Изучение вікових і межполовых особливостей самооцінки трьох шкільних возрастов

Міністерство загального користування та професійної освіти Российской.

Федерации.

Удмуртский Державний Университет.

Факультет романо-германської филологии.

Кафедра загальної психологии.

Вивчення межполовых і вікових особливостей самооцінки у трьох шкільних вікових группах.

Виконали студенти гр.423 і 424.

Бюркланд Ярослав.

Безносів Владимир

Проверил:

Кагиров Артур Юрьевич.

Іжевськ 1999.

Метою цього дослідження є виявлення вікових і межполовых особливостей самооцінки в молодшому, середньому і старшому шкільному віці. Для цього було проведено анкетування учнів третього, сьомого і десятого класу середньої школы№ 8 г. Ижевска. Як завдання школярам було запропоновано написати, які психологічні якості вони хотіли б у собі применшити і прибавить (не менше трьох, але й більш як сім качеств).

Студійовані соціальні групи мають деякими особливостями, які було неможливо не спричинити результати дослідження. До таких об'єктивних ознак ми вважаємо за потрібне зарахувати следующие:

— Анкетування дев’яносто сьомого і десятому класах довелося тимчасово, попереднє обіднього перерві, через що учні зазначених класів не сприйняли дослідженню належним увагою, на відміну учнів третього класу лише, час для анкетування яких неможливо було вибрано більш удачно.

— Досліджувана школа не належить до елітарних, досліджувані класи немає конкретно вираженої спрямованості, тому обрані групи можуть становити об'єктивний зріз даної соціальної группы.

Перед анкетуванням з урахуванням вищевикладеного дослідниками були висунуті такі гипотезы:

— Учні третього класу лише будуть у своїх відповідях, проти більш старшими шкільними віками, більше поступово переорієнтовуватися під думка себе вчителів, батьків тощо., тобто дорослих, є їм незаперечний авторитет. Сьомий клас орієнтуватиметься думка свого оточення (друзів), і десятий клас вже буде зовсім мати про своє психологічних якостях власне мнение.

— Неразграничение психологічних і непсихологических якостей буде більш властиво третього класу, ніж іншим двум.

— Розмежування фізичних і матеріальних властивостей: в молодших класах — орієнтування у однаковою мірою тих та інші, в старших класах неразграничение психологічних і непсихологических якостей на повинен присутствовать.

З яким віком потяг до ігор зменшуватиметься, потяг до навчання — увеличиваться.

Молодший шкільний возраст.

Якість навчальної роботи школяра, в тому числі усі його поведінка оцінюється школою, і це оцінка впливає характер його відносин із оточуючими — вчителями, батьками, друзями. До дитини, недбало належала до навчанні, пропускающему заняття, не бажаючому вчитися, оточуючі, природно, ставляться інакше, ніж до школяреві, старанно виконує свої обов’язки. Разом з новими обов’язками школяр отримує ще й нові права. Дуже важливим для молодшого школяра є й і те, що, отримуючи добрі оцінки на власний навчальний працю, може чекати зі боку оточуючих як похвали, а й поваги. Особливу роль грає заохочення, награда.

Основний передумовою на формування особистості такому віці є перехід до нового стану дитини на суспільстві, що зобов’язує його до відповідальної, суспільно контрольованій, цілеспрямованої діяльності, виховує почуття і відповідальності перед оточуючими, вміння діяти свідомо та організовано, розвиває в дитині вольові качества.

Нове становище дитини наповнює його життя глибоким змістом, що б'є по загальної спрямованості її особистість, переживаннях, уявленнях. Нова спрямованість, з’являється в дітей віком молодшого шкільного віку, виражається й у тому, що вони активно прагнуть знайти місце у колективі, завоювати повагу та авторитет у товаришів. Це прагнення певному стану колективі за умов навчання дітей і виховання у шкільництві є величезним стимулом у навчальній роботі. Молодші школярі починають свідомо домагатися звання відмінника, позаяк у добре організованих школою й найзатребуваніші вчителі колективах саме це у першу чергу, дає їм декларація про повагу та авторитет у товарищей.

