Евгений Базаров Павло Петрович Кірсанов в ідейному суперечці Батьки й діти

Евгений Базаров Павло Петрович Кірсанов в ідейному суперечці «Батьки й діти «.

И.С. Тургенєв… З його ім'ям пов’язано прекрасні твори: «Напередодні», «Рудин», «Ася». Від самого дитинства Іван Сергійович існував у нашому житті. Його твір «Бежин луг» змусило полюбити й допомогло краще зрозуміти природу середньої смуги Росії. Про творчість І.С. Тургенєва, як і віршах З. Єсеніна, можна сказати: «Усе це про Росію» (А. Блок).

Обширные поля, лісу, старі, забуті разів у глухомані села, у яких — люди, нерозривно пов’язані із дикою природою, уособлюють істинно російське, світле й чисте спілкування людини із дикою природою… Усе це бачиш, коли Тургенєва. Побачив те й я, читаючи роман «Батьки й діти». Батьки й діти… Ці дві слова: у спорі — часто виключають одне одного, у житті — перебувають у нерозривний зв’язок. Цю тему близька кожному поколінню, як близька тема й нового, віджилого і зароджуваного. Саме тому роман «Батьки й діти» мені так близький і зрозуміліший.

В центрі уваги письменника — конфлікт між Євгеном Васильовичем собі Базаровим і Павлом Петровичем Кірсанов.

Евгений Базаров постає маємо невідь що чемним, які піддаються на різноманітних лестощі і похвалу людиною. Він схожий відразу відчуває вдачу. Представився він просто: «Євген Васильєв», — й одразу почув у відповідь: «…люб'язний Євген Васильович…» Від таких слів обличчя Базарова пересмикнулося. Ой як люблять ми лицемірити! Зовнішність Євгена лише підкреслює його вдачу. «Довгий і худе, із широкою чолом обличчя… виражало самовпевненість і». І тепер перед собі Базаровим постає Павло Петрович: «Обличчя його, жовчний, але не матимуть зморщок, надзвичайно правильне та чисте». Здається, що він все своє життя тільки і займався тим, що стежив над своєю красою та елегантністю. Про його життя жінок у молодості ми дізнаємося лише, що він мав величезний успіх дам, і з, а такою він мав роман. Не так, як це нагадує Печорина, в нього також білизну було старанно выстирано, й модернізації всіх він вражав своєю красою і охайністю. Але повернімося до героям Тургенєва. Дізнавшись, що Базаров — нігіліст, Павло Петрович відчув у ньому заклятого ворога. Кірсанов намагався довести Базарову, що не прав, що не можна заперечувати усе, що майбутнє Росії за аристократами. Євген заперечує навіть мистецтво. І перший погляд видається, що він взагалі далекий до те, що уособлювали найкращих представників демократії Росії, будучи особистостями дуже освіченими і люблячими справжнє мистецтво. Однак у наступній фразі Базаров розвіяв наші сумніви: «Мистецтво наживати гроші?..» Стає очевидно, що Базаров має власну думку на узвичаєні норми, часто заперечуючи їх: «Ми діємо через те, що ми визнаємо корисним. У нинішній час корисніше всього заперечення — ми заперечуємо», — каже Євген. Я беззастережно погоджуюся з ним. У патріархальної Росії було заперечувати все, щоб змінити життя до кращому: «…як мистецтво, поезію, але и… страшно вимовити…» Не можна стверджувати, що з Павла Петровича немає принципів: «…але не роню себе, я шаную у собі людини». Базаров миттєво парирує: «…ви ось уважаете-то себе і сидите склавши руки; яка ж від цього користь?..» Павло Петрович неспроможна зрозуміти, як цілком можливо усе руйнувати, «адже потрібно і будувати». — «Це не наша справа… Спочатку слід місце розчистити», — відповідає Євген. Ми чудово розуміємо, що у тих суперечках перемагає Базаров, адже час «дорослих Печориных», представником якого є Павло Петрович, минуло. «Нові люди» від імені Базарова є майбутніми господарями світу.

Обсуждение проблем з улаштуванням суспільства триває й у розмові Євгена з Анною Сергіївною Одинцовій. З цих людей близькі за духом, вони відразу зацікавилися друг до друга. Базаров захоплювався лише природними науками, і у цьому, може бути, виявлялася його обмеженість. Він вважає, що однакові, як «дерева лісом». Розмовляючи з Анною Сергіївною, Євген відкрив собі багато нового і полюбив її. Після їхнього зустрічі він каже: «Можливо, точно, всякий людина — загадка».

Одержав перемогу в ідейному суперечці, наприкінці роману Базаров вмирає, вмирає героїчно, гідно.

Смерть… Скільки людей пішла з життя, не досягнувши тих цілей, що вони ставили собі замолоду: Грибоєдов, Пушкін, Лермонтов, Бєлінський… То яка то втрата для всієї російської культури! Але вони пішли у тому, щоб будь-коли загинула Росія:

Кто служачи великих цілей століття,.

Жизнь свою повністю віддає.

На боротьбу брата-человека,.

Только той себе переживе.

Тургенев після виходу роману світло писав: «Мені мечталась постать похмура, дика, велика… сильна, злобна, чесна — та все ж приречена на загибель, вона усе ж таки напередодні майбутнього». Краще Тургенєва не скажеш. Можу лише додати, автора дуже не любив свого героя, але, по-моєму, не вірив у майбутнє нігілістів, оскільки вони йому були глибоко чужі. На погляд, Тургенєв ставив мета показати неспроможність існуючих громадських взаємин у же Росії та для більшої переконливості протиставив «батьків» нігілістам. Ну, по-моєму, йому це чудово вдалося! І не згоден із думкою Герцена у тому, що Базаров — сверхотрицательный герой, а Тургенєв — істинний нігіліст, кинувши в Базарова «перший камінь».

Где саме правильне визначення цієї найбільшої особистості? Мені здається, що він самому. Євген Базаров не ідеал, але істинної цінності героя годі применшувати. Нашому поколінню особливо близький його характері і його незгоду з усім, що, начебто, не має виникати жодних заперечень. Я щиро полюбив Базарова, і смерть його змусила мене раз переосмислити роман. Я раз із з більшою силою переконався, що Євген недаремно прожила своє настільки коротке життя, адже стародавня мудрість говорить: «Хто мужньо витримувати й завзято відстоює свого права, зрештою отримає його».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.