СРСР У 1945-53 рр.

РЕФЕРАТ.

ПО ІСТОРІЇ ОТЕЧЕСТВА.

НА ТЕМУ: «СРСР У 1945 -53 ГОДА».

УЧНЯ 11 ФИЗ-МАТ КЛАССА.

ГІМНАЗІЇ № 9 р. КАЗАНИ.

САГИТОВА РУСЛАНА.

СРСР 1945;1953 рр. СПІЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Після закінчення Великої Вітчизняної Війни народ відновив мирне будівництво. Партія розробила повоєнну довгострокову економічну політику, спрямовану зміцнення матеріально — технічної бази соціалізму. Переклад економіки з військових мирну колію переважно завершився 1946 року. Завдання послідовного поновлення і її подальшого розвитку народного господарства були у 4-му п’ятирічному плані 1946;50 рр., прийнятому 18 березня 1946 року сесією Верховної ради СРСР. Основне завдання п’ятирічки зводилася до того, щоб відновити жертви війни райони, досягти рівня народного господарства і далі перевершити цей рівень у значних розмірах. Сесія прийняла закон перетворення Рада Народних Комісарів до Ради Міністрів СРСР (Державний Комітет Оборони був скасовано у вересні 1945 року). Делегати задовольнили прохання М. Калініна про звільнення його за хвороби від посади глави Президії Верховної ради СРСР; головою Президії Верховного Ради СРСР обраний Н. М. Шверник. Немецко — фашистські загарбники завдали країні колосальний шкоди. Окупанти зруйнували і спалили сотні міст, понад 70 тисяч селищ, сіл й сіл, близько 32 тисяч промислових підприємств, 65 тисяч км залізнодорожніх шляхів, розорили і розграбували 98 тисяч колгоспів, 1876 радгоспів і 2890 МТС (Моторо-транспортных станцій). Війна заподіяла величезних збитків сільському господарство; на 25% скоротилися посівні площі, погіршилася обробка полів, знизилися врожайність, рівень механізації, скоротилася чисельність працездатного населення. У цілому нині матеріальним збиткам СРСР становив 2569 млрд. рублів (в довоєнних цінах, включаючи 679 млрд. — вартість расхищенных і знищених ворогом тих матеріальних цінностей. СРСР втратив 30% національного багатства. Країна відчувала великі труднощі. Населення потребувало найнеобхіднішому: в продовольстві, одязі, взуття, житло; зберігалася карткову систему. Партія націлила радянський народ на дострокове виконання 4-й п’ятирічки. За п’ятирічку відновлено, побудовано і введено на дію 6200 великих промислових підприємств (відновлено ДніпроГЕС, металургійні заводи Півдня, шахти Донбасу). Промисловість країною до кінця 1948 досягла рівня. Валова продукція промисловості до 1950 зросла по порівнянню з 1913 роком, у 13 раз, а, по порівнянню з довоєнним 1940 на 72% (проти планових 48%). Капітальні вкладення господарство склали 48 млрд. рублів. З попелу відроджувалися міста, будували нові селища села (за п’ятирічку відновлено й побудоване у містах, селищах міського типу, і у сільській місцевості 201 млн. м2 загальної корисною площі). То справді був великий трудовий подвиг радянського робітника класу, колгоспного селянства, інтелігенції. Відновлення сільського господарства протікало за скрутних умов. Позначалися тяжкі наслідки війни. До того ж у 1946 року був неврожай, викликаний посухою, якою охоплено величезну територію. Завдання піднесення сільського господарства поставив Лютневий пленум Центральної Комуністичної партії 1947 року. Переклад промисловості на мирний лад, відновлення та будівництво тракторних заводів, заводів сільськогосподарських машин дозволили поставляти сільського господарства нову техніку. На подальший розвиток сільського господарства позначалися обмежені можливостей його фінансування й матеріально-технічного забезпечення. Партія і уряд домоглися значного организационно-хозяйственного зміцнення колгоспів. Долаючи труднощі, сільському господарстві до 1950 переважно ліквідувало наслідки війни, але ще далеко ще не задовольняло потребам країни. Зростанню продуктивності сільського господарства заважало безліч дрібних колгоспів. У цілях организационно-хозяйственного зміцнення колгоспів було виконано їх укрупнення: замість 123,7 тисяч (початок 1950) до 1953 створено 93,3 тисячі колгоспів. Відновлення подальший розвиток промисловості, успіхи у зростанні продуктивності сільського господарства супроводжувалися підвищенням матеріального і охорони культурної рівень життя народу. Важливе значення мали запровадження грошової і «скасування карткової системи (грудень 1947 року), чотириразове зниження цін на промтовари і продовольство. Через війну зросла купівельна здатність рубля, підвищилася реальна вести трудящих. У 1946 — 50 року народи прибалтійських