Принципы бухобліку і форми финотчетности

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАИНЫ.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

ФАКУЛЬТЕТ «ОБЛІК І АУДИТ».

РЕФЕРАТ.

на тему:

«принципи су і впорядкування фо. приклад принципу нарахування та відповідності доходів населення і расХодов.».

по дисциплине:

«ОСНОВЫ БУХГАЛТЕРСЬКОГО УЧЕТА».

Выполнил:

У розділі ст. грн. АУ-21д.

Дебнарёв М. А.

26.05.2000г.

______________.

Прийняла: самсонова а. а.

СЕВАСТОПОЛЬ.

ОГЛАВЛЕНИЕ ВВЕДЕНИЕ…3 1. Принципи бухгалтерського учета…4 2. Склад і форми фінансової отчетности…9 3. Приклад використання принципу нарахування та відповідності доходів населення і расходов…14 Заключение…16 Список використовуваної литературы…17.

Бухгалтерський облік нерідко називають мовою бізнесу. І це справді такий, у бухгалтерському обліку і звітності узагальнюється результати роботи і поточний стан кожного підприємства. Зміни у економічної системи України призвели до зміни у діяльності підприємств, які мали знайти адекватне свій відбиток у бухгалтерському обліку. І бухгалтерський облік України дійсно піддався корінному изменению.

Через війну реформування бухгалтерського обліку України створилася нормативна база, відповідно до Програмою реформування, у вигляді ПСБУ, інструкцій і методичних вказівок. Законодавчої підвалинами переходу на МСБУ є закон «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності», він встановлює основні правила бухгалтерського обліку, загальні вимоги, і порядок надання фінансової звітності (прийнято 16.07.99).

Застосування національних стандартів, заснованих на виключно принципах міжнародної фінансової звітності, досить серйозно збільшать обсяг облікової роботи та її якість, практично неможливим стане застосування малокваліфікованого бухгалтерського труда.

Очевидно, що національних стандартів СУ вимагає запровадження і мемориально-ордерной форми обліку, оскільки цій формі обліку максимально пристосована для ведення обліку по міжнародним стандартам, простіша у вживанні вживається в усьому мире.

Процес реформи СУ тягнеться до перебігу протягом ряду років довго чекати і нудно, і розробка стандартів швидше за все закінчиться буквально перед впровадженням їх. І хоча декларативні визначення в стандартах є, бухгалтерська сутність у яких відсутня. Це означає, що, отримавши стандарти, бухгалтери не зможуть здійснювати ведення бухгалтерського обліку без додаткових інструкцій, коментарів, наказів та інших документів. А коментарі потрібні причому своевременно.

У його рефераті я постараюся розповісти, у тому яка мусить бути фінансова отчетность.

1. Принципи бухгалтерського учета.

Правила регулюючі той чи інший сферу життя суспільства, встановлюються особами чи групами людей, але це отже що у зміст таких правил впливає суб'єктивний чинник. Але це вплив немає вирішального значення, адже поява більшості правил викликано об'єктивної необхідністю, які зміст безпосередньо з тими завданнями, на вирішення яких цих правил призначені. Правила дорожнього руху призначені задля забезпечення безопасностей водіїв і пішоходів, правила гри акторів-професіоналів у футбол покликані зробити це гру привабливішою і зрозумілої для глядачів. Значення одним і інші правила суспільству різна, ціна їх порушення просто несоизмерима (в першому випадку це то, можливо людська життя), але причина появи однакова: вони відповідають тим чи іншим потреб суспільства і засновані за принципами, певних цими потребностями.

СУ з цим погляду перестав бути винятком. Правила СУ, відповідаючи потреб суспільства отриманні фінансової інформації. Грунтуються на принципах, що дозволяють більшою або меншою мірою цю потребу удовлетворить.

Слово «принцип» походить від латинського «principium», що у перекладі означає «основа, початок». Сучасні розумні словники наводять різні значення цього терміну. У нашому випадку — це «основне, початкове положення будь-якої теорії, вчення, і т.д.; керівна ідея; основне правило діяльності». Отже, принципи СУ — це основне, вихідні становища теорії СУ. На яких базуються применяемы в практичної діяльності правила.