У молодшому шкільному віці змінюється і системи взаємовідносин дитину поруч із оточуючої дійсністю, тому змінюється і поглиблюється його емоційна сфера, складається враження меншою емоційності молодших школярів проти дошкільнятами. Це тим, що, що старшими дитина, тим краще вміє управляти своїми емоціями. У цьому вся сенсі показові відповіді учнів третього класу лише: бути спокойной (ным), не нервувати. Щоправда, такі відповіді більш властиві дівчаткам, оскільки їм це у віці складніше стримувати емоції, ніж хлопчикам, соціальна ситуація розвитку яких з дитинства зобов’язувала їх виявляти певні эмоции («не плач, ти ж хлопчик!» і т.д.).

У молодшому шкільному в якому віці лише з’являються нові емоції, а й ті, які мали місце до школи, змінюють свій характері і зміст. У цьому вся відношенні дуже показові дослідження дитячих страхів. У малят частіше всього страх викликається тим, що чоловік-українець може безпосередньо загрожувати дитині. У молодших школярів стосовно обставинам що така з’являється якусь бравирование безстрашністю, оскільки вміння подолати страх піднімає школяра як і очах його товаришів, і у його власних глазах.

У відповідях хлопчиків часто зустрічалися бажання бути сміливим. Поведінка хлопчиків у разі, їхнє бажання стати сміливими, хоробрими тощо. визначається стереотипом статі. З’являються інших форм страху, виникаючі із джерел, наприклад, страх видатися смішним, негарним, страх побут осміяним і т.п.

Велике останнє місце посідають відповіді, які стосуються зовнішності: же не бути товстим, мати вузькі очі, короткі руками і т.д. Слід зазначити, що у певний період розвитку відбувається особливо інтенсивне формування моральних почуттів дитини, водночас що означає процес формування моральної боку його личности.

Життя колективу неспроможна протікати організовано, а то й управляється певними правилами суспільну поведінку. Така була класу практично ставить дитини, надходження до школи, перед необхідністю засвоїти норми і правил суспільну поведінку та суспільній морали.

Ті правил і вимоги, що ставить перед дитиною колектив, виступають для нього не було чимось далеке щодо його власної життя і діяльності, бо як необхідний елемент його життя жінок у колективі класу, школи, як умову її буття. Учням третього класу лише характерні були відповіді на кшталт: бути добрим, добродушною, чуйною, не бути злим і т.п.

У зв’язку з тим, що новий становище школяра накладає нею і нові обов’язки, у свідомості виникають ставлення до праці. Щоб виконувати обов’язки (які у молодших школярів багато, і шкільних, і домашних), нужно докласти певні зусилля. Діти відчувають те й відбивають це почуття у відповідях: хочу часто убиратися, же не бути ледачим, бути працьовитим. Навчання у шкільництві пред’являє дитині принципові вимоги. По-перше, вона вимагає від дитини свідомо поставленої спеціальної мети — вчитися. По-друге, вона вимагає підпорядкувати свої розумові процеси цієї цели.

На початку шкільного навчання діти ще вміють активно заучувати навчальний матеріал, бути постійно уважними. Це наочно демонструє дуже багато відповідей: хочу добре переказувати, хочу, аби в мене була гарна пам’ять, бути уважним. Мислення молодшого школяра має конкретний характер. У нашому випадку, при конкретному питанні, які психологічні якості ви ж хотіли в собі применшити і додати, дитина іноді відповідає гранично конкретно: мені подобається довжина моїх волосся, то, що мені вузькі очі тощо., хочу добре переказувати, не отримувати двійок… Молодший школяр рідко абстрагується від реальності, і це заважає йому розмежовувати непсихологические та власне психологічні качества.

Закінчуючи балачки про молодших школярів, треба сказати кілька слів у тому, що у дошкільний період відбувається накопичення дитиною знання типово чоловічої чи типово жіночої ролі, про фізичному відмінності чоловіки й жінки, розбіжності у тому поведінці, про їхнє взаємовідносинах, про найбільш важливих якостях особистості. У поступово формується почуття статевої належності і проявлятися характерні моделей поведінки, пов’язані з «роллю» чи жінки. Прийшовши до школи, дитина поводиться відповідно своїх уявлень у тому, яким повинен бути хлопчик і якою повинна бути девочка.

