Информационные комп'ютерні технологии

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Херсонський Державний Педагогічний Університет Фізико-математичний факультет Кафедра інформаційних технологій.

ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇЇ.

Курсова робота Виконавець студент 351-ої групи спеціальності.

«ПМСО. Англійська мова та література, основи інформатики», факультету іноземної філології, денної форми навчання.

________ Резніков Д. Ю.

Керівник викладач________Валько М. В.

Херсон 2001.

Зміст.

Вступ 3.

1. Поняття інформаційної технології 4.

1.1 Коли таке інформаційна технологія. 4.

1.2 Етапи розвитку інформаційних технологій. 4.

1.3 Складові частини інформаційної технології 8.

1.4 Інструментарій інформаційної технології 9.

2. Види сучасних інформаційних технологій 10.

2.1 Інформаційна технологія опрацювання даних 10.

2.2 Інформаційна технологія керування 12.

2.3 Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень 15.

2.4 Інформаційна технологія експертних систем 16.

3. Проблеми й перспективи використання інформаційних технологій 19.

3.1 Старіння інформаційної технології 19.

3.2 Методологія використання інформаційної технології 20.

3.3 Небезпека та труднощі використання інформаційних технологій 22.

Висновки 24.

Список використаної літератури 25.

Вступ.

Інформація — явище незрівнянно более древнє, ніж сама людина. Вже природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в рослинах й живих організмах. З перших своїх кроків люди шукають й знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак ніколи раніше людство не накопичувало інформацію і знання настільки стрімкими темпами. Тому закономірним є ті, що жодна галузь людської діяльності не зазнала такого розвитку як інформаційні технології. Саме смердоті були покликані збільшити ефективність та зручність використання різноманітних видів інформації. За останні десятиріччя інформаційні технології зазнали такого глобального поширення, що тепер вже важко уявити життя Сучасної людини без них. На сучасному етапі можна без особливих труднощів навести приклади використання інформаційних технологій у усі галузях: від освіти й до менеджменту. Сьогодні успіх якщо матір та фірма, тієї заклад, який володіє найсучаснішими комп’ютерними технологіями. Значного прогресу можна досягти й в галузі освіти із впровадженням відповідних інформаційних компю’ютерних технологій, котрі зможуть зробити процес здобуття освіти более гнучким, індивідуалізованим й одночасно нададуть змогу студентам використовувати глобальні ресурси для навчання, спілкуватись та обмінюватись досвідом з студентами інших міст, країн тощо.

Направду, перспективи розвитку інформаційних компю’ютерних технологій безмежні. Саме тому мною був обрана така цікава та невичерпна тема курсової роботи, в якій було б зроблено спробу дати відповіді на запитання що являє собою інформаційна технологія, яки існують види інформаційних технологій. Також розглядаються етапи розвитку інформаційних технологій, перспективи їхні використання. Не обминув я своєю увагою й тих проблеми та небезпеку, котрі пов’язані із використанням інформаційних технологій.

1. Поняття інформаційної технології.

1.1 Коли таке інформаційна технологія.

Технологія — це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах роботи, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їхні про «єднання для створення продукту чи послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно заговорили українською у «язана із машинізацією виробничого чи невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології грунтуються на застосуванні комп «ютерів й телекомунікаційної техніки.

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія — це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації роботи людей, зайнятих опрацюванням й збереженням інформації; обчислювальну техніку й методи організації й взаємодії із людьми й виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також заговорили українською у «язані із всім цим соціальні, економічні й культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих початкових витрат й наукомісткої техніки. Їхнє введення винне починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів.

1.2 Етапи розвитку інформаційних технологій.

Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій з використанням комп «ютерів, що визначаються різноманітними ознаками поділу.

Загальним для всіх викладених нижче підходів є ті, що із появою персонального комп «ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології. Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для фахової сфери, то й для побутової.

Ознака поділу — вид завдань й процесів опрацювання інформації:

1-ї етап (60 — 70-і рр.) — опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології був автоматизація операційних рутинних дій людини.

2-ї етап (із початку 80-х рр.) — створення інформаційних технологій, спрямованих на розв «язання стратегічних задач.

Ознака поділу — проблеми, котрі стояти на шляху інформатизації:

1- і етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

2-ї етап (до кінця 70-х рр.) пов’язаний із поширенням ЕОМ серії IВМ/360. Проблема цого етапу — відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.