республік, Молдавії, західних областей України та Білорусі зуміли так вирішити з допомогою братніх народів СРСР завдання відновлення народного господарства і шляхом створення економічної бази соціалізму. У цій частині СРСР відбувалася революційна перебудова всієї суспільно-політичної, господарського і культурного життя. Було проведено соціалістична індустріалізація, в 1949;50 роках здійснена колективізація сільського господарства. У місті й селі встановилися соціалістичні виробничі відносини. У час дедалі більше значної ролі у розвитку народного господарства, зміцненні оборонної мощі країни почала відігравати наука. Радянська наука виходила на передові рубежі заснованої світі Науково-технічної революції. Великих успіхів домоглися радянські вчені у сфері ядерної фізики, ракетної техніки, електроніки, радіотехніки тощо. вони успішно займалися розв’язанням проблем у сфері атомної енергетики, техніки. У 1949 року у СРСР вироблено перше випробування атомної, та був і водневої бомби (1953). Тим самим було ліквідована монополія США перевищив на ядерну зброю. Радянські Озброєні Сили почали оснащуватися ракетно-ядерною зброєю. Результати політичного, господарського й культурного розвитку після 18-го з'їзду ВКП (б) 1939 року підвів 19-й з'їзд КПРС жовтні 1952 року — перший повоєнний з'їзд. Він тільки дав характеристику розстановці класових сил поставляють на світовий арені - двом основним світовим соціально-політичним таборах, соціалістичному і капіталістичному. 19-й з'їзд КПРС ухвалив Директиви по 5-му п’ятирічній плану розвитку народного господарства СРСР на 1951;55 рр., в яких було намічено програма подальшого підйому всіх галузей народного господарства з урахуванням переважного розвитку важкої індустрії. Особливе увагу з'їзд привернув до себе подальшу реалізацію ленінського плану електрифікації. Було заплановано, та був здійснено будівництво мають велике народно-хозяйственное значення Куйбишевської (потужністю 2100 мегават) і Сталінградської (потужністю 2310 мегават) ГЕС на Волзі, запровадження на дію Усть-Каменогорской, Камської, Горьковської, Мингечаурской ГЕС, розгортання будівництва Каховської, Новосибірській ГЕС. Було окреслено заходи щодо підняття механізації сільського господарства, підвищенню врожайності, збільшення поголів'я худоби. З'їзд прийняв спеціальну постанову про зміні найменування партії, що стали називатися Комуністичної партією Радянського Союзу (КПРС). Політбюро ЦК перетворено на Президія ЦК КПРС. Невдовзі опісля 19-го з'їзду партії, 5 березня 1953 року, помер Генеральний секретар КПРС»), і голова Ради Міністрів СРСР Й.В.Сталін. Головою Ради Міністрів СРСР призначений Г. М. Маленков. Першим секретарем цк кпрс у вересні 1953 обраний Н. С. Хрущёв, головою Президії Верховної ради СРСР — Клемент Єфремович Ворошилов. Політика партії по зміцнення та розвитку соціалізму здійснювалася в зміненій після II Першої світової міжнародної обстановці. Значно зміцнився міжнародний авторитет Радянського Союзу. Між СРСР та інші соціалістичними країнами складається новим типом міжнародних відносин, укладалися обопільні умови про й взаємодопомоги. У СРСР січні 1949 створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). СРСР надавав політичну й економічну підтримку народами Африки й Азії у тому національно-визвольної боротьбі, зміцнював дружбу із країнами, добившимися національну незалежність. Докорінно змінилося співвідношення сил поставляють на світовий арені користь соціалізму. Система соціалізму придбала на вирішальній ролі у світовій розвитку. Зовнішню політику Радянське уряд продовжувало будувати на ленінському принципі мирного співіснування країн із різним суспільним ладом. Імперіалістичний табір очолюваний США, проводив політику «холодної громадянської війни», взяв курс — на ремілітаризацію Західній Німеччини (з 1949;ФРГ), розв’язання локальних війн (в 1950 у Кореї), створення військових баз, націлених проти СРСР та інших соціалістичних країн, нарощування гонки озброєнь. У 1949 створили агресивний блок — Північноатлантичний Союз (НАТО). Радянський Союз перед активно підтримував світову прогресивну громадськість в її боротьбі світ. Радянська делегація неодноразово вносила в ООН пропозиціями щодо скороченні Збройних Сил й озброєнь, про заборону зброї масового знищення, ліквідації військових баз на чужих територіях, про створення ефективної системи колективної безпеки все у Європі. Верховний Рада СРСР зустрів у березні 1951 Закон про захист світу, яким пропаганда війни оголошено найтяжчою злочином проти людства. Через війну дипломатичних дій Радянського Союзу в 1953 припинено війна у Кореї. У 1951;55 роках багато уваги приділялося ліквідації відставання сільського господарства. У рішеннях Вересневого пленуму цк кпрс 1953 «Про заходи її подальшого розвитку сільського господарства СРСР», Лютнево-березневого пленуму цк кпрс 1954 «Про подальшому збільшенні виробництва збіжжя у країни й про освоєння цілинних і перелогових земель» та інших постановах партії і уряду було вироблено важливі заходи щодо підйому сільського господарства і зернового господарства і животноводства.