Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька»: динаміка розвитку та художньо-естетична цінність

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ТЕАТРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ «ІНТЕРЛЯЛЬКА»: ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА ЦІННІСТЬ

Театрально-фестивальний рух як важлива сфера художньої діяльності у своєму практичному досвіді набув вагомих рис самовизначення. Різноманітна тематична палітра міжнародних театральних фестивалів стала невід'ємною частиною театрального життя багатьох країн світу. Аналіз динаміки розвитку міжнародного фестивального руху, його художньої специфіки, обґрунтування критеріїв художньої досконалості, естетичної цінності могли б не тільки принести користь теоретичному осмисленню практичного досвіду багатьох театральних фестивалів, а й стати вагомим внеском у розширенні його мистецького простору, що сприяло б збагаченню творчих пошуків театральних колективів, подальшому усвідомленню майстрами сцени власних завдань у мистецтві, сприяючи збагаченню його художніх форм.

Трансформація у третьому тисячолітті модерного суспільства у постмодерне призводить до парадигмальних змін у галузі театрального мистецтва. Це стосується й такого явища як театральний фестивальний рух. Актуальність теми полягає в тому, що за останній період мистецтво театру активно інтегрується у європейський театральний простір. Опанувавши загальні норми модерного мистецтва українські майстри демонструють власні режисерські новації, інтенсивно шукаючи свої оригінальні пріоритети. Після здобуття Україною незалежності митці театрального мистецтва вільно перебувають у інформаційному полі і це надає їм можливість створення повноцінної структури культурної трансмісії. Цьому процесу сприяла організація на початку 90-х років ХХ століття міжнародних театральних фестивалів в Україні. Поетика драматургічної основи, аналіз майстерності і таланту у творчій праці артистів і режисерів стали невід'ємною частиною всього театрально-фестивального руху в нашій країні.

Незважаючи на велику і суттєву роль українських міжнародних фестивалів усіх видів сучасного театру в формуванні художньо-естетичної цінності сценічного мистецтва, їх значення у процесі художньої діяльності залишається достатньо недооціненим та майже цілком недослідженим українською гуманітарною наукою.

Одне с найбільш почесних місць у сучасному художньо-мистецькому процесі театральних фестивалів посідає Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька». Саме фестивальна форма театрів ляльок є скарбницею збереження творчих здобутків сценічного мистецтва, яскравим смолоскипом висвітлення пошуків нових шляхів втілення мистецьких надзавдань.

Розглянемо поняття комплексної структури культурно-мистецького заходу «Інтерлялька». Фестиваль, за словником культуролога К. М. Хоруженка, у перекладі з латини тлумачиться як святковий, веселий — показ мистецтв, періодичні масові культурні святкування [10, 511]. Отже, процес розвитку фестивального руху у житті суспільства створює святкову подію, яка повинна нести в собі особливий позитивний настрій для людини і надихати майстрів сценічної творчості до створення високохудожніх творів, для широкого кола глядачів, з метою надання їм естетичного задоволення, що є неоціненним у розвитку культурного життя особистості.

Поняття «театральність», «театральний», можна припустити, має багато спільних рис у визначенні та тлумаченні предметності з поняттям «фестиваль». «Театральність» також видовищна, має широкий інструментарій різноманітних засобів ідейно-емоційної виразності. «Інколи поняття „театральність“ уживають для визначення особливої яскравості і виразності сценічної форми спектаклю або акторського виконання. Йдучи за аналогією (музикальність, живописність, поетичність тощо), дійдемо висновку, що й „театральність“ — не лише оздоблення, а глибинний життєвий першопоштовх і зернина, з якої може розвинутися театральне мистецтво і заклад, пристосований для створення і експлуатації творів цього мистецтва. Інакше кажучи, театральність — це передусім характеристика самого життя…» [2, 724−725].

Театр ляльок як різновид театру для дітей, що створює театральне дійство з використанням ляльок, за широким визначенням Крістофера Бальме, — це «загальне поняття для театральних форм у центрі яких не перебуває живий актор; це визначення охоплює, таким чином, не лише театр ляльок, а й театр сценографа, інсталяції, різноманітні способи поєднання у виставі живого актора і ляльки, театр акцій тощо» [3, 91]. За посиланням електронної вільної енциклопедії Вікіпедії, — «театр ляльок — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами та формами), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок „вживу“ — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками» [7]. Одним з головних засобів сталості художності видовищно-лялькових форм є ілюзія й умовність, що здійснюється через сценічне перетворення, яке, в свою чергу, і створює образні інтерпретації мистецького твору.