3-й етап (із початку 80-х рр.) — комп «ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи — засобом підтримки прийняття його рішень. Проблемами цого етапу є максимальне задоволення потреб користувача й створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп «ютерному середовищі.

4-й етап (із початку 90-х рр.) — створення Сучасної технології міжустановних зв «язків й інформаційних систем. Проблеми цого етапу дуже багаточислені. Найбільше суттєвими із них є:

• укладання угод й встановлення стандартів, протоколів для комп «ютерного зв «язку;

• організація доступу до стратегічної інформації;

• організація захисту й безпеки інформації.

Ознака поділу — перевага, якої надає комп «ютерна технологія:

1-ї етап (із початку 60-х рр.) характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій із орієнтацією на централізоване коллективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, котрі створювались, був різниця між витраченими на розробку й зекономленими в результаті впровадження коштами. Основною проблемою на цьому етапі був психологічна — погана взаємодія користувачів, для які створювалися інформаційні системи, й розроблювачів через розходження їхніх поглядів й розуміння розв «язуваних проблем. як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, котрі користувачі зле сприймали й, Незважаючи на їхнього достатньо великі можливості, не використовували повною мірою їхні потенціал.

2-ї етап (із середини 70-х рр.) заговорили українською у «язаний із появою персональних комп «ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних системорієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт з розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів. На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для Першого етапу, то й децентралізоване, що базується на розв «язанні локальних завдань й роботі із локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (із початку 90-х рр.) заговорили українською у «язаний із поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі й заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленого опрацювання інформації. Інформаційні системи мають своєю метою непросто збільшення ефективності опрацювання даних й допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі і одержати перевагу.

Ознака поділу — види інструментарію інформаційної технології:

1-ї етап (до другої половини XIX ст.) — «ручна «інформаційна технологія інструментарій якої складали: ручка, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, пакетів, депеш. Основною метою інформаційної технології цого періоду було б представлення інформації в потрібній формі.

2-ї етап (із кінця XIX ст.) — «механічна «технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена более досконалими засобами доставки пошта. Основна позначка технології - представлення інформації в потрібній формі более зручними засобами.

3-й етап (40−60-і рр. XX ст.) — «електрична «технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ й відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. На цьому етапі відбувається зміну мети технології. Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись із форми представлення інформації на формування її змісту.

4-й етап (із початку 70-х рр.) — «електронна «технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ й створені на їхній базі автоматизовані системи керування (АСК) й інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широкий спектр базових й спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще более зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч про «єктивних й суб «єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий досвід формування змістовної сторони управлінської інформації й підготовлена фахова, психологічна й соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології.

5-ї етап (із середини 80-х рр.) — «комп «ютерна «(«нова ») технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп «ютер з широкий спектр стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами. Подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, смердоті реалізуються на персонального комп «ютері й використовують телекомунікації. У зв «язку із переходом на мікропроцессорну базу суттєвим змінам піддаються й технічні засоби побутового, культурного та інших призначень. Починають широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні й локальні комп «ютерні мережі.

1.3 Складові частини інформаційної технології.

Такі технологічні поняття, що використовуються у виробничій сфері, як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція й т.п., можуть застосовуватися й в інформаційній технології. Перед тім, як розробляти ці поняття в будь-якій технології, у тому числі і в інформаційній, завжди варто починати із визначення мети. Потім варто спробувати провести структурування всіх дій, що призводять до наміченої мети, й вибрати необхідний програмний інструментарій.

Необхідно розуміти, що освоєння інформаційної технології й подалі її використання повинні бути зведені доти, щоб було б потрібно спочатку добро оволодіти набором елементарних операцій, кількість які обмежена. З цієї обмеженої кількості елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а із дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, що визначають тієї чи інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворить технологічний процес (технологію). Він може починатися із будь-якого рівня й не включати, наприклад, етапи чи операції, а складатися лише із дій. Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.

Інформаційна технологія, як й будь-яка інша, винна відповідати таким вимогам:

• забезпечувати високий рівень розчленування всього процесу опрацювання інформації на етапи (фази), операції, дії;

• включати весь набір елементів, необходимых для досягнення поставленої мети;

• матір регулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані і уніфіковані, що дозволити более ефективно здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами.

