Анабаптисти

Анабаптисты

Анабаптисты, перекрещенцы, під назвою членів протестантських груп, отделившихся у часи Реформації від головних течій протестантизму і створювали добровільні релігійні на основі ревного дотримання новозавітних установлень.

Термин вживався як і образливе найменування всіх релігійних радикалів в 16−17 ст. із боку католиків, лютеран і реформатів в міжконфесійної полеміці.

В цьому сенсі краще казати про різних напрямах руху, якого ставляться Швейцарські і Південнонімецькі брати, Гуттеритские брати й Голландські меннониты.

Начало анабаптизма належить до 1525, коли невеличка група які вірують у Цюріху під проводом Конрада Гребеля відійшла послідовників Цвингли. У заснованих ними громадах вони дотримувалися апостольських правил: на чолі їх стояли пресвітери (Діян 14:23), вони дотримувалися принципів непротивлення злу (Мв 5:39 сл.), спільності майна (Діян 4:32 сл.), викривали согрешивших братів (Мв 18:15−17).

Планы реформаторів завойовувати для протестантизму кантони шляхом поступових політичних кроків, зроблених магістратами, анабаптистами не зізнавалися; вони пропонували створювати вільні церкви почули благу звістку, уверовавших і крестившихся (Мв 28:18 сл.).

Жестоко преследовавшиеся церковними і світськими владою ці, як, Швейцарські брати сприйняв прихильно у простого люду в германомовних країнах. Одне їх перебіг розвивалося в Моравії та Південної Німеччини; паралельно в 40-х і 50-х роках 16 в. Нідерланди оформилося рух під керівництвом Менно Симонса (1492−1559).

Американские меннониты ведуть свій походження від швейцарського і голландського відгалужень анабаптизма; колонії гуттеритов, секти, створеної 1533 Якобом Гуттером в Моравії, оселилися у Північній та Південної Дакоті, в Манітобі і Альберті у Канаді, в Парагавае; вони ще дотримуються древнього християнського комунізму, використовуючи за зразок описану в Діяннях апостолів практику первохристианской єрусалимської громади.

В полемічних творах своїх противників анабаптисти ототожнювали з селянськими бунтівниками, особливо у Тюрінгії, де повсталі знаходилися під впливом Томаса Мюнцера, ні з членами комуни в Мюнстері (Вестфалія, 1534−1535). На початковому етапі керівників Західної й основні групи анабаптистів заперечували энтузиастические пророцтва та насильство, як і сучасні їм молитви і символи віри, підтримувані віковими традиціями; все-таки, як свідчать виявлені після 1879 численні архівних документів, основним розбіжністю з протестантськими реформаторами було питання про спілку між Церквою і державою. Як керівної моделі анабаптисти обрали раннехристианскую церква; вони казали, що церква зробила «гріхопадіння» вже за часів Константіне і проповідували необхідність «відновлення» церковної життя.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.