У історичному аспекті при розвитку обліку у різних країнах мали деякі особливості. Під упливом яких формувалися і змінювалися принципи СУ. До таких особливостей ставляться : — тип управління (демократичне чи тоталітарна суспільство) — тип економічної системы (социализм, капіталізм, перехідна экономика).

Саме ці чинники разом із багатьма іншими, формують середу, в якої функціонує облік. Позаяк і сьогодні цей середовище різна у багатьох країнах, зберігаються певні розбіжності у визначенні принципів СУ. Разом про т. е. У процесі інтернаціоналізації економіки визначилися ті принципи, які може бути загальноприйнятими. До найважливіших із них ставляться : — автономність — безперервність — соизмеримость (принцип грошового оцінювання чи грошового висловлювання — періодичність — двоїстість — собівартість — принцип нарахування (принцип реалізації) — консерватизм (обережність, обачність) — сталість — відповідність — суттєвість — значимость.

Перші дотримуватися принципів іноді називають припущеннями (допущеннями) чи передумовами СУ, тобто умовами. Без яких СУ не возможен.

Принцип автономности.

Відповідно до цього принципу передбачається. Що підприємство є самостійну господарську одиницю. Воно є незалежним стосовно іншими підприємствами, і до засновнику (власнику) чи засновникам (власникам). Банківські рахунки підприємства його засновників, а як і їх відповідальність по зобов’язанням, слід поділити. Стосунки між підприємствами та її засновниками (власниками) деяких випадках регламентуються навіть жорстокіше, ніж відносини між підприємством, і іншими та іншими юридичними чи фізичними особами. Відповідно до МСБУ обліку засновники (власники) розглядаються як пов’язані з підприємством особи, які можуть опинитися надавати значний вплив на підприємство при прийнятті фінансових чи господарських рішень. Тож з стандартів СУ передбачено розкриття інформації про пов’язаних обличчях. У нашій країні відносини підприємств із пов’язаними особами регламентуються на законодавчому рівні: відповідні норми є у Законах України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок додану вартість». Разом про те, принцип автономності підприємства його економічної особливості засновників найчастіше незрозумілий власникам керівникам українських підприємств. Саме тому іноді бухгалтерам доводиться зіштовхуватися з спробами власників скористатися засобами підприємства як власними, які мають на то достатніх підстав і вартість необхідного документального забезпечення. У інших випадках, навпаки, власник готовий оплатити із власного кишені будь-які витрати підприємства, не оформивши це відповідним чином. Бухгалтерові, знайомому з принципом автономності підприємства, легше буде пояснити власники або керівник, чому надходити таким способом мислення й як слід вступити, ніж порушити правила СУ і податкове законодательство.

Принцип безперервності деятельности.

ПСБУ1 жадає від керівництва підприємства здійснювати оцінку його здібності продовжувати своєї діяльності в неозорому майбутньому. Такий допуск є важливим, оскільки у разі банкрутства чи ліквідації підприємства його фінансова звітність складається з інших принципів, і вимог щодо оцінки статей, ніж у умовах звичайній деятельности.

Отже, неперервність означає, що «фінансове звітність складається з пропозиції. Що підприємство немає ні наміру, ні необхідності ліквідувати або значно скоротити свою деятельность.

Оцінюючи доцільність припущення щодо безупинності діяльності підприємства, його керівництву слід зібрати всю наявну інформації і розглянути причини, які визначають прибутковість операцій й доступу до ресурсів у найближчому будущем.

Якщо проведення аналізу від керівництва є значна невпевненість, джерело якої в інформації про події чи умовах, які вплинути на здатність підприємства продовжувати діяльність безперервної основі, це потрібно викласти в примітці до фінансової звітності, назвавши причины.

Що стосується, якщо фінансові звіти складено не так на основі припущення безперервної діяльності, то звідси як і слід повідомити в примітці з описом причин, якими підприємство не вважається безперервно чинним, а як і основи оцінки, що була застосована упорядкування фінансової отчетности.

