Структура діяльності балетмейстера-педагога у різножанрових хореографічних колективах

Танцювальна діяльність в Україні здійснюється через систему хореографічних колективів (гуртків, студій) і є педагогічно керованою системою, що функціонує в умовах вільного часу учасників з метою їх виховання, шляхом залучення їх до активної творчої практики.

Організатором, керівником, вихователем хореографічного колективу є балетмейстер-педагог, що веде організаційну, навчально-тренувальну, виховну роботу, формує репертуар колективу, концертно-гастрольну діяльність. [6, с.87].

Структура діяльності балетмейстера-педагога трактується як комплексна професійна підготовка майбутнього керівника в аматорських та професійних колективах танцю, пріоритетною метою якої є становлення висококваліфікованого фахівця у галузі балетмейстерського мистецтва, що володіє спеціальними хореографічними, культурологічними, психолого-педагогічними, мистецтвознавчими і менеджерськими знаннями, готового до новаторства і творчості.

Структура діяльності балетмейстера як керівника хореографічного колективу висвітлена у працях сучасних дослідників з позицій філософії, естетики, мистецтвознавства, педагогіки і психології (С.Г. Забредовського, Л. Андрощук, О. Бережна, П. Білаш, Ю. Герасимова, О. Жиров, Л. Каміна, А. Кривохижа, В. Нікітін, Т. Павлюк, В. Шевченко та ін.).

Однак багато важливих питань щодо означеної проблеми залишилось поки що за межами наукового розгляду. Це визначило завдання статті - розкрити структуру діяльності балетмейстера-педагога в різножанрових хореографічних колективах.

Структура (від лат. structura — будова, розміщення, порядок) — сукупність стійких зв’язків об'єкта, що забезпечують збереження його основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах; основна характеристика системи, її інваріантний аспект. Поняття «структура» виступає як один із способів визначення поняття форми (форма як структура, організація змісту).

У філософському розумінні структура співвідноситься з поняттями системи організації. Хоча єдиної точкою зору на співвідношення цих понять немає, проте в більшості випадків як найбільш широкий з них розглядають поняття системи, що характеризує численні прояви в певного складного об'єкта (його елементи, будова, зв’язки, функції і т. д.) [7, с.68].

Необхідно відзначити, що діяльність балетмейстера-педагога в різножанрових хореографічних колективах характеризується багатоаспектністю і визначає низку виконуваних ним функцій:

• — організаційно-управлінська (балетмейстер-педагог виступає організатором колективу і керує його функціонуванням);
• — постановча (балетмейстер-педагог є головним балетмейстером-поста-новником, за винятком колективів, у яких працюють запрошені балетмейстери);
• — репетиторська (балетмейстер-педагог здійснює репетиційний процес, виконуючи функції головного педагога-репетитора);
• — навчально-виховна (балетмейстер-педагог навчає виконавської майстерності, духовно й естетично виховує учасників хореографічного колективу);
• — розвивальна (балетмейстер-педагог формує індивідуальність у кожного учасника колективу шляхом рівноцінного фізичного, емоційного, естетичного, інтелектуального, креативного розвитку виконавців);
• — контролююча (балетмейстер-педагог проводить діагностику стану знань, умінь та навичок як окремих учнів, так і всієї хореографічної групи.

Мета цієї функції - встановлення зворотного зв’язку (зовнішнього: учень — балетмейстер-педагог та внутрішнього: учень — учень), а також облік результатів контролю. Завдяки цій функції визначають можливості подальшого вивчення програмного матеріалу колективу, контролюють ефективність як викладання, так і учіння.

На підґрунті визначених нами функцій змоделюємо структуру діяльності балетмейстера-педагога за основними напрямками та специфікою роботи в ансамблях класичного, народно-сценічного, українського народно-сценічного, спортивно-бального танцю, сучасних танцювальних стилів.

Робота балетмейстера в колективі класичного танцю — це гармонійний розвиток пластики тіла учасників засобами класичної хореографії, що дозволяє засвоювати рухи будь-якого танцю. Навчання основ класичного танцю прищеплює почуття форми, художній смак, сприяє фізичному вдосконаленню.

