Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Визначені та невласні інтеграли (реферат)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Фігуру, обмежену кривою у = f (х), відрізком осі 0х, прямими х = а та х = b, називають криволінійною трапецією (дивись Малюнок 1). В окремих випадках може f (а) = 0 або f (b) = 0 і тоді відповідна сторона трапеції стягується в точку. Теорема 3. Визначений інтеграл від неперервної функції дорівнює різниці значень будь-якої її первісної для верхньої та нижньої меж інтегрування, тобто якщо F (x) є… Читати ще >

Визначені та невласні інтеграли (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

Визначені та невласні інтеграли

Визначений інтеграл є одним із основних понять математич­ного аналізу і широко використовується в різних галузях науки, техніки та в економічних дослідженнях.

1. Означення та властивості визначеного інтеграла.

1.1. Задачі, що привели до поняття визначеного інтеграла Розглянемо дві задачі - геометричну та фізичну.

1. Обчислення площі криволінійної трапеції. Нехай на відрізку [а, b] визначена неперервна функція у = f (х) і будемо поки що вважати, що f (х) 0 для усіх x є [а, А].

Фігуру, обмежену кривою у = f (х), відрізком [а, b] осі 0х, прямими х = а та х = b, називають криволінійною трапецією (дивись Малюнок 1). В окремих випадках може f (а) = 0 або f (b) = 0 і тоді відповідна сторона трапеції стягується в точку.

Для обчислення площі S цієї криволінійної трапеції поділимо відрізок [а, b] довільним чином на n частин точками, а = х0 < x1 < х2 < … < xk < … < хn = b.

.

Довжини цих частин.

.

k = x k - x k - 1 , k = 1,2, . . . , n .

мал. 1.

.

Перпендикуляри до осі 0х, проведені із точок ділення до перети­ну із кривою у = f (х), розділяють усю площу трапеції на n вузьких криволінійних трапецій. Замінімо кожну із цих трапецій прямокутника з основою k та висотою f ( k ) , де x k - 1 <= k <= x k . Площа кожного такого прямокутника дорівнює f ( k ) k . .

.

Сума площ усіх таких прямокутників буде дорівнювати.

f ( 1 ) 1 + f ( 2 ) 2 + . . . + f ( n ) n = k = 1 n f ( k ) k .

Таким чином, площа S криволінійної трапеції наближено дорівнює цій сумі, тобто.

s = k = 1 n f ( ) k .

Ця формула буде тим точнішою, чим менше величина k .

Щоб одержати точну формулу для обчислення площі S криволінійної трапеції, треба в цій формулі перейти до границі, коли k -> 0 . Тоді.

S = lim max k -> 0 k = 1 n f ( k ) k (1).

2. Обчислення шляху, який пройшла точка. Нехай потрібно визначити шлях S, який пройшла матеріальна точка, що рухається в одному напрямі із змінною швидкістю V (t) за час від t0 до T.

Поділимо проміжок часу T-t0 на n частин: …,/p>

Позначимо через k довільний момент часу із проміжку, а значення швидкості у цій точці позначимо V k = f ( k , ) k = 1,2, . . . , n .

Точка, що рухається з постійною швидкістю Vk на проміжку часу проходить за цей час шлях V k k , а за час T — t0 вона пройде шлях.

V 1 1 + V 2 2 + . . . + V n n = k = 1 n V k k f ( k ) k 1 2 .

Будемо вважати, що шлях S, пройдений точкою, наближено дорівнює цій сумі. Коли ->0, тоді змінна швидкість на проміжку мало відрізняється від постійної Vk. Тому дійсне значення шляху, пройденого точкою за час T — t0 буде дорівнювати границі цієї суми при max -> 0, тобто.

S = lim max k -> 0 k = 1 n f ( k ) k (2).

До аналогічної суми зводиться задача про роботу змінної сили, що направлена по прямій лінії - траєкторії руху точки, до якої прикладена ця сила та інші задачі.

1.2. Означення визначеного інтеграла та його зміст Нехай функція f (х) задана на відрізку [a, b]. Розіб'ємо цей відрізок на n частин точками ділення, а = х0 < x1 < x2 < … < хn = b.

У кожному проміжку [xk-1, xk] довжиною = хkхk-1 оберемо довільну точку k і обчислимо відповідне значення функції f ( k ) , k = 1,2, . . . , n . .

Побудуємо суму k = 1 n f ( k ) k , яку називають інтегральною сумою для функції f (х) на відрізку [а, b].

