова і бюджетно-фискальная політика, спрямовану заохочення підприємництва (чи, по крайньої мері, не стримуюча його), є захист підприємств від необхідності виконувати урядові завдання бюрократичного характеру (звітність, довідки і т.п.).7 Цю витрату виражаються у фінансових витратах, що з недоиспользованием найбільш кваліфікованого персоналу, його робочого дня й снаги. Ці витрати невидимі, оскільки безпосередньо не фігурують у бюджеті уряду, а приховані, наприклад, в рахунках лікаря, медична сестра якого витрачає добру половину свого робочого дня на заповнення різноманітної офіційної звітності; у бюджеті університету, де півтора десятка висококваліфікованих фахівців змушені займатись невластивою їм непродуктивної роботою — підготовкою звітів відповідності університетської, наукової і викладацької діяльності урядовим розпорядженням і постановлениям.

Пітер Друкер визначив і першорядну завдання, вартісну на розгляд членів підприємницького нашого суспільства та ставитися до котрої я слід як до сприятливою змогу власного зростання: безупинне навчання й перенавчання. Опіка особистому зростанні й професійна кар'єра мотивує індивідуальних членів підприємницького суспільства в дедалі більшої ступеня брати себе відповідальність за своє безупинне навчання й перенавчання. Вони можуть більш керуватися тим поданням, знання, отримані у дитинстві й в юнацтві, служитимуть їм «фундаментом» протягом усього решту життя. Закладені вранці роки знання слід розглядати, як «стартовий майданчик» для розбігу, злету, ніж як базу для спорудження будинку, у якому збираєшся провести всю жизнь.8 Люди мають бути готові до того що, щоб самостійно визначати собі напрями своєї діяльності. Інтенсивність відновлення знань і навиків залежить від рівня вихідної підготовки й того, наскільки їх професійна кар'єра пов’язані з підприємництвом. У цьому плані велике значення має тут область діяльності працівників. Наприклад, навички, отримані теслею у роки вчення, можуть бути йому вірою і правдою без значних змін років сорок, тобто остаточно його економічно активного життя. Що й казати стосується лікарів, інженерів, вчителів, юристів, менеджерів тощо., всі вони мають виходити з те, що куплені ними знання, навички та вміння застарівають через п’ятнадцять. Понад те, фахівці цього рівня мають бути готові до того що, що за півтора десятки років з часів освоєння ними знань і навиків справжньою рівні, ним доведеться вирішувати зовсім інші проблеми, їх стоятимуть інші цілі, та у багатьох випадках їх професійна «кар'єра» може у іншому напряму. З даних міркувань випливає наступна концепція Пітера Друкера — концепція «суспільства знаний».

СУСПІЛЬСТВО ЗНАНИЙ.

Основний ідеєю концепції суспільства знань є вираз самого Петера Друкера: «У такому суспільстві знань менеджери мають бути готові відмовитися від України всього, що вони знают."9 У цій суспільстві знання є першорядним ресурсом і всеосяжним ресурсом й у індивідуумів, й у економіки загалом. Такі традиційні чинники виробництва, як земля, працю і капітал, не зникають, але відходять другого план. Вони можуть купуватися і легко купуються саме з допомогою спеціалізованих знань. У той самий час спеціалізовані знання власними силами щось виробляють. Вони може бути продуктивними в тому разі, якщо інтегровані у завдання. І саме тому суспільство знань є й суспільством організацій, оскільки мету і функція будь-який організації, як що з бізнесом, не що з ним, — це інтеграція спеціалізованих знань у загальну задачу.