Історія лялькового мистецтва не має точної дати народження цього виду художньої творчості, як і професія артиста, що з’явилася з появою людини, а лялька, як іграшка, забавка, виразниця сокровенних почуттів завжди супроводжувала людину від колиски. Відомості про використання ляльки у сценічному мистецтві ми знаходимо ще з часів Давнього Єгипту в різних її іпостасях та зображеннях. Як відомо, театр бере свій початок з ярмаркових дійств, де виступали артисти-мандрівники і пройшовши тисячолітній шлях, лялькарі Великої Британії, США, держав Латинської Америки до сьогодні не залишають свої мистецьки мандри і зберігають традицію аматорських пересувних театрів. В Україні ж та в інших провідних країнах Європи у ХХ столітті з’явилися стаціонарні лялькові театри для дітей, більшість з яких є державними установами. Але й ці театри не полишають свої мандрівки у формі гастрольної діяльності та фестивального руху.

Колискою Міжнародного фестивалю театрів для дітей «Інтерлялька» став Закарпатський академічний обласний театр ляльок «БАВКА» у м. Ужгороді, який у 1990 році виявив ініціативу з організації і проведенні такого фестивалю. «Вибір місця проведення невипадковий. Унікальний ресурс Закарпаття — його географічне розташування на стику чотирьох держав у центрі Європи. Це значно вплинуло на національний склад населення. На території 12,8 тис. квадратних кілометрів поруч з українцями проживають представники більш 70 різних національностей. Враховуючи це, одним з пріоритетних завдань фестивалю є збереження і розвиток культурних традицій національних спільнот в місцях їх компактного проживання. Для тісніших зв’язків національних меншин Закарпаття з країнами, де їх національності є пріоритетними — Словаччина, Угорщина, Румунія, Польща і було вирішено проводити в м. Ужгороді міжнародний фестиваль театрів для дітей „Інтерлялька“, що дістало підтримку вищезгаданих країн» [4]. Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька» за 25 років свого існування провів 15 акцій-конкурсів цього феноменального заходу, що постійно відбувалися один раз на два роки. А в 2016 році у фестивалі «Інтерлялька» навіть брали участь лялькові театри Китайської Народної Республіки. У 1997 році фестиваль включено до Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок світу (УНІМА). Ініціатором проведення фестивалю до 2016;го року був директор Закарпатського театру ляльок Олександр Туряниця, також активним учасником організації фестивалю і постійним членом журі, його головою є театрознавець Алла Підлужна. «Проведення такого престижного мистецького форуму, як Міжнародний фестиваль театрів для дітей „Інтерлялька“ у наймолодшій області України, в найбільш розмаїтому за національним складом регіоні, сприяє подальшому зростанню авторитету України, як держави, в якій питання виховання підростаючого покоління мають першочергове значення» [4]. З вищезазначеного можна зробити висновок, що динаміка розвитку театрально-фестивального руху лялькового мистецтва відбувається згідно історичної логіки, суспільних умов життя, культурної спадщини та адекватних художніх форм втілення. Проводячи діахронічний аналіз Міжнародного фестивалю театрів для дітей «Інтерлялька» можна зазначити, що за весь період існування фестивалю його відвідали театральні колективи театрів ляльок з 50 держав світу, тут зустрілися східна і західна культури лялькового мистецтва.

За традицією Міжнародний фестиваль «Інтерлялька» відбувається у жовтні під лозунгом «Через серця дітей — до сердець народів». На фестивалях «Інтерлялька» активну участь приймають театри ляльок України для усвідомлення необхідності більше пізнати світовий театральний процес, визнати своє місце у цьому контексті та зберегти свої національні традиції.

Міжнародний фестиваль «Інтерлялька» проводиться насамперед для дітей, тому театральні трупи театрів ляльок, в період проведення фестивалю, виїзжають у найвіддаленіші куточки Закарпатської області. Специфікою театрального руху театрів ляльок є прояв усіх вад і тенденцій сучасного театру для дітей, їх художнього рівня та сценічної культури. Поступово зникає характерне для радянських часів уявлення про дитячу виставу, як про строкате галасливе видовище. Більшість вистав беруть свій початок з фольклорних джерел і при всій їх вільній інтерпретації режисерами та творчими колективами зберігають певні еталони національної культури.

Традицією цієї видовищно-мистецької акції стала «родзинка фесту — театральна хода центром міста, про яку розповідали в сюжетах ужгородського телеканалу „Тиса“, радіо ефірах і газетах. Традиційно це відбувається так: попереду йдуть актори з триметровими ляльками Іванка та Марічки — символами „Інтерляльки“ , — за ними рухаються учасники у різних костюмах зі своїми ляльками та, у кінці, — духовий оркестр. Рух розпочинається від театру ляльок, продовжується вулицею Корзо, команда повертається направо у напрямку старовинного католицького собору і повертається до театру через пасаж» [1].

Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька» має конкурсний характер. Однак єдиного критерію для журі немає: вистави настільки різні, що їх важко порівняти. Неможливо поставити мистецтво різних народів, різних культур під єдину оцінювальну систему. Тому журі кожен раз уникає визначення «Краща вистава» і нагороджує кожен театр дипломом за участь, вказуючи на кращі якості кожної вистави. Крім того існують персональні дипломи: за режисуру; за акторське виконання; за високу духовність тощо. Наприклад, на «Інтерляльці-2010» Закарпатський академічний театр ляльок «БАВКА» показав яскраву виставу «Коняги», яка й стала хітом цього фестивалю, але, на жаль, не отримала перемоги в жодній номінації фестивалю. «Окрім блискучих артистів (Н. Орєшникова, М. Карпенко, О. Пишка) і київського режисера М. Яремчука, співавтором вистави є художниця Леся Лучко. Її сценографія — це феєрверк у дитячій крамниці. Дзеркала, літаючі метелики, дзвіночки, качалкикаруселі, квіти, іграшки, подушки — поки все роздивишся, спектакль і закінчується. Актори безперервно рухаються, з’являються щораз в іншому одязі, зразу і не вгадаєш, чи це той же персонаж, який був у попередній сцені, чи вже інший. Говорять „по приколу“, це не діалоги, а якісь есемески і суцільні смайлики. Більше промовляють рухами і мімікою, ніж словами. Паузи достатньо довгі, щоб глядач переварив бодай частину несподіванок, які на нього валяться» [9].

На ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька» журі визначило нагороди у таких номінаціях: «Приз глядацьких симпатій»; «Оригінальне вирішення національної теми»; «За найкращу сценографію та ляльку»; «За довершений аматорський ансамбль»; «За кращу чоловічу роль», «За кращу жіночу роль»; «За кращу режисуру». Гран-Прі фестивалю «Латунну статуетку ведмедя» отримала вистава «Маленький Філіп та відьма» (Словаччина).

У рамках фестивалю часто-густо відбуваються презентації нових літературних видань «…проводяться навчання, творчі лабораторії, круглі столи, диспути, обговорення конкурсних і поза конкурсних робіт з художниками, режисерами, акторами, що є хорошою школою для вивчення різних напрямів у сценографії, режисурі, узагальнення досвіду роботи, налагодженню зв’язків по обміну творчими працівниками для здійснення постановок, інтеграції українського театрального мистецтва до світового гуманітарного простору — це стосовно учасників фестивалю. Щодо глядача, то під час його проведення відбувається поглиблене ознайомлення дітей різних національностей, які проживають в області, із своїм рідним національним театральним мистецтвом та мистецтвом інших країн, розширення світогляду» [8].

Доречно буде згадати ювілейний Х міжнародний фестиваль «Інтерлялька-2007». Як завжди великою популярністю користувалися вистави лялькових театрів зарубіжжя, хоча лялькарі говорили іноземною мовою. Тут свою справу зробили видовищність і художня образність. Не було потреби у вербальному спілкуванні, звертанні до глядачів, перевага безпосередньо надавалася візуальному сприйняттю. Особливістю всіх вистав було перебільшене захоплення лялькарями безпосередньо живим планом, але лялька як головна дійова особа театру ляльок кожен раз доводила своє лідерство у цьому виді сценічного дійства. «Так, розумно, професійно й талановито ці переваги були продемонстровані у спектаклі „Вічна молодість і безсмертне життя“ румунського театру „Папучі“ з Бая-Маре. Режисер вирішив постановку дуже образно, і звичні предмети, серед яких існували персонажі, перетворювалися на щось інше, і вони уособлювали вже зовсім інший світ. Наприклад, розкриті парасольки, прикрашені травичкою, квітами, гірляндами із зелені, ставали лісовими горбиками, якими подорожували герої. На їхньому шляху зустрічалися грибні та ягідні галявини, які „виходили“ з-за лаштунків і були „надягнуті“ на капці акторів. Захоплення малюків викликав смішний зайчик, що складається з двох частин, які одягнуті на ноги артиста. Він так смішно стрибав своїми двома частинами! Демонструючи можливості художньої фантазії, яскрава ігрова форма спектаклю стала еталоном творчого підходу, коли його творці чітко розуміють завдання лялькового театру» [6].

