Історія Мордовії

ІСТОРІЯ МОРДОВИИ.

Географія розселення багато чому визначає важливі чинники його власної історії. Природа формує господарський спосіб життя, і впливає на формування антропологічного типу народу. Мордовський народ історично склався біля Окско-Волжского межиріччя, в лісостеповій зоні, багатій на ліси та річками, з умеренно-континентальным кліматом. Основний середовищем проживання для мордовського народу був ліс, він поставляв і будівельний матеріал і їжу, і одяг, служив надійним притулком ворогів. Здоровий клімат і життя, родюча земля і блага лісу сприяли формуванню здорового, фізично міцного населення. Ліс як формував антропологічний тип, а й спосіб життя мордви, займалися не лише землеробством, а й полюванням, бортничеством, заготівлею хутра, скотарством. Важливим чинником формування антропологічного типу були й структура харчування і тип житла. Рослинна їжа мордви не відрізнялася від їжі російських, але тваринну їжу вони вживали частіше, традиційно споживали мед. Мордовські житла відрізнялися від росіян — роздільним приміщенням будинків культури та дворів, та наявність лазні (древнього винаходи финнов).

Мордва належить до финно-угорской групі уральської раси, їх предки піддавалися європеїзації під впливом контактів із литовськими, німецькими, слов’янськими та інших. племенами. Історія мордовських племен простежується починаючи із першого тис. е. На 1 тис. н.е. з финно-угорской спільності виділилися мордовські племена. Мокшанская група селилася на югосхідні землі Сурско-Окско-Мокшанского межиріччя, эрзянская на северозаході. Мордовська земля в усі часи була щодо густо населена. Крім мордви тут мешкали й інші народи, мають вплив на формування культури та господарства. Це був татари, чуваші, російські, вторгалися на грішну землю мордви і гуни, і болгари, хазари, печеніги, половці, монголи. Найбільше навала почалося 1237 р. — навала Батыевых орд, за яким встановилося золотоордынское ярмо, прервавшее естественноисторическое развитие.

У 1, початку 2 тис. н.е. оформився хозяйственно-культурный комплекс і релігійне світогляд мордви. Про це свідчить розкопки в Дубенском р-ні (залізні наконечники стріл, сохи, серпи, зерна культурних рослин, кістки домашніх коней, корів, свиней, овець, вироби дерев’янний, глини, шкіри тканин, ювелірні прикраси). З появою один тис. залізних знарядь праці і, появою надлишків продуктів відбувається суспільства і розпад родового суспільства. На зміну родової громаді прийшла сусідська, зароджуються раннефеодальные відносини. У разі її подальшого розвитку продуктивних зусиль і феодальних відносин, і навіть під впливом зовнішній погрози на початку 2 тис. н.е. відбувається процес формування єдиної мордовської народності. Мордовський епос пронизаний мотивами спільності доль эрзи і мокші, нерозривність їхньої господарської і приклад духовної життя, прославляється Тюштя — вождь і правитель мордовського народа.

На початку 2 тис. н.е. у мордви стали оформлятися державні освіти: у мокші — в басейні річки мокші й у Верхньому Присурье на чолі з князем Пурешом, у эрзи — в Окско-Сурском межиріччі на чолі з князем Пургасом (це було до вторгнення орд Батия). Після навали южномордовські землі практично знелюдніли, займатися землепашеством було небезпечно. Найбільш щільно було заселено мордвой землі на річках Мокша, Алатырь й у районі Мурома.

У 14 в. лісостепова смуга, куди входили і мордовські землі, була житницею ординського держави. Будучи носіями високої землеробській культури, мордва пов’язувала з землеробством багато релігійні поганські обряди. Перед початком усіх сільгоспробіт проводилися моління, мордва вірили в добрі й лихі духи. Поклонялися богам родючості. Крім землеробства займалися скотарством, полюванням, рибальством, бортничеством.