Відповідно до даної концепції з’являється новим типом працівника — працівник, у якого знанням (knowledge worker). Друкер виділяє дві категорії працівників: управлінці й фахівці (менеджери певного рівня, консультанти, програмісти, користувачі програмного забезпечення тощо.). Користувачі і програмісти можуть працюватиме, як самостійно, і у компанії. Основне відмінність своєї діяльності у цьому, що вони створюють продукт власними засобами, не використовуючи кошти. Виникає справедливе запитання: як управляти такими працівниками? Відповідаючи цей питання, Друкер розглянув три типу команд:

1) парний теніс, характеризується високої взаємозалежністю партнерів, необхідністю ув’язування їх сильних і слабких сторін і відсутність свободы;

2) бейсбол, де місце і функції кожного гравця суворо визначено й чітко сформулированы;

3) американський футбол зі значно більшою ступенем свободи, під час гри будь-якого гравця може брати ініціативу лише виконувати різні функции.

Автор вважає, що структуру і тип роботи більшості організацій можна порівняти з тій чи іншій категорією спортивних команд і вибрати відповідний стиль роботи з персоналом.

Друкер також зазначає, що динаміку знань чітко наказує менеджерам, кожна організація має управління змінами по свого власного системі, близькій цієї организации.10 З одним боку, це, кожна організація має бути готовою до відмови від України всього, що вона робить. Менеджери мають навчатися через певне кількість часу щодо кожного процесу, кожного продукту, кожної процедури та політики періодично ставити запитання: «Якщо цього вже не робимо, чи варто це робити, знаючи те, що ми сьогодні знаємо?» Коли це буде негативна відповідь, повинен виникнути таке запитання: «То що нам робити зараз?» І організація має щось робити саме з розв’язання проблеми, а чи не закликати до проведення іншого дослідження. Організація повинна вміти відмовитися від будь-якої безперспективною і невигідною діяльності, а чи не намагатися пролонгувати життя якомусь успішному сьогодні продукту виробництва. Іноді така стратегія приносити велику вигоду, ніж последняя.

З іншого боку, святий обов’язок кожної організації присвятити себе створенню чогось нового. Для цієї ідеї характерно твердження те, що кожне управління своїй діяльності має використовувати три основних принципу. По-перше, процес, під назвою японцями кайзен (kaizen), який передбачає продовження вдосконалення продукту компанії. Мета кайзена в такий спосіб вдосконалити продукт чи послугу, аби за два — 3 роки вони змогли стати справді відмінним (від «відрізнятися») продуктом чи услугой.

По-друге, кожна організація повинна вчитися скористатися своїми знаннями у розвиток власного успіху й подальшого його застосування, Не тільки спочивати на лаврах.

І, по-третє, кожна організація повинна вчитися інноваційної діяльності як систематичного процесу. Без учитывания цих принципів джерело якої в знанні організація дуже швидко зживе себе, втративши продуктивну спроможність населення і із нею можливість залучати і втримувати професійних працівників, які мають спеціалізованими знаннями, яких продуктивність і зависит.

ТЕОРІЯ БИЗНЕСА.

(THE THEORY OF THE BUSINESS).

Ще один концепція, розроблена Пітером Друкером, — концепція теорії бізнесу. Вона побудовано спробах з відповіддю, що сталося з відомими фірмами в 80−90 роках. Автор проаналізував причини криз великих корпорацій (наприклад, «Дженерал моторс» і «ІБМ») і зробив відповідні висновки. Для «Дженерал моторс» головною проблемою стала втрата розуміння свого ринку, а «ІБМ» — свого продукту, тобто компанії ми змогли адаптувати свою теорію бізнесу до сучасних условиям.

А головною розробкою Друкера стали три елемента, із яких складається теорія бізнесу. Перший елемент — уявлення про навколишньому середовищі організації: суспільство та його структура, ринок, споживач й технологія. Другий — уявлення про специфічної (особливої) місії організації. Третій елемент — уявлення про ключових можливостях компанії стрижнева компетенція (core competencies) — сукупність можливостей, визначальних конкурентні переваги та необхідні виконання місії организации.

Автор зазначає, що це три пункту оманливе просты.11 Зазвичай на вироблення чіткої, повноцінної та дієвою теорії бізнесу йдуть роки інтенсивної роботи, міркувань і експериментів. Досягнення успіху організація повинна працювати до зносу й бурхливо розвиватися зі свого власному пути.

