Розділ 1. Облік операцій на поточному рахунку

Економічна сутність грошового обігу або основні поняття

Грошовий обіг — це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні й фізичні особи, що беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового внутрішнього продукту. Їх можна об'єднати у такі групи:

• 1) Групи підприємств;
• 2) Групи сімейних господарств;
• 3) Групи державних структур;
• 4) Групи фінансових посередників;

До групи підприємств належать всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи сімейних господарств входять усі сімейні одиниці, які мають власні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб. Та частина грошового обігу, що бере участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

До групи державних структур входять юридичні особи — державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту, впливаючи на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять суб'єкти грошового ринку, які, виконуючи роль посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за власний рахунок (банки, небанківські фінансово-кредитні установи). Їх головною функцією є акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і поворотності.

Характерними ознаками грошового обігу є:

• 1) еквівалентність: покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту;
• 2) безповоротність: отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок;
• 3) прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обігу, що використали їх для купівлі продуктів.

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками — за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями — за придбані ними товари, з банками — з особами — за транспортні плати, наданих їм позик тощо. Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, використання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

Згідно з П (С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) — це грошові знаки національної валюти України — банкноти та монети.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можуть здійснюватись не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки — це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Банк, в я комі відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачені Законом України «Про банки та банківську діяльність», називається обслуговуючим. При здійснені безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасована, вексельна форми розрахунків, а також розрахунки можуть проводитися розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнти банку самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, акредитив). Форма розрахунку вказується під час укладання договорів. Види банківських розрахунків наведено нижче (рисунок 1.1).

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних — розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективність використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов’язані між собою, що реалізуються через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інші рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарськими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітнім особам тощо.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

• 1) правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;
• 2) своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;
• 3) забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;
• 4) контроль за витрачанням грошових коштів;
• 5) своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;
• 6) періодичне проведення інвентаризації грошових коштів і дебіторської заборгованості.