Наприкінці 14 в. як уже почалися входження мордовських в склад московського князівства. Після долучення мордовських в Російське держава російські князі вже обмовляли умови володіння і наслідування (в документах часів Ивана3 від 1505 р. і Ивана4 від 1572 р.). Московське князівство включало в 15 в. і мордовські землі. Становлення статусу мордовських князів відбулося період розкладання первісного суспільства. У мордовських князів були свої володіння, і вони були щодо самостійними ще 15−16 ст. Експансія росіян і татарських князів змушувала їх формувати військові дружини. У 1392 р. Нижегородське князівство, котре включало землі мордвы-эрзи ввійшло до складу Московського. У 1393 р. Мещера населена мордвой — мокшею і эрзей добровільно визнали влада Москви. У договору з 1396 р. між російськими князями мордва не фігурує як політичний противник, оскільки мордовські князі несли службу вони, обороняючи російську територію. До 15 в. право верховного розпорядника мордовскими землями сам собі надав московський великий князь, яке вершив долями як населення, але місцевих князів. Так було в 15 в. мордовські і татарські князі стали васалами московських великих князів. У кінці 15 в. склалося Російська держава, Иван3 з 1485 р. присвоєно титул великого князя, а Иван4 з 1547 р. — титул царя. У 16 в. склалися централізовані органи виконавчої влади — накази. Мордовським краєм управляв кілька наказів. Поступово володіння мордовських князів перетворювалися в повіти. У 16 в. мордва мешкала в Муромском, Нижегородському, Арзамасском, Шацькому, Темниковском, Алатырском повітах. У 16 в. Російська держава вживало рішучі заходи проти Казанського ханства, активну роль цьому грала і мордва. У взяття Казані відзначилися багато представників мордви, а пізніше брали участь у охороні кордонів Руської держави. Мордва расселялась і йшла дедалі більше від своїх споконвічних територій: в симбирский, саратовський, башкирський та інші края.

У 16−17 ст. в Мордовії оформилося чотири категорії селян: палацеві, державні, монастирські і поміщицькі. Саме тоді відбувається зміна у розвитку селянських господарств всіх категорій. Була проведена перепис і поза селами закріплювалися певні землі. Мордовські селяни прикріплювалися до записаним по них землям. Ясак стягувався в продуктово-денежной формі, об'єктом оподаткування була земля. Крім хліборобства й тваринництва селяни займалися здобиччю хутра, бджільництвом, йшла торгівля продуктами діяльності. Центрами міської торгівлі, і ремесел були Саранськ, Темніков, Алатырь, Арзамас, Краснослободск, Инсар, Троицк та інших. У 17 в. вже міцніли торговельні зв’язки з Москвой.

Селянські війни початку 17 в. були викликані загостренням протиріч селянства, й поміщиком, посиленням кріпацтва наприкінці 16 в. Повстання Болотникова в 1606−07 рр. охопили багатьох регіонів Росії, у цьому однині і Мордовию. Повстанці зайняли Алатырь, розправилися з представниками влади, громили дворянські садиби. Боротьба в мордовських повітах прийняла гострого характеру, активну участь і росіяни і мордва. З сторони влади пішли каральних заходів, які зломили повсталих. Приблизно через рік у 1609 р. вони знову об'єдналися в загони і «билися з урядовими загонами. Селянська війна була пригнічена, але показала силу народних масс.

Причиною селянської війни Разіна 1670−71 рр. послужили подальше закріпачення, все возраставшие податки. Мордовські землі на стислі терміни перестала бути вільним краєм, як і всі Поволжі вони перетворювалися на територію, звідки селяни бігли від феодального гніту. Ще повстання Поволжі стала місцем селянських заворушень. У 1670 р. військо Разіна вирушила вгору Волгою, до них приєдналися багато селян Мордовії, багато мордви склало голову фінансовий боєць і. Селянська війна під проводом Разіна зазнала поразки. Каральні заходи сприяли скорочення чоловічого населення і побудову запустіння багатьох селянських дворів. Спільна боротьба російських, мордви і татар зіграла роль зміцненні дружніх отношений.

Отже, під час перебування у складі Росії економічний добробут і правове становище мордовських селян російських багато в чому зблизилося. У мордовських землях багато дворяни отримали землі, з’явилися все категорії селян. Попри прогресивне і сприятливий вплив російських попри всі аспекти життя мордви і соціально-економічному розвитку, політика влади була на асиміляцію. З зміцненням феодальних відносин також посилення гніту виникали селянські повстання, де брала активну участь мордва.

Мордва на відміну інших народів Поволжя не утворює значних етнічних масивів, а розселяється разом із російськими та татарами. Хоча біля Мордовії більшість було одно-национальных селищ. При створенні повітів етнічна не враховувалася. Були утворені Самарський, Алатырский, Саранский, Темниковский повіти, біля яких жила мордва і росіяни і татари. О 18-й в. зростає чисельність населення, що сприяло переходу на подушний збір податків. Нові поселення на 18 в. з’являлися рідко, т.к. територія переважно вже був освоєна. Однією з причин появи нових сіл була християнізація іновірців, т.к. хрещені і нехрещені жили отдельно.

