Анализ стану російської науки на етапі

Анализ стану російської науки на етапі

Сергей Капіца: «Російська наука справляє враження скороварку «

Каково стан науки у Росії? Яке майбутнє російської школи? Як позначився розпад СРСР на стані науки у колишніх радянських республіках? На й інші питання кореспондента Washington ProFile відповідає професор Сергій Капіца.

— Яке стан науки у Росії?

Заранее зроблю застереження, що даю лише грубу оцінку ситуації. Наука поділяється на фундаментальну і прикладну. Спочатку слід говорити про прикладної науці, тому що вона не має безпосередній, швидкий вихід промисловість — якщо, звісно, добре налагоджене впровадження. І це завдання, мабуть, повинен мати першорядне значення нашій країні. На жаль, ми процес впровадження завжди проходив туго, крім, очевидно, тільки військовою області, де успіхів вдавалося досягти вольовим рішенням. Навіть сама слово «впровадження «свідчить про опір, яким супроводжується той процес. Тому сьогодні ми воліємо казати про процесі інновації.

С моєї погляду, інновація має центральне значення для здійснення програми, проголошеної Путіним двох років тому — необхідність диверсифікації російської промисловості. Не можемо сидіти на сировинної «голці «. Ми зобов’язані розвивати наукомісткі виробництва, зокрема, й у видобувних і переробних галузях. Має бути зроблено новий внесок у вдосконалення методів розвідування й переробки з корисними копалинами.

В цій сфері є кілька завдань. Перша їх — знайти капітал, здатний підтримати починання і дати можливість реалізуватися їм. Найшвидше цей процес відбувається у основі інформаційних технологій. Тут ми маємо ряд удач, у маємо хороші мізки — в тому, щоб їх організувати і залучити до справі. Поки ж ми вдається. Складніше справа з більш тривалими програмами. Великий економічний ефект дає навіть незначне вдосконалення процесу нафтопереробки. Рівень розвитку нашого хімічної науки дозволяє досягти таких результатів.

В інших галузях справи негаразд добре. Наприклад, медичне приладобудування спирається, переважно, імпорту. Іноземні фірми ведуть дуже агресивну політику й витіснили з російського ринку вітчизняні розробки, що зовсім який завжди вигідно нашій країні. У фармацевтичної промисловості відбувається те ж саме. Західні компанії впроваджують свої ліки, постійно вдосконалюються, пропагуються, проштовхують, і ми які завжди захищаємо наші національні інтереси.

Судостроение раніше було в нашій стані. Військове суднобудування нині переходить на випуск мирної продукції, реалізує великі машинобудівні проекти. Складніше працювати з авіабудуванням. У Вашингтоні багато говорять про успішному співробітництві наших авіабудівників з компанією Boeing. Найбільші російські підприємства, такі як «Туполєв «і «Ільюшин », сутнісно, «лягли «під Boeing. Можливо вони успішно освоюють це державне діло, але ініціатива і командування належить виключно іноземцям, отже казати про самостійності нашої авіаційної промисловості доки доводиться. Boeing теж веде активну політику щодо захоплення ринків, залученню кадрів. Але марно забувати, що, крім американської є держава й потужна європейська авіапромисловість, незабаром з’явиться китайська… Хіба приміром із російської? Гроші були й інтереси у цій галузі дуже серйозні. Якщо обчислювальному справі або приладобудуванні вартість питання обчислюється мільйонами доларів, то тут справа пахне десятками мільярдів.

— Хіба відбувається у фундаментальної науці?

У фундаментальної науки грошей до 10 разів менше, ніж в прикладної. Час здійснення досліджень, мотиви пізнання й розуміння процесів пов’язані з безпосередньої користю. Ми повинні зрозуміти, як влаштована Всесвіт, тому необхідно вести дослідження. Важливо знати, як працюють основні механізми життя, оскільки ті знання лежать у основі сучасної біотехнології. Фундаментальна заділ відіграє вельми великій ролі.

В основному, фундаментальні дослідження здійснювалися Академією наук, і сьогодні ситуація важка: кращі кадри залишили країну, хоча деякі, звісно, залишилися. У значною мірою зруйнована традиція наукових шкіл, адже це був один з сильних сторін наша наука. І тут буде складно розвиватися, оскільки ламати — не будувати. Подивіться, що сталося із німецькою наукою після краху гітлерівській Німеччині. Німецька промисловість відновилася досить швидко. Німцям заборонили будувати літаки та інші околовоенные речі, вони кинули сили на автомобільну промисловість і були в розквіті. Але, попри дуже щедре фінансування фундаментальної науки, Німеччина лише зараз — через півстоліття — вийшла те що можна назвати світовим рівнем. До речі, у Німеччині також було відплив умів. Але німецькі вчені поверталися на батьківщину, де їх мали як високої зарплати, а й необхідні умови для роботи. Вони поверталися, будучи інтегрованими у світову науку. Той самий процес має поступово відбуватися нашій країні.

