Місце, матеріал та методика досліджень

Так як дана курсова робота є теоретичною, методика досліджень включала в себе: обробку, порівняння, опис і аналіз теоретичного матеріалу.

Місцями знаходження матеріалу стали: бібліотека Херсонського Державного Аграрного Університету, читальний зал Херсонського Державного Аграрного університету, районна доросла бібліотека селища міського типу Горностаївка, Херсонський обласний краєзнавчий музей, бібліотека Горностаївської загальноосвітньої школи № 2 — ступенів, українське товариство мисливців і рибаків селища міського типу Горностаївка.

Матеріали для курсової роботи були взяті з: книжок, довідників, бібліотек, Інтернету. (більш докладний опис використаної літератури описаний в розділі «Список використаних літературних джерел»).

Фізико-географічна характеристика реалу мешкання

За характером сезонних переміщень птахів ділять на три основні категорії: осілих (що постійно мешкають на відносно невеликій території), кочівних (що здійснюють переміщення на відносно значні відстані не регулярно, лише у пошуках їжі або у випадку поганої погоди) і міграційних або перелітних (що здійснюють далекі сезонні міграції). Проте цей поділ вельми умовний, як через існування безперервного спектру моделей поведінки між цими категоріями, так і через те, що в межах одної популяції птахи можуть демонструвати різну поведінку, а один конкретний птах — змінювати її в окремих випадках протягом життя. Крім того, за певних умов, птахи, можуть виселятися з певної території без повернення назад або інвазуватися (впроваджуватися) в регіони за межами району їхнього постійного проживання; такі переселення безпосередньо до міграції не відносяться. Виселення може бути пов’язане з природною зміною ландшафту — лісовими пожежами, вирубкою лісів, осушенням боліт і т. д.

Ряд хижі птахи Багато хижих птахів не живуть цілий рік на одному місці. Деякі навчилися мігрувати, рятуючись від суворої зими, інші зі зміною пір року кочують із одних мисливських угідь в інші. Деякі птахи з великими крилами залежать від термальних колон висхідного теплого повітря, що дозволяють їм ширяти. Ці птахи включають багатьох хижих птахів. Ці птахи мігрують протягом світлої частини доби. Перелітні представники цієї групи зазвичай не здатні долати великі водойми через відсутність над водою термальних колон та нездатність летіти безперервно протягом тривалого часу. Середземне море, як й інші моря, є для них майже непереборним бар'єром, що змушує птахів знаходити вузькі місця або обхідні маршрути. Велика кількість хижих птахів перетинає моря в районі Гібралтарської протоки, протоки Ересунн та протоки Босфор під час перельоту. Деякі численні види перелітають через ці протоки в кількості сотень тисяч за один сезон.

Група морські птахи Хоча визначення морських птахів припускає, що вони проводять своє життя на воді, є такі, які частину свого річного циклу, іноді дуже велику, проводять в стороні від моря. Більш того, багато видів гніздяться в десятках, сотнях і навіть тисячах кілометрах від узбережжя. Деякі з цих птахів все ж таки вилітають у пошуках корму до моря: наприклад, сніжний буревісник, гнізда якого знаходять в 500 кілометрах від берега в Антарктиді, просто не в змозі знайти собі прожиток в цьому районі Каліфорнійський мартин гніздиться на внутрішніх озерах, а в зимовий час вилітає до узбережжя. У деяких видів бакланових, пеліканів, мартинів і крячкових трапляються окремі особини, які взагалі ніколи не бувають в морі, а своє життя проводять на озерах, річках, болотах і як у разі мартинів, в містах і на сільськогосподарських угіддях. У таких випадках говорять, що ці наземні і прісноводі птахи еволюціонували від своїх морських предків.

Деякі типово морські види, такі як буревісникові, алькові і олушеві, часом випадково залітають углиб материків. Найчастіше це трапляється з молодими недосвідченими птахами, але іноді у разі крупного шторму велика кількість птахів, що терплять лихо, шукає собі укриття на суші.Часто морські птахи щорічно здійснюють сезонні міграції. Наприклад, сірий буревісник за рік здійснює шлях близько 64 тис. км; він гніздиться в районі Нової Зеландії і Чилі, а решту часу проводить на півночі Тихого океану в районі Аляски, Японії і північної Каліфорнії. Інші перелітні птахи здійснюють коротші подорожі, їх розповсюдження в океані в основному залежить від наявності джерел харчування. Якщо в якому-небудь регіоні умови невідповідні, птахи переміщаються в райони із сприятливішими умовами, а молоді особини іноді роблять це постійно. Тільки вставши на крило, пташенята, що подорослішали, часто розсіваються далі за дорослі особини, а діапазон їх розповсюдження часто ширший. А от, пірнаючі буревісники і бакланові не мігрують зовсім, залишаючись поблизу від колоній круглий рік.

Ряд сивкоподібні Поширені практично по всій земній кулі. Ці птахи пристосовані до мешкання на морському узбережжі та у заболочених прибережних районах. Наприклад, сріблястий мартин є найчисленнішим представником ряду сивко подібних на європейському морському побережжі. Іноді він гніздується й в глибині суші і навіть у містах. Цей морський птах зазвичай проводить зиму, не утворюючи великих колоній. У південних районах ареалу мартини живуть осіло або здійснюють незначну кочівлю, у північних птах є перелітним. Птахи, що гніздуються на півночі, щороку з початком весни повертаються на традиційні місця гніздування, де відбувається зустріч партнерів. Більшість мартинів гніздується великими колоніями на прямовисних скельних обривах, їхні гнізда зустрічаються і в дюнах.

На Україні мартин гніздується на островах Чорного та Азовського морів, а також на островах Сиваша. Крім того, відмічено гніздування на горі Опух (південне узбережжя Керченського півострову). На решті території зустрічається рідко, тільки в часи перельоту. Хоча деяка частина птахів зимує на узбережжях Чорного та Азовського морів. А от, гніздовий ареал представника сивкоподібних, кулика, охоплює південну частину Європи, Південну Азію, Африку (на південь від Сахари), Австралію, Південну Америку, південь Північної Америки. В Україні гніздиться біля Чорного і Азовського морів: по дельтах річок і на лиманах. Мозаїчні поселення трапляються у Волинській, Харківській, Донецькій, Луганській областях, степовій частині Криму. Зальоти відмічали у Полтавській, Черкаській, Київській та інших областях.

У західній Палеарктиці представлений, тільки один вид — кулик-сорока. На східних островах Канарського архіпелагу раніше гніздився ендемік, який з 1968 року вважається вимерлим.