Материалистическое розуміння історії

Материалистическое розуміння истории.

Многие домарксистские i сучасні соціологічні теорії виходили і вважають, що людське суспільство розвивається у кінцевому рахунку при визначального впливу якогось духовне начало: світового розуму або ж світової волі, Бога, і навіть завдяки свідомості самих людей. Останні нерідко характеризуються як провідники волі Бога або ж космічного розуму разом із ним як творці культури, що вони створюють виходячи із власних інтересів, цілей і ідеалів. Визначальним у своїй виступає свідомість, похідною якого виявляється буття людей, їх культура та спосіб жизни.

Многие представники соціології як науки про суспільство основними суб'єктами історичного процесу оголошують окремих індивідів, діючих виходячи зі свого розуміння навколишнього світу, своєї мети і здібностей до тій чи іншій деятельности.

Марксистская соціологія виходить з іншому підході. Як вказували Маркс і Енгельс, передумови, із яким вони починали досліджувати історичний процес, — це живі котрі мають їх потребами і якими інтересами, які перебувають між собою у взаємній спілкуванні і взаємодії. Сукупність громадських зв’язків і стосунків всіх соціальних суб'єктів утворює ту чи іншу суспільство. Останнє системою властивих йому громадських відносин, умов матеріального виробництва, політичних вимог і інших соціальних інституцій у вирішальною мірою визначає утримання і спрямованість діяльності людей, впливає для формування й розвиток кожного человека.

В таким підході полягає «зведення індивідуального до соціальному», що характеризувалося Леніним як найважливіший принцип марксистської соціології І що стало першим вирішальним кроком до визначення і осмисленню об'єктивної соціальної основи роботи і поведінки покупців, безліч цим до матеріалістичному розумінню истории.

Следующий кроком у цьому напрямі був у обгрунтуванні ролі матеріальних спонукальних сил діяльності людей. Треба сказати, що Маркс і Енгельс іноді не заперечували ролі свідомих мотивів виробничої, політичної й інших напрямів діяльності. Навпаки, вони надавали великого значення змісту й направленості цих мотивів. У історії суспільства, писав Енгельс, «діють люди, обдаровані свідомістю, вступники обдумано або під впливом пристрасті, котрі прагнуть певним цілям. Тут ніщо не робиться без свідомого наміри, без бажаної мети» .

Однако з погляду марксизму, наміри так і мети людей, вся система їхньої внутрішньої мотивації у сфері економічної, політичної й інший діяльності обумовлена зрештою об'єктивними чинниками історичного процесу, находящими своє узагальнену вираження у дії об'єктивних соціальних законів. Виходячи з цього роблять висновок, що «ідеальні спонукальні милі», тобто. внутрішні мотиви діяльності людей, зовсім на є останніми причинами історичних подій. Тому важливо досліджувати, що стоїть за цими ідеальними спонукальними силами, «які спонукальні сили цих (ідеальних. — Прим. авт.) спонукальних сил». У зв’язку з цим Енгельс зазначав, що «непоследование ідеальних спонукальних сил, суть у тому, що зупиняються ними, хто не йде далі до рушійним причин». До них Маркс і Енгельс відносили передусім матеріальні умови життя нашого суспільства та які з них матеріальні потреби й інтереси соціальних субъектов.

Материальные потреби й інтереси зумовлюють поведінку і діяльність людей, їх прагнення, психологічне налаштування ідей теорії. Маркс писав, що дійшла до матеріалістичному розумінню історії, осмислюючи, в частковості, роль і значення матеріальних інтересів, у життя і забезпечення діяльності соціальних субъектов.

При цьому маю на увазі як його особисті, і загальні матеріальні інтереси. Останні, будучи інтересами великих і малих соціальних груп, висловлюють, за словами Маркса, «взаємну залежність індивідів, між якими розділений працю». Інакше кажучи, різне становище соціальних груп у системі громадського поділу праці обумовлює їх різні матеріальні інтереси, які у ролі спонукальних сил виробничу краще й інший деятельности.

Преодолевая «ілюзії великих і малих робинзонад», марксизм зосереджує свою увагу громадському буття покупців, безліч їх громадському свідомості. Обгрунтування діалектичного взаємодії громадського буття й суспільної свідомості становитиме з фундаментальних сторін матеріалістичного розуміння історії. Громадське свідомість тлумачиться відбитка громадського буття людей ході їхньої громадської практики, різних видів їх соціальної діяльності. Тим самим було пояснюються природа, суть і стала зміст суспільної свідомості, показується його об'єктивне соціальне підставу, яким виступає громадське буття людей.

Указывая це і одночасно характеризуючи суть громадського буття, Марко Донський і Енгельс писав: «Свідомість будь-коли то, можливо будь-чим іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їхнього життя». Розвиваючи ці погляди, Маркс і Енгельс підкреслювали, що матеріалістичний розуміння історії «стає дедалі час грунті дійсною історії, пояснюючи не практику з ідей, а ідейні освіти з матеріалістичної практики» .

Итак, громадські буття тлумачиться як реальний процес життя людей, суспільна практика, утримання відбивається у суспільній думці. Останнє, за словами Маркса, власної історії, адже він производно від громадського буття й відбиває його історію. Суб'єктами суспільної свідомості виступають різні соціальні групи покупців, безліч суспільство загалом, і навіть окремих осіб, є носіями громадського, групового і індивідуального свідомості. Треба сказати, що і класичний, і сучасний марксизм не заперечують ні самого факту існування індивідуального свідомості, і його ролі й значення життя і діяльності людей. У той самий час марксизм по-своєму розкриває діалектику взаємодії суспільного телебачення і індивідуального свідомості, віддаючи певний пріоритет першому. Показується як соціальна природа індивідуального свідомості, що виявляється у поглядах тих чи інших соціальних груп, громадської психології ідеології, духовній культурі общества.

С погляду марксисткою соціології суспільну свідомість, будучи похідною громадського буття людей, має також свою логіку розвитку, вбирає у собі то життєво важливе, що накопичено у сфері науки, моралі, релігії, і т.д. Наступність є одну з найважливіших закономірних сторін розвитку суспільної свідомості. Важко переоцінити значення науку й мистецтва, передових ідей у галузі моралі, політики і право у розвитку сучасного суспільного свідомості людини та суспільства загалом. І це їхнє значення постійно повышается.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із сайту internet.