С.Забредовський зазначає, що твердження про те, що заняття класикою псують манеру виконання народної, бальної та сучасної хореографії, помилкові, оскільки пластичне, гармонійне виховання тіла може тільки допомогти в оволодінні манерою виконання будь-якого танцю. Природно, що завдання конкретного колективу, умови занять вимагають і конкретних завдань щодо роботи хореографічного об'єднання даного напрямку [3, с.15].

Відомий балетмейстер та педагог першої половини ХХ ст. М. Тарасов підкреслював: «Класичний танець може удосконалюватися за напрямком мистецтва балетмейстера, виконавської майстерності, методики викладання, теорії, але його хореографічна першооснова — школа — повинна залишатися незмінною так, як музичний звукоряд. Тому балетмейстер класичного танцю повинен чітко пам’ятати, що він призначений формувати не тільки високу виконавську техніку, але й морально-естетичний світогляд майбутнього виконавця класичного танцю. Від цього залежить, як будуть його вихованці створювати сучасні образи в нових хореогра-фічних творах [6, с.8].

Головним завданням балетмейстерської роботи у колективі народного та українського народно-сценічного танців є навчання учнів на матеріалі народних танців, відпрацювання вміння сприймати особливості стилю й характеру народної хореографії.

В. Верховинець, працюючи з танцювальним колективом, постійно підкреслював, що в народному танці усе повинно співати — голова, руки, ноги, плечі, а головне — душа [1, с.28].

Відомий педагог, балетмейстер народно-сценічного танцю Є. Зайцев так говорив про сутність народного танцю: «Невичерпні витоки народної творчості, бо корені його вічні, як вічна на землі людина. Народний танок набирає все більшої сили, розвивається та доповнюється цим життєвим джерелом» [4, с.21].

У відомій статті «Петербурзькі записки 1836 року» великий письменник М. В. Гоголь, що добре знав природу мистецтва народного танцю, зазначав: «Іспанець танцює не так, як швейцарець, шотландець, як німець, росіянин не так, як француз та азіат.

Навіть у провінціях однієї держави змінюється танець. Північний рус танцює не так, як малоросіянин, як північний слов’янин, як поляк, або фін…" [5, с.17].

М. Вантух підкреслює, що народний танець — це не просто рухи, веселощі під музику, в ньому закодований генотип людського співтовариства, якому притаманна дивовижна неповторність, своєрідність [2, с.34].

Видатний балетмейстер народно-сценічного танцю І. Мойсеєв наголошував: «Народний танець потребує ретельного вивчення. Спираючись на народний досвід, ми намагаємося розширити можливості танцю, збагачуючи його режисерською вигадкою, технікою танцю, завдяки якій він ще яскравіше виражає себе. Коротше кажучи, ми підходимо до народного танцю як до матеріалу для творчості, не приховуючи свого авторства в кожному народному танці» [2, с.27].

На думку С. Забредовського, заняття народно-сценічним танцем буде корисним не тільки для колективів народного танцю, але й для колективів класичного та сучасного танців. Це стимулюватиме керівників глибше вивчати хореографічну культуру різних народів, збагатить їх відповідною лексичною базою, що в перспективі дасть можливість опрацювати яскравий та багатий своїм розмаїттям народний матеріал у власному стилі. З іншого боку, виконавцям відповідних стилів це дозволить детальніше ознайомитися з хореографічною культурою різних народів, збагатитися цікавою лексикою та підготуватися до майбутньої роботи з осучаснення народного танцю [3, с.16].

Прикладом для майбутнього балетмейстера-педагога будуть праці видатних митців народно-сценічного танцю, а саме: І. Мойсеєва, Н. Надєждіної, Т. Устинової, М. Годенко, А. Опанасенко, В. Губської, К. Кошурнікова, Н. Рамішвілі, І. Сухішвілі, В. Чабукіані, П. Сандул, Л. Ошурко та ін.

У зв’язку з особливою актуальністю вивчення невичерпних джерел нових ідей і тем української національної хореографії завданням балетмейстера професійних та аматорських колективів українського танцю є поглиблене вивчення хореографічної культури нашого народу, удосконалення танцювальної техніки, відпрацювання навичок та вмінь, відтворення особливостей стилю й характеру танців різних регіонів України.