О 18-й в. в мордовському краї були дуже представлені такі галузі промисловості, як винокуріння, поташное виробництво, металургія і легкої промисловості. У 17−18 ст., попри тяжкість феодальнокріпосницьких порядків й пожвавлення национально-колониального гніту, в мордовському краї прискорено зростає товарне виробництво, визначилося обличчя краю на системі всеросійського ринку. Одночасно росла майнова диференціація. Зростало соціальне напруження. Мордва мала має досвід ведення багатогалузевого господарства, вони відрізнялися працелюбством і завзятістю. Мордва при входження у Росію з’явилася можливість прилучитися до культури в духовної й матеріальної сфері. Цьому сприяла масова християнізація мордви. Однак і втрачено багато релігійні світогляду мордви і з культурні цінності, мова і культуру вдалося сохранить.

Мова мордви упродовж свого історію розвитку придбав багато запозичень, але зберіг свою основу. Мова належить до волзької галузі финно-угорской групи уральської сім'ї. Після відокремлення финноволжского пра-мови єдиний мордовський мову функціонував щонайменше півтори тисячі років. З другого половини 1-го тис. н.е. у ньому почали утворюватися територіальні діалекти, дві з яких эрзянский і мокшанский стали мовами. Вони є діалекти і говори, що з забудькуватістю мордви по величезної території серед російськомовного населення. Характерні риси мордви (національні якості) — завзятість, сором’язливість, не розважливість, невисока коммуникабельность.

На початку 20 в. ареал мордовського народу охоплював всю Росію. Мордовські поселення було виявлено в Ірані обліковано і Туреччини, але більшість жила в Нижегородської, Тамбовської, Пензенської, Симбірської, Саратовської і Самарської губерніях. Рідним вважали мордовський мову більше однієї млн. людина (за переписом 1897 р.), чисельність становила 1,2 млн. Здебільшого від язичництва вони перейшли до православ’я. 98% мордви були селянами, близько 1% — міщанами, інше — духовенство, козаки, дворяни і купцы.

Мордовія до початку 20 в. була типовим аграрним районом Росії. По перепису 1911;1912 рр. 97% — селяни. Адміністративно селяни об'єднувалися в сільські нашого суспільства та волості. Внутриобщинная життя регулювалася демократичними традиціями, виробленими віковим досвідом. Важливі питання вирішував сільський сход, вибирався староста, затверджувалися соцькі і десятские (від кожної сотого і десятого двору). Вони допомагали старості виконувати організаційні, фіскальні i поліційні функції. Основний адміністративної одиницею управління у сільській місцевості була волость. Вони організовувалися за національному ознакою, а, по територіальному. На чолі стояли волостные старшини з избираемыми волосним збіговиськом правліннями. Волосної сход становили волостное правління, старости і найбільш заможні селяни (за одним від десяти дворів). Волосної старшина затверджувався земським начальником і як міг їм здалося бути відсторонений. Волосної суд вирішував прості правові і питання суперечки. Платня одержували тільки волосної старшина і писарь.

Селянське господарство було чимало ефективно без допомоги держави у умовах феодального держави. Праця у ньому велася велику частина діб влітку, за будь-якої погоди. Селянське господарство могло існувати при інтенсивному віданні. Взимку був для занять промислами. Через малоземелля використовувався кожен шматок землі, тяглова сила — кінь. Економічно селянське господарство було хитливо, т.к. в разі поганих погодних умов справджувався неврожай, через падежу худоби господарство розорялося. Задля більшої що розвивається капіталістичного держави економічна система дрібних індивідуальних господарств, об'єднаних у громади, заснованих на виключно фізичному праці мужчин-работников (тобто. екстенсивний спосіб ведення господарств), ставала малоефективною. Економічний стан селян визначалося передусім землеволодінням і землекористуванням. Найкраще землею були забезпечені колишні державні селяни з русско-мордовских і мордовських громад — по 8,5 десятин на двір. Найменшими наділами володіли російські колишні поміщицькі селяни — по 4,1 десятин. Забезпеченість робочим худобою проти більшістю районів Росії хороше. Основними сільськогосподарськими культурами були жито і овес. У південних районах зростала частка пшениці. Населення Мордовії справляла хліб для свого забезпечення та сплати податків. Товарне зерно вирощувалося лише з 10% площ, це на податки. Задля підтримки сім'ї доводилося підробляти промислами і роботою за. Тільки землеробством не міг забезпечити середній рівень для семьи.

