Шамани, чаклуни, маги

Шаманы, чаклуни, маги

Алекс Громов Латинская Америка не випадково залишається самим магічним континентом планети. Тут досі пір існують древні магічні практики, які нараховують тисячолітній досвід.

Они схожі, а й мають місцеві відмінності. Зазвичай європейці їх називають єдиною спільною терміном — шаманізм. А наприклад, у Перу як і їхнього позначення використовують місцевий термін курандэризмо. Він виражається у скоєнні будь-яких магічних обрядів, зціленні і траволечении. З Мексики та книжок Карлоса Кастаньеды у світ проник і став популярним термін — «нагваль», «людина давніх часів, наділений надзвичайними силами», який має керуватися принципом — «ані за яких обставин людина, ні світ що неспроможні вважатися чимось доведеним, і певним». Насправді ціла життєва філософія величезного континенту, що виросла з шаманізму і полягає в життя жінок у злагоди з природою Вона нині популярна та у багатьох інших країнах — під різними місцевими назвами.

Кроме чудес, шаманізм пронизаний внутрішньої логікою — так неправильні вчинки створюють дисгармонію у людині й у світі, розриваючи зв’язок, з'єднуючу все три світу. І метою життя шамана є відновити цю порушену зв’язок, привівши всі світи в рівновага й виконавши навіть у нижньому з світів волю вищих богів. Тому боргом шамана не надання «одноразової допомоги», а піклується про збереженні «божественного рівноваги» й допомагати людям, котрі опинилися виведеними від цього рівноваги і страждають різними психофізичними захворюваннями, як і пояснює причину багатьох хвороб Паркінсона й інших людських нещасть — порушення принципів життя, певних древніми богами у період створення світу.

Шаман власне є ніким іншим як сталкером, провідником між світами, і тому змушений буде готовий виконати будь-яке завдання, яку поставлять йому боги — цілити, пророкує погоду, читає любовні закляття тощо. У цьому нічого особливого — це одне з складових частин великого повторюваного космологічного циклу, куди вірили древні цивілізації. Вони повинні підтримуючи контакти з духами-опекунами, і як б «фахівцем щодо парфумам», спілкуючись зі парфумам і мертвих (особливо попередніх шаманів), різними духами Природи і духами звірів, які найчастіше представляли древнім людям як провідники духу шамана або його «друге я». Тому час свого магічних подорожей шаман співав песни-заклинания на «незрозумілим мові», який був уособленням мови тварин і птахів. Саме тому, що його дізналися під час його магічного подорожі й «прийняли за свого», у одязі і прикрасах шамани були присутні звірині атрибути — пера, ікла, пазурі.

Стать шаманом можна було по-різному — багато шамани впізнавали про своє дар за спадщині, а ще через самозцілення, вилікувавши себе від будь-якої важку хворобу. До речі, і самі хвороба могла служити ініціатором посвяти, та окремі фази хвороби уподібнюватися стадіям життя і смерть, даруючи «якесь присвята», а серед тих духів, із якими шаману потрібно було «увійти в взаємодія», були як добрі, чи ті ворожими людям, що викликало хвороби й інші нещастя.

Шаман ні безсмертним, але сама ідея смерті для шамана є звичною реальністю, оскільки шлях у інший світ, як верхні, і нижні, постійно пов’язані з ідеєю символічною смерті" й воскресіння людини чи іншого істоти, якій тепер даровано як нові знання, а й ім'я (подібно процедурі хрещення), змінювався та її релігійний статус. При цьому смерть і секс як доповнювали одне одного. «Сексуальний акт означає джерело життя, як і, як кістки, які повертаються до матку Великої Матері, щоб відродитися». Смерть означала лише виворіт життя.

По-разному і «навчалися» шамани — наприклад, серед індіанців конибо, які живуть на Верхній Амазонці, вважається, що шаману покращити навчання у дерев, ніж в іншого шамана. Багато індіанські племена, живуть серед гірських анских перевалів, досі впевнені, причиною хвороби не що інше, як захоплення душі хворого ворожим йому духом. Тому хвороби може допомогти не лікар, а шаман, яка знайде ворога та забере в нього душу назад. Щоб допомогти людині, шаман долен був знайти той самий магічний предмет, що викликало хвороба. Це міг стати міг мати камінчик, комаха, черв’як, чи щось інше.

В шаманизме головна умова — це зберігати власну силу, оскільки частіше всього такий заклятий предмет шаман після багатьох ритуалів высаливал, символічно приймаючи він. Це зазвичай супроводжувалося сеансами спеціального «лечебно-магического масажу», окуриванием спеціальним димом, очищення організму рослинними отварами з дев’яти місцевих трав, зібраних у певному місці й у певний час.

Шаман — це лише загальний термін, потенційно вдала комбінація священика і воїна, лікаря і месника, жерця і психолога. «Якщо ми віримо йому, то зрозуміємо його, якщо немає - прочитаємо про його справах, як захоплюючу подорож до світ чаклунів і демонів — світ чужий, незрозумілий, лякаючий».

До цього часу Латинська Америка — один із найбільш «шаманських територій» нашої планети.

В статті використано матеріали М. Харнера «Шлях шамана».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.