Принцип соизмеримости.

Об'єктом бухгалтерського обліку той чи інший факт господарському житті може лише у разі, якщо матиме грошовий вираз. Звісно, й у господарській життя загалом, й у бухгалтерський облік в частковості, широко використовують і інші вимірювачі (натуральні, трудові), але узагальнювати, аналізувати, зіставляти результати окремих операцій та діяльності підприємства у цілому, лише з допомогою загального вимірювача. Вже століть в усіх країнах світу у ролі такого вимірювача виступають деньги.

Принцип периодичности.

Цей принцип у тому, що з підбиття підсумків, проведення аналізу та зіставлення результатів, господарську діяльність мусить бути штучно поділена на періоди. Тобто, безперервна (відповідно до розглянутим раніше принципом) діяльність підприємства складається з певних проміжків часу — періодів. Цей принцип важливий для підготовки бухгалтерської інформації, вона може складатися, виходячи з принципу безперервності діяльності. Адже й керівництво підприємством, і власників, і податкові органи. І від інших користувачів фінансової інформації цікавлять результати діяльності. Якщо такі результати ні розбиті на періоди, не вдасться простежити динаміку змін з урахуванням аналізу зробити чи інакших висновків, необхідних прийняття решения.

У нашій країні, як і в більшості інших країнах, основним періодом визначення результатів фінансової складової діяльності підприємств є календарний рік. У законі України «Про оподаткування прибутку підприємства «його названо фінансовим роком. Проте чи завжди фінансовий рік збігаються з календарним, що підтверджує умовність будь-якого розподілу на періоди. Приміром, для бухгалтерського обліку України проміжним періодом є квартал, позаяк у відповідність до діючими нормативними документами бухгалтерської звітності складається і представляється до відповідних органів ежеквартально.

Принцип історичної себестоимости.

Цей принцип визначає пріоритет оцінки активів з витрат з їхньої виробництво і придбання, тобто за їхньою фактичною себестоимости.

Для запасів, наприклад, існує правило оцінки за найменшої з двох величин — по початкової вартості чи з чистої вартості реализации.

Оцінка об'єкта за найменшою з цих двох оцінок пояснюється лише тим, що актив визнається у балансі, коли є ймовірність вступу на підприємство майбутніх економічних вигод. Тому оцінка активів по найменшої вартості свідчить про реальну вартість актива.

Принцип собівартості характеризується об'єктивністю. Оскільки оцінка полягає в документах; пов’язаний із принципом двоїстості. Відповідно до якому факти господарському житті би мало бути зареєстровані у обліку тієї оцінки. І це їм реально соответствует.

На відміну від собівартості ринкова вартість значною мірою суб'єктивна. З іншого боку, виходячи з принципу безперервності діяльності. Підприємство не орієнтоване швидку продаж належних йому коштів. Ці засоби використовують реалізації поточної господарської діяльності, отже, не потрібно визначати ринкову вартість таких средств.

Себ. придбаних активів = ціна приобретения+пошлины+налоги, которые не возмещаются+расходы на транспортировку-скидки.

Себ .виготовлених активів= прямі видатки производство+накладные виробничі расходы.

Превалювання сутності над формою — означає, що така операція чи події повинні враховуватися і представлятися в звітності відповідно до їхньої економічної сутністю як з юридичної формы.

Такий їхній підхід застерігає від абсолютизації юридичного трактування подій і операцій, що написані в СУ. Оскільки сутність операцій та інших подій який завжди адекватна з того що випливає з їхньої юридичної форми. Наприклад, передача активу в фінансову оренду значить перехід переходу права власності нею від орендодавця до орендарю. На цей актив зараховується на баланс орендаря, оскільки до останньому фактично перейшли все вигоди й ризики, пов’язані з використанням цього актива.

І навпаки, зазвичай реалізація продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Проте, якщо угоду забезпечує подальше використання продавцем економічних вигод, втілених в проданому активі, відбиток цієї операції як реалізації у фінансовому отчете.