1.4 Інструментарій інформаційної технології.

Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів, до які відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії й т.п.

За аналогією й для інформаційної технології винне бути щось подібне. Такими технічними засобами виробництва інформації будуть апаратне, програмне й математичне забезпечення цого процесу. З їхньою допомогою відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості. Виділимо окремо із цих засобів програмні продукти й назвемо їхні інструментарієм, а більшої чіткості можна його конкретизувати, назвавши програмним інструментарієм інформаційної технології.

Визначимо це поняття:

Інструментарій інформаційної технології - один чи декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп «ютера, технологія роботи в які дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп «ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.), експертні системи й т.д.

2. Види сучасних інформаційних технологій.

2.1 Інформаційна технологія опрацювання даних.

Інформаційна технологія опрацювання даних використовується для розв’язання добро структурованих завдань, стосовно які є необхідні вхідні дані й відомі алгоритми та інші стандартні процедури їхнього опрацювання. Ця технологія застосовується на рівні операційної (виконавчої) діяльності персоналу невисокої кваліфікації із метою автоматизації деяких рутинних постійно повторюваних операцій управлінської роботи. Тому впровадження інформаційних технологій й систем на цьому рівні істотно підвищить продуктивність роботи персоналу, звільнить його від рутинних операцій, можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності працівників.

На рівні операційної діяльності вирішуються такі задачі:

. опрацювання даних про операції, котрі здійснює фірма;

. створення періодичних контрольних звітів про стан справ у фірмі;. одержання відповідей на всілякі поточні запити і оформлення їхнього у вигляді паперових документів чи звітів.

Прикладом може послужити щоденний звіт про надходження й видачу готівки банком, який формується із метою контролю балансу готівки; чи ж запит до бази даних по кадрах, який дозволити одержати дані про вимоги, що висуваються до кандидатів на певну посаду.

Існує декілька особливостей, заговорили українською у «язаних із опрацюванням даних, що відрізняють дану технологію від всіх інших:

• виконання необходимых фірмі завдань із опрацюванню даних. Від кожної фірми закон вимагає наявності та збереження даних про свою діяльність, котрі можна використовувати як засіб забезпечення й підтримки контролю на фірмі. Тому в будь-якій фірмі обов «язково винна бути інформаційна система опрацювання даних й розроблена відповідна інформаційна технологія;

• вирішення лише добро структурованих завдань, для яких, можна розробити алгоритм;

• виконання стандартних процедур опрацювання. Існуючі стандарти визначають типові процедури опрацювання даних й регламентують їхнє дотримання організаціями всіх видів;

• виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі із мінімальною участю людини;

• використання деталізованих даних. Записи про діяльність фірми мають докладний характер, що допускає проведення ревізій. У процесі ревізії діяльність фірми перевіряється хронологічно від початку періоду до його кінця й від кінця до початку;

• акцент на хронологію подій;

• вимога мінімальної допомоги у вирішенні проблем із боці спеціалістів інших рівнів.

Багато даних на рівні операційної діяльності необхідно зберігати для наступного використання чи на цьому ж рівні, чи на іншому. Для їхнього збереження створюються бази даних.

Стосовно створення звітів (документів) слід зазначити, що у інформаційній технології опрацювання даних необхідно створювати документи для керівництва й працівників фірми, а зовнішніх партнерів. При цьому документи можуть створюватися як за вимогою у зв «язку із проведеною фірмою операцією, то й періодично наприкінці шкірного місяця, кварталу чи року.

2.2 Інформаційна технологія керування.

Метою інформаційної технології керування є задоволення інформаційних потреб всіх без винятку співробітників фірми, що мають справу із прийняттям рішень. Вона може бути корисна на будь-якому рівні керування.

Ця технологія орієнтована на роботу в середовищі інформаційної системи керування й використовується при более поганій структурованості розв «язуваних завдань, якщо їхнього порівнювати із завданнями, котрі розв «язуються за допомогою інформаційної технології опрацювання даних.

Інформаційна технологія керування ідеально підходять для задоволення подібних інформаційних потреб працівників різноманітних функціональних підсистем (підрозділів) чи рівнів керування фірмою. Інформація, що поставляється нею, містить відомості про минуле, дійсне й ймовірне майбутнє фірми. Ця інформація має вигляд регулярних чи спеціальних управлінських звітів.