Щоб теорія бізнесу була дієвою, треба враховувати чотири важливих момента.12.

1. Уявлення про навколишньому середовищі, місії організації та стрижневою компетенції повинні відповідати дійсності. Тобто необхідно враховувати зміни, які у суспільстві, його структуру, відповідно у потребах та обмежених можливостях споживачів, вже, виходячи з того, якимось чином розвивати змінювати свій бизнес.

2. Уявлення про ці трьох елементах повинні відповідати одна одній. Можливо, це були найсильніша сторона «Дженерал моторс», визначальною домінуюче становищі компанії, у протягом десятилетий.

У компанії був чудовий поєднання ставлення до ринку й про оптимальному процесі виробництва. У 20-х компанія вирішила, що їй також необхідні цілком нові, невідомі досі ключові можливості: фінансовий контроль виробничого процесу теорія розподілу капіталу. Отже, з’явилися сучасний облік витрат і створено перший раціональний процес розподілу капитала.

3. Усі співробітники організації ж повинні знати і розуміти її теорію бізнесу. Це просто-таки здійснити на початковому етапі знають діяльності організації. Проте якщо з поступовим її становленням і приходом до успіху дедалі більше проявляється тенденція вважати теорію бізнесу чимось цілком очевидним. Потім у роботі організації з’являється якась недбалість, вона починає «зрізати кути». Компанія починає робити те, що здається підхожим, а не те, що є правильною. Вона перестає замислюватися, поцікавитися. Вона пам’ятає відповіді, але забуває запитувати. Теорія бізнесу стає культурою. Проте культура стає не є заміною дисципліни, а теорія бізнесу — це передусім дисциплина.

4. Теорія в бізнесі повинен постійно перевірятися. Вона не вигравірувана на камені. Воно складається з припущень про речі, що у постійної динаміці, русі - суспільство, ринки, споживачі, технології. Отже, саму теорію в бізнесі повинен припускати можливість изменения.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ.

У 1966 року Пітер Друкер випустив книжку під назвою «Ефективний управляючий» («The Effective Executive»). Цікаво, що у цій роботі учений виступив у ролі теоретика, а й у ролі практика, що дає конкретні поради. Автор пише, що ефективності не можна навчити, але можна потрібно навчитися самому. Він розповідає, що управляючі, які може направити власну діяльність у ефективне русло, навряд чи зможуть правильно управляти своїми товаришами по службі та його підлеглими. Управляючі, не знають, як ефективно організувати власний трудовий процес, показують поганий приклад для окружающих.13.

А, щоб ефективно працювати, ще досить бути працьовитим, добре поінформованим чи мати високими інтелектуальними здібностями. Ефективність — це щось самостійне і особливе. Але, щоб бути ефективним, не обов’язково мати особливі здібності, схильності або куплені навички. Ефективність управляючого виявляється у її виконувати певні - досить прості - завдання. Ефективність складається з кількох практичних компонентів, розглянутих автором у цій работе.

Друкер виділяє п’ять основних елементів підвищення ефективності праці працівника управления.

По-перше, ефективні управляючі ж повинні знати, потім вони витрачають свого часу. Уміння контролювати свого часу є найважливішим елементом продуктивної работы.14 Цей крок пояснюють носить суто методичний характер: реєстрація часу, ведення контрольних записів з його вимірами. Це змушує працівника уважніше подивитись то, куди він витрачає своє час, зважується на власну діяльність й мети, що у значною мірою стимулюватиме рівень і той якість виконуваної работы.15.