вибухнула Перша світова війна загострила все соціально-економічні протиріччя селянському середовищі і це вже під час першого російську революцію 1905;07 рр. Це вилилося на мордовської землі переважно у формі селянського руху, спрямованих ліквідацію питомої, казенного, монастирського і поміщицького землеволодіння. У боротьбі був і національновизвольний аспект — боротьба мордовських селян проти російських поміщиків. Велику роль оформленні селянського руху на політичну силу зіграв 1 з'їзд Селянського союзу влітку 1905 р. Масові виступи селян наростали, основний силою в придушенні селянських бунтів були регулярна армія і козачі частини. Результатом першої революції було радикальне зміна політичну ситуацію: дворяне-помещики втратили своє превалюючий становище, упав авторитет місцевої влади й самодержавства, селянська громада практично стала неуправляемой.

Аграрна реформа Столипіна не досягла соціальних цілей на мордовської землі. Погано організоване переселення мордовських селян межі своїх земель до 1912 р. викликав повернення багатьох з яких, розорених, позбавлених землі і занепаду всіх коштів для існування. Криза першої революції" і масових виступів перевернула національну свідомість мордви — пропав страх перед владою, російські поміщики втратили свій вплив них. Це однією причиною які з соціально-економічними призвела до революції 1917 р. Після березневої революції почалася реорганізація системи управління, утворюються волостные управи і комітети ставали органами селянської влади, але Тимчасовий уряд не змогло їх підпорядкувати себе.

У мордовському краї протікали самі соціально-економічних процесів, що й у всій Росії. Руйнування старого адміністративного апарату не супроводжувалося створенням нового. Восени 1917 р. починається новий підйом селянського руху. Рішення 2 Всеросійського з'їзду Рад про ліквідації приватної власності на грішну землю викликали посилення повстання під керівництвом органів селянського самоврядування. Це було повторенням пугачовщини. Були зруйновані і спалені маєтки, що призвело до економічному й культурного збитку. Але рух були розв’язати всі наболілі і питання задовольнити земельний голод. Зрівняльний розподіл землі часто викликав суперечки та сутички між волостями і сільськими громадами, найчастіше збройні. Перші колективні господарства стали виникати в 1917 р., до кінця 1918 р. їхньої землі становили 7% від усієї площі. Вони брали основному найбідніші селяни і вони грали скоріш ідеологічну, ніж економічну роль. Після 1917 р. влада Рад встановлюється в Мордовії в січні-березні 1918 р. За рідкісними винятками Ради узяли владу на мордовської землі безболісно. Навесні 1918 р. почали формуватися органи виконавчої влади в селі — комбеды і продотряды, та їх створення наштовхнулося на опір значній своїй частині селянства, проти виступили організації лівих есерів, які мають підтримкою селян. Наявність в селі паралельних органів влади — комбедов і волостных Рад викликало конфронтацію. Комбеды займалися реквизированием хліба, перерозподілом землі, сельхозинвентаря, організовували артілі і комуни. У групі тих волостях де комбеды брали владу у своїх рук, вони виконували і функції волостных Рад. Восени 1918 р. прийнято рішення про перевыборе Рад під медичним наглядом комбедов і розпуск останніх. Таким чином комуністами було створено жорстка централізована система управління. Селянські Ради знаходилися під невсипущим контролем місцевих партійних осередків не мали самостійності. Мордва дозволила більшовикам встановити свою систему влади, підтримавши Декларацію прав народів Росії, що обіцяла скасування національної дискриминации.

Громадянська війна стала справжньої трагедією всім народів Росії. У районах Пензи і Самарі відбувалися великі події з придушення заколоту чехів та словаків в, який закінчився розгромом і розстрілом заколотників. Велику роль цьому зіграла дивізія Чапаєва — легендарного героя сина крестьянина-мордвина. У його дивізії входило багато мордви. З іншого боку на білому русі було багато представників мордви. Через війну громадянської війни й політики «військового комунізму» продуктивні сили країни було підірвано. Продрозверстка і диктатура більшовиків сприяла скорочення виробництва хліба, пропадав економічний стимул у селян за постійної і жорсткою політиці вилучення надлишків. Часто вилучалися не тільки в куркулів, а й в середняків. У окремих випадках організація колективних господарств наштовхувалася на опір. Та поступово відбувається остаточне підпорядкування селянських органів влади комуністичної диктатурі. Цьому сприяла як військова сила, а й національна політика — на місцях до керівництва стали вводити мордву, чого не було. Зрозуміло це могло б не знайти відгуку мордовському народе.