Для прийняття рішень на рівні управлінського контролю інформація винна бути подано в агрегованому вигляді, так, щоб проглядалися тенденції зміни даних, заподій відхилень, що виникли, й можливі варіанти вирішення проблеми. На цьому етапі розв’язуються такі задачі опрацювання даних:

• оцінка планованого стану про «єкта керування;

• оцінка відхилень від планованого стану;

• виявлення причин відхилень;

• аналіз можливих рішень й дій.

Інформаційна технологія керування спрямована на створення різноманітних видів звітів. Регулярні звіти створюються відповідно до встановленого графіка, що визначає годину їхнього створення, наприклад місячний аналіз продажів компанії.

Спеціальні звіти створюються за вимогою керівників, чи коли в компанії відбулося щось незаплановане. І тих, й інші види звітів можуть матір форму підсумкових, порівняльних й надзвичайних звітів.

У підсумкових звітах дані про «єднані в окремі групи, відсортовані й подані у вигляді проміжних й остаточних результатів по окремих полях.

Порівняльні звіти містять дані, отримані із різноманітних джерел чи класифіковані по різноманітних ознаках й використовуються для порівняння.

Надзвичайні звіти містять дані виняткового (надзвичайного) характеру.

Використання звітів для підтримки керування є особливо ефективним при реалізації так званого керування по відхиленнях. Керування по відхиленнях припускає, що головним змістом одержуваних спеціалістом даних повинні бути відхилення стану господарської діяльності фірми від деяких встановлених стандартів (наприклад, від її запланованого стану). При використанні на фірмі принципів керування по відхиленнях до звітів, котрі створюються, висуваються такі вимоги:

• звіт необхідно створювати лише тоді, коли відхилення відбулося;

• відомості у звіті повинні бути відсортовані за значенням критичного для даного відхилення показника;

• усі відхилення бажано показати разом, щоб спеціаліст міг уловити існуючий між ними зв «язок;

• у звіті необхідно показати, кількісне відхилення від норми.

Вхідна інформація надходить з систем операційного рівня. Вихідна інформація формується у вигляді управлінських звітів у зручному для ухвалення рішення вигляді. Зміст бази даних за допомогою відповідного програмного забезпечення перетворюється в періодичні й спеціальні звіти, що надходять до спеціалістів, котрі беруть доля в прийнятті рішень в організації. База даних, що використовується для одержання зазначеної інформації, винна складатися із двох компонентів:

1) даних, що накопичуються на основі оцінки операцій, проведених фірмою;

2) планів, стандартів, бюджетів та інших нормативних документів, що визначають планований стан про «єкта керування (підрозділи фірми).

2.3 Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень.

Ефективність й гнучкість інформаційної технології багато в чому залежать від характеристик інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень. Інтерфейс визначають: мова користувача; мова повідомлень комп «ютера, що організує діалог на екрані дисплея; знання користувача.

Мова користувача — це тих дії, котрі користувач робить по відношенню до системи шляхом використання можливостей клавіатури; електронних олівців, що пишуть на екрані; джойстика; «миші «; голосових команд, тощо. Найбільш простою формою мови користувача є створення форм вхідних й вихідних документів. Отримавши вхідну форму (документ), користувач заповнює його необхідними даними й вводити у комп «ютер. Система підтримки прийняття рішень робить необхідний аналіз й видає результати у вигляді вихідного документа заданої форми.

Мова повідомлень — це ті, що користувач бачить на екрані дисплея (символи, графіка, колір), дані, надруковані на принтері, звукові вихідні сигнали й т.п. Важливим показником ефективності інтерфейсу, який використовується, є обрана форма діалогу між користувачем й системою. У даний годину найбільш поширеним є такі форми діалогу: режим «запитаннявідповідь», командний режим, режим меню, режим заповнення пропусків у виразах, запропонованих комп «ютером. Кожна форма в залежності від типу задачі, індивідульності користувача й рішення, яку приймається, може матір свої переваги й недоліки. Довгий годину єдиною реалізацією мови повідомлень був надрукований чи виведений на екран дисплея звіт чи повідомлення. Тепер із «явилася нова можливість представлення вихідних даних — машинна графіка. Вона дає можливість створювати на екрані й папері кольорові графічні зображення в тривимірному вигляді. Використання машинної графіки, Яка значно підвищує наочність й интерпретованість вихідних даних, стає усє более популярним в інформаційній технології підтримки прийняття рішень.