Визнання театру ляльок у світі як мистецтва високохудожнього і різножанрового додало майстрам сцени наснаги для звернення до світової літературної класики та її втілення на сцені лялькового театру. Про це свідчать вистави вітчизняних і зарубіжних театрів для дітей, які постійно беруть участь у фестивалі «Інтерлялька». «Вистава за твором Антуа’на де Сент-Екзюпері „Маленький принц“ „Намалюй мені овечку“ театру ляльок з м. Любляна (Словенія) засвідчила, що театру ляльок під силу висока література. Режисер і виконавиця усіх ролей у цій моновиставі М. Маурич наближує складний філософський матеріал до дітей, поклавши в основу сюжету історію про кохання хлопчика і троянди. Інші персонажі - на другому плані. Гра актриси, побудована на контрасті усіх персонажів, вражає широтою творчого діапазону, розмаїттям нюансів і звукових інтонацій» [5, 11−12]. Вистава відбулася у рамках VII Міжнародного фестивалю «Інтерлялька-2002» .

Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька» відіграє істотну роль у збереженні та розвитку національної етнічної культури в регіонах України, естетичному вихованні, толерантності, повазі до традиційних етичних та культурних цінностей; підтримці та розвитку медіа освіти; створенні умов для міжетнічного діалогу та співпраці; сприянні розвитку культурного туризму; знайомстві зарубіжного глядача з різноманіттям, багатством культурної спадщини України та її сучасних досягнень і проблем.

Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька» має суттєву особливість — його фестивальна аудиторія досить широка, тому що вистави, як ми вже зазначали, відбуваються по всіх маленьких містечках Закарпаття, їх адресне спрямування знаходить свого особливого глядача. Головною особливістю і специфікою лялькового театру є, по-перше, необмежена можливість живого спілкування дитини з ляльковим персонажем; по-друге, у театрі ляльок у творчому плані також не існує обмежень — тут панує бурхлива фантазія режисера та театральної трупи.

Отже, можна зробити висновок, що сучасний фестивальний рух «Інтерлялька» є стимулом у творчій діяльності майстрів лялькового мистецтва. Постійне проведення фестивалів спонукає митців сцени до пошуку і втілення нових ідей та надзавдань, які потрібні для виховання підростаючого покоління. І саме Міжнародний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька» з кожним роком все більше заохочує театри ляльок світу до бажання брати участь у його феноменальних акціях, щоб показати свої кращі надбання. Як ми бачимо, творчий пошук нових засобів ідейно-емоційної виразності, технічних інновацій у лялькових театрах сучасного мистецтва успішно відбувається у нових постановках. Він зумовлений бурхливим розвитком асоціативно-образного мислення режисерів-постановників, що вражають своєю безмежною фантазією у творчому рішенні видовищних вистав.

Література

• 1. Інтерлялька-2011[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://skarb-papcha.ru/uk/chitalnij-zal/55- gazetishhe/arxivy/1607-nterlyalka-2011.html.
• 2. Клековкін О. THEATRICA: [Текст] / Олександр Клековкін; Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. К.: Фенікс, 2012. 800 с.
• 3. Крістофер Бальме: Вступ до театрознавства /Переклад з нім. В. Кам’янця / Бальме Крістофер. Львів: ВНТЛ-Класика, 2008. 269 с.
• 4. Міжнародний фестиваль театрів для дітей [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bavka.com/inter/86-mzhnarodniy-festival-teatrv-dlya-dtey.html.
• 5. Моцар Т. Ляльковий інтернаціонал: нотатки про 7 Міжнародний фестиваль «Інтерлялька-2002» «Через серця дітей — до сердець народів» Девіз «УНІМА» /Т. Моцар // Український театр. 2003 — № 1−2. С. 11−12.
• 6. Підлужна А. Ювілейний парад «Інтерляльки» // День. 01 листопада 2007 р.
• 7. Театр ляльок [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia. org/wiki/Театр_ляльок.
• 8. Фестиваль «Інтерлялька» в Ужгороді (програма) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://varosh.com.Ua/vinogradov/post/podiishow/festival-interlyalka-v-uzhgorodi#.WItcnjNAbIc.
• 9. Хітом фестивалю «Інтерлялька-2010» стала вистава «Коняги» Закарпатського театру ляльок «Бавка» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://karpatnews.in.ua/news/4828-khitom-festyvaliu-interlialka-2010;stalavystava-koniahy-zakarpatskoho-teatru-lialok.
• 10. Хоруженко К. М. Культурология. Энциклопедический словарь /К.М.Хоруженко. Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1997. 640 с.