Школа хворого на гіпертонічну хворобу як фактор підвищення ефективності лікування артеріальної гіпертензії
Проте проблема впровадження результатів цих досліджень у практику охорони здоров’я ще не вирішена. Так, за даними офіційної статистики, знають про наявність АГ 76,5% сільських і 79% міських жителів України, з них лікуються відповідно 42,1 і 50,5%, а ефективно лікуються — тільки 6,4 і 17,7%. Іншими словами, ефективного контролю АГ, згідно з Національними рекомендаціями, у більшості хворих… Читати ще >
Школа хворого на гіпертонічну хворобу як фактор підвищення ефективності лікування артеріальної гіпертензії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Серцево-судинна патологія й, зокрема, артеріальна гіпертензія (АГ), як в усьому світі, так і в Україні, сьогодні є найпоширенішим неінфекційним захворюванням і основною причиною смертності та інвалідизації хворих [3−6, 14].
У цих умовах особливої актуальності набувають довготривалі популяційні програми боротьби з АГ [3, 4, 6]. В Україні з 1999 р. діє Національна програма профілактики і лікування АГ [5], пріоритетними напрямками якої є: інформаційне забезпечення населення щодо небезпеки АГ та її наслідків; активне формування здорового способу життя; усунення або обмеження негативного впливу факторів ризику (ФР); наукові дослідження, спрямовані на вивчення механізмів виникнення АГ, запобігання розвитку ускладнень, поліпшення якості життя (ЯЖ) хворих на АГ.
Проте проблема впровадження результатів цих досліджень у практику охорони здоров’я ще не вирішена. Так, за даними офіційної статистики, знають про наявність АГ 76,5% сільських і 79% міських жителів України, з них лікуються відповідно 42,1 і 50,5%, а ефективно лікуються — тільки 6,4 і 17,7% [4]. Іншими словами, ефективного контролю АГ, згідно з Національними рекомендаціями [3], у більшості хворих не досягають.
Низька прихильність пацієнтів до лікування, пов’язана з багатьма суб'єктивними й об'єктивними причинами, визнається сьогодні більшістю фахівців як найбільш суттєва перешкода для успішного лікування хворих з АГ [1, 2, 7−9, 11, 12].
Актуальним напрямом у формуванні прогресивних підходів щодо подолання проблем, пов’язаних з неефективністю лікування АГ, є застосування освітніх програм для пацієнтів, що вже стає стандартом у лікуванні цієї категорії хворих [1, 2, 8, 9, 11]. Світовий досвід наочно демонструє не тільки високу клінічну, а й економічну ефективність цієї форми роботи [1, 2, 7, 8, 12]. Так, низка зарубіжних досліджень показала, що навчання пацієнтів за спеціальною структурованою програмою з епідеміології, клінічних і терапевтичних аспектів АГ більш ніж у половини хворих сприяє досягненню цільового рівня артеріального тиску (АТ) та підвищенню прихильності до лікування [7, 8], достовірному зниженню АТ і зростанню частоти проведення самоконтролю АТ [12].
Водночас, у доступній вітчизняній літературі проблеми організації та впровадження освітніх програм з навчання хворих основам самоконтролю АГ, на наш погляд, недостатньо висвітлені.
Метою дослідження була оцінка клінічної ефективності реалізації освітньої програми навчання пацієнтів за результатами роботи школи хворого на гіпертонічну хворобу (ШГХ) упродовж 9 міс у межах виконання Національної програми профілактики і лікування АГ в Україні.