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА. Кримська конференція 1945, у якій брали участь СРСР, Великобританія, США, виробила плани союзників після завершення війни, Вирішивши головні запитання повоєнного статуту Німеччини. Союзники домовилися заснувати підтримки світу та безпеки Організацію Об'єднаних Націй (ООН). Узгоджено умова вступу СРСР війну проти Японії, яка активно допомагала фашистської Німеччині війні проти СРСР. Хоча ще 1941 року уклали договору про нейтралітет між СРСР і Японією; японської стороною було виконано 96 порушень радянського кордону лише у 1942, період із 1941;45 було захоплене і потоплено 18 радянських судів; у радянського кордону було сконцентровано до 1.000.000 солдатів. Японія фактично стала на шлях бойових дій проти Радянського Союзу. Оскільки Японія своїми діями і своєю політикою фактично перекреслив советско-японский договір 1941 року, 5 квітня 1945 радянське уряд його денонсувало. У 1945 СРСР уклав угоди про дружбу та взаємодопомоги і повоєнному співробітництво з Югославією і з Польщею. Після звільнення квітні 1945 від гітлерівських військ Австрії Радянський уряд надав австрійському народу створити демократичне тимчасове уряд. СРСР брав активну участь підготовкою і роботі Сан-Францисской конференції 1945 року, де було засновано нова всесвітня організація ООН і прийнято її статут. Цією конференції передувала конференція в ДумбартонОксе, розробила основи Статуту. 8 травня 1945 Верховне командування вермахту підписало акт беззастережної капітуляції. 5 червня 1945 було підписано декларацію про поразку гітлерівського райху й взяття він верховної влади біля Німеччини урядами СРСР, США, Німеччині й Великобританії. Ще раніше, 1 травня 1945 було укладено угоду про контрольному механізмі в окупаційних зонах. Поразка фашизму Європі і руйнацію гітлерівського рейху не покінчили зі Другої світової війною. 26 липня 1945 Великобританія, навіть Китай зажадали беззастережну капітуляцію Японії. Її уряд відкинуло це пропозицію. 8 серпня 1945 року між СРСР долучився до декларації Великобританії, навіть Китаю та заявив, що з 9 серпня 1945 вважає себе у стані війни з Японією. Радянська армія в стислі терміни розгромила японські війська, під час боїв визволила від японських загарбників северосхідні провінції, до Північної Кореї, Південний Сахалін і Курильські острова. У цих перемог, і навіть успіхів Збройних сил США, які діяли проти Японії на Тихоокеанському плацдармі, 2 вересня 1945 представники Японії підписали акт про капітуляцію. Було встановлено справедливі і забезпечуючі безпеку СРСР кордону. Розгром агресорів у другій світовій війні, насамперед завдяки перемозі радянський народ, докорінно змінив політичне й соціальне обличчя світу, й усю міжнародну обстановку. Питання окупації Німеччини, підготовки мирних договорів із учасниками фашистського блоки і інші проблеми було розв’язано на Потсдамской конференції 1945 і на Московському нараді у грудні 1945. Потсдамские угоди передбачали ліквідацію німецької монополії - основу німецького імперіалізму, демілітаризацію і денацифікацію. Ці заходи спрямовані на створення демократичної та миролюбної Німеччини. Проте невдовзі західні держави пішли шляхом розкол Німеччини, створивши 1949 із західних зон ФРН, яку хотіли перетворити за умов загострення міжнародної обстановки в ударну силу блоку НАТО. Найважливішим подією історії після перемоги Великою Жовтневою революції було перетворення соціалізму у світову систему. Замість ворожого «санітарного кордону» сусідами СРСР сталі у здебільшого дружні держави. Розширилися зв’язку Радянського Союзу коїться з іншими країнами: перед війною СРСР мав дипломатичних відносин з 26 державами, а кінцю війни — 52. Стало ще більше ясно, що жодного питання світової політики може бути вирішене й без участі СССР.

