Висновки та перспективи подальших досліджень

Вивчення розвитку шкіл з угорською, молдовською та румунською мовами навчання свідчить, що у навчально-виховному процесі державна освітня політика у 1991;2010;х рр. спрямовувалася на те, щоб враховувалися не лише мовні потреби, а й зміст і стан роботи початкової й середньої освіти шкіл етноменшин був спрямований на умови відродження культури національних меншин та потреби в кваліфікованих кадрах. Освіта національних меншин у цей час декларувалася на рівності здобуття знань, умінь і навичок, гарантуванні вільного розвитку національних мов і культур, створенні відповідної ланки у ВНЗ наукових підрозділів, де готували фахівців-педагогів для закладів з угорською, молдовською та румунською мовами навчання.

Отже, зовнішня диференціація організації шкільної освіти угорців, молдован і румунів ґрунтувалася не на здібностях і нахилах учнів, а на їхній належності передусім до певної статі чи національності. Школи поділялися за національною ознакою та відрізнялися мовами навчання.

Проведений науковий пошук не вичерпує всіх питань означеної проблеми, а спрямовує на вивчення розвитку внутрішньої диференціації організації шкільної освіти угорців, молдован і румун у досліджувані роки.

Стаття надійшла до редакції 03.12.2016р.