Облік податку на додану вартість (ПДВ)

Податок на додану вартість — це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх етапах виробництва та обігу.

Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем. Платник податку — особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платником податку є:

• 1. будь-яка особа, яка:
  • а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
  • б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;
  • в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
• 2. будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку, за винятком фізичних осіб, які обрали сплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована такій особі, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

3. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж.

Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна.

4. Будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання в України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами), та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення на митну територію України, та утримувачів таких поштових відправлень.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

• 1. Поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
• 2. Ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;
• 3. Вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону «Про ПДВ», за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування:

• 1. у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:
  • — поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, поставки для заправки або постачання повітряних суден;
  • — поставки для заправки та постачання космічних кораблів, а також супутників.
• 2. поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю.
• 3. поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу за межами державного кордону України;
• 4. поставки переробним підприємствам вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

Звільняються від оподаткування операції з:

• 1. поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції пунктів;
• 2. поставки (передплати) періодичних видань друкованих ЗМІ та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих ЗМІ на митній території України;
• 3. поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;
• 4. поставки товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• 5. поставки лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України;
• 6. поставки послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим КМУ;
• 7. поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;
• 8. поставки послуг з поховання за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України будь-яким платником податку;
• 9. інші операції згідно ст. 5. Закону «Про ПДВ» .

Платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Податкове зобов’язання — загальна сума податку, одержана платником податку в звітному періоді.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• — або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
• — або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит — сума на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

• 1. дата здійснення першої з подій:
  • — або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
  • — або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
• 2. для операцій із імпортом товарів (супутніх послуг) — дата сплати податку по податкових зобов’язаннях;
• 3. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Світова практика знає декілька методів обчислення податку на додану вартість (ПДВ) (з виділенням чи без виділення власне доданої вартості), які дають зовсім ідентичні результати.

Найбільш раціональним вважається заліковий метод, який в основному використовується у зарубіжній практиці, а також в Україні.

Нараховуючи ПДВ таким методом, необхідно враховувати, що основу обчислення складає вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) без включення в неї самого податку при обов’язковій наявності права на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги). Наприклад, якщо цукровий завод придбав сировини на 66 тис. грн., де 11 тис. грн. ПДВ, а 55 тис. грн. відноситься до матеріальних витрат (сировина), які включаються до собівартості цукру, то додати власні вкладені витрати при виробництві цукру у сумі 30 тис. грн. (додану вартість), цукровий завод нараховує податок з 85 тис. грн. (55 тис. грн. + 30 тис. грн.) за ставкою 20% у сумі 17 тис. грн. (85 тис. грн. х 20%). Продажна ціна цукру складає 102 тис грн. (85 тис. грн. + 17 тис. грн.).

Різниця між одержаною та сплаченою сумами податку — 6 тис. грн. (17 тис. грн. — 11 тис. грн.) належить внеску до бюджету. Визначений у наведеному порядку податок відповідає сумі податку обчисленій з «власне доданої вартості», тобто 30 тис. грн. х 20% = 6 тис. грн.

До поняття «додана вартість» включається прибуток, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, та інші суми, пов’язані з власним виробничим процесом.

Відповідно до Указу Президента «Про деякі зміни в оподаткуванні» № 857/98 від 07.08.98 р., який набув чинності з 01.10.98 р. реалізація продукції, товарів (робіт, послуг) відбувається за попередньою оплатою та без попередньої оплати. Згідно з цим Указом Президента термін дати визначення податкових зобов’язань і податкового кредиту з дати одержання (сплати) коштів переноситься на дату відвантаження (одержання) продукції, товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов’язань визначається пунктом 7.3 ст. 7, а податковий кредит та дата виникнення податкового кредиту — п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р.

Згідно з Указом Президента України, який набрав чинності з 01.10.98 р. запропонована методологія кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку за подіями:

Перша подія — надходження попередньої оплати від покупця.

Перша подія — відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг) покупцеві без попередньої оплати.

Перша подія — попередня оплата постачальникові покупцем за продукцію, товар, матеріали, послуги.

Перша подія — оприбуткування товарно-матеріальних цінностей без попередньої оплати покупцем.

Приклад. Вихідні дані: загальний оборот — 120 грн., у т.ч. ПДВ — 20 грн.; собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) — 50 грн.

Порядок нарахування податку на додану вартість на товари, ввезені на митну територію України (відповідно до Інструкції про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України), та перерахування до бюджету податку на додану вартість, затверджено наказом Державної митної служби України № 346 від 9 червня 1999 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 427/3720 1 липня 1999 р.

Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20% від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні (імпортуванні)товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.