Означення 1. Якщо існує скінченна границя інтегральної суми при max k -> 0 , незалежна від способу ділення відрізка [а, b] на частини та добору точок k , то ця границя називається визначеним інтегралом від функції f (х) на відрізку [а, b] і позначається.

a b f ( x ) dx .

Математично це означення можна записати так:

b a f ( x ) dx = lim max k -> 0 k = 1 n f ( k ) k (3).

Відмітимо, що числа, а та b називають нижньою та верхньою межами, відповідно.

Згідно з цим означенням рівності (1) та (2) тепер можна за­писати у вигляді.

S = b a f ( x ) dx , S = t 0 T f ( t ) dt , (4).

тобто площа криволінійної трапеції S та шлях S, пройдений точкою із змінною швидкістю V = f (t) виражаються визначеним інтегралом. Перевірка існування скінченної границі інтегральної суми для кожної функції утруднена. Але такої перевірки робити не треба тому, що використовують таку відому теорему.

Теорема 1. Якщо функція f (х) неперервна на відрізку [а, b] або обмежена і має скінченну кількість точок розриву на цьому відрізку, то границя інтегральної суми існує, тобто функція f (х) інтегрована на [a, b].

1.3. Основні властивості визначеного інтеграла.

Із означення (3) визначеного інтеграла та основних теорем про граниш випливають слідуючі властивості.

1 Постійний множник можна виносити за знак визначеного інтеграла, тобто якщо, А — стала, то.

a b A f ( x ) dx = A a b f ( x ) dx .

2 Визначений інтеграл від алгебраїчної суми скінченної кіль­кості функцій дорівнює такій самій алгебраїчній сумі інтегралів від кожного доданку, тобто.

a b [ f 1 ( x ) ± f 2 ( x ) ± . . . ± f m ( x ) ] dx = a b f 1 ( x ) dx ± a b f 2 ( x ) dx ± . . . ± a b f m ( x ) dx .

3 Якщо поміняти місцями межи інтегрування, то визначений інтеграл змінює свій знак на протилежний, тобто.

a b f ( x ) dx = - a b f ( x ) dx .

4 Визначений інтеграл з рівними межами дорівнює нулю, тобто.

a a f ( s ) dx = 0 .

для будь-якої функції f (х).

5 Якщо f (х) (х), х [а, b], то a b f ( x ) dx <= a b ( x ) dx .

6 Якщо m та M — найбільше та найменше значення функції f (х) на відрізку [a, b], то.

m ( b - a ) <= a b f ( x ) dx <= M ( b - a ) .

7 a b f ( x ) dx = f ( ) ( b - a ) , де a < < b .

8 a b f ( x ) dx = a c f ( x ) dx = c b f ( x ) dx - a < c < b .

1.4. Обчислення визначених інтегралів Раніше ми навчились знаходити невизначені інтеграли. Тому для обчислення визначених інтегралів доцільно встановити зв’язок між ними.

2.1. Зв’язок між визначеним та невизначеним інтегралами Означення 2. Визначений інтеграл з постійною нижньою межею та змінною верхньою межею називають інтегралом із змінною верхньою межею.

Щоб мати звичне позначення, змінну верхню межу позначимо через х, а змінну інтегрування — t. Одержимо інтеграл.

a x f ( t ) dt , який є функцієюх, тобто Ф (х) = a x f ( t ) dt .

Теорема 2. Якщо f (х) неперервна функція, то похідна ви­значеного інтеграла від неперервної функції по змінній верхній межі дорівнює значенню підінтегральної функції для цієї верхньої межі, тобто.

Ф ' ( x ) ( a x f ( t ) dt ) = f ( x ) (5).

Доведення. Надамо аргументу х приріст тоді функція Ф (х) одержить приріст, який згідно з властивістю 8 визначеного інтеграла можна записати у вигляді.

( x ) = Ф ( x + ) - Ф ( x ) = a x f ( t ) dt + x x + f ( t ) dt = x x + f ( t ) dt .

До останнього інтеграла застосуємо властивість 7, тоді.

( x ) = f ( ) ( x + - x ) = f ( ) , де < x < x + , .

Згідно з означенням похідної маємо.

Ф ' ( x ) = lim -> 0 ( x ) = lim -> 0 f ( ) = lim -> 0 f ( ) = f ( x ) , .

що й треба було довести.

Теорема 3. Визначений інтеграл від неперервної функції дорівнює різниці значень будь-якої її первісної для верхньої та нижньої меж інтегрування, тобто якщо F (x) є первісна функції f (х), то має місце рівність ь.

a b f ( x ) dx = F ( b ) - F ( a ) , (6).

яка називається формулою Ньютона-Лейбніца.