Формування й вдосконалення нових відносин між державами світової системи соціалізму. А коли Радянська Армія початку звільняти з фашизму країни Європи, там вже були антифашистські сили, опиравшиеся на успіхи Червоної Армії. У результаті боротьби із загарбниками та що їх силами внутрішньої реакції дозрівали передумови для переростання руху Опору в народнодемократичну революцію. Радянська Армія відгородила країни Східної і ЮгоСхідної Європи від цього контрреволюції і спроб реакції розв’язати громадянські війни. У умовах період із 1944 — 48 народнодемократичні Революції Польщі, Чехословаччини, Югославії, Албанії, Румунії, Угорщини переросли в соціалістичні. У Болгарії революція з початку мала соціалістичний характер. І Далекому Сході СРСР виконав свій інтернаціональний борг. За сприяння СРСР, МНР і молодих народно-демократических держав Європи національно-визвольні Революції Північній Кореї, Китаї і Північний В'єтнам також переросли в соціалістичні. У 1949 біля Східній Німеччині було створено незалежну суверенну державу — Німецька Демократична Республіка, перше держава робітників і селян на німецької землі. Народна антиімперіалістична революція на Кубі перетворилися на соціалістичну. У важкі перші повоєнні роки СРСР надавав молодим державам народної демократії всебічну безкорисливу допомогу поставками сировини, устаткування, продовольства та іншого. Торгово-економічні угоди 1947;50 висловлювали прагнення СРСР допомогти їм відновити економіку й звільнити її від старої залежність від імперіалістичних монополій. Зростали і укріплювалися взаємовигідні зв’язку СРСР і країнами народної демократії, і між самими країнами народної демократії. У умовах розширилися рамки поняття міжнародні відносини — колись він був рівнозначно офіційним міждержавним відносинам, тепер охоплює всіх сторін життя народів. Найважливішу роль почали виконувати братерські стосунки між комуністичними й робітниками партіями, що стоять на платформі марксизму-ленінізму, і навіть масовими громадськими організаціями трудящих. Для налагодження широкого співробітництва соціалістичних країн велику роль зіграло створення січні 1949 СЭВа. Символом світового господарського організму, про яку говорив Ленін, стали нафтопровід «Дружба», Міжнародний банк економічного співробітництва в, Міжнародний інвестиційний банк, Міжнародний Інститут проблем світової соціалістичної системи та ін. Створено колективна волюта соціалістичних країн — перевідний карбованець. Працює Центральне диспетчерське управління об'єднаних енергосистем. Здійснено перебудова РЕВ. Створено Виконавчий комітет Ради — організатор спільної прикладної діяльності по координації планів, спеціалізації і кооперування виробництва. Особливого значення країни співдружності надавали завданню зміцнення з-поміж них політичних відносин. У формуванні таких відносин важливе місце займають договори СРСР із іншими соціалістичними державами дружбу, співробітництво та взаємодопомогу. Спільно вони є міцну і ефективну систему союзницьких зобов’язань, що забезпечують захист від «підступів імперіалізму», безпеку кордонів, і сприяють соціалістичним перетворенням і комуністичному строительству.