Підлітковий возраст.

Коли дитина входить у підлітковий вік (7 клас), у розвитку його самосвідомості відбувається важливий зрушення. Він пов’язані з виникненням почуття дорослості. Це почуття висловлює цілком нову ставлення до світу і себе.

Порівнюючи себе з дорослими, підліток доходить висновку, що їм і дорослі немає різниці. Він починає вимагати від оточуючих, не слід його маленьким, син розуміє, що він також є права. Новоутворення цього віку — дитина ставить себе які з дорослими, та в нього ще відчуття справжньої приналежність до дорослості, але є величезне бажання щось у визнання його серед взрослых.

У цьому віці характерно відкриття «Я», усвідомлення своєї індивідуальності, він шукає і знаходить вади на собі. В окремих з’являється невдоволення собою. Підлітки прагнуть зайняти шановне становище серед однолітків, тому саме одноліток стає зразком рівняння. Хтось бачить свої недоліки, а й у когось власна самооцінка завищена, але значно гірше коли навпаки, оскільки підліток сильно переживає коли він знаходить себе гірше других.

У нашому випадку хлопчики потребують дотепності і відчуття впевненості, тоді як дівчаткам потрібний спокій і скромность.

Але що цікаво — хлопчики хотів би применшити лінь, і егоїзм, а дівчинки лінь, і дратівливість. Але марно забувати, у цьому віці відбувається статевий дозрівання і почуття підлітків кілька обостренны. І у цьому періоді існує негативна фаза, що обумовлюється підвищеної подразливістю, вередуваннями тощо. Невдоволення собою часто виражається «меланхолією» чи агресивним поведением.

У відповідях можна зустріти протиріччя. Припустимо всі вони хочуть додати скромність, то применшити — це пояснюється становленням індивідуальності. Самовпевненість перехід у сором’язливість, веселість змінюється замкнутістю. Чи ж тільки після кризи самосвідомості підліток набуває «почуття индивидуальности».

Період самовиховання, де хлопчик шукає і намагається до ідеалу «справжнього чоловіки», а дівчинки «справжньої женщины».

Рання юность.

В вікової психології юність окреслюється стадія розвитку початку статевого дозрівання і по наступу дорослості. По вітчизняної періодизації дитячого розвитку рання юність, чи старший шкільний вік (14,5 -17−18 років) належить до шостому періоду. Юнак є проміжним ланкою між дитиною та дорослим. Юність — це завершальний етап дозрівання у формуванні особистості. Великі зміни у власному організмі й зовнішності, пов’язані з статевим дозріванням, з відомою невизначеністю становища (вже не дитина, але не дорослий), з розширенням кола осіб, із якими особистість повинна співвідносити свою поведінку; це разом взяте різко збільшує активність ціннісноориентационную діяльність в юнацькому віці. Юнак стурбований оцінкою нових знань і намагається вибудовувати свою поведінку з урахуванням свідомо вироблених чи засвоєних критеріїв і норми. Рання юність характеризується появою почуття власної неповторності, особистої індивідуальності; в негативному варіанті виникає розпливчасте «я», рольова і особистісна неопределенность.

Головне новоутворення цього віку — відкриття «я», развите рефлексії, поява життєвого плану, поступове вростання у різні царини життя. У відповідях простежується орієнтація у майбутнє. Позитивні якості пов’язані з професії, життям у суспільстві. У зв’язку з тенденцією мислення юнаків та дівчат до абстрагуванню з’являються власні теорії філософії, щастя, любові… Остання — особливо в дівчат, яким властиві любовні переживання, тоді як юнаки більше дбають про будущем.

Для юнаки та дівчата зрілість і зовнішність мають деяку соціальну цінність (у відповідях прослизає неразделение психологічних і непсихологических якостей: додати м’язи тощо.) Зовнішність для даного віку піднімає статус парубки у очах оточення, викликаючи в них відповідні відчуття провини і ожидания.