Взірцем для балетмейстера-педагога є доробки визначних хореографів українського танцю П. Вірського, В. Петрика, К. Балог, М. Вантуха, А. Кривохижі, Г. Клокова, М. Гузуна, Т. Гузун, В. Марущака, С. Забредовського, В. Шкоріненка, В. Вітковського, С. Зубатова та ін.

Мета балетмейстера-педагога в колективі спортивно-бального танцю полягає у вихованні гармонійно розвиненої особистості шляхом фізичного та естетичного впливу бальної хореографії, яка поєднує мистецтво і спорт. Завдання — вивчення європейської та латиноамериканської танцювальної програми, участь у конкурсних турнірах як окремих пар, так і ансамблів (формейшин).

Необхідно, щоб спортивно-бальної хореографії навчав професійно підготовлений балетмейстер-педагог, який має необхідний обсяг теоретичних знань і практичних умінь. У традиціях викладання спортивно-бальних танців закладено багато нюансів, котрі повинен знати балетмейстер та використовувати в особистій педагогічній практиці.

Участь у різноманітних семінарах-практикумах, придбання відеоматеріалів різних танцювальних курсів, навчальних програм, відвідування фестивалів-конкурсів є важливим аспектом професійного зростання балетмейстера колективу спортивно-бального танцю.

Сьогодні в Україні реалізовані телевізійні проекти: «Танцюють усі», «Україна має талант», «Танцюю для тебе», дитячий телевізійний проект «Крок до зірок», де сучасні танцювальні стилі викликали величезне зацікавлення в суспільстві та інтерес до мистецтва танцю, особливо серед молоді, яка прагне йти у ногу з часом.

Сучасне хореографічне мистецтво можна класифікувати в таких основних напрямках розвитку: джаз, модерн танець, contemporary, естрадний танець стріт-денс (вуличні танці) тощо, деякі менш стабільні напрямки й течії.

Якщо народний танець — втілення душі, ментальності народу, бальнийзадоволення й куражу, класичний — за деякими винятками — чистоти й довершеності ліній та захоплення від безмежних технічних можливостей виконавця, то сучасний танець здатний віддзеркалювати найбільш глибокі філософські проблеми сучасної особистості й суспільства, розкриваючи найбільш потаємні першооснови людської душі в сучасному складному світі.

Специфіка роботи балетмейстера у колективі сучасного танцю полягає в тому, що, спираючись на методи, враховуючи вікові особливості учасників, фізичну та танцювальну підготовку, він може правильно вибудувати урок та вести педагогічну діяльність, підвищуючи конкурентоспроможність хореографічного колективу.

Балетмейстер-педагог як керівник колективу має здійснювати свою роботу відповідно до хореографічного репертуару; особливостей роботи з дошкільнятами; з дітьми молодшого, середнього, старшого шкільного віку; до положень про хореографічний фестиваль, конкурс; орієнтуватися у проблемах сучасного розвитку аматорського хореографічного мистецтва, творчо підходити до здійснення своєї художньо-хореографічної діяльності.

Для створення хореографічної композиції балетмейстер повинен знати лексичні модулі різних жанрів і напрямів хореографічного мистецтва; володіти на високому професійному рівні виконавськими та педагогічними вміннями (практичний показ і пояснення є домінуючими методами в постановочній роботі хореографа); мати комунікативно-організаторські здібності; досконало володіти балетмейстерськими прийомами.

Такі вимоги до фахової підготовки балетмейстера як до керівника хореографічного колективу повинні забезпечити збереження здобутків виконавських традицій у різних напрямках як професійного, так і самодіяльного танцювального мистецтва, сприяти розвитку сучасних хореографічних напрямків, підвищувати рівень виконавської танцювальної культури учасників творчих колективів.

Таким чином, проведений аналіз дав змогу виявити структуру діяльності балетмейстера-педагога в різножанрових хореографічних колективах різного спрямування, розкрити зміст та низку функцій, без яких неможлива майбутня хореографічна діяльність балетмейстера-педагога в системі хореографічної освіти.