Аналіз теоретичних підходів до визначення та змісту соціально-педагогічної роботи в громаді

Реферат на тему:

Аналіз теоретичних підходів до визначення та змісту соціально-педагогічної роботи в громаді.

Сьогодні соціально-педагогічна робота в громаді як один із різновидів професійної соціально-педагогічної діяльності перебуває на етапі теоретико-методологічного обгрунтування, вивчення та узагальнення існуючого практичного досвіду.

Слід зазначити, що робота в громаді як напрямок соціально-педагогічної роботи оформилась значно пізніше від індивідуальної чи групової роботи. Американські вчені визначають її як метод втручання, з допомогою якого індивіди, групи та організації залучаються до цілеспрямованих організованих дій для вирішення соціальних проблем. Соціальна робота в громаді у США отримала назву «макропрактики соціальної роботи» [5, 22]. За визначенням американських авторів вона реалізується через участь соціальних працівників у діяльності щодо: розвитку місцевої спільноти через стимулювання, координацію індивідуальних і групових відносин щодо вирішення наявних проблемсоціального планування, формування політики і стратегії дій різних організацій з питань соціального захисту, освіти та охорони здоров’яорганізації публічних соціальних акцій та суспільних кампаній, спрямованих на зміну існуючої законодавчої та організаційної практики, що стоять на заваді реалізації основних громадянських прав соціально незахищених груп населення тощо.

Особливість канадської моделі соціальної роботи в громаді полягає в тому, що вона визначається як локальний рівень практичної соціальної роботи, і передбачає надання соціальних послуг членам різних територіальних і громадських об'єднань орієнтуючись, в першу чергу, на потреби членів таких громад.

Представник німецької школи соціальної роботи І.Нойфельд значно розширює змістове наповнення соціальної роботи в громаді, характеризуючи її не лише як метод, але й як принцип соціальної діяльності, який, на відміну від індивідуалізованих підходів, спрямовує соціальну роботу на досягнення певних суспільних змін. На його думку, соціальна робота в громаді інтегрує різні методи не лише з арсеналу соціальних працівників та соціальних педагогів, а й окремі політичні методи. Посилаючись на досвід німецьких фахівців, І.Нойфельд зазначає, що головною метою соціальної роботи в громаді має стати кооперація діяльності регіональних спеціалістів та активізація різних груп населення (дітей, молоді, літніх людей, домогосподарок тощо). Для цього потрібно охоплювати всі проблеми повсякденного життя людей та залучати їх до солідарних дій [3, 143−44].

Позиції, близькі до викладених, розділяє російський вчений М. В. Ромм, характеризуючи роботу в громаді як різновид методів соціальної роботи, підкреслюючи, що вона базується на взаємодії соціальних служб та соціального працівника з представниками різних соціальних груп на місцевому чи регіональному рівні. При цьому до пріоритетних завдань роботи в громаді він відносить: розвиток соціальних зв’язків у громаді та організацію системи взаємодопомоги і координації дій спільнотипідтримку та розвиток громадських ініціатив, спрямованих на зміну ситуаціїрозробку, впровадження та оцінку ефективності соціальних програм і планів діяльності організацій, робота яких пов’язана з питаннями соціального добробуту населення на локальному рівні. Реалізація цих завдань спрямована на досягнення мети — активізації розвитку громади і покращання моделі її життєдіяльності [4].

Його співвітчизниці Т. Золотарєва та М. Мінгалієва визначають соціальну роботу в громаді як метод, що дозволяє розширити масштаб соціальної допомоги населенню в місцевих кварталах, громадах. Частіше всього вона є інтеграцією всіх інших методів, коли перед соціальним працівником стоїть завдання досягти того, щоб клієнт розумів тісний взаємозв'язок особистих і суспільних проблем [1,19].

Як засіб соціально-педагогічного задоволення інтересів, потреб та очікувань людей, розглядає роботу в громаді Л.Є. Нікітіна. Вона наголошує, що це метод, який має бути спрямований на визначення суті проблем, аналіз причин, розробку планів, стратегій, пошук ресурсів, виявлення та залучення громадських лідерів, розвиток взаємодії між членами громади [6].