Для юнаків поняття «величина» і «велич» — майже синонімічні. З струнким, мускулистим тілом у віці асоціюються якості ватажка: енергійність, рішучість (підтверджується результатами тестов).

Юнацький вік — важливий етап розвитку розумових здібностей. Старшокласники частіше і наполегливіше, упрямей запитують: «Чому?» і висловлюють сумніви щодо достатності й обгрунтованості запропонованих пояснень. І тому віку характерна потяг до великого узагальнення, пошуку універсальних принципів, і законів, що стоять за приватними фактами. Відповіді на тести є якісь загальні формули життя та високого соціального устрою общества.

Розвиток інтелекту у юності був із розвитком творчих здібностей і прагненням до створення чогось нового, що зумовлює індивідуальному стилю розумової діяльності. У тестах зустрічаються такі відповіді, як прагнення додати до до своїх психологічні характеристики артистизм. Багатьом дітям даного віку властиво перебільшення власної унікальності, що полягає у відповідях. Розвиток тимчасових уявлень тісно пов’язані і з розумовою розвитком, і зі зміною життєвої перспективи. Через 15 років років збільшується самоповагу, зменшується сором’язливість і більше зростає інтерес у своїй будущем.

Юнацькі самоопису динамічніші, більш розкидані, а й у дівчаток більш суб'єктивні, більше пов’язані з почуттями, звідси спостерігається, в відповідях в дівчат, менше якостей, вкладених у інших, ніж в юнаків. Відповіді дівчат більше зв’язані з любовью.

Самооцінки юнаків та дівчат сильно залежить від стереотипних уявленнях чоловіків і жінок. Тому дівчинки хочуть додати більш «материнські почуття»: ніжність, ласку, доброту, а хлопчики мужність, витривалість, силу. І за результатами тесту, юнаки хочуть прибрати: нерішучість, сором’язливість, скромность.

У ми помітили таке підрозділ: одні ставлять чіткі мети перетвориться на своє майбутнє, інші живуть фантазіями. А характерна риса юнацького віку — формування життєвих цілей. Юнак також замислюється про шляхів досягнення мети клієнта. І у відповідях ми зустрічаємо бажання додати такі риси як розум, терплячість, совесть.

Внутрішній світ лишелише сформувався і він дуже крихкий і людина нерідко тримають у такому віці переживає нереальність свого Я, самотності, непонимания.

Рання юність — період зростання соціальної активності. Старшокласник більше у що відбувається навколо неї і намагається взяти участь. Юність — завершальний етап первинної социализации.

Заключение

.

У процесі дослідження гіпотези, висунуті перед його керівництвом, підтвердилися частично.

На думку, причина у відношенні учнів цілей і результатам дослідження: старшокласники брали участь у таких опитуваннях не одного разу, результати не показувалися, що знизило їхнє зацікавлення справою. З іншого боку, второклассникам було приємно увагу нових дорослих, позначився і авторитет учителя.

Третьокласники не розмежовують психологічні і непсихологические якості, як ми бачимо припускали. Серед учнів сьомого і десятого класів таке розмежування присутній, спостерігається небагато исключений (упомянуто кілька фізичних якостей), але ці пов’язані з індивідуальними особливостями, а чи не з возрастными.

Статеві відмінності простежуються більшою мірою тридцять сьомого класі, що пов’язані з віковими рисами згаданої групи школьников.

У цілому нині наші прогнози справдилися, що є підтвердженням як традиційних теорій, у яких побудовано роботу, і відповідності усталеним уявленням досліджених груп школьников.

Список використаної литературы.

Божович Л.И. Особистість процес формування у дитячому віці - Москва; 1968.

Виготський К.С. Зібрання творів. Т.4. Дитяча психологія — Москва, 1984.

Вікова і педагогічна психология/под ред. А. В. Петровського — Москва, 1973.

Кон І.С. Психологія підлітковому віці - Москва, 1989.

Світ дитинства. Молодший школьник/сост. А. В. Захарова — Москва, 1988.