Удосконалення технології відтворення свиней

Власними дослідженнями встановлено, що при використанні вітамінних препаратів можна збільшити відтворювальну здатність свиноматок та отримати більшу кількість приплоду. Всі ці дані проаналізовані і на основі огляду літератури узагальнені та економічно обґрунтовані.

Україна завжди була країною, де свинарству приділяли особливу роль. Продукти свинарства займали та продовжують займати значне місце в раціоні людини.

Свинарство-галузь сільськогосподарського виробництва, що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. В Україні створена міцна матеріально-технічна база: розведення племінних свиней займаються більше ніж у 400 племінних господарствах (племзаводи, племрепродуктори), відновлюють роботу промислові комплекси. Товарну свинину виробляють як в державних підприємствах, так і в колективних, фермерських та індивідуальних присадибних селянських господарствах.

Свинарство України має свою історію, як галузь, що певним чином впливала на світовий ринок м’яса. На початку ХХ сторіччя в Україні працювало декілька беконних фабрик — поставка бекону здійснювалась на Лондонські ринки. Період громадської війни знищив інфраструктуру беконного вирибництва — свинарство починали відроджувати практично з нуля. Перша українська порода свиней (українська степова біла) створена протягом 1926;1934 років, характеризувалась м’ясо-сальною продуктивністю, доброю осалюваністю та була добре пристосованою до пасовищного утримання у посушливій зоні півдня України.

Першою завізною породою, що отримала широке розповсюдження, була англійська велика біла порода свиней, завозити яку почали з 90 — х років. Пізніше в Україні була завезена ще одна порода м’ясо-сального напрямку продуктивності - велика чорна порода свиней (1947 рік). Завезення в Україну свиней м’ясного та беконного напрямів продуктивності почались з 60 — х років ХХ сторіччя. У цей період були завезені такі породи як ландрас та уельс, пізніше — свині породи дюрок.

Подальша інтенсифікація галузі свинарства передбачає максимальне використання біологічних особливостей свиней шляхом удосконалення біотехнологічних методів їхнього розмноження, що можливо тільки при чіткому збігу технології й біологічних особливостей тварин. Ефективність роботи свинокомплекса залежить від правильної організації відтворення стада, інтенсивності використання свиноматок і кнурів, а також селекційної роботи .

І саме головне: свині в біологічному відношенні, порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин, найбільш вигідно відрізняються повнішим використанням поживних речовин споживаючих кормів, які трансформуються в утворення повноцінних найбільш калорійних продуктів харчування — м’ясо і сало. Ці позитивні якості у свиней реалізуються тільки при інтенсивному використанні свиноматок, повному збереженні приплоду та постановці на відгодівлю після дорощування добре розвинених відлучників.

Незважаючи на всі економічні проблеми, генотипи тварин, вітчизняної селекції, було збережено. У період покращення економічного клімату у свинарстві України, особливу увагу належить уділяти вивченню всіх слабких та сильних місць вітчизняних порід для завезення імпортного генотипу з метою покращення, а не зміни існуючого генофонду свиней України.

На сьогоднішній день Україна є полігоном, де використовуються генотипи свиней як європейської і американської селекції, так й азійської селекції. Імпортні генотипи з країн розвинутого свинарства представлені в переважній більшості тваринами м’ясного напряму продуктивності, які потребують відповідних умов утримання та годівлі для прояву свого продуктивного потенціалу. У цей час свинарство України пройшло через подібний етап, накопичено значний досвід, створено адаптовані до вітчизняних умов утримання й годівлі та місцевих епізоотичних і ветеринарних умов генотипи.