Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями

Сучасний етап розвитку цивілізації посилює вимоги до наукової компетентності фахівців із вищою освітою: вони повинні вміти творчо мислити, самостійно здобувати знання, орієнтуватись у великих обсягах наукової інформації. Необхідність підвищення рівня наукової підготовки є характерною ознакою сьогодення і в галузі професійної педагогічної діяльності, оскільки педагогічна техніка і наукова культура педагога сприяють збагаченню теорії і практики освіти і забезпечують формування творчої індивідуальності вчителя.

Головною метою проектування і формування змісту методологічної підготовки викладача є забезпечення відповідності між змінами суспільних, особистісних потреб і перспективами розвитку науки, техніки, виробництва, економіки та культури. Для діяльності сучасного педагога характерними є наукові підходи у викладанні, впровадження сучасних технологій навчання, що, як стверджує С.О.Сисоєва, забезпечує творчий розвиток особистості того, хто навчається, як найбільш важливого завдання всіх світових освітніх систем [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор. Нинішній ситуації у вищій освіті (О.Бігич, Е. Гусинський, І.Лернер, Т. Колодько, О. Матюшкін, М. Махмутов, Ю. Турчанинова) характерні дві тенденції: масовість, вільний доступ до університетських знань та елітарність освіти, її ґрунтовність. Позитив розширення доступу молоді до знань, на нашу думку, полягає в тому, що збільшення кількості молоді з університетською освітою — це збільшення кількості інтелектуальних людей, які здатні вносити суттєвий потенціал у науку. Принциповим, на наш погляд, є підхід до якості і ролі професорсько-викладацького складу у вищій школі у зв’язку зі зміною характеру завдань освіти. У сучасності змінюється процес навчання, роль викладачів і студентів: актуальним стало завдання допомогти студентам зорієнтуватися у значному масиві інформації, навчити їх перетворювати інформацію у знання, сформувати відповідні здатності. А відтак соціальний статус юної людини, довіра і повага до неї держави і суспільства, потенційна здатність і компетентність викладачів залишаються ключовими в університетській освіті.

Перенесення основних акцентів із когнітивного напряму (система знань, умінь і навичок) на розвиток творчих можливостей особистості зумовлює зміну характеру сучасної освіти і навчання. Зросла також потреба в педагогічних кадрах, здатних до створення оптимальних умов для саморозвитку, самоосвіти і самореалізації особистості в навчальних закладах різних типів.

Завдання формування цілісної культури майбутнього спеціаліста вирішує сукупність дисциплін, які викладаються в університеті. Культура студента складається як результат всебічної підготовки, орієнтованої на професійну майстерність. Навчання — основний вид діяльності студентів, що відіграє провідну роль у формуванні професійної культури майбутнього спеціаліста. Навчальна діяльність у сучасних умовах повинна здійснюватися як така, що забезпечує розвиток у студентів дослідницьких умінь, здатності вчитися, творчо самореалізуватися.

науковий дослідницький учитель іноземна мова.