Вступ. 
Значення прегравідарної підготовки у жінок із синдромом втрати плода на фоні вроджених форм тромбофілії

Тромбофілії - це зміни балансу згортальної системи крові, які проявляються підвищеною схильністю до процесу тромбоутворення. І вроджені, і набуті форми тромбофілій є одними з основних етіологічних факторів розвитку тяжких гестаційних ускладнень. На частку генетичних форм тромбофілій припадає від 10 до 30% усіх акушерських ускладнень. Причинами вроджених тромбофілій є різні мутації генів та ферментів [2, 5].

Найбільш поширеними генетично детермінованими формами тромбофілії є мутація метилтетрагідрофолатредуктази, яка найчастіше стає причиною гіпергомоцистеїнемії, мутація фактора Лейдена, мутація протромбіну та мутація інгібітора активатора плазміногену [1, 6]. Дані мутації займають одне із провідних місць у структурі тромбофілій у пацієнток із синдромом втрати плода, гестозами, а також тромбоемболічними ускладненнями під час вагітності.

При підвищенні рівня незамінної амінокислоти гомоцистеїну в плазмі крові, що відбувається при мутації метилентетрагідрофолатредуктази, настає порушення плацентарного і маткового кровообігу і, як наслідок, активується процес масивного мікротромбоутворення [1]. Раннє виявлення такого патологічного стану та його своєчасна та адекватна корекція дозволяють не лише спрогнозувати, але і попередити тяжкі гестаційні ускладнення, адже відомо, що гіпергомоцистеїнемія є легкомодифікованим фактором ризику. Рівень гомоцистеїну в плазмі крові можна знизити, приймаючи вітаміни групи В та фолієву кислоту [3].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ — аналіз значення прегравідарної підготовки у жінок із синдромом втрати плода на фоні генетично детермінованої форми тромбофілії.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Проведено ретроспективний та проспективний аналіз перебігу вагітностей у 42 пацієнток із синдромом втрати плода на фоні вродженої тромбофілії. З них 22 жінки отримували прегравідарну підготовку та 20 жінок, вагітність у яких настала без запропонованої нами прегравідарної підготовки. Контрольну групу склали 30 жінок із фізіологічним перебігом вагітності, які не мали тромбофілії та втрат плода в анамнезі.

Синдром втрати плода встановлювали за наявності в анамнезі: одного або більше мимовільних викиднів у терміні гестації 10 тижнів і більше, включаючи і завмерлу вагітність; мертвонародження в анамнезі; неонатальної смерті, як ускладнення передчасних пологів, тяжкої прееклампсії або плацентарної дисфункції; трьох і/або більше мимовільних викиднів у терміні гестації до 10 тижнів, при відсутності генетичних аномалій розвитку плода, анатомічних та гормональних причин невиношування вагітності.

Усіх вагітних обстежували загальноклінічними і лабораторними методами. Результати ультразвукової фетометрії (УЗД) зіставляли з нормативними значеннями з урахуванням терміну вагітності. Висновок про затримку розвитку плода робили при виявленні розмірів плода менше 10 перцентиля нормограми. Ультразвукова плацентографія полягала у визначенні локалізації плаценти, виміру товщини та ступеня зрілості. Ступінь зрілості плаценти визначали згідно з класифікацією P. Grannum (1979). Кількість навколоплідних вод оцінювали за амніотичним індексом.

Діагноз вродженої тромбофілії встановлювали на основі генетичних обстежень, при яких виявляли мутації метилентетрагідроредуктази, фактора Лейдена, протромбіну та інші, а також на основі змін у гемостазіограмі.

При вродженій формі тромбофілії важливу роль для зменшення гестаційних ускладнень відіграє прегравідарна підготовка. Під час проведення дослідження на етапі підготовки до вагітності застосовували фолієву кислоту в дозі 0,8 мг на добу, вітаміни групи В (зокрема, вітамін В1 1,6 мг на добу, вітамін В2 1,8 мг на добу, вітамін В6 2,6 мг на добу і вітамін В12 4 мкг на добу). Підготовка проходила під динамічним контролем показників гемостазіограми та рівня гомоцистеїну в плазмі крові.