Страдание святої мучениці Татіани

Страдание святої мучениці Татіани

Святитель Димитрій Ростовський.

Святая мучениця Татіана народилася Стародавньому Римі від знатних батьків. Батько її, тричі колишній консулом був таємним християнином і вирізнявся богобоязненностью. Свою дочка, святу Татіану, він виховав в благочесті і через страх Божому, й навчив її Божественному Писанню. Коли святая Татіана досягла повнолітнього віку, вона восхотела проводити життя своє в девстве і цнотливість; нареченою була вона Христу; полум’яніючи до Нього любов’ю, ця комісія їй єдиному служила вдень і вночі, молитвою і посадою умерщвляя плоть своєї слабкості і поневолюючи її духу. За доброчесну життя вона сподобилася послужити Церкви: її поставлено диакониссой і, подібно безтілесним ангелам, вона служила Богу у плоті. І Христос Бог вінчав наречену Свою мученицьким вінцем. Вона постраждала наступним образом.

Когда було вбито власними римлянами нечестивий цар Антонін Гелиогабал (218−222), і тіло його, ваблене по граду із наругою, було кинуто у ріку Тибр, на царський престол постав Олександр, юний шістнадцятирічний отрок. Він мав матір'ю — християнку, ім'ям Маммею; від нього він навчився почитати Христа, але заперечливо з вірою Христовою, оскільки у той час він продовжував служити ідолам і покланялся їм як древнім богам римським. У його палаці були зображення Христа й улюбленого язичниками Аполлона, старозавітного Авраама і поганського Орфея і багатьох інших. Сам Олександр, як син християнки, не переслідував християн, але намісники його, правителі і консули, сильно утискувалася християн. Оскільки сам Олександр був замолодим, то управління державою доручили декому з членів ради; головним у тому числі був міської епарх Ульпиан, жорстокий характером і великий ворог християн. Ці радники від імені царя управляли всім. Вони й розіслали всюди веління, щоб галилеян (то вони називали християн) скрізь примушувати покланяться римським богам, погрожуючи їм, у разі непокори, лютими мукам і навіть смертю. Спостерігати по тим, виповнюється чи християнами це веління, було обрано такі лютейших вороги християн і вірні слуги диявола: комит Віталій, кувикулярий Васс, доместик Кай. Тоді й у Римі та у всіх галузях Римської держави, полилася кров християн подібно воді. Їх не щадили, але піддавали мукам і зраджували смерти.

В той час й свята діва Татіана була схоплена язичниками і приведено до храму Аполлона. Її хотіли примусити вклонитися цьому ідолу. Вона ж помолилась істинному Богу, аж раптом сталося землетрус: ідол Аполлона впав і розбився на частини, обрушилася також певна частина храму й придавила багатьох язичників і жерців. Диявол, обитавший в ідолі, під гучною криком і риданням біг від цього місця, причому всі чули крик його й бачили тінь, пронесшуюся по воздуху.

Тогда нечестивые призвели до святу діву на суд муки. Спочатку вони почали бити її за особі і терзати очі їй залізними гаками. По боргом мученні, самі мучителі знемогли, бо тіло Христової нещасні для наносивших їй рани було твердо, хіба що ковадло, і більше прийняли борошна самі мучителі, ніж святая мучениця. І ангели невидиме стояли близько святою й били тим, хто мучив святу Татіану, отже мучителі попросили беззаконному судді і просили його, що він наказав припинити муки; вони казали, що самі вони більше страждають, ніж ця свята і безневинна діва. Татіана ж, мужньо зазнаючи страждання, молилася за своїх мучителів і просила Панове, щоб Він відкривши їм світло істини. І молитва її була. Небесний світло опромінив мучителів, і духовні очі їх отверзлися. Вони побачили чотирьох янголів оточуючих святу, почули глас з небес колишній до святої діві, і впали перед нею на грішну землю і вони молити ее:

— Пробач нам служителька істинного Бога, пробач, бо з нашої волі ми чинили тобі мучения.

Все вони (їх було числом восьмеро) повірили у Христа і восприяли водохрещення свого власного крові, бо за сповідування Христа жорстоко мучили і, нарешті, урізали їм главы.