Взаємини СРСР із капіталістичними державами. Одна з головних напрямів радянської зовнішньої політики України. Воно визначається тим, що у них повно проявляється основне протистояння сучасної епохи — протиборство капіталізму і соціалізму. Після закінчення 2-ї Першої світової західні держави, налякані зростанням впливовості проекту та авторитету СРСР, котрі зіграли на вирішальній ролі у розгромі Німецького фашизму, розмахом революційного руху, і національно-визвольної боротьби, круто змінили свій зовнішньополітичний курс. Їх правлячі кола стали відходити від міжнародного співробітництва з урахуванням рівноправності і поваги інтересів Радянського Союзу, від прийнятих країнами-учасницями антигітлерівської коаліції в часи війни узгоджених рішень, підпорядкували власну політику цілям антикомунізму, антисоветизма. З уявлень про «монополії» США перевищив на атомну зброю та його «невразливості» керівники імперіалістичних держав дійшли висновку, що може тепер із «позиції сили» нав’язувати своєї волі іншого світу, використовуючи «атомний» шантаж. Відкритий поворот до ворожнечі, до «Холодній війні», боротьбі проти СРСР та інших сил свободи та демократії знаменувала мова Черчілля у місті Фултоні (США, березень 1946), вимовлена у присутності президента США — Трумена і отримавши його повне схвалення. Вона продемонструвала справжні цілі керівних кіл західних і заклала одне із наріжних опор в створення під прапором антикомунізму і антисоветизма агресивного военнополітичного блоку імперіалістичних держав. Щойно закінчилася 2-га світова, як світ образу і безпеку народів виявилися під загрозою нової жахливої війни. Миролюбна Радянська зовнішня політика мала захистити в міжнародних відносинах принцип поваги суверенітету і невтручання у внутрішні справи держав, відстояти світ образу і забезпечити міжнародну безпеку. Під час підготовки мирних договорів із переможеними державами, СРСР прагнув укласти колишніми союзниками Німеччини — Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією і Фінляндією — такі договори, які зберігали та їхні економічну незалежність, захищали від держави втручання у внутрішні справи, визначали їх законні кордону. Підготовка й підписання 20 лютого 1947 Паризьких мирних договорів свідчили про можливість співробітництва між СРСР і капіталістичними країнами й у час. Ще 1946 СРСР висунув в ООН пропозиції: про мирне співіснування двох різних соціальних систем; про співробітництво між державами, спільно які виграли війну; про зміцнення ООН, насамперед забезпеченні рівноправності всіх її членів; виведення військ із території невражеских держав та ліквідації іноземних військових баз; про загальним скороченні озброєнь; про заборону цієї зброї. Пропозиції СРСР стали основою резолюції Генеральної асамблеї ООН у грудні 1946 «про принципи загального регулювання та скорочення озброєнь». Проте імперіалістичні кола, великі держави Заходу відкинули пропозиції СРСР. У 1947 США проголосили Трумена доктрину, означавшую, що США привласнює право втручатися у справи всіх країн за реакції і контрреволюції. Цю доктрину служила цілям експансії і агресії. Як засіб використовувати американську економічну допомогу задля забезпечення панівного впливу у розорених війною державах Західної Європи, зупинити шляхом американського втручання підйом революційного руху на цих країнах, і навіть ізолювати від СРСР й повернути на рейки капіталізму країни народної демократії, тоді само було висунуть Маршблла план (тобто. позбавити суверенітету європейські держави й зробити їх залежать від американського монополістичного капіталу). СРСР викрив прагнення США, підтримані англо-французскими імперіалістськими колами. Перший антирадянський військово-політичний блок західноєвропейських держав було створено березні 1948. Під заступництвом США в «західний союз» ввійшли Великобританія, Франція, Бельгія, Голландія та Люксембург. Кількаразові пропозиції СРСР про переговори довідалася підвищення советскоамериканських відносин відкидалися США. У фундаменті економічної області більшість західних держав встановило дискримінаційні обмеження, що призвели до згортання ділових зв’язку з СРСР та інші країнами соціалізму. Створена у квітні 1949 Організація північноатлантичного договору (НАТО) агресивна за своєю природою і проти СРСР, і навіть інших соціалістичних країн. СРСР твердо дотримувався постанов кримської і Потсдамской конференцій, здійснював демократизацію, денацифікацію і демілітаризацію територій радянської зони окупації колишнього фашистського рейху. Західні держави об'єднали свої зони (Німеччини) й у порушення межсоюзнических угоду створивши 1949 ФРН, почали прискорену ремілітаризацію, відновлення її Збройних Сил. Усе це політика створювала серйозну загрозу безпеці народів Європи. СРСР не допустив втручання у хід у суспільному розвиткові у Німеччині, біля якій внаслідок освіти ФРН (вересень 1949) було створено Німецька Демократична Республіка (жовтень 1949). Населення НДР стало будівництва соціалізму. Після звільнення Кореї від японських військ СРСР твердо відстоював свободу і корейського народу, який створив КНДР, визнав неї і надав велику економічну допомогу, вивів в 1948 із Кореї свої війська і закликав до цьому США. Але американське уряд прямим втручання у внутрішні справи корейського народу не допустило освіти єдиної незалежної Кореї. 25 червня 1950 Південну Корею під керівництвом США розв’язала війну проти КНДР. Потім було пряме американське вторгнення під прапором «військ ООН». Маючи всебічну допомогу СРСР інших країн соціалізму, народна армія КНДР відбила напад агресорів. 30 листопада 1950 президент США виступив із загрозою застосувати атомну зброю. Радянська зовнішня політика мобілізувала всі сили. 14 лютого 1951 США зупинила свої дії біля Південної Кореї та КНДР.