Наслідками громадянської війни стало падіння обсягів промислового виробництва, у 7 раз, валовий продукт протягом сільського господарства за 1920 р. становить лише дві третини від довоєнного. На території Мордовії теж скоротилися площі посівів, але поголів'я худоби збереглося, практично зникли безземельні селяни. У цілому нині негативні наслідки війни на мордовської землі виявилися набагато менш згубними, ніж у в середньому у Росії. Але самим негативним результатом була відсутність стимулу до виробництва своєї продукції селі за умов продрозкладки і згортання вільної торгівлі. Загострювалося політичне й силове протистояння органів влади і селянства, внаслідок експропріації і каральних акцій. Громадянська війна була нав’язана мордовському народу політичними партіями, котрі переслідували свою мету і принесла численні матеріальні і людські втрати. Загинули десятки тисяч мордвинів від бойових дій в, епідемій і голоду, але чисельність мордви через високе народжуваності не зменшилася і становить в 1920 р. 1,15 млн. человек.

У 20-ті роки стояло завдання подолання економічного і політичного кризи. У 1920;21 рр. відбуваються потужні збройні виступи селянства проти влади біля мордовського краю. Жорстокі каральні акції перешкоджали результатів. Саме тоді політика «військового комунізму» з її продразверстками і посуха сприяли голоду, і відсутності в господарствах насіння для сівби. У багатьох повітів Поволжя голодувало до 95% селян. У пресі розгорнули пропаганда компанії по допомоги голодуючим, велике сприяння надавали міжнародних організацій. Але було недостатньо, масова смертність зменшується тільки з новим врожаєм 1922 р. Мордовський край перебував у центрі враженого неврожаєм і голодом регіону, в результаті чого загинуло десятки тисяч чоловік, ще наслідком стало величезне негативний вплив на моральність та фізичну й психічний стан мордвы.

Голод і людські та матеріальні втрати 1921;22 рр. провалили спробу відновлення господарства методами військового комунізму. Почався перехід до непу, предусматривавшему: встановлення твердій грошовій системи, бездефіцитний бюджет, госпрозрахунок на підприємствах, здачу у найм малих акціонерів та середніх підприємств приватних осіб. У умовах виходить новий Земельний кодекс, у якому встановлювалося, що землі націоналізувалися і заборонялася купівля і продаж землі, виключалося слово «володіння» і вводилося — «користування». З іншого боку хліборобам надавалося право для захисту прав на грішну землю і різної форми діяльності у ньому. Соціальнополітична й економічна ситуація сприятливою у розвиток мордовського народу, на відновлення життєвих сил після потрясінь 1917; 22 рр. Але наприкінці 20-х почалася ламка непу. Вперше питання мордовської автономії поставили з'їзд мордовських комуністів Самарі в 1921 р. У 1928 р. після нового адміністративного районування Середнього Поволжя у складі Средневолжского краю було створено Мордовський округ, який 10 січня 1930 р. перетворений на Мордовскую автономію, 20 грудня 1934 р. — в автономну республіку. Перше керівництво Мордовії вірно оцінило її потенціал й можливості. І виробило реальний план розвитку, успішно реалізований в 1928;29 рр. Проте рішення партії у главі зі Сталіним про форсованої індустріалізації і колективізації увергнуло село в економічний хаос. З іншого боку, у другій половині 30-х років до керівництва прийшли висуванці із невисоким рівнем освіти, в керівництві не залишилося жодного мордвина, що спричинило саботаж національного будівництва й протистояння «російські - мордва», «эрзя — мокша», і створювало сприятливих умов соціально-економічного розвитку. Через війну колективізації, репресій і страт 1930;х мордовський народ поніс величезних втрат, які набагато перевищують від Громадянської і першою світової воїн і голоду 20-х. Це звелося як до їх зниження чисельності, до руйнації багатовікового укладу селянства, поглядів на моральність. Депортація з корінних земель більш 300 тис. людина завдала удару генофонду. Репресії знищили велику частина мордовської інтелігенції. Решта після репресій національні кадри були переважно представлені людьми зневажливо що відносяться до культури та історії мордви, до рідної мови. Мордовська автономія як не виконувала своєї функції національного поступу, і навіть гальмувала її. Тим щонайменше мордва залишалася однією з великих народів країни гідно проживаючи історичні підвалини разом із росіянами та інші народами, Минули Велику вітчизняну війну, прийнявши героїчне участь, потім відновлення економіки та відродження національної культуры.

Зараз Мордовія — аграрно-промышленная республіка у складі ВолгоВятського економічного району. Розвинені машинобудівну галузі: точне машинобудування, приладобудування, світлотехніка, виробництво напівпровідників, і навіть харчова промисловість. Саранськ — столиця, і великий культурний і студентський город.