Доведення. Нехай F (x) деяка первісна функції f (х). За теоремою 2 a x f ( t ) dt також первісна для f (х). Але дві первісні функції f (х) відрізняються лише на постійний доданок С. Тому.

a x f ( t ) dt = F ( x ) + C (7).

Ця рівність (7) при відповідному обранні С буде тотожністю, тобто має місце для усіх х.

Для визначення С візьмемо у формулі (7) х = а. Тоді.

a a f ( t ) dt = F ( a ) + C => 0 = F ( a ) + C => C = - F ( a ) .

Отже,.

a x f ( x ) dt = F ( x ) - F ( a ) .

Якщо у цій рівності покласти х = b, то одержимо.

a b f ( t ) dt = F ( b ) - F ( a ) .

Змінюючи змінну інтегрування t на х, одержимо формулу (6), що й треба було довести.

Відмітимо, що різницю F ( b ) - F ( a ) позначають часто так:

F (x) | a | b , тобто F (x) | a | b = F ( b ) - F ( a ) .

Тому формулу Ньютона-Лейбніца (6) можна записати у вигляді.

a b f ( x ) dx = F ( x ) | a | b .

Ця формула вказує не тільки на зв’язок визначеного інтеграла з невизначеним, але й спосіб обчислення a b f ( x ) dx . .

Приклад 1. Обчислити - 1 2 3 x 2 dx . .

Розв’язування.

- 1 2 3 x 2 dx = 3 - 1 2 x 2 dx = 3 x 3 3 | 2 | - 1 = x 3 | 2 | - 1 = 2 3 - ( - 1 ) = 8 + 1 = 9 .

2.2. Інтегрування частинами Якщо проінтегрувати обидві частини рівності.

d[u (x) · v (x)] = v (x)du (x) + u (x)dv (x).

в межах від, а до b, то одержимо.

a b d [ u ( x ) v ( x ) ] = a b v ( x ) du ( x ) + a b u ( x ) dv ( x ) => u valignl | a | b = a b vdu + a b udv .

Звідси одержуємо важливу формулу інтегрування частинами визначеного інтеграла.

a b udv = u valignl | a | b - a b vdu (8).

Приклад 2. Обчислити інтеграл 0 2 xcosxdx.

Розв’язування. Нехай u = x, dv = cosxdx, тоді знаходимо du = dx, v = cos xdx = sin x (взята первісна без сталої С). Застосовуючи до заданого інтеграла формулу (8), одержимо.

0 2 x cos xdx = x sin xalignl | 2 | 0 - 0 2 sin xdx = 2 sin 2 - 0 sin 0 + cos xalignl | 2 | 0 = cos 2 - cos 0 = 0 .

2.3. Заміна змінної у визначеному інтегралі.

Теорема 4. Нехай задано інтеграл , де f (х) неперервна на відрізку [а, b]. Зробимо підстановку х = (t), а t ss, де (t) неперервно диференційована функція на відрізку [ , ss].

Якщо: 1 при зміні t від до ss змінна х змінюється від, а до b, тобто (а)= а, (ss) = b;

2 складна функція f[ (t)] визначена і неперервна на відрізку [ , ss], тоді має місце рівність.

a b f ( x ) dx = f [ ( t ) ] ' ( t ) dt (9).

Доведення. Нехай F (x) деяка первісна для функції f (х), тоб­то F'(X) = f (х). Розглянемо складну функцію F [ (t)]. Застосовуючи правило диференціювання складної функції, одержимо.

dF [ ( t ) ] dt = F ' [ ( t ) ] ' ( t ) = f [ ( t ) ] ' ( t ) .

Це означає, що функція F[ (t)] є первісною для функції f [ ( t ) ] ' ( t ) . .

Звідси, за формулою Ньютона-Лейбніца і рівностей ( ) = a та (ss) = b, одержуємо.

f [ ( t ) ] ' ( t ) dt = F [ ( t ) ] | | = F [ ( ) ] - F [ ( ) ] = F ( b ) - F ( a ) = a b f ( x ) dx , .

що й треба було довести.

Приклад 3. Обчислити 0 3 x 1 + x dx . .

Розв’язування. Нехай t = 1 + x , тоді t2 = 1 + х => х = t2 — 1, dx= 2tdt. Знайдемо межі інтегрування, використовуючи рівність t = 1 + x : .

t н = 1 + 0 = 1 - t н = 1 + 3 = 2 . .

Отже,.

0 3 x 1 + x dx = 1 2 ( t 2 - 1 ) 2 t 2 dt = s 0 2 ( t 4 - t 2 ) dt = .

