Вступ. 
Родинне виховання: сутність, напрями, форми

Актуальність теми. Нинішні обставини життя, в т. ч. дальшого розвитку духовної культури українського народу зу-мовили гостру потребу активізації науково-дослідної роботи в напрямі виховання в родині, зокрема, умов успішного виховання, адже в ній починається і, як правило, закінчується життя людини. У родині формується особистість дитини, і те, що було вкладене у неї з часу появи у материнському лоні, у яких сімейних обставинах виросла дитина — є фундаментом для її дорослого життя. Часто, саме із незнання особливостей роботи з дитиною з перших днів її життя, батьки втрачають пильність.

Мета дослідження. Дослідити та проаналізувати умови успішного виховання дітей в родині.

Концепція курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

• 1. Дослідити поняття українського родинного виховання.
• 2. Визначити мету та завдання родинного виховання
• 3. Охарактеризувати основні напрями виховання.
• 4. Розглянути форми родинного виховання.
• 5. Визначити роль батьків у вихованні дітей цього віку.

Об'єктом дослідження цієї курсової роботи є сімейне виховання.

Предметом дослідження є умови успішного виховання дітей в родині.

Методологічна основа. Науково-теоретичний аналіз і синтез науково-педагогічної літератури; вивчення, узагальнення й систематизацiя фактичного матерiалу в поєднанні з теоретичним аналізом з метою виявлення умов успішного виховання в родині; визначення форм виховання дитини. При аналізі джерел для виявлення загальних і особливих рис у процесі вихованні застосовано загальнонаукові методи — емпірико-аналітичний, логічний та проблемно-порівняльний.

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ — поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації - такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.

Родинне виховання — перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім" ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць посідає сім" я, родина — група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом. Саме вона є тим могутнім соціальним феноменом, який найчастіше об" єднує людей у родинне гніздо на основі шлюбних і кровних взаємозв" язків. Тож недарма кажуть: коли міцна сім" я, то й сильна держава. Тобто, сім" я — це святий вузол в суспільстві. Тому й виховний вплив родини на формування і етнізацію особистості, на щоденне наше буття переоцінити неможливо.

Родовід вихователів йде від матері, від батька, від сім" ї. Здійснюючи раннє родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечення дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища. З сім" ї починається дорога і до школи. І вже тоді — життєву дорогу ведуть два розуми, два досвіди: сім" я і школа.

Методи сімейного виховання — це прийоми організації і здійснення систематичного впливу батьків на дітей. Як народна, так і наукова педагогіка пріоритетними визнають ті, які формують передусім суспільну поведінку дітей, їхню підготовку до трудової діяльності та створення сім" ї. Надзвичайно важливим методом виховання дітей у сім" ї є особистий приклад батьків. Разом з тим вправи і привчання, організація режиму навчання, праці і відпочинку дітей, виконання ними різних доручень і обов" язків, ігри створюють у сім" ї атмосферу доброзичливості, невимушеності, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

Батьки найперші вихователі. Вони насамперед відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання дітей. Проблему родинного виховання на народних традиціях треба вважати найголовнішою не лише в системі освіти, а й у всьому ідейно-моральному, культурному житті суспільства.

Про стосунки між батьками і дітьми і про напрямки сімейного виховання писали ще Аристотель, Я. А. Коменський, Ж. Ж. Руссо, Г. Песталоцці, Г. Сковородата ін.

Важливого значення даній проблемі надавали К. Д. Ушинський, О. Барвінський, Мечислав Барановський, Януш Корчак, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, М. Г. Стельмахович.

Серед сучасних дослідників варто відзначити В.І.Костіва, Б.П.Нікітіна та Л.О.Нікітіну, Л. Е. Орбан, М. Г. Стельмаховича, та ін.

Структура роботи: робота складається зі вступу і якому сформульовані актуальність, мету, завдання дослідження, 2 розділів, які аналізують та конкретизують питання про сутність, завдання та форми родинного виховання дітей, висновків, які узагальнюють питання про роль родинного виховання, списку використаної літератури (29 позицій), 4 додатків, які містять 3 анкети та 1 тест для батьків. Загальний обсяг роботи складає 34 сторінки.