Принципи нарахування та відповідності Вимоги МСБУ 1 складати фінансову звітність (крім руху коштів) за принципом нарахування, означає, що результати операцій та інших подій слід відбивати в дисконтних регістрах та фінансових звітах тоді, що вони мали місце, а чи не тоді, коли підприємством отримує прибуток або расход.

Такий підхід до складання фінансової звітності дає можливість інформувати користувачів як про вступ чи сплаті грошових коштів, торік, а й про обов’язкових витрат коштів чи про їхнє надходжень до будущем.

Виходячи з цього принципу доходи забезпечують визначення фінансового результату звітний період, коли їх було зароблені, а витрати — на основі відповідних їх цим доходам.

Принцип відповідності забезпечує визначення фінансового результату звітний період, зіставляючи доходи звітний період з витратами, здійснених щоб одержати цих доходов.

Проте чи всі витрати можна безпосередньо пов’язувати з певним доходом. Тому застосування принципу відповідності значить можливості визначення у балансі статей, які відповідають визначенню активів і обязательств.

У зв’язку з цим витрати, слід відбивати в «Звіті прибутки і збитках «у цьому періоді. Коли вони возникли.

Принцип осмотрительности.

Суть принципу у тому, що передбачає дотримання певної обережності в оцінці в такий спосіб, щоб у разі невпевненості активи чи дохід були завищені, а зобов’язання чи витрати — занижены.

Суть принципу обачності полягає у готовності більшою мірою до обліку потенційних збитків, ніж прибутків, виражену у створенні резервів в оцінці активів за найменшою з вартості можливих, а зобов’язань — по наибольшей.

Проте дотримання принципу обачності покладено ідею у тому, що за наявності невизначеності у виборі підходи до обліку тієї чи іншої показника інтересам користувача найбільшою мірою відповідатиме вибір з них, що дає менш оптимістичну картину становища речей на предприятии.

Проте дотримання принципу обачності означає створення прихованих чи надмірних резервів, поміркованого заниження активів чи доходу чи завищення зобов’язань чи витрат, що у цьому випадку фінансові звіти ні достоверными.

Принцип обачності передбачає також свій відбиток у обліку нереальних прибутків і витрат. Питання про зміну його розміри виникає у момент, коли вартість активів зменшилася, виникла можливість появи додаткових витрат чи з’явилася невпевненість у погашенні зобов’язань. За дотримання принципу обачності в обліку відбиваються реальні доходи і з урахуванням коригувань на гадані зміни їх величин.

Нині в бухгалтерських виданнях зустрічається багато критики щодо застосування України принципу обачності. Справді нам здається дивним вимога відносного здобуття права дохід ні завищений. Адже ніхто досі не намагався показати більший прибуток (щоб б викликати питань в податкового інспектора) і устремлінь занижувати расходы.

Принцип последовательности.

Обравши раз дисконтну політику, бухгалтер буде цього застосовувати рік на рік. Таку вимогу сформульовано як основу послідовності. Зміна облікової політики повинен мати вагомих підстав, які викладаються в примітках до звітності. Натомість, принцип послідовності сприяє порівнянності звітної інформації. Такий підхід визначено міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а як і діє і з нашого стране.

Принцип повного освещения.

Суть принципу у тому, що «фінансове звітність повинна утримувати усю інформацію про фактичних та кроки потенційних наслідки операцій та подій, яка може спричинити прийняті її основі рішення. Цей принцип до нашого бухгалтера перестав бути новим. Але міжнародні стандарти припускають свій відбиток у звітності всієї істотною інформації, яка може рішення користувачів отчетности.

2. Склад і форми фінансової отчетности.

Більшість господарюючих суб'єктів. Як це і до 2000 р. становитимуть звітність за формами і як, затвердженим Міністерство фінансів України. Винятком як й раніше, є банки і бюджетні установи. Форми фінансової звітності для банків та їхнього заповнення встановлюються НБУ, а форми фінансової звітності для бюджетних установ — Державним казначейством України. Це зафіксовано у статті 11 закону про бухучете.