По-друге, ефективні управляючі треба концентрувати на досягненнях, виходять далеко за межі своєї партії. Їм треба бути націленими не так на виконання роботи як такої, але в кінцевий результат. Хороший управляючий, як взятися за виконання тієї чи іншої завдання, цікавляться: «Яких результатів маю досягти?» Сам процес роботи та її методи відходять йому другого план. Цей етап носить вже концептуальний характер. Керуючий привчається аналізувати своєї ролі у створенні та імідж визначатимуть свій внесок у її. Відповіді на ці запитання повинні повести до підвищення вимог перед самим собою, до розмірковуванням щодо власних цілей і цілей організації, і навіть до визначенню цінностей. Найголовніше, питання мають наштовхнути на думка про необхідності підвищити показники своєї роботи. Вони стимулюють управляючого бути прийнятим він більшої відповідальності держави і відмови від ролі підлеглого особи, котрій добре усе те, що влаштовує начальство. Інакше кажучи, концентруючись у власному внесок, управляючий привчається орієнтуватися не так на кошти, як такі, але в кінцеві цели.16.

По-третє, ефективні управляючі повинні будувати своєї діяльності на переважних, сильних якостях, як власних, і керівників, колег П. Лазаренка та підлеглих, і навіть зобов’язані відшукувати позитивні моменти в конкретних ситуаціях. Їм слід спиратися те що, що ненадійно. Не можна починати роботу з вирішення нереальних нині завдань. Активізація сильних сторін характеру вихлюпнеться поведінці. Це повагу особистості як частку своєї власної, і інших. Це система цінностей і дій. Але це знову вчення у виконання праці та саморозвиток практично. Акцентуючи сильні якості, управляючий об'єднує індивідуальну мету і потреби організації, індивідуальні спроможністю і результати своєї роботи організації, індивідуальні досягнення й можливості организации.

По-четверте, ефективні управляючі концентрує свою увагу до кількох найважливіших ділянках, у яких виконання поставлених завдань принесе найбільш суттєві результати. Вони мають навчитися встановлювати пріоритетні напрямки робіт і відхилятися у виконанні. Порожня трата зусиль і часу призводить до самим негативних наслідків. У центрі увагу цьому етапі - функціональні показники управляючого і організації. Аналізується чи, що відбувається, бо, що хочеться, щоб відбулося оточуючих умовах. Розвитку у разі підлягає не інформація, а характер: завбачливість, упевненість у своїх силах, сміливість. Інакше кажучи, тут розвивається лідерство, заснований на цілеспрямованості, рішучості і уверенности.

І по-п'яте, ефективні управляючі враховували ефективні рішення. І це, передусім питання системності, тобто процес виконання завдання повинен проходити у потрібної послідовності. Слід пам’ятати, що ефективне рішення — це судження, заснований, скоріш, на розбіжності думок, ніж узгодженості по фактам.17 Надмірна поспішність веде до прийняття невірних рішень. Рішень має бути трохи, але вони би мало бути фундаментальними. У прийняття рішень потрібно керуватися вірної стратегією, а чи не сьогохвилинними тактичними соображениями.

Автор найбільше увагу приділяє саморозвитку управляючого, граючому величезну роль його становленні як ефективного працівника. Він повинен придбати відповідні знання й уміння. Вони повинні освоїти багато нових собі навичок принаймні зміни діяльності. Однак будь-які навички та знання мало ніж допоможуть керівнику, якщо він розвиватиме себе під кутом зору ефективності. Саморозвиток управляючого з метою підвищення власної ефективності є ланкою у розвитку організації. Це — правдивий шлях до досягнення результатів роботи всієї організації. Тією мірою, як і управляючі прагнуть приносити конкретну користь, вони піднімають функціональний рівень організації, у якій працюють. Через війну організація як стає здатної більш продуктивну діяльність, вона набуває можливість виконувати самі різні функції і намагається до різним целям.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Насамкінець вкотре повторити, головним внеском Пітера Друкера до сучасного теорію менеджменту і те, що вдалося зібрати і систематизувати знання багатьох науковців щодо проблемах управління, виділивши його тим самим у окрему науку. Безумовно, величезну роль грають В. Гвоздицький і власні розробки вченого, пов’язані з конкретизацією і поясненням процесів, які у організації шляху до вдосконаленню її структури, продуктивності і задоволенню потреб споживачів. Враховуючи те, що сьогодні національні природно-кліматичні багатства дедалі більше втрачають своє колишнє значення й у економічного зростання, й у культурного розвитку будь-якої страны, 18 по прочитанні робіт Друкера починаєш краще розуміти непросто важливість чинника управління у суспільстві, а й перетворення їх у головний, вирішальний чинник прогресу людської цивилизации.