ЕКОНОМІКА. У слідство фашистської агресії країна втратила близько тридцяти% національного багатства, але сила і життєвість радянської економіки дозволили відновити зруйноване господарство було у протягом 4-й п’ятирічки (1946;50). Наприкінці 1948 був знайдено й перевиконаний довоєнний рівень промислового виробництва. 1950;го виробничий національний прибуток становить 164% до рівня 1940, промислові продукти 172%, вантажообіг всіх видів транспорту 144%, продукти сільського господарства 99%, зокрема. продукти тваринництва 104%. Відновлення народного господарства здійснювалося з допомогою внутрішніх ресурсів; до того ж час СРСР надавав велику допомогу народам Східної Європи, закладаючи фундамент майбутньої соціалістичної співдружності. Поліпшилися якісні показники розвитку. Электровооруженность праці промисловості, у 1950 проти 1940 зріс у 1,5 разу, зростання продуктивність праці становив 145%, зокрема. у машинобудуванні і металообробці 174%, у хімічній промисловості 295%, у промисловості лад матеріалів 132%. Цьому сприяли прискорення технічного прогресу, випуск і в народному господарстві нових типів найважливіших машин і устаткування. Створення у СРСР розвиненого соціалістичного суспільства здійснено на основі багаторазового збільшення масштабів виробництва. Приклади різкого збільшення виробництва: Основні показники розвитку народного хоз-ва (1913=1) |Найменування |1940|1950 | |Валовий громадський продукт |5,1 |8,2 | |Виробничий національний продукт |5,3 |8,8 | |Виробничі основні фонди всіх галузей народного хоз-ва |2,6 |3,3 | |Усю продукцію промисловості, у т.ч. виробництво коштів |13 |27 | |виробництва | | | |Валова продукція сільського хоз-ва |1,4 |1,4 | |Вантажооборот всіх видів транспорту |3,9 |5,7 | |Капітальні вкладення |5,7 |11 | |Виробництво праці промисловості |3,8 |5,5 | |Виробництво праці сільському хоз-ве |1,9 |2,1 | |Виробництво праці залізничному транспорті |2,9 |3,2 |.