Всім інших господарюючих суб'єктів до 1998 года існували єдині форми бухгалтерської звітності. З 1998 года малі підприємства з’явилася можливість звітувати спеціальними формам, які виглядали скорочений варіант звичайних форм. Ця можливість зберігається в даної категорії підприємств і після 2000 года. Відповідно до статті 2 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» суб'єкти підприємницької діяльності, що у відповідність до законодавством дозволено ведення спрощеного обліку прибутків і витрат. Ведуть бухгалтерський облік і представляють фінансову звітність гаразд, встановленому законодавством про спрощеної системи облік і звітність. А статтею 11 зазначеного Закон передбачено, що фінансової звітності для суб'єктів малого підприємництва, а як і для представництв іноземних від суб'єктів господарської діяльності включаються скорочені за кількістю показників баланс і звіт про фінансові результати. Форми таких звітів відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» повинні прагнути бути встановлено національними положеннями (стандартами). Положенням бухгалтерського обліку (ПБУ) 2 передбачено, що з підприємств може передбачатися скорочена форма балансу. Тому можна припустити, що скорочені форми звітності найближчим часом появятся.

З іншого боку, статтею 2 Закону «Про бухгалтерський облік і легальною фінансовою звітності України» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, звільнені відповідно до законодавством від обов’язкового обліку прибутків і витрат. Не ведуть бухгалтерський облік і надають фінансову звітність. Отже, з’явилася особлива категорія господарюючих суб'єктів, яка одержало право не вести бухгалтерський облік взагалі. Відповідно до чинним раніше порядком бухгалтерський облік були зобов’язані вести всіх суб'єктів господарювання без якихабо исключений.

Інші суб'єкти — юридичних осіб, створені відповідно до законодавством України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, відповідно до статтею 11 Закону «Про бухгалтерському обліку та фінансову звітність України» у складі фінансової звітності включають : — баланс (утримання і форма балансу і за загальні вимоги до розкриття його статей регламентовані ПБУ-2); - звіт про фінансові результати (утримання і форма звіту про фінансові результати, а як і загальні вимоги до розкриття його статей регламентовані ПБУ -3) — звіт про рух коштів (утримання і форма цього звіту. Однак ж загальні вимоги до розкриття його статей регламентовані ПБУ-4) — звіт про власну капіталі (утримання і форма звіту про власну капіталі, а як і загальні вимоги до розкриття його статей регламентовані ПБУ-5) — примітки до отчетам.

Отже, склад звітності проти раніше чинним порядком трохи змінився. Замість звіту про финансово-имущественном стані тепер необхідно складати дві нові звіту: звіт про рух коштів і звіт про власну капитале.

Як раніше, і тепер, деяких випадках бухгалтерську звітність становлять і юридичних осіб. Зокрема, філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, якщо їх виділено на окремий баланс, відповідно до статтею 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України» зобов’язані вести бухгалтерський облік. Результати такого обліку входять у фінансову звітність підприємства — юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, також входять у фінансову звітність юридичного особи. Це пунктом 11 ПБУ — 1 .

З іншого боку відповідно до статті 12 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України» суб'єктів господарювання, мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів свої господарських операціях зобов’язані складати і уявляти консолідовану фінансову звітність, тобто, звітність, яка відображатиме, фінансове становище, результати роботи і рух коштів юридичної особи та його дочірніх підприємств як єдиної економічної единицы.

Консолідовану фінансову звітність годі було плутати із зведеною звітністю, що становлять і представляють: — міністерства, інші центральні органи виконавчої, до сфери управління яких ставляться підприємства, а як і з господарських товариствам, акції, яких у державної власності - органи здійснюють управління майном підприємств, заснованих на виключно комунальної власності - за всі підприємствам. Стосовним до сфери їх управління, а як і з господарських товариствам, акції яких перебувають у комунальній власності - об'єднання підприємств — за всі підприємствам, які входять у їх состав.

Принципи складання фінансової отчетности.

Насамперед розпочнемо з те, що таке фінансова звітність, фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результатах деятельности.