Територія республіки 26,2 тис. кв. км. Чисельність — 955 тис. чол (1996 р.). У республіці проживає більше 50 національностей. Мордва становить 32,5%, російські — 60,8%, татари — майже п’ять%. Середній вік населення 37,1 року. У республіці 7 міст: Саранськ (проживає всього близько 320 тис.), Рузаевка, Ковылкино, Краснослободск, Ардатов, Инсар, Темников.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД РОСІЇ І МОРДОВІЇ. На території РФ проживає 142 народу. У тому числі переважають слов’янські народи (125 млн. з 147) зокрема більшість становлять російські (82%). Р найбільше слов’янське держава робить у світі. У 400 млн. слов’ян з них 2/5 живе у Р. 99% жителів Р мають національно-державні освіти, кордону яких збігаються з ареалом проживання місцевого населення. У Р мешкають татари, чуваші, українці, білоруси, мордва, марійці удмурти тощо. вони різняться з мови, життю, звичаям, традиціям, культурі, трудовими навичками, зовнішніми ознаками. Але найбільш стійкий ознака — язык.

Тому населення Р ділиться на мовні сім'ї: 1. Індоєвропейська (89% населення Р): слов’янська, балтійська, німецька, романська, іранська, вірменська, индоарийская. 2. Северокавказская (2,4%): абхазско-адыгейская, анахско-дагестанская. 3. Уральська (2%): финно-угорская, самодийская, юкагирская. 4. Алтайська (6,8%): тюркська (татарська), монгольська (буряти, калмики), тунгусо-маньчжурская, чукотско-камчадальская, эскимосо-алеутская.

Нині національний склад змінюється. Остання перепис (1989 р.) відзначила зростання жителів малих та корінних народів Р. Росіяни забарилися темпи приросту. Якщо 1979 р. російських було 84,4%, то 1989 р. — 81,5%.

Мордовський народ зберіг чисельність населення, лише у Р мешкало 1 млн. 350 тис. людина (в 1926;39 рр.). У республіці Мордовія мордва становить 32%, республіки эрзян — 160 тис. (мешкають Сході республіки), мокшан — 180 тис. (мешкають ніяких звань). Росіяни республіки становлять 60%, татар 5%, є українці, чуваші. Через війну асиміляції почав утрачатися рідна мова мордви т.к. мовою міжнаціонального спілкування став русский.

ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ МОРДОВІЇ На території Мордовії немає великих родовищ, але є родовища понад десять з корисними копалинами, серед яких важливими є будівельні матеріали. Це — фосфорити, мінеральні фарби, буре желєзняк, сланці, цементне сировину, глини, пісок, і піщаник, гравій, вапняк. Найбільші родовища мергелево-меловых порід використовуються для произ-ва цементу і розташовано Сході М в Чамзинском і Большеберезниковском р-нах. Широко поширені сході республіки і поклади крейди і мергеля. Вапняки поширеніші на північному заході республіки, розробляються напівкустарним способом. У будівництво і покриття доріг використовується піщаник, що є у багатьох р-нах М що багато його близько Саранська, Ардатова і Великих Березников. Багато глин є у М: цегельних, вогнетривких, гончарних, для фаянсового произва та інших. Найбільш цінні використовують у произ-ве цегли й у Рузаевском р-ні і біля Саранська. Важливе значення має торф, є близько 30 родовищ, 2/3 зосереджене у р-ні р. Мокша і Вад Його використав с/г як добриво й у опалення вдома і котельних. Як паливо використовують і сланець, невеликі запаси якого є сході. Для місцевих потреб використовують і фосфорити, основні поклади в Краснослободском рне. Запаси бурого залізняку невеликі та її добували до 20 в. Морений дуб — своєрідне копалину сировину, що застосовується в меблевої пром-ти. Їм цікавляться у Росії, але й кордоном, але ведеться невеличка видобуток сировини. Достатні ресурси лісу — 525 тис. га, покрито змішаними хвойно-широколиственными лісами ніяких звань і північному заході республіки. Цього достатньо власної лісової і лесодобывающей і лесохимической галузі. Обсяг лісозаготівель не великий й відповідає природному приросту деревини. Ці запаси мінеральних ресурсів недостатньо для М і доводиться їх завозить.