= 2 ( t 5 5 - t 3 3 ) | 2 | 1 = 2 ( 2 5 5 - 2 3 3 ) - 2 ( 1 5 5 - 1 3 3 ) = 2 96 - 40 - 3 + 5 15 = 116 15 = 7 11 15 .

2.4. Методи наближеного обчислення Для деяких неперервних надінтегральних функцій f (х) первісну не можна виразити елементарними функціями. У цих випадках обчислення визначного інтеграла за формулою Ньютона-Лейбніца неможливе.

Крім того, у практичній діяльності часто досить знати лише наближене значення визначеного інтеграла і знаходити це набли­жене значення такими методами, які дозволяють використовувати сучасну обчислювальну техніку.

Тому математики багатьох країн розробляють ефективні методи наближеного обчислення визначеного інтеграла.

Найбільш часто використовують три методи — метод прямо­кутників, метод трапецій та метод парабол (метод Сімпсона).

Якщо відрізок інтегрування [а, b] поділити на n рівних частин довжиною = b - a n і позначити через k середню точку відрізку [ x k - 1 , x k ] визначений інтеграл можна обчислити за фор­мулою.

a b f ( x ) dx b - a n [ f ( 1 ) + f ( 2 ) + . . . + f ( n ) ] , (10).

яку називають формулою прямокутників. Чим більше буде n, тим менше буде крок = b - a n і права частина (10) буде давати більш точне значення інтеграла.

Якщо поділити відрізок інтегрування точками ділення, а = х0 < x­1 < х2 < … < хk < … < хn-1 < хk = b.

на n рівних частин довжиною = b - a n i позначити значення функції в точках ділення f (хk), тоді визначений інтеграл можна обчислити за формулою.

a b f ( x ) dx b - a n [ f ( a ) + f ( b ) 2 + k = 1 n - 1 f ( x k ) ] , (11).

яку називають формулою трапецій. Легко бачити, що при зростанні n крок = b - a n зменшується, тому значення інтеграла буде більш точним.

Якщо відрізок інтегрування [а, b] поділити на парну кількість рівних частин (тобто n = 2m) i позначити уk = f (xk), де xk = а + х· k — точки ділення, k = 0, 1, …, 2m, тоді визначений інтеграл можна обчислити за формулою.

a b f ( x ) dx b - a 2 m y 0 + y 2 m + 2 ( y 2 + y 4 + . . . + y 2 m - 2 ) + + 4 ( y 1 + y 3 + . . . + y 2 m - 1 ) righ [ ] (12).

яку називають формулою Сімпсона. Ця формула дає більш точне значення визначеного інтеграла тому, що для її доведення вико­ристовується метод парабол, за яким на кожному відрізку [xk-1, xk] три значення функції f (х) входять до інтегральної суми.

4. Застосування визначених інтегралів.

4.1. Обчислення площ.

Якщо на відрізку [а, b] функція f (х) 0, то згідно з форму­лою (4), обчислення площі криволінійної трапеції, зображеної на малюнку 1, можна знайти за формулою.

S = a b f ( x ) dx .

Якщо на відрізку [a, b] функція f (х) 0, то криволінійна тра­пеція, обмежена кривою f (х), відрізком [а, b] та прямими х = а і х = b, буде розташована нижче осі 0х. Визначений інтеграл a b f ( x ) dx у цьому випадку буде 0. Але площа є невід'ємною величиною, тому площу криволінійної трапеції, розташованої нижче осі 0х, треба знаходити за формулою.

S = | a b f ( x ) dx | або S = - a b f ( x ) dx , (f (x) 0).

Якщо f (х) на відрізку [а, b] декілька разів змінює свій знак, то інтеграл по відрізку [а, b] треба розбити на суму інтегралів по част­кових відрізках. Інтеграл буде додат­ним на тих відрізках, де f (х) 0 та від'ємним там, де f (х)<0. Інтеграл по відрізку [а, b] дає різницю площ, що лежать вище та нижче осі 0х (дивись Малюнок 2).

Щоб одержати суму площ (без врахування розташування відносно осі 0х) треба знайти суму абсолют­них величин інтегралів по часткових.

Мал. 2.

відрізках або обчислити інтеграл від абсолютного значення функції, тобто.

S = a b | f ( x ) | dx .

Приклад 1. Обчислити площу фігури, обмеженої еліпсом.

x 2 + н 2 4 = 1 . .

Розв’язування. Із аналітичної гео­метрії відомо, що цей еліпс має вигляд такий, як на Малюнку 3.

Шукана площа S дорівнює 4S1, де S1 — площа заштрихованої частини еліпса, що розташована у першому квадранті. Отже,.