На наступного дня неправедний суддя, воссев на судилище, знову наказав привести на мука святу Татіану. Вона ж постала перед своїм мучителем цілком здоровою. Обличчя був спокійно і радісно. Суддя став переконувати святу діву, щоб він принесла жертву ідолам, але старання його були марними. Тоді він наказав оголити святу і бритвами різати її. Незаймане тіло був біло, як сніг і коли почали різати його, те з ран замість крові, минав молоко, причому поширилося велике пахощі, від судини з пахощами. Свята ж, воззрев на небо, молилася серед цих мук. Потім її хрестоподібно розпростерли землі і тривалий час били жезлами, отже мучителі знемагали і найчастіше змінювалися. Бо, як й раніше, ангели Божии невидиме стояли близько святої і завдавали рани тим, хто робив удари святої мучениці. Слуги мучителя знемагали, заявляючи, що хтось вдарити залізними палицями. Нарешті дев’ять із них померло, уражені десницею ангельської, інші ж впали на грішну землю ледве живими. Свята ж таврувала суддю та її служителів й казала, що боги їх — бездушні идолы.

Так як вже наближався вечір, то святу ввергнули до темниці. Вона провела всю ніч, молячись Господу і оспівуючи Йому хвали. Небесний світло опромінив її, і Ангели Божии славословили разом із нею. Вранці її знову привели на суд. Побачивши святу мученицю цілком здорової, з особою ще більше прекрасним, ніж раніше, всі були здивовані і здивовані. Спочатку стали ласкаво і лестиво умовляти, щоб він принесла жертву великої богині їх — Діані. Свята діва показала вид, що згодна наслідувати їх раді. Її повели до храму Діани. Біс, обитавший в ідолі Діани, відчув наближення святої діви навіть став гучно взывать:

— Горе мені, горі мені! Куди бігти мені від Твого Духа, Боже Небесний, бо вогонь, возгорающийся від усіх кутів цього храму, жене меня?

Святая, наблизившись до храму, ознаменувала себе хрещеним знаменням і, звівши свої очі догори, стала молитися. Раптом пролунав страшного удару грому, і засяяла блискавка: вогонь, впав з неба, попалив храм з ідолом жертви, жерців; безліч з невіруючих обпалені блискавкою, мертві впали на грішну землю. Тоді повели святу Татіану в преторе, підвісили її і краяли залізними гаками і навіть вирвали їй соски. Після цього, святу уклали до темниці, і знову светозарные Ангели небесні з’явилися до святої страстотерпице, цілком зцілили його від ран і вихваляли її мужнє страждання. Вранці святу Татіану викликали появу цирк і випустили її у страшного лева, що він розтерзав святу. Але люте тварина не торкнулося святої. Лев пестився до неї і покірно лизав її ноги. Коли ж лева хотіли було відвести назад з театру клітину, раптом кинувся однієї знатного сановника, під назвою Евмения, і розтерзав його. Святу Татіану знову повісили і знову стали стругати її тіло, але знову Ангели невидиме били її мучителям й ті падали мертвими. Тоді святу ввергнули до вогню, а й вогонь не шкодила їй: сила вогняного полум’я стихала, хіба що шануючи рабові Христового. Нечестивці усе ці чудові знаки приписували не силі Христової, а волхвованию; вони обстригли святої волосся, сподіваючись, що її чари здійснюватимуть понад недійсні. Вони думали, що у волоссі своїх святая має деяку чарівної сили, отже нічим не можна зашкодити їй. Тому обстригли їй волосся і уклали їх у храм Зевса. Безбожні думали, що свята ще може більш пошкодити їх божеству, що з втратою волосся вона втратила і сили волхвування. Два дня провела святая закладеною у тому храмі, Небесний світло, що завжди її осиявал розливався й у храмі, і Ангели підбадьорювали і втішали її. На третього дня прийшли жерці з народом, щоб дати жертву своєму Богу Зевсу. Відкривши храм вони побачили, що ідол їх впав і розбився, а святая Татіана плекала радості про імені Господу Богу. Тоді її викликали появу судилище. Суддя, не знаючи, що зробити із нею, сказав їй уже смертний вирок, й свята Татіана була усечена мечем. Свята мучениця Татіана постраждала під час гоніння, спорудженого на християн у четвертому року царювання Олександра Півночі, в 226-му року. Разом з ним страчували злодіїв та батька її, бо дізналися, що він християнин. Спочатку мучителі позбавили його почесного звання, відібрали в нього всьо його маєток. Засуджений до страти, він помер від меча разом із свою дочкою за ім'я Христове. Обидва вони широко спромоглися від Панове отримати віденці мученицькі від Христа Бога, йому ж слава навіки. Аминь.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.