Ґреґорі Корсо. 
Сецесійні мотиви в творчості поетів-постмодерністів: компаративний аспект (на прикладі лірики Грегорі Корсо та Сергія Жадана)

" Цей вічний підліток з поганого товариства, блазнювато-блаженнуватий хуліган, що вражає неконвенційністю мовлення, крайнім абсурдизмом і в той же час такою ліричною свіжістю, що від неї неможливо відвернутися" [1, с. 17].

Ґреґорі Корсо є однією зчотирьох (Керуак, Ґінзберґ, Берроуз, Корсо) ключових фігур в русі бітників. Його тексти проникливі та неочікувані, вони надихають і хвилюють. Недарма Ален Ґінзберґ називав Корсо «той, хто розбудив молодь» [7]. Очевидно, що Корсо, безумовно, підпадає під вплив поетичних стилів Вітмена і Ґінсберґа. Це простежується в його віршах за кілька років після знайомства з представниками експериментальної поезії. Довгі, розлогі рядки тексту, неочікувані, іноді навіть дивні поєднання слів. Але свій унікальний впізнаваний стиль Ґреґорі Корсо знаходить після того, як починає експериментувати з прочитанням своїх текстів вголос. У віршах вперше з’являється неповторний ритм та розмір джазової музики. Використання розмовної мови та жаргону хіпстерів лише посилює ефект нового поетичного стилю. Сам поет пояснює використання музичного ритму в інтерв'ю для Ріверсайд Інтерв'юз: «Моя музика вже закладена зсередини, вона природня. Я ніколи не граюсь із розміром» (переклад Т.Д.) [7]. Корсо переконував, що ритм має бути природнім і народжуватись з голосу поета, а не бути свідомо обраним.

Окремо треба відзначити лексичну забарвленість корсівських текстів. Наприклад, появу bop жаргону (сленг вуличних банд — прим. Т. Д). У своєму огляді для журналу Poetry Руел Денні піддавав критиці таке використання, він мав сумніви, чи буде цікавим та зрозумілим такий вузько вживаний розмовний стиль для людей, що не мають стосунку до цієї контркультури [8]. А за кілька років цей стиль стає практично всеамериканською розмовною мовою. Лексичний аспект, а саме велика кількість сленгових одиниць, слів-реалій, ненормативної лексики створює стилістично-емоційне тло поезії Корсо.