Главная завдання організаторів російської науки — вдіяти процес витікання умів. Тут дуже важливо забезпечити взаємодія наших ВНЗ з наукою. Те, що тепер наука й освіту Росії підпорядковані одному міністерству — це сигнал проведення нової політики, яка, до речі, й раніше здійснювалася на вельми невеличкому числі вузів, зокрема московському Физико-Техническом Інституті, з яким було довгі роки пов’язаний. Такий підхід дає змогу вести викладання лише на рівні сучасних досягнень науки. Дорогоцінний досвід взаємодії науку й освіти виявився найбільш великим козирем підготовкою наших кадрів, які, до речі, знадобилися в усьому світі.

Нам потрібно починати відтворення наукових кадрів. Це дуже й дуже серйозніше завдання, тому що в нас «вибите «середнє покоління учених. Коли запросили бути завідувачем кафедри фізики в таки Фізтеху, мені було 35 років, ректору було 37 років, математик був у приблизно тому ж віці … І ми здійснювали цю потужну програму і вели до її достатньо протягом 35-ти років. І зробили то, ніж став Фізтех. Нині ж у такому центрі немає гідного продовження наукової традиції. Найкращі професора поїхали, інші постаріли. У результаті, діди вчать онуків. Чого вони можуть — їх навчити? Як в анекдоті: «Чи можна з дітьми розмовляти сексуальні теми? «- «Так, можна. Ви багато дізнаєтеся ». На жаль, подібного у сфері науки витратило не спостерігається.

— Радянська наука довго була ізольована у вир світової науки, але, в теж час, змогла досягти колосальних висот. Хіба це зумовлювалося?

Она була так ізольована, як багато хто намагається уявити. Був потужний механізм перекладу всіх наукових книжок із англійської й інших мов таки російською. Часто книжки видавалися одночасно російською і англійською. Приміром, було видано одну з найкращих американських курсів фізики, його нам перекладали просто з рукописи.

Личные контакти, котрі грають дуже високий роль, звісно були обмежені. Але, в водночас, вони були. До нас дуже багато приїжджало учених, вулицю значно більше, ніж зараз. Неправильно говорити, що радянська наука розвивалася в вакуумі. Наші роботи публікувалися там, наші книжки переводилися на іноземні мови, вони були й надали значний вплив на світову науку. І зараз вплив російської науки на світову виключно велике. Також, до речі, як і впливу Росії у сфері культури. Ростропович мені говорив, що немає одного серйозного оркестру без російських музикантів.

Наша країна діяла у сфері науки, як скороварка. У скороварке усе швидко нагревалось, нас дуже швидко готувалося, і потім, коли кришку зняли, ця каструля скипіла весь світ. Не доводиться це жити у такому режимі: по-перше, ошпариться можна, а, по-друге, в скороварке малий, що залишається…

— У цьому індекс цитування російських учених залишається дуже високий…

Конечно, ми залишилася сильна наука. Вона, при цьому, краще інтегрована у світову науку, завдяки особистим зв’язкам, завдяки тим ученим, хто виїхав до інших держав. І Інтернет зробив дуже багато. Зникло закріпачення свідомості, яка того було присутнє у деяких сферах. Росії потрібно адаптуватися до нових умовам, але ці непросто.

— Яке майбутнє російської школи широкому розумінні цього слова — від початковій до вищої?

Нам треба зберегти традиції російської школи. Є досвід багатьох, яких батьки послали вчитися зарубіжних країн, а, по поверненні вони з’ясували, що відстали на 2−3 року одноліткам, які навчалися Батьківщині. Хоча, вважаю, що людині, котрий здобув освіту Батьківщині, необхідно поїздити, подивитися світ, себе показати отже інтегруватися у світову науку. Але освіту найкраще отримувати вдома, особливо у Росії. Російське освіту — висококласне освіту. І їх треба зберегти й на шкільному рівні, й у ВУЗах.

Дело навіть у грошах, суть у тому, що має знайти шляхи повноцінно підтримувати талановиту молодь. Цього в нас немає. В усіх країнах здатний може отримати грошей свою медичну освіту. Не питання — скільки можуть заплатити його. Недоуки із багатих родин знайдуть собі місце навіть у Гарварді і Стенфорді. Але показує, що у таких закладах який завжди приносить щастя подібним молоді. Пригадую, на свій час, на таки Фізтеху, крім того, ми приймали дітей високопоставлених працівників. Але це молоді нащадки, якщо вони, звісно, не мали здібностями, почувалися дуже незатишно серед сильних студентів. Їм хотілося самоствердитися, а ви тут ніякі гроші й зв’язку не допомагали.

— Як позначився розпад СРСР на стані науки у колишніх радянських республіках?

Дела у нього дуже сумно. Мені випало бути у деяких колишніх радянських республіках, особливо мене вразила Грузія… В Україні справи йдуть трохи краще. Економічний спад у країнах виявився глибшим, ніж у Росії, і наслідки науці виявилися сумними. Їх наука нікому у країнах не потрібна. Природно, є відплив умів, зокрема, й до Росії. Спочатку здавалося, що вони затребувані, що він допоможе Захід — цього сталося, і вони підійшли до розбитих ночов.

Ныне з’явилися дуже серйозні проблеми — возз'єднання російськомовного наукового простору, у тому числі освіту й медицину. Це потрібно робити акценти не так на комерційної, але в політичній основі. Такий процес зможе об'єднати наші країни успішніше, ніж військове і будь-яка інше співробітництво.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.