S = 4 0 1 ydx .

Із рівняння еліпса знаходимо у:

y 2 4 = 1 = x 2 => y 2 = 4 ( 1 - x 2 ) => y = ± 2 1 - x 2 .

Мал. 3.

Для заштрихованої частини еліпса у 0, тому y = 2 1 - x 2 і ми одержуємо.

S = 4 0 1 2 1 - x 2 dx = 8 0 1 1 - x 2 dx (1).

Заміна x = sin t дає: dx = cost · dtt = arcsin x,.

1 - x 2 = 1 - sin 2 t = cos t - t н = arcsin 0 = 0 - tB = arcsin1 = 2 .

Отже,.

0 1 1 - x 2 dx = 0 / 2 cos t cos tdt = 0 / 2 1 + cos 2 t 2 dt = 1 2 0 / 2 dt + 1 2 0 / 2 cos 2 tdt = .

= 1 2 ( t + sin 2 t 2 ) | / 2 | 0 = 1 2 ( 2 + sin 2 ) - 1 2 ( 0 + sin 0 2 ) = 4 .

За формулою (13) одержимо S = 8 · 4 = 2 (квадратних одиниць).

Якщо треба обчислити площу фігури, обмеженої кривими y = f1(х), y=f2(х) та прямими х = а, х = b (дивись, наприклад, Малюнок 4), то при f1(х) f2(х) її можна знайти за формулою.

S = a b [ f 1 ( x ) - f 2 ( x ) ] dx (14).

Мал. 4.

Приклад 2. Обчислити площу фігури, обмеженої лініями.

y = x та y = x 2 .

Розв’язування. Спочатку зобразимо фігуру, площу якої треба знайти (Мал. 5). Знайдемо точку перетину цих парабол. Ко­ординати точок перетину задовольняють обом рівнянням, тому.

x = x 2 => x = x 4 => x 4 - x - 0 => x 1 = 0, x 2 = 1 .

Мал. 5.

Отже, площа заштрихованої фігури буде.

S = 0 1 [ x - x 2 ] dx = ( 2 3 x 3 / 2 - x 3 3 ) | 1 | 0 = 2 3 - 1 3 = 1 3 .

(квадратних одиниць).

4.2. Обчислення довжини дуги кривої.

Нехай крива на площині має рівняння у = f (х). Треба знайти довжину дуги AB цієї кривої, обмежену прямими х = а та х = b (дивись малюнок 6).

Візьмемо на AB точки А, М1, М2, …, Мn-1, В з абсцисами a, х1, х2, …, хn-1, b, відповідно, та проведемо хорди.

AM1,M1M2,…, Mk-1,Mk,…, Mn-1B,.

довжини яких позначимо.

1 , 2 , . . . , n .

Одержимо ламану лінію, вписану в дугу AB. Довжиною ламаної буде.

l n = k = 1 n k .

Мал. 6.

Означення 1. Довжиною l дуги АВ називають границю, до якої прямує довжина вписаної ламаної, коли довжина її найбіль­шої частини прямує до нуля, тобто.

l = lim max k -> 0 k = 1 n k .

Теорема 1. Якщо на відрізку [а, b] функція f (х) та її похідна f'(x) неперервні, то довжина дуги кривої у = f (х), обмеже­ної прямими х = а та х = b, обчислюється за формулою.

l = a b 1 + [ f ' ( x ) 2 ] dx .

Доведення. Із Малюнка 6 бачимо, що за теоремою Піфагора.

k = ( k ) 2 + ( k ) 2 = 1 + k k k .

Згідно з теоремою Лагранжа маємо:

k k = f ( x k ) - f ( x k - 1 ) x k - x k - 1 = f ' ( k ) , де x k - 1 < k < x k .

Тому k = 1 + [ f ' ( k ) ] 2 k і довжина вписаної ламаної буде.

За умовою теореми f'(х) неперервна, тому і функція 1 + [ f ' ( k ) ] 2 також неперервна, а це означає, що існує скінченна границя.

l = lim max k -> 0 k = 1 n 1 + [ f ' ( k ) ] 2 k = a b 1 + [ f ' ( k ) ] 2 dx , .

що й треба було довести.

Наслідок. Якщо дуга задана параметрична x = (t), y = ( t ) , <= t <= , то її довжину знаходять за формулою.

l = | [ ' ( t ) ] 2 + [ ' ( t ) ] 2 dt .

4.3. Обчислення об'єму та площі поверхні тіла обертання Нехай криволінійна трапеція, обмежена кривою у = f (х), від­різком [а, b] осі 0х та прямими х = a та x = b обертається нав­коло осі 