Отже, що уявляє собою управління? По вивченні робіт Друкера варто виокремити такі, необхідних розуміння і засвоєння, фундаментальні принципы:

1. Управління — невід'ємний елемент людського буття. Без нього неможлива ніяка співпраця людей. Управління дозволяє: зробити сильні боку людей ефективними, а слабкості - які мають значения.

2. Управління глибоко увійшло культуру кожної країни. І тут велике значення має тут зворотний: вплив культурних і історичних традицій на управление.

3. Завдання управління — встановити організації такої системи ясних і найпростіших цілей та матеріальних цінностей, які б всіх працівників союзниками у тому достижении.

4. У завдання управління також входить надання підприємству і кожному його працівникові можливості вона зростатиме і розвиватися. Безперервні підготовки й перепідготовки мають увійти в плоть і кров будь-який організації усім уровнях.

5. Виконання роботи кожним співробітником має базуватися на особисту відповідальність за доручену справу. Кожен має чітко усвідомити свої обов’язки, і матимуть можливість оцінювати свій власний внесок у загальне дело.

6. Від управління також залежить контролю над усіма параметрами діяльності организации.

7. Нарешті, потрібно пам’ятати, що головна кінцевий результат діяльності підприємства — задоволення потребителя.

Можна ще багато чого сказати про управління та його роль у суспільства. Можна освоїти найдосконаліші кошти й вивчити найпрогресивніші методи управління, але у всіх випадках управляючі повинні пам’ятати, що, в кінцевому підсумку, ефективність використання тих принципів залежатиме від нього самих.

СНОСКИ.

1 Катькало В. С. Пітер Друкер і його сучасний менеджмент // Вісник СПбГУ.1995. Серія 5, вып.3 (№ 19). С. 15.

2 Саме там. — С.16.

3 Пітер Ф.Друкер. Ринок: як в лідери. Практика та організаційні принципи. Москва, 1992. С. 334.

4 Саме там. — С.335.

5 Саме там. — С.338.

6 Саме там. — З. 342.

7 Саме там. — С.344.

8 Саме там. — С.347.

9 Peter F.Drucker. The New Society of Organizations // Harvard Business Review. 1992. September-October. P.95.

10 Op.cit. — P.97.

11 Peter F.Drucker. The Theory of the Business // Harvard Business Review. 1994. September-October. P.100.

12 Op.cit. — P.101.

13 Пітер Ф.Друкер. Ефективний управляючий. Москва, 1994. С. 5.

14 Саме там. — С.40.

15 Саме там. — С.256.

16 Саме там. — С.257.

17 Саме там. — С.41.

18 Хруцький В.Є. Перечитуючи Друкера. С. 105.

1. Пітер Ф.Друкер. Ефективний управляючий — Москва: BCI, 1994 -268 с.

2. Пітер Ф.Друкер. Ринок: як в лідери. Принципи і практика. -.

Москва: BCI, 1992. — 352 с.

3. Хруцький В.Є. Перечитуючи Друкера. С. 104 — 115.

4. Катькало В. С. Пітер Друкер і його сучасний менеджмент // Вестник.

СПбГУ. Сер.5. — 1995. — Вып.3. — С.14 — 23.

5. Drucker P.F. The New Society of Organizations // Harvard Business.

Review. — 1992. — Sept.-Oct. — P.95 — 104.

6. Drucker P.F. The Theory of the Business // Harvard Business Review.

— 1994. — Sept.-Oct. — P.95 — 104.