Знання користувача — це ті, що користувач винен знаті, працюючи із системою. До них відносяться не лише план дій, що знаходиться в голові у користувача, але й й підручники, інструкції, довідкові дані, котрі видає комп «ютер.

Удосконалення інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень визначається успіхами у розвитку шкірного із трьох зазначених вище компонентів.

Інтерфейс винен матір такі можливості:

• маніпулювати різноманітними формами діалогу, змінюючи їхнього у процесі ухвалення рішення за вибором користувача;

• передавати дані до системи різноманітними засобами;

• одержувати дані від різноманітних пристроїв системи в різних форматах;

• гнучко підгримувати (надавати допомогу за вимогою, підказувати) знання користувача.

2.4 Інформаційна технологія експертних систем.

Най-більший прогрес серед комп «ютерних інформаційних технологій спостерігається у галузі розробки експертних систем. Експертні системи дають можливість спеціалісту одержувати консультації експертів стосовно будь-яких проблем, про котрі ці системами накопичили знання.

Розв’язання спеціальних завдань вимагає спеціальних знань. Проте не кожна компанія може собі Дозволити тримати у своєму штаті експертів по усім заговорили українською у «язаним з її роботою проблемам чи навіть запрошувати їхнього щоразу, коли виникає якась проблема. Головна ідея використання технології експертних систем полягає до того, щоб одержати від експерта його знання й, загрузивши їхні у пам «ять комп «ютера, використовувати їхнього шкірного разу, коли в цьому виникає необхідність. Усі це надає можливість використовувати технологію експертних систем у якості систем, що дають поради.

Подібність інформаційних технологій, котрі використовуються в експертних системах й системах підтримки прийняття рішень, проявляється до того, що обидві смердоті забезпечують високий рівень підтримки прийняття рішень. Проте між ними існують три суттєві відмінності:

Перша заговорили українською у «язана із тім, що рішення проблеми у межах систем підтримки прийняття рішень відображує рівень її розуміння користувачем й його можливості одержати і осмислити рішення. Технологія експертних систем, навпаки, пропонує користувачу прийняти рішення, яку виходить далеко за межі його можливостей.

Друга відмінність зазначених технологій проявляється у здатності експертних систем пояснювати свої міркування у процесі одержання рішення. Дуже часто ці пояснення виявляються более важливими для користувача, чим саме рішення.

Третя відмінність заговорили українською у «язана із використанням нового компонента інформаційної технології - знань.

Основними компонентами інформаційної технології, Яка використовується в експертній системі, є: інтерфейс користувача, база знань, інтерпретатор, модуль створення системи.

Інтерфейс користувача. Спеціаліст використовує інтерфейс для введення інформації й команд в експертну систему та одержання вихідної інформації із неї. Команди містять у собі параметри, що спрямовують процес опрацювання знань. Інформація звичайно видається у формі значень, що присвоюються певним змінним.

Технологія експертних систем передбачає можливість одержувати в якості вихідної інформації не лише рішення, але й й необхідні пояснення.

Розрізняють два види пояснень:

• пояснення, що видаються за вимогою. Користувач у будь-який момент може зажадати від експертної системи пояснення своїх дій;

• пояснення отриманого рішення проблеми. Після одержання рішення користувач може зажадати пояснень того, як воно та було б отримано. Система винна пояснити кожний крок своїх міркувань, що ведуть до розв’язання задачі. Хоча технологія роботи із експертною системою не є простою, інтерфейс користувача цих систем є дружнім й звичайно не викликає труднощів при веденні діалогу.

База знань. Вона містить факти, що описують проблемну галузь, а також логічний взаємозв «язок цих фактів. Центральне місце в базі знань належить правилам. Правило визначає, що варто робити в даній конкретній ситуації, й складається із двох частин: умова, котра може виконуватися чи ані, й дія, якої варто виконати у випадку виконання умови.

Всі правила, котрі використовуються в експертній системі, утворюють систему правил, котра навіть для відносно простої системи може містити у собі декілька тисяч правил.