Енергетика |Найменування |1940|1950 | |Потужність всіх електростанцій, ГВт |11,2|38,95| |Виробництво електроенергії, млрд. КВт*час |48,6|170,5| |У т.ч. ГЕС | | | |Потужність, ГВт |1,6 |3,2 | |Виробництво електроенергії, млрд. КВт*час |5,3 |28,1 |.

Кількість колгоспів і радгоспів (тис.) |Найменування |1940 |1950 | |Колгоспи (включаючи рибальські) |236,9|123,7*| |Радгоспи |4,2 |5,0 |.

*- скорочення колгоспів внаслідок злиття в объединенные.

Питома вага окремих видів палива на загальному обсязі видобутку палива на СРСР |Найменування |1940|1950 | |Вугілля, млн. т |59,1|53,9 | |Нафта, включаючи газовий конденсат, млн. т |18,7|30,5 | |Природний газ, включаючи попутний, млн. т |1,9 |7,9 | |Торф, млн. т |5,7 |2,9 | |Сланці, млн. т |0,3 |0,7 | |Дров, млн. т |14,3|4,1 |.

Зростання видобутку вугілля за видами і способам |Найменування |1940 |1950 | |Усього, млн. т |165,9|526,7| |Камінний вугілля, млн. т |140 |410,9| |Буре вугілля, млн. т |25,9 |115,7| |Видобуток відкритим способом | | | |У млн. т |6,3 |115,3| |У % до спільної видобутку |3,8 |20,3 |.

Виробництво основних видів продукції чорної металургії, млн. т |Найменування |1940|1950 | |Чугун |14,9|30,9 | |Сталь |18,3|41,8 | |Прокат чорних металів |13,1|32,3 | |Труби сталеві |1 |3,4 |.

Виробництво продуктів хімічної та нафтохімічної промисловості. |Найменування |1940|1950 | |Валова продукція хім. і нефтехим. промисловості (1913=1) |17,5|75,8 | |Мінеральні добрива, млн. т |3,3 |8,6 | |Хімічні засоби захисту рослин, тис. т |- |31,3 | |Сода кальцированная (100%-ная), млн. т |0,51|1,2 | |Сода каустична (100%-ная), млн. т |0,18|0,4 | |Сірчана кислота, млн. т |1,6 |3,5 | |Синтетичні смоли і пластичні маси, тис. т |10,9|161,5| |Барвники синтетичні, тис. т |34,3|59,2 | |Хімічні волокна і нитки, тис. т |11,1|111 | |Автопокришки, млн. прим. |3 |10,1 |.

Виробництво ділової деревини та продукції деревообр. і целлюлознопаперову промисловість. |Найменування |1940|1950 | |Пиломатеріали, млн. м3 |35,4|70,7 | |ДВП, млн. м2 |4,1 |35,9 | |ДСК, млн. м3 |- |0,08 | |Целюлоза, млн. т |0,6 |1,5 | |Папір, млн. т |0,8 |1,6 | |Картон, млн. Т |0,2 |0,6 | |Фанера клеєна, тис. м3 |782 |1068 | |Вывозка ділової деревини, млн. м3 |118 |190 |.

Виробництво основних видів продукції легку промисловість. |Найменування |1940|1950 | |Тканини всіх видів, млн. м2 |3320|4978 | |БАВОВНЯНИХ |2715|3777 | |Вовняні |155 |297 | |Лляні |272 |394 | |Шовкові |67 |371 | |Панчішно-шкарпеткові вироби, млн. пар |489 |727 | |Білизняний і верхній трикотаж, млн. прим. |186 |385 | |Шкіряна взуття, млн. пар |212 |316 |.

Виробництво основних продуктів харчової промисловості. |Найменування |1940|1950 | |Цукровий пісок, млн. т |2,2 |4,3 | |М'ясо, млн. т |1,5 |4 | |Ковбасні вироби, тис. т |403 |877 | |Улов риби, видобуток морського звіра, китів і морепродуктів, млн. т |1,4 |2,5 | |Олія тварина, тис. т |252 |495 | |Олія рослинне, млн. т |0,8 |1,2 | |Цельномолочная продукція, млн. т |1,3 |4,8 | |Консерви, млрд. банок |11 |8 |.

Зовнішня торгівля. |Найменування |1940|1950 | |Оборот |1 |2,9 | |Експорт |1 |1,6 | |Імпорт |1 |1,3 |.

Товарообіг СРСР із соціалістичними країнами (млн. крб.) |Найменування |1950 | |Оборот |2373 | |Експорт |1350 | |Імпорт |1023 |.

Товарообіг СРСР із країнами — членами РЕВ (млн. крб.). |Найменування |1950 | |Оборот |1679 | |Експорт |900 | |Імпорт |779 |.

Отже створення СРСР розвиненого соціалістичного суспільства здійснювалося з допомогою багаторазового збільшення масштабів производства.

Список використовуваної литературы:

. Блінов С.І. «Зовнішня політика Радянської России».

. «Світова історія» тому 7.

. Струмилин С. Г. «Нариси економічної истории».

. Задо Л. «Будівництво соціалізму в СССР».

. Игнатовский П. О. «Соціальна економіка зміни СССР».

. Вощенков К. П. «СРСР боротьбі мир».