Основними цілями фінансової звітності є: — надання користувачам прийняття рішень повної, достовірної і неупередженої інформації фінансове стані, результатах роботи і руху коштів підприємства — забезпечення інформаційними потребами користувачів относительно:

1) придбання, продаж і володіння цінними бумаги.

2) участі у капіталі предприятия.

3) оцінки якості управления.

4) оцінки здібності підприємства своєчасно виконувати свої обязательства.

5) забезпеченості зобов’язань предприятия.

6) визначення суми дивідендів. Які Підлягають распределению.

7) регулювання діяльності предприятия.

8) інших рішень — задоволення потреб тих користувачів, які можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхньої конкретних інформаційних потребностей.

Звітний период.

Відповідно до ПБУ 1 фінансовий звіт слід представляти по крайнього заходу щорічно. Цей стандарт не розглядає поточну фінансову звітність, яка представляється протягом місяця, квартал або інший період межах звітного года.

ПБУ 1 не вимагає щоб звітний рік збігався з календарним, а як і дозволяє практику складання звітності за 15 місяців. Це пов’язано з тим, що в багатьох країнах звітний рік починається з місяця або кварталу створення предприятия.

Такий підхід зручним для аудиторів та інших контролюючих органів щотижня, оскільки воно дає можливість рівномірно розподілити їх навантаження протягом календарного года.

Баланс зазвичай датується останнім днем року. Якщо виняткових випадках (ліквідація, реорганізація, і інші) дата балансу змінюється і річні фінансові звіти, видаються у період, який більшою або меншою 1года, підприємству слід: — пояснити причину, через яку використовується інший період, відмінний від 1года — вказати, сума різних звітних періодів, приведений у звітах, що охоплюють період між датою балансу і за примітки до них, є сопоставимы.

Якісні характеристики фінансових отчетов.

Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є надання інформації способом, які забезпечує якісні характеристики фінансових отчетов.

Якісними характеристиками визначають рівень корисності інформації, наведеної у фінансових звітах. Вирізняють чотири основних якісні характеристики фінансової інформації: — зрозумілість — доречність — достовірність — сопоставимость.

Зрозумілість — цю рису інформації що дає змогу користувачам сприймати її значення. Проте від цього не випливає, що користувачі можуть правильно зрозуміти зміст фінансової звітів без необхідних базових знань у галузі бізнесу, економіки, БУ.

У зв’язку з цим інформацію про складних поняттях, є корисною для прийняття економічних рішень, і повинна виключатимуться з звітності через складності розуміння її окремими пользователями.

Отже інформація надана у фінансовому звітності, повинна бути розрахована їхньому розуміння й однозначне тлумачення користувачами, за умови що вони теж мають достатні знання і набутий зацікавленість у сприйнятті цієї информации.

Доречність характеризує здатність інформації проводити рішення, застосовувані її основі. Інакше кажучи, інформації вважається доречною якщо вона може спричинити прийняття рішень користувачами і допомогти їм оцінити минулі, поточні і залежать майбутні события.

Доречність інформації визначається її существенностью, своєчасністю і можливість спрямування прогнозирования.

Порівнянність інформації характеризує можливість користувачів звітності порівняти: — фінансовий звіт підприємства за різні періоди — фінансові звіти різних предприятий.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства та її позицію на рынке.

Передумовами для порівнянності розкриття інформацію про облікової політики підприємства, уявлення відповідної інформації за попередні періоди і послідовність застосування вибраних методів учета.

Задля більшої порівнянності у кожному фінансовому звіті слід представляти числову інформацію попередній період, способом який дає можливість порівняти її з цими за звітний період. Сопоставляемую інформацію описового характеру доцільно забезпечувати примітках до фінансового звіту, якщо вона доречна розуміння користувачам фінансової отчетности.

Достовірність — інформації означає. Що вона містить помилок, і упереджених суджень. Вона визначається повнотою, нейтральністю і обережністю інформації, переважання її сутності над формою, правдивим відбитком фінансового стану та фінансових результатів деятельности.

Розкриття інформацією фінансової отчетности.