Інтерпретатор. Це частина експертної системи, що виконує у певному порядку опрацювання даних, котрі знаходяться в базі знань. Технологія роботи інтерпретатора зводиться до послідовного розгляду сукупності правил (правило за правилом). Якщо має місце дотримання умови, що міститься в правилі, то виконується певна дія, й користувачу надається варіант вирішення його проблеми.

Крім того, у багатьох експертних системах уводяться додаткові блоки: база даних, блок розрахунку, блок введення й коректування даних. Блок розрахунку необхідний у ситуаціях, заговорили українською у «язаних з прийняттям управлінських рішень. При цьому важливу роль грає база даних, де містяться планові, фізичні, розрахункові, звітні та інші постійні чи оперативні показники. Блок введення й коректування даних використовується для оперативного й своєчасного відображення поточних змін у базі даних.

Модуль створення системи. Він для створення набору (ієрархії) правил. Існують два підходи, що можуть бути покладені основою модуля створення системи: використання алгоритмічних мов програмування й використання оболонок експертних систем.

Для представлення бази знань спеціально розроблені мови Лісп й Пролог, хоча можна використовувати й будь-яку відому алгоритмічну мову.

Оболонка експертних систем являє собою вже були наготові програмне середовище, що може бути пристосоване для вирішення певної проблеми шляхом створення відповідної бази знань. У більшості випадків використання оболонок дозволяє створювати експертні системи швидше й легше в порівнянні із програмуванням.

3. Проблеми й перспективи використання інформаційних технологій.

3.1 Старіння інформаційної технології.

Для інформаційних технологій є цілком природним ті, що смердоті застарівають й заміняються новими. Так, наприклад, на зміну технології пакетного опрацювання програм на великий ЕОМ в обчислювальному центрі прийшла технологія роботи на персонального комп «ютері на робочому місці користувача. Телеграф передавши усі свої функції телефону. Телефон поступово витісняється службою експресс-доставки. Телекс передавши більшість своїх функцій факсу і електронній пошті.

При впровадженні нової інформаційної технології в організації необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння, бо інформаційні продукти, як ніякі інші види матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами чи версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року. Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому чиннику не приділяти належної уваги, цілком можливо, що до моменту завершення переходу фірми на нову інформаційну технологію вон уже застаріє й прийдеться вживати заходів щодо її модернізації. Такі невдачі із впровадженням інформаційних технологій звичайно заговорили українською у «язані із недосконалістю технічних засобів, у тому годину як основною причиною невдач є відсутність чи слабка пропрацьованність методології використання інформаційної технології.

3.2 Методологія використання інформаційної технології.

Централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів були першою історично сформованою технологією. Створювалися великі обчислювальні центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ. Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви вхідної інформації і одержати на цій основі різноманітні види інформаційної продукції, Яка потім передавалася користувачам. Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств й організацій у 60 — 70-і рр.

Переваги методології централізованої технології:

• можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних й до інформаційної продукції широкої номенклатури;

• відносна легкість упровадження методологічних рішень по розвитку і удосконалюванню інформаційної технології завдяки їхні централізованому прийняттю.

Недоліки такої методології очевидні:

• обмежена відповідальність нижчого персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тім самим перешкоджаючи правильності виробітку управлінських рішень;

• обмеження можливостей користувача в процесі одержання й використання інформації.

Децентралізоване опрацювання інформації заговорили українською у «язане із появою в.

80-х рр. персональних комп «ютерів й розвитком засобів телекомунікацій. Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі із інформацією й не обмежує його ініціатив.

Перевагами такої методології є:

• гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача;

• посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;

• зменшення потреби в користуванні центральним комп «ютером й відповідно контролі із боці обчислювального центру;

• более повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп «ютерного зв «язку.

Проте ця методологія має й свої недоліки:

• складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;

• психологічне неприяйняття користувачами що рекомендуються обчислювальним центром стандартів у готових програмні продукти;

• нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника.

Описані переваги й недоліки централізованої й децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності притримуватися лінії розумного застосування й того, й іншого підходу.

Такий підхід назвемо раціональною методологією й покажемо, як у цьому випадку будуть розподілятися обов «язки:

• обчислювальний центр винен відповідати за створення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, то й у навчанні, установлювати стандарт й визначати політику застосування програмних й технічних засобів;

• персонал, який використовує інформаційну технологію, винен дотримуватися вказівок обчислювального центру, здійснювати розробку своїх локальних систем й технологій відповідно до загального плану організації.

Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволити досягти більшої гнучкості, підгримувати загальні стандарти, здійснити сумісність інформаційних локальних продуктів та знизити дублювання діяльності.

3.3 Небезпека та труднощі використання інформаційних технологій.

Складне програмне забезпечення має недоліки, якими можуть скористатися сторонні особини (хакери) й використати їхнього зважується на власну користь. Так, наприклад, один хакер вкрав із кредитних карток Парекс банку біля 7000 доларів, із комп’ютерної бази поліції одного із міст Америки зникла вся база по автомобілям, що перебували у розшуку. Для попередження несанкціонованого доступу використовуються дуже дорогі системи захисту, а також вдосконалюється програмне забезпечення.

При використанні програмного забезпечення існує можливість втрати інформації, спричинена дією вірусів, котрі використовують його недоліки. У звязку із тім, що вартість інформації зростанні, втрати можуть бути суттєвими. Для захисту доводитися використовувати спеціальні програми — антивіруси. Беручи до уваги ті, що тепер відбувається концентрація у сфері інформаційних технологій, перед користувачем постає дилема вибору платформи інформаційної технології, це у майбутньому він якщо залежати від свого постачальника програмного забезпечення.

Легкість тиражування інформаційних продуктів надає змогу із легкістю порушувати авторскі права. Це стосується, в першу чергу, програмного забезпечення.

Висновки.

Одним з засобів керування розвитком інтелекту й підвищення його організованості на сучасному етапі є інформатизація суспільства, що ґрунтується насамперед на розвитку інформаційних комп’ютерних технологій. Значення інформаційної технології величезне — вона формує передній край науково-технічного прогресу, створює інформаційний фундамент розвитку науки й всіх інших технологій. Головними, визначальними стимулами розвитку інформаційної технології, є соціально-економічні потреби суспільства, й саме тепер сус-пільство як ніколи зацікавлене в якомога швидшій інформатизації та комп «ютеризації всіх без винятку сфер діяльності.

Дуже важливою властивістю інформаційної технології є ті, що для неї інформація є не лише продуктом, але й й вихідною сировиною. Особлива роль приділяється всьому комплексу інформаційної технології й техніки в структурній перебудові економіки убік наукоємності. Більш того, інформаційна технологія є свого роду перетворювачем всіх інших галузей господарства, як виробничих, то й невиробничих, основним засобом їхньої автоматизації, якісної зміни продукції й, як наслідок, їхнього переходу частково чи цілком у категорію наукомістких. Заговорили Українською У «язаний із цим й працезаощаджувальний характер інформаційної технології, що реалізується, зокрема, у керуванні багатьма видами робіт й технологічних операцій.

Безсумнівною перевагою інформаційної технології є ті, що вон сама створює засоби для своєї еволюції. Формування системи, що саморозвивається — найважливіший підсумок, досягнутий у сфері інформаційної технології.

Таким чином, усі вищевикладені риси інформаційної технології вказують тих, що вон і у майбутньому залишиться самим перспективним виглядом технології, що допомагає людині впевнено крокувати шляхом прогресу.

Список використаної літератури.

1. Макарова М. У., Матвєєва Л. А., Бройдо У. Л. Підручник «Інформатика»,.

М.: «Фінанси та статистика», 1997 р. 2. Багриновський К. А., Хрусталєв Е.Ю. «Нові информаційні технології»,.

М.: «ЕКО», 1996 р. 3. Крилов І. У. «Інформаційні технології: теорія й практика», М.: «Центр»,.

1996 р. 4. Малиновський Б. М. «Історія обчислювальної техніки», До.: «Лотус», 1995 р. 5. Кондрашова С. С. Учбовий посібник «Информаційні технології в управлінні»,.

До.: МАУП. 1998 р. 6. Каpатигін З. У. «Базі даних: найпростіші засоби опрацювання інфоpмації; системи упpавління базами даних», М.: ABF, 1995 р. 7. Барсуков В. С., Тарасов О. В. «Нова інформаційна технологія», журнал.

«Обчислювальна техніка та іі застосування», 1989 р., № 2, З. 41−42.