Вступ. 
Культурний менталітет українців

В умовах сучасної поліпарадигмальності науково-філософського знання проблема архетипів як інваріантних елементів культури виявляється надзвичайно актуальною. Предусім, інтерес до поняття «архетип» з боку представників і гуманітарних, і природничих наук пояснюється усвідомленням зв’язку людини з космосом, інформаційним полем та розумінням того, що найглибинніші суттєві аспекти смислогенезу приховані від адекватного усвідомлення в надрах несвідомого. Відкриття З. Фрейдом позасвідомого як самостійного, не залежного від свідомості безособистісного начала людської душі, що активно втручається у життя людини, дало можливість залучити до аналізу базових основ культури досягнення у сфері глибинної психології, насамперед, аналітичної психології К. Юнга, його архетипної теорії. архетип національний культура менталітет Філософська рефлексія, спрямована на виділення в українській культурі базових елементів світосприйняття починається від П. Юркевича з його «філософією серця» і далі - в працях з історії культури, літератури, мовознавства М. Грушевського, Д. Чижевського, І. Франка, О. Потебні, сучасних науковців В. Буряка, С. Возняка, В. Горського, І. Драча, В. Личковаха, О. Мишанича, В. Нічик, А. Нямцу та ін. Дослідженню специфіки українського образу світу як теоретичного підґрунтя відродження національної культури присвячені публікації Т. Даренської, Л. Дяченко, В. Мицика та ін. Архетипи українського національного характеру як культуропокладаюча форма самоствердження нації виділені і проаналізовані в монографії А. Швецової. Архетипи як втілення долі та історичного досвіду народу розглядаються Н. Ковальчук. Архетипний аналіз, на думку С. Кримського, є досить адекватним методом дослідження джерел формування етнокультурних особливостей, праісторії та майбутнього соціумів. З архетипною проблематикою напряму пов’язані роботи у галузі семантики та теорії культури А. Бичко, І. Бичка, Т. Васильєвої, Г. Горак, О. Забужко, О. Кирилюка, М. Поповича, В. Табачковського, Н. Хамітова, ін. Дослідженню специфіки відтворення архетипних схем та образів у міфопоетичній свідомості присвячені праці В. Ятченка, О. Лівінської, О. Гуцуляка, Н. Лисюк, дисертаційні дослідження В. Пономаренко, Г. Литвиненко. Філософсько-естетичні засади концептуального аналізу специфіки архетипів у міфопоетичній творчості та міфологізованому мистецтві розглядаються у дисертаційному дослідженні О. Колесник.

У період становлення понятійно-категоріального апарату культурології як порівняно молодої науки потребує оцінки доцільність розширювального семантичного наповнення терміну «архетип», що часто зумовлює некоректне його використання, в першу чергу, у вітчизняній культурологічній практиці. Залишаються відкритими проблеми чинників символічної репрезентації архетипів у міфопоетичній традиції української культури, ієрархії архетипових образів, особливості їх функціонування — того, що може дати уявлення про характер етносу, духовний рівень, «життєву установку» (К. Юнг) та одночасно впливає на його історію та соціокультурний розвиток. Дослідження в цьому аспекті й зумовлює актуальність нашої роботи.

Мета роботи — визначення ролі функціонування архетипу Долі в українському культурному дискурсі.

Досягнення мети потребує виконання таких завдань:

• — Проаналізувати культурний архетип я елемент коду культури.
• — Визначити значення та роль архетипів у національній культурі.
• — Охарактеризувати зв’язок архетипів з ментальністю.
• — Дослідити взаємозв'язок особливостей сучасної української ментальності з буттєвою структурою історичного розвитку української нації на рівні кодів, архетипів, міфологем національних соціально-культурних простору й процесу.
• — Простежити еволюцію архетипу Долі як міфологему.
• — Вияснити особливості прояву архетипів чоловічого й жіночого в українській культурі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ній проаналізовано особливості архетипу Долі в міфологічному аспекті; досліджено роль Долі у формуванні менталітету нації.

Об'єктом дослідження є міфопоетична традиція в українській культурі.

Предмет дослідження — форми та функції архетипу в міфотворчій традиції української культури.

Теоретична основа дослідження: культурологічні праці представників аналітичної психології (К. Юнг, Е. Нойман); роботи, присвячені архетипній проблематиці в культурі (О. Донченко, Н. Ковтун, С. Кримський, В. Ятченко); дослідження українських та зарубіжних етнологів у сфері обрядовості та ритуалу (Ф. Вовк, С. Килимник, В. Балушок, Дж. Кемпбел та ін.); етнопсихологічні розвідки (Ю. Липа, О. Кульчицький, В. Янів та ін.); фольклористичні праці (О. Веселовський, В. Гнатюк, О. Поріцька); дослідження у сфері символології та семіотики (С. Авєрінцев, С. Бичатін), міфології (Е. Едінгер, М. Костомаров), літературознавства та лінгвістичної культурології.

У процесі роботи були використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, що відповідають культурологічному аналізу, а саме: системний — у розумінні культури як цілісності, що самоорганізовується та самопідтримується; структурно-генетичний (синхронний) — у виділенні та вивченні функціональних якостей архетипних структур жіночого та чоловічого начал; історико-реконструктивний (діахронний) — у розгляді соціально-історичних умов формування духовно-ціннісних ідеалів в українській родині; типологічний — у виділенні типів семантичних значень поняття «архетип» у сучасних гуманітарних науках.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть поглибити теоретичне осмислення універсальної культурфілософської категорії «архетип»; можуть бути корисними у побудові архетипної матриці української культури, а саме розуміння Долі як складника міфотворчості.

Практичне значення дисертаційного дослідження. Матеріали дослідження використовуються дисертантом у практичній частині курсу «Історія української культури», у краєзнавчих публікаціях. Спостереження та висновки, викладені в роботі, можуть бути використані як матеріали лекцій з історії та теорії української культури та мистецтва, філософії культури у вищій школі; спецкурсів, присвячених теоретичним основам архетипного аналізу культури, розкриттю сутності та евристичної цінності архетипної теорії К. Юнга, репрезентації архетипу Долі в міфопоетичній традиції української культури; в соціологічних та етнопсихологічних дослідженнях при створенні соціокультурної моделі етносу.

Апробація результатів дослідження.

Структура роботи. Робота містить (тт) сторінок, складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаної літератури, який налічує 55 джерел.