1.Для здобуття права фінансова звітність була зрозумілою користувачем, вона повинна містити даних про : — підприємстві - дати звітності і звітному періоді - валюті звітності і одиниці виміру — відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду — облікову політику підприємства міста і її змінах — консолідації фінансових звітів — припинення окремих видів діяльності - обмеження щодо володіння активами — долі у спільні підприємства — виявлених помилок минулих років і що з ними коригуваннях — переоцінці статей фінансових звітів — іншу інформацію, розкриття яка передбачає відповідними положеннями (стандартами).

2.Информация про підприємство. І це підлягає розкриття у фінансовому звітності, включає: — найменування, організаційно-правову форму і важливе місце перебування підприємства (країну, де зареєстровано підприємство, адресу його офісу) — стисле опис основний діяльності підприємства — найменування органу управління, у веденні которо7го перебуває підприємство, чи найменування його материнської (холдингової) компанії - середню кількість персоналу підприємства у перебігу звітного периода.

3.Каждый фінансовий звіт мусить мати дату, за станом яку приведено його показники, чи період, що він охоплює. Якщо період, протягом якого складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням, те причини і наслідки цього повинні прагнути бути розкрито в примітках до фінансової отчетности.

4.У фінансової звітності повинна бути вказана валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниці її измерения.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкривати причини цього й методи, які було використано для перекладу фінансових звітів з однієї валюти в другую.

5. Підприємство має висвітлювати обрану дисконтну політику шляхом описания:

— принципів оцінки статей отчетности.

— методів обліку окремих статей отчетности.

6. Інформація, підлягаючий розкриття, наводиться у фінансових звітах чи примітках до ним.

7. У примітках до фінансових звітів необхідно розкривати: — дисконтну політику підприємства — інформацію, яка приведено у фінансових звітах, але фактично є обов’язкової згідно з відповідною положенням — інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, яка потрібна на забезпечення її зрозумілості і уместности.

3. Приклад використання принципу нарахування та відповідності доходів населення і расходов.

Відповідно до принципу нарахування доходи і визначаться мали на той момент, що вони здійснено (а чи не тоді коли їх було отримані чи виплачено), і позначаються на фінансових звітах у період їхнього возникновения.

До запровадження Національних стандартів ми також відбивали дохід на даний момент продажу товару і услуг.

Визнання доходу по «касовому методу», який застосовувався нами на свій час, суперечить цьому принципу, але ж ми вже двох років відображаємо реалізації на даний момент фактичного відвантаження, а чи не на даний момент надходження грошей (йдеться про бухгалтерському, а чи не податковому учете).

Проте за здійсненні продажу ми можемо простежувати окремі особливості. Наприклад. Моментом реалізації є передача прав власності товару чи завершення надання послуг. Та заодно умовою відображення доходу на звітності є й отримання достатніх гарантій те, що підприємство отримає оплату за поставлених ним товари чи надані послуги. Хоча у окремих випадках під час здійснення відвантаження і передачі прав власності дохід може признаваться.

Доход — це кошти економічних вигод протягом певного періоду як надходження активів (або збільшення їх корисності) чи вигляді зменшення зобов’язань, що призводять до збільшення власного капіталу, крім зростання капіталу результаті внесків власників предприятия.

Розглянемо звичайний приклад отримання прибутку від товарів. Такий дохід призведе до виникнення дебіторської задолжности (збільшення активів), внаслідок погашення якої надійдуть кошти чи інші активи. Одержання чогось безоплатно як і веде до підвищення активів та зростання доходів. Прибуток від здачі у найм майна передбачає надходження грошей від орендаря. Одержання штрафів за невиконання умов договору з дебіторів, відсотків, дивідендів, роялті також веде до збільшення активов (в вигляді коштів). Такі операції, і раніше призводили до отриманню доходов.

Що стосується закінчення терміну позовної давності кредиторська задолжность буде віднесена з доходів. Цей приклад ілюструє виникнення доходу шляхом зменшення обязательств.

Слід зупиниться на особливостях визнання доходу реалізації. Прибуток від реалізації визнається, коли є ймовірність припливу на підприємство майбутніх економічних вигод й інші вигоди можна достовірно измерить.

Основний особливістю обліку доходу реалізації товарів і те, що така підхід визнаватиметься, якщо підприємствопродавець: — передало значний ризик та винагороду від володіння товарами покупцю — не зберігає у себе права управління й ефективного контролю за реалізованими товарами — може достовірно виміряти суму доходу — має впевненість, що економічні вигоди внаслідок реалізації надійдуть — може зі значною мірою впевненості оцінити фактичні чи очікувані расходы.

Наведемо пример.

Підприємство може продати товар незадовільного якості, в зв’язку з чим покупець проти неї скасувати купівлю (відповідно до умов договору). У разі підприємство зберігає у себе зобов’язання перед покупцем у зв’язку з непевністю у цьому, чи буде отримані гроші від покупця чи товар буде повернуто. Інакше висловлюючись, відсутня достатня упевненість у отриманні економічних вигод підприємством. Тому прибутки від продажів такого товару буде зокрема відбито лише після закінчення термінів можливого повернення покупцем товарів в умовах договора.

Доход нічого очікувати визнаватися також у тому випадку, якщо відвантажені товари підлягають монтажу. Який не виконано на даний момент відвантаження і є значною частиною контракту. У цій ситуації значний ризик володіння зберігається в підприємства — продавца.

В багатьох випадках отримання економічних вигод пов’язаний із значної непевністю. Тому дохід може бути визнаний, коли невпевненість зникне, чи компенсація буде получена.

Незначний ризик володіння зберігається за підприємством у разі продажу товару з наданням гарантійного ремонту. У разі ризик є незначним, тому дохід, зазвичай, визначається на дату продажу (якщо виконуються й інші критерії визнання дохода).

Ще однією особливістю виникнення доходу є відбиток ще отриманих, але які підлягають отриманню відсотків, дивідендів, а як і інших сум, які підлягають нарахування за даний звітний період. Наприклад, коли ми маємо цінний папір, що передбачає нарахування відсотків з ній, ще до для отримання грошей ми збільшувати дохід у сумі відсотків, які стосуються звітному місяцю (кварталу). Це стосується й витрат. Але якщо гроші отримають авансом, дохід визнаватиметься принаймні наступу періоду, протягом якого ці відсотки получены.

З іншого боку принцип відповідності означає, що витрати мають бути відбито у бухгалтерський облік у тому періоді. Що й дохід, щоб одержати яку вони було здійснено. Так витрати здійснені цілях отримання прибутку у майбутньому періоді. Не списуються з рахунку. А продовжують враховуватися у бухгалтерському обліку як активів досі відображення відповідного їм дохода.

Витрати. — витрати позначаються на бухгалтерський облік разом з зменшенням активів чи збільшенням зобов’язань — якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати зізнаються шляхом систематичного розподілу від вартості між відповідними періодами — витрати зізнаються видатками певного періоду одночасного із освідченням доходу, щоб одержати яку вони здійснено; витрати які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, позначаються на складі витрат того звітний період, де вони були осуществлены.

Заключение

.

Проаналізувавши матеріал я дійшов висновку, що «фінансове звітність базове документом підприємства куди воно систематизує свої даних про свій стан на звітний період, і дає інформацію зовнішніх користувачів, які мають доступу до внутрішньої інформації підприємства. А принципи є підвалинами правил бухгалтерського учета.

Список використовуваної литературы.

1. закон України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України» від 16июля 1999 р. № 996−14//Бухгалтерский облік і аудит — 1999.-№ 9.-с.3−12. 2. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказам МФУ від 31.03.99 г.

//Баланс.-1999г. № 30. с.4−6. 3. Торицкая М., Торицкая Є. Аналіз сутності національного П (с)БУ «Загальні вимоги до фінансової звітності». //Бізнес — 1999.-№ 33.-с.31−37 4. Голів З. Підготовка та надання ФО відповідно до МСБУ. // Бухгалтерський облік і аудит .-1998.-№ 10-с.7−18.

5. Кергет У. Найвища вимога до ФО відповідно до МСБУ. //Бизнес-1999.№ 15.-с.90−95.