Результати проведеного аналізу свідчать про те, що в працях вітчизняних та зарубіжних науковців наявні два підходи до розуміння соціальної роботи в громаді. У першому підході вона розглядається як метод, у другому — як рівень соціальної роботи.

Перший підхід в тій чи іншій мірі базується на класифікації Мері Річмонд, яка визначила три класичні методи соціальної роботи у своїй праці «Соціальні діагнози»: індивідуальний, груповий та метод роботи в громаді. При цьому вона наголошувала, що «соціальний діагноз .можна описати більш точно, коли є можливість охарактеризувати особистість відносно інших людей, від котрих вона залежить і котрі залежать від неї, а також відносно соціальних інституцій громади» [2, 90].

Представники іншого підходу (В.Г. Бочарова, М.П. Гур’янова, Т. Демідова, Є. І. Холостова) виходять з того, що залежно від напрямів та змісту соціально-педагогічної роботи вона може бути реалізовані на державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях. Зміст соціально-педагогічної роботи на державному рівні обумовлюється законодавчою базою та соціальною політикою держави, розробкою та впровадженням системи соціального захисту населення в межах країни. Цими авторами відмічається, що саме на регіональному рівні соціально-педагогічної роботи відбувається реалізація законодавчих та нормативних актів у соціальній сфері з урахуванням різноманітних особливостей певного регіону: економічних, природничих, етнонаціональних тощо. На місцевому рівні соціально-педагогічної роботи можна найбільш повно врахувати особливості соціальних проблем, властивих для даного соціуму, а також визначити організації та спеціалістів, які можуть брати участь у їх вирішенні. Індивідуальний рівень соціально-педагогічної роботи — це безпосередня робота з конкретною особистістю, чи групою, які звернулися за допомогою у певні соціальні служби [6, 21].

Слід зазначити, що соціально-педагогічна робота в громаді згідно такого підходу розглядається окремими авторами як локальний (місцевий) рівень соціальної роботи (Т.Демидова, Т. Семигіна, Є.І. Холостова) або як робота в мікросоціальному середовищі (В.Г.Бочарова, М.П. Гур’янова). Ми поділяємо погляди цих науковців і вважаємо, що роботу в територіальній громаді доцільно розглядати як локальний рівень соціально-педагогічної роботи, яка здійснюється з використанням відповідних форм та методів.

Соціально-педагогічна робота в громаді забезпечується діяльністю державних та неурядових організацій, що надають соціальні послуги різним цільовим групам. Діяльність соціальних працівників та соціальних педагогів в громаді має бути, перш за все, спрямована на створення широкої мережі взаємозв'язків як між різними соціальними інституціями територіальної громади, органами влади, так і між самими членами громади. Стрижнем соціальної роботи в громаді є активізація діяльності її членів, стимулювання їх до різних ініціатив шляхом залучення до визначення та вирішення проблем спільноти на місцевому рівні.

Література.

1. 1.1. Золотарева Т. Ф., Минигалиева М. Р. Основы психологической самопомощи социального работника: Учебное пособие. — М.: Изд-во МГСУ, 2001. — 182с.

2. 2.2. Лоренц Уолтер Социальная работа в изменяющейся Европе. — Амстердам — Киев, 1997. — 199с.

3. 3.3. Нойфельд И. Методы социальной работы. //Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт. В 2 т. Т.1. — Москва-Тула, 1993. — С.135−145.

4. 4.4. Ромм М. В., Ромм Т. А. Теория социальной работы. Учебное пособие. — Новосибирск, 1999. — 64с.

5. 5.5. Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика. — К. Видавничий дім «КМ Академія», 2004. — 180с.

6. 6.6. Социальная работа: теория и практика: Учеб. Пособие / Отв. ред. Е. И. Холостова, А. С. Сорвин. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 427с.