Системный підхід до аналізу міжособистісних відносин. 
Зміст міжособистісних відносин

Системный підхід до аналізу міжособистісних відносин. Зміст міжособистісних отношений.

— Цілі групи формують тип міжособистісних взаємин держави і визначають рівень взаємозв'язку між індивідуумами. Умовні типи відносин може бути такими: а) приятельські (знайомства, зумовлені ступенем міжособистісної привабливістю, не які зобов’язують до стійкого збереженню зв’язків); б) товариські (відносини, що у офіційної організації, мають ділову спрямованість, досить формалізовані, зумовлені соціальної діяльністю людей); в) дружні (відносини, дифференцируемые на емоційні (сповідальні) і інструментальні (дієві); р) подружні, які включають усі розмаїття взаимодействий.

Каждый з вище перерахованих типів взаємин держави і взаємозв'язку має закономірності виникнення та формування. Але є спільні, що сприяє збереженню перетинів поміж людьми та його задоволеності одне одним: а) подібність думок, оцінок і «Я-концепций»; б) адекватність сприйняття партнерами позитивних і негативних рис, «Я-концепций» друг друга.

— Сходство-различие чи подобие-контраст для людей виступає як один з найважливіших чинників, визначальних розвиток відносин, сумісність і срабатываемость людини з человеком.

Первый рівень сходства-различия людей є співвідношення їх індивідуальних (природних) і особистісних параметрів (темпераменту, інтелекту, характеру, мотивації, інтересів, соціальної діяльності). Другий рівень сходства-различия людей є ситуативне, функціональне співвідношення думок, оцінок, ставлення себе, партнеру, предметного світу. Другий рівень відбиває особливості співвідношення першого рівня. Існує дві етапу другого рівня: первинний (чи вихідний) — дане до взаємодії співвідношення думок, оцінок; вторинний (чи результативний) — співвідношення думок, оцінок як наслідок взаємодії між людьми.

— Для взаємодіючих небайдуже їм подібність чи відмінність по будь-яким функціональних характеристикам, а й рівень цих характеристик, якими можна знайти подобу. Наприклад, подібність партнерів по домінантності, має різне значення залежно від цього, однаково чи висока вона чи низька. При однаково значної домінантності партнерів, особливо коли вона збігається у різних ситуаціях взаємодії, не можна очікувати оптимальну сумісність людей, стійкість їх отношений.

— Якості особистості мають ієрархію за рівнем значимості їх у тому чи іншого типу взаємин української й залежно від індивідуальних особливостей людей, йдуть на контакт. Ієрархія значимості то, можливо об'єктивною ситуацією і суб'єктивної. Об'єктивний приклад: важливість для оптимальних подружніх відносин, таких якостей особистості, як домінантність, товариськість, довірливість, самостійність. Суб'єктивна значимість виявляється у тому, що перший цінує у собі інших — товариськість, інші - замкнутість. У зрілої особистості об'єктивне і суб'єктивне часто совпадает.

— Вікові особливості людей, межвозрастная прийнятність відносин також їх специфіка — важливий чинник у регуляції міжособистісних відносин, сумісності і срабатываемости людей. Чинник віку найочевидніше постає проявляється у разі виникнення стосунків і може позначатися періодично, особливо у практичної ситуації. Точно важливим є діапазон вікових відмінностей, припускає виникнення, стійкість та збереження певного типу стосунків. Приклад: вони (3 року разница).

— Статеві розбіжності й особливості взаємодії одностатевих і різностатевих парах, групах. Можна знайти багато форм відносин, які укладаються у рамки одностатевих і подружніх зв’язків: відносини батьків — дитини, різностатевих приятелів, товариські, дружні, любовні отношения.

— Час виникнення зв’язків, тривалість їх збереження змінюють значення решти чинників, визначальних міжособистісні стосунки. Приклад: дружні й подружні стосунки зберігаються долго.

Выделение у структурі взаємодії, спілкування людей трьох складових і взаємодіючих компонентів: Коломинский Я. Л.: поведінковий, афективний, когнітивний; Бодалев А. А.: практичний, когнітивний, гностичний; Лолиев Б. Ф.: регулятивно-аффективный, информационный.

Причем, якщо когнітивна взаємозв'язок може на супроводжуватися поведінковим взаємодією, то емоційна взаємна залежність — атрибут будь-який зв’язку (відносин) людей. Поведінковий компонент включає результати роботи і вчинки, міміку, жестикуляцію, пантоміму, локомоцию, мова — все те, що проявляється особистість чоловіки й можна спостерігати на інших людей. Емоційний компонент охоплює всі те, що пов’язані з станами, і то, можливо зафіксовано на рівнях фізіологічної реєстрацію ЗМІ й суб'єктивних звітів. Це позитивні й негативні емоційні стану, конфліктність станів, емоційна чутливість, задоволеність собою, партнером, … Когнітивний компонент охоплює всі психічні процеси, пов’язані з пізнанням оточення й себе. Це — відчуття, сприйняття, уявлення, пам’ять, мислення, воображение.

«Общение» — це інформаційне і предметне взаємодія, в процесі якої реалізується, виявляється формується міжособистісне взаимоотношение".

Межличностное ставлення — це взаємна готовність суб'єктів до певному типу взаємодії. Готовність до взаємодії, сопровождающимся емоційним переживанням: позитивним, індиферентним, негативним. Міжособистісні стосунки охоплюють широкий діапазон явищ, але усі вони може бути класифіковані з урахуванням трьох компонентів взаємодії: 1) сприйняття й розуміння людьми одне одного; 2) міжособистісна привлекательность (притяжение, симпатія); 3) взаємовплив і поведінку (в частковості, рольовий). Головним регулятором міжособистісних відносин є міжособистісна привабливість, яка може виникнути навіть за глядачевій контакті до обміну інформацією між і (а то й зникає) після реального безпосереднього і тривалого общения.

Общение, на відміну міжособистісних відносин — процес, в якому може реалізуватися готовність до взаємодії, якщо вона була сформирована.

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із сайту internet.