Агрокліматичні і земельні ресурси. Рельєф поверхні республіки є рівнину, кілька піднесену і пагористу в югов східній частині, рівну, низинну переважно у долинах річки Мокші і її приток, ніяких звань і північному заході. 58% земельних ресурсів становлять землі, використовувані в с/г. Агрокліматичні умови М досить сприятливі у розвиток багатьох галузей с/г. Тепла достатньо вирощування озимого жита, ярої й озимого пшениці, вівса, картоплі, конопель, кормових культур. Опади — найменш стійкий елемент клімату. У середньому протягом року їх випадає 450−500 мм. У зв’язку з невеличкий протяжністю республіки із Заходу Схід, розбіжності у їх кількості територією незначні. Більшість опадів випадає в літній час. До несприятливим кліматичних умов ставляться суховії, ще, знижують ефективність с/г произ-ва повторювані щороку ранні осінні й пізнє весняні заморозки, зливові опади тощо. У цілому нині ж відносна однорідність агроклиматических умов свідчить про великому вплив територіальну організацію с/г республіки інших компонентів природного довкілля, передусім грунтів. Ґрунти М різні по родючості і за правильному використанні можуть надавати високі врожаї. Грунтовий покрив вирізняється великим розмаїттям. Географічне становище М у регіоні з досить сприятливим умеренно-континентальным кліматом, поєднанням родючих чорноземних і менше якісних сірих лісових грунтів сприяє розвитку багатогалузевого с/г з произ-вом зерна, картоплі, цукрових буряків, м’яса великої рогатої худоби, свиней, молока. Для грунтів М найхарактерніше поєднання выщелоченных і оподзоленных чорноземів і комплексу сірих лісових грунтів з гаком поширенням дерновопідзолистих грунтів. Найбільш цінними є выщелоченные і оподзоленные чорноземи, що займають більш 44% пашни.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ХОЗ-ВА МОРДОВІЇ Освоєння земель, у яких розташована сучасна територія Мордовії почалося 16−17 ст. І на цій території розвивалося землеробство і пром-ное произ-во на поміщицьких і введення державних мануфактурах — сукняні фабрики, винокуренные та інших. Саранский повіт — був слабко розвиненим й у пром-ти і с/г. Технічна оснащеність поміщицьких і дочок селян хоз-тв була слабка, в основному роботи велися вручну, тваринництво — слаборазвито. Пром-ть складалася з 50 напівкустарних підприємств, які переробляли с/г і лісове сировину, їх 29 — винокурних. Докорінно усе змінилося після 1917 р. Республіка з відсталою аграрної перетворилася на аграрнопромислову із сучасною індустрією і інтенсивним с/г. Чільне місце займає пром-ть. У р. Саранську, Рузаевке, Ковылкино виникли сучасні произ-ва. Протягом років ВВВ в М було перекинуто кілька заводів із західних рновий країни. Розсувалися і произ-во існуючих заводов.

На розвиток народно-господарського комплексу М впливали негативні чинники:. був накопичено досить основних фондів (пром-ные підприємства у основному дрібні, с/г відстале),. був відсутній великий організаційний центр,. природні умови не сприяли розвитку произ-ва (відсутність сырья).

Позитивні чинники: вигідне ЭГП, наявність трудових ресурсів. Розвиток хоз-ва йшло повільніша, ніж у ін. областях Волго-Вятского району. Тільки до кінця 65 г вартість валовий пром-ной продукції перевищила вартість с/г продукції. У структурі пром-ти зберігалася велика частка легкої і харчової пром-ти.

Нині у М працює більш як 250 великих пром-ных підприємств машинобудівних, металообробки, пром-ти будівельних матеріалів, лісової паперової, деревообробної, легкої і харчової пром-ти. Більшість підприємства оснащені сучасної технікою, автоматизовані і механизированы. Найбільші підприємства: Саранский електроламповий завод (об'єднання Лисма включає підприємство і НДІ), завод Электровыпрямитель (яка має велика науково-дослідна база), Саранский завод автосамосвалов, Центроліт, Резинотехника, Біохімік, заводи випускають будматеріали (цемент, цеглу та т.д.).

Територіальна організація пром-ти М має особливість — основна її частка посідає Саранськ і Рузаевку. В наявності нерівномірність і нераціональність в розміщення. Нині ТПК РМ продовжує формуватися. У структурі валової продукції пром-ти понад 50 відсотків% доводилося 1992 р. підприємств машинобудування і металообробки, понад п’ять% на лад матеріали, більше шести% продукції легкої і більше 12% продукції харчової пром-ти. Підприємствами російського значення є майже 80% підприємств. Підприємства коштів произ-ва становлять 80%, а підприємства випускають предмети споживання — 20%.Сырье для пром-ти переважно привізна, т.к. На території М немає великих родовищ, але є родовища понад десять з корисними копалинами, серед яких важливими є будівельні матеріали (цементне сировину, глини, пісок, і піщаник, гравій, известняк).

Для комплексного розвитку пром-ти і лише хоз-ва республіки важливе значення має тут вдосконалення міжгалузевих і внутрішньогалузевих зв’язків. Нині їх формуються за умов економічної реформы.

ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ МОРДОВІЇ На початку 20 в. біля сучасної Мордовії було виплачено близько 50 дрібних підприємств, у яких тоді працювало близько 2 тис. чол. Сучасна структура пром-ти сформувалася у середині 20 в. Комплекс її галузей досі доповнюється. У структурі валової продукції пром-ти понад 50 відсотків% доводилося в 1992 р. підприємств машинобудування і металообробки, понад п’ять% на лад матеріали, більше шести% продукції легкої і більше 12% продукції харчової пром-ти. Підприємствами російського значення є майже 80% підприємств. Підприємства коштів произ-ва становлять 80%, а підприємства випускають предмети споживання — 20%.Сырье для пром-ти переважно привізна. Нині у М працює більш як 250 великих пром-ных підприємств машинобудівних, металообробки, пром-ти будівельних матеріалів, лісової паперової, деревообробної, легкої і харчової пром-ти. Більшість підприємства оснащені сучасної технікою, автоматизовані і механизированы. Найбільші підприємства: Саранский електроламповий завод (об'єднання Лисма включає коли завод і НДІ), завод Электровыпрямитель (яка має велика науково-дослідна база), Саранский завод автосамосвалов, Центроліт, Резинотехника, Біохімік, заводи випускають будматеріали (цемент, цеглу та т.д.).

Територіальна організація пром-ти М має особливість — основна її частка посідає Саранськ і Рузаевку. В наявності нерівномірність і нераціональність в размещении.

Важливу роль розвитку пром-ти грає енергетика. У М власних паливно-енергетичних і гідроресурсів немає. Тому енергетика дбає про привізній сировині. Важливе значення мають газопроводи, які відбуваються через М. Частка газу паливно-енергетичних балансах становить 50%. Нині у М діє чотири ТЕЦ. Проблема енергозабезпечення слід дуже гостро, вирішується питання про будівництво теплової электростанции.

Провідна галузь пром-ти М — машинобудівна. Удобне транспортногеографічне розташування, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, науково-дослідної бази, відсутність власних сировинних ресурсів зумовили розвиток тут нематериалоемких, але трудомістких произ-тв. Електротехнічна галузь (Лисма, Электровыпрямитель) перебувають у Саранську, філії розташувалися в Рузаевке, Ардатове, Темникове, Чамзинке, Атюрьеве Та протягом останніх роки обсяги произ-ва зменшилися більш ніж 60%. Таке ж падіння є та інших галузях пром-ти. Зростання спостерігається лише в галузях, які виробляють предмети споживання. Змінюється і структура машинобудування, з’являються нові галузі, випускають складну побутову техніку (телевізійний завод). Автомобілебудування представлено філією ГАЗу — саранским заводом автосамосвалов, з цього галузь працюють Саранские заводи — Центроліт і Резинотехника. У Елховке произ-во дорожньо-будівельних машин. Чимало підприємств займаються ремонтом автомобільної техніки, локомотивів тепловозів, с/г техніки. Передельная металургія представленій у М заводом Центроліт. Хімія представлена Біохіміком (лікарські препарати) та завод Резинотехника (произ-во гумотехнічних виробів для автомобільної пром-ти). Всі ці заводи у Саранске.

На заході М розміщено єдине велике підприємство лесохимии завод Дубитель (дубильні екстракти, каніфоль, скипидар і т.д.).

На сході М розвинена будівельна галузь. Вона розвивається на власній сировині (виробляють цегла, черепицю, цемент, шифер, азбестові труби тощо.). Головний підприємство — Алексеевский цементний завод. На основі власного сировини склалася власна галузь, яка випускає збірні залізобетонні вироби. Такі заводи є у Саранську, Рузаевке, сел. Комсосольский. Произ-во цегли розвинене повсюдно. Найбільші в Саранську, Рузаевке.

Деревообробна пром-ть і лісова — найстаріші. Найбільш поширені заході й у Приалатырье, де основна сировинна база. Одна з основних галузей — меблева, фабрики в Саранську, Ичалках, заводі Дубитель виготовляють деревостружкові плити нею, в сел. Умет — фанеру.

У сел. Темниковского району є підприємство паперової галузі — фабрика «Червона Роза» — произ-во обоев.

У вартості валової продукції легка пром-ть становить понад 6%. Ця галузь представлена підприємствами місцевої пром-ти — фабриками швейними, трикотажними, пеньковолоконная). Текстильна пром-ть представлена найстаршою Ширингушской полотняною фабрикою, Саранской фабрикою декоративних тканин та Краснослободской прядильно-текстильной фабрикою, Рузаевская трикотажна фабрика. Ці галузі працюють на привізному сырье.