Предмет і завдання микробиологии

Мордовский державний університет їм. М. П. Огарева Факультет: Медичний Кафедра: Микробиологии РЕФЕРАТ.

«Предмет микробиология».

Виконав: студент биологического.

факультету 301 грн. Хохлов Н.А.

Перевірив: Аношкина Г. Б.

Саранск 1999.

:

1. Предмет і завдання мікробіології. 2. Історія розвитку мікробіології. 3. Методи дослідження микробиологии.

Предмет і завдання микробиологии.

Після відкриття мікроорганізмів минуло століття, і наука займаються їх вивченням — МІКРОБІОЛОГІЯ — посіла гідне місце серед інших біологічних і медичних наук. Мікроорганізми поширені в природі. Вони повітря, грунті, їжі, на навколишніх предметах, лежить на поверхні і усередині нашого організму. Таке якнайширше поширення мікробів свідчить про їхнє значної роль природі і життя. Мікроорганізми зумовлюють круговорот речовин, у природі, здійснюють розщеплення органічних сполук і синтез білка. З допомогою мікроорганізмів відбуваються важливі виробничі процеси: хлібопечення, виробництво ферментів, гормонів, антибіотиків й інших уст. Поруч із корисними мікроорганізмами є група патогенні мікроби — збудники різноманітних захворювань людини, тварин, рослин. Мікроорганізми відкрили кінці 18 століття, але мікробіологія як наука сформувалася лише на початку 19 століття, після геніальних відкриттів французького вченого Луї Пастера. У зв’язку з величезної роллю і завданнями мікробіологи неспроможна впорається зі усіма питаннями межах однієї дисципліни й у наслідок цього відбувається її диференціювання у різні дисципліни. Загальна мікробіологія — вивчає морфологію, фізіологію, біохімію мікроорганізмів, їх роль круговерті в-в і розповсюдження у природі. Технічна мікробіологія — належить вивчення мікробів що у виробництві антибіотиків, спиртів, вітамінів, також розробку методів захисту матеріалів від впливу мікроорганізмів. Сільськогосподарська мікробіологія — вивчає роль і значення мікробів в формування структури грунту, її родючості, мінералізація і харчування рослин. Ветеринарна мікробіологія — вивчає збудники захворювань у тварин, розробляє методи специфічної профілактики та терапії інфекційних захворювань. Медична мікробіологія — розглядає властивості патогенних і умовно — патогенні мікроби, їх роль розвиток інфекційного процесу імунного відповіді, розробляє методи лабораторної діагностику і специфічної профілактики та терапії інфекційних захворювань. Вірусологія — вивчає неклеточные мікроби — віруси, їх природу, хімічний склад, стосунки з клітиною хазяїна, механізми внутрішньоклітинного паразитизму тощо. Найважливішими завданнями медичної мікробіології, вірусології, імунології є подальші вивчення ролі окремих видів патогенних агентів в етіології і патогенезі різноманітних захворювань людей, зокрема в виникнення пухлин, і навіть механізмів формування спадкового і набутого імунітету, розробляються методи лікування та профілактики профілактики інфекційних захворювань з допомогою імунологічних і хіміотерапевтичних засобів і методів специфічної діагностики, зокрема экспресс-методов.

Історія розвитку микробиологии.

Ще 6 столітті до зв. е. Гипократ висловлював що пртчиной заразних хвороб є невидимі живі істоти. Першим мікробів побачив голландський натураліст Антоніо Левенгук (1632 — 1723) з помо винайденого їм мікроскопа він описав їх як * живих звірків * що у дощовій воді, зубному нальоті та інших матеріалах. Відкриття, А. Левенгука привернуло до собі увагу інших натуралістів і стало початком морфологічного періоду історія мікробіології що тривав близько двох століть. Вивчення біохімічної діяльності мікроорганізмів, поклало початок бурхливого розвитку загальної, та був та медичної мікробіології, що нерозривно пов’язане із пусконалагоджувальними роботами видатного вченого Луї Пастера (1822−1895). Гені відкриття Пастера склали цілу епоху у розвиток мікробіології й виробництвом призвели до докорінним змінам в біології та медицині. Про значення робіт Пастера можна судити з їх назві Бродіння (1857). Саме зародження (1860). Зара і вакцина (1881). Перед від сказу (1885) — сел вершиною діяльність професора К. Шіндлера. Бурхливий прогрес мікробіології і особливо її розділу медична мікробіологія — наприкінці 19 століття нерозривно пов’язане із пусконалагоджувальними роботами німецького вченого Роберта Коха (1843−1910). Одкр в 1882 р. у туберкульозу *туберкульоз *, також йому належить відкриття збудника холери * вібріона Коха*. У 80 — x року 19 століття Еге. Кле і Ф. Л виділили збудник дифтерії, Т. Эшерих — кишкову полицю і т.д. Отже вистачило тільки кілька десятиріч від перших робіт Р. Коха до відкриття всіх основних збудників різноманітних захворювань. Велике значення у розвиток мікробіології вклали гроші та наші російські вчені такі як І.І Мечников (1845−1916) -одкр фагоцитоз, основоположник імунології. С. Виноградский (1858−1953), В. Л. Омля (1867−1928) і мног інші. У справжні дні широко тут проводять дослідження у сфері микробиологии.

Основні методи исследования.

Усі методи клінічної мікробіології і імунології можна розділити на чотири групи: 1. мікроскопічні (бактериоскопический, вирусоскопические). 2. (бактеріологічні, микологические, вірусологічні). 3 .хімічний 4. імунологічні (серодиагностика, кожно — алергічні проби). Мікроскопічний метод — грунтується застосування мікроскопа різної модифікації. Перевага над іншими методами швидкість (30−60 хв.). Микрометод — грунтується виділення чистої культури збудника і його наступної ідентифікації виходячи з морфологічних, культурних, біохімічних, антигенних (сіркологічних) та інших ознак. Мікробіологічні дослідження здійснюються рідше, ніж бактеріологічні, оскільки мікроскопічна діагностика мікозів досить надійна. Вирусологический метод — є найдостовірнішим у діагностиці вірусних інфекцій. Але він трудомісткий, що пов’язані з приготуванням клітинних культур. Усі мікробіологічні дослідження найбільш інформативні і достовірні, якщо вони підтверджені додатковими серологическими даними (виявлення антитіл до виявленому збудника чи збудників). Біопроби. Засновані на неоднаковою чутливості різних лабораторних тварин до визначених мікроорганізмам. Він залежить від вираженні тварин певного виду, віку і її маси тіла чистим культурам мікробів чи досліджуваним матеріалам. Імунологічні методи. Включають серодиагностику, кожно-аллергические проби, методи оцінки клітинного (Т-системы) і гуморального (В-системы) імунітету. Серодиагностика полягає в виявленні специфічних антитіл в сироватці крові хвору людину й визначенні накопичення, їхнім у процесі захворювання. У разі терміни дослідження значно подовжуються і може бути отримано з серологической лабораторії під час реконвалесценції, що надає даному методу ретроспективний характер. Кожно-аллергические проби застосовуються виявлення гіперчутливості до різноманітних антигенів (алергенам) при діагностиці низки інфекційних захворювань (туберкульоз, бруцельоз, туляремія та інших.), і навіть атопий і інших неінфекційних алергічних станів. Методи оцінки імунологічного стану організму людини включають ряд тестів, якими судять про кількість і функціональної активності Ті У — лимфоцитов.

Используемая литература:

Борисов Л.б. Практикум по мікробіології. / М. Вид. Медицина. 1984 р. Т.В. Д. Мікробіологія. / М.. Медицина. 1983 г.