Вступ. 
Клініко-лабораторне обґрунтування впливу слинних залоз на стоматологічний статус у хворих із гепатобіліарною патологією

Слинні залози відіграють важливу роль у підтриманні нормального гомеостазу тканин і органів порожнини рота [1]. При запальних процесах у слинних залозах (сіалоаденітах) відбувається зменшення салівації та їх функціональної активності, що призводить до виникнення сухості слизової оболонки порожнини рота, розвитку захворювань пародонта, гіперестезії та карієсу зубів. Слинні залози чітко реагують на різні патологічні процеси в організмі людини. Доведено, що при захворюваннях гепатобіліарної системи спостерігається зміна кількості та якості слиновиділення [2, 3].

Стоматологічний статус пацієнтів із гіпосалівацією різної етіології характеризується високою інтенсивністю патологічних процесів у порожнині рота [4]. Захворювання печінки та жовчного міхура займають провідне місце в патології людського організму. Взаємозв'язок між захворюваннями печінки та стоматологічною патологією зумовлений порушенням бар'єрної та антимікробної функцій печінки, внаслідок чого відбувається транслока — ція умовно патогенних бактерій у органи та тканини організму людини, в тому числі й у порожнину рота [5, 6].

Гепатобіліарна патологія завжди супроводжується такими захворюваннями, як пародонтит, глосит, гіпоса — лівація, гіперестезія емалі та дентину [7].

Метою дослідження було вивчити стан слинних залоз та їх вплив на стоматологічний статус у хворих із гепатобіліарною патологією.