Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дорослий не є опорою, простою «милицею», на яку в разі потреби може завжди опертися дитина (деякі діти взагалі звикають до «милиць» і не можуть зробити ні кроку без них; деякі школярі до останнього класу вчать уроки разом з батьками). Дорослий спонукає дитину до знаходження і прийняття самостійних рішень, допомагає прийняти на себе необхідну міру відповідальності, тобто створює необхідні умови… Читати ще >
Аналіз останніх досліджень і публікацій (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Останнім часом теоретики стали приділяти велику увагу питанням використання комп’ютерних технологій в процесі навчання і виховання школярів (Клименюк Ю. [1], Найдьонова Л. [2], Олексюк Н. [3] та ін.). Різним аспектам розробки та функціонування моделей медіаосвіти присвячені праці Баришполець О., Іванова В., Волошенюка О., Дзюба Д., Вознесенської О., Петрунько О., Литвина А. та ін. [4]; [5]; [6]; [7]. Питанням підготовки педагога до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі, а також розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності (компетенцій) вчителя присвячені роботи Жалдака М. [8], Коломієць А. [9], Лещенко М. [10], Овчарук О. [11], Чернікової Л. 12] та ін.
У дисертації Толкачової Г. представлений інструментарій діагностики ІК компетентності педагогів, критерії та показники її рівнів, форми роботи з підвищення рівня ІК компетентності. Запропоновані в документі напрацювання дозволять забезпечити підвищення ІК компетенції працівників школи в рамках реалізації інноваційного проекту [13].
Сучасні дослідники (Волощук І., Гоцуляк Ю., Поліхун Н., Постова К.,) розробляють педагогічну підтримку обдарованих дітей, схильних до дослідницької діяльності. Науково-методичні основи створення соціально-інформаційних систем для розвитку обдарованої дитини розробляють Сухий О., Онопченко Г., Олексюк Н., Юрченко А., Буров О., Камишин В. та ін.
Науково-освітні мережі в Інтернеті як освітнє середовище для обдарованих дітей та підлітків досліджували Яншина Т., Хован І. та ін.
Сучасне суспільство набуває нових культурних особливостей — це мережний принцип функціонування і поширення, віртуальний характер, короткочасна, спонтанна форма подачі інформації. У рамках культури нашого суспільства зміні підлягає саме значення і роль особистості. Особистісна активність в цьому випадку провокується внутрішніми стимулами, оскільки змінюється ціннісна орієнтація, налаштована на розвиток і самовдосконалення [14].
Бура І. виділяє такі переваги педагогічної підтримки саморозвитку особистості обдарованого старшокласника [15, с. 23−32]:
можливість слідувати за природним розвитком дитини, спиратися не тільки на вікові закономірності, а й на особистісні досягнення, в яких закріплені ті зусилля, які він доклав для просування вперед;
визнається безумовна цінність внутрішнього світу кожної особистості, кожної індивідуальності, пріоритетність потреб, цілей і цінностей саморозвитку;
дорослий не є опорою, простою «милицею», на яку в разі потреби може завжди опертися дитина (деякі діти взагалі звикають до «милиць» і не можуть зробити ні кроку без них; деякі школярі до останнього класу вчать уроки разом з батьками). Дорослий спонукає дитину до знаходження і прийняття самостійних рішень, допомагає прийняти на себе необхідну міру відповідальності, тобто створює необхідні умови для саморозвитку, здійснення особистісних виборів.
Науковцями (Лейтес Н., Матюшкін А., Савенкова А., Демченко В., Жуковський С., Максименко С., Семенова Р., Музика О., Корольов Д., Валенса А., Мосякіна Н. та ін.) уже давно спростована традиційна думка про те, що обдарована дитина — це дитина, яка успішна в навчанні (відмінник) [16 та ін.].
Саме використання терміна «обдарованість» традиційно викликає багато суперечок, особливо, коли під ним розуміється якась (генетично обумовлена) винятковість. Хоча це розуміння цілком допустимо та справедливо, є й інше тлумачення, що висвітлює інший аспект проблеми обдарованості. Мозок людини з його здатністю до творчості, безумовно, може розглядатися як найбільший дар природи, і в цьому сенсі «обдарованість» постає вже не як винятковість, а як «потенціал», «дар», наявний у кожного. Розуміння цього важливо не тільки для виявлення дидактичних аспектів проблеми навчання та педагогічного супроводу обдарованих і здібних дітей, а й для побудови дидактичної системи, орієнтованої на розвиток людського потенціалу в цілому.
Серед сучасних концепцій обдарованості найпопулярнішою є концепція, розроблена одним з відомих фахівців у галузі навчання обдарованих дітей — Дж. Рензулли. Згідно з його теорією, обдарованість є поєднанням трьох характеристик: інтелектуальних здібностей (що перевищують середній рівень), креативності та наполегливості (мотивації, орієнтованої на певну задачу) [17].
Однією з важливих особливостей обдарованих вважають незбалансованість розвитку особистості: випередження однолітків в інтелектуально-творчому плані часто може поєднуватися із середнім рівнем психосоціального або фізичного розвитку дитини.
В якості основи для побудови нашого дослідження покладено погляди на психологічні закономірності соціалізації обдарованої особистості в Інтернет-просторі Лучинкіної А., Мілютіної К., Яншиної Т. [18]; [19].
Мета статті обґрунтувати актуальність психолого-педагогічної підтримки обдарованих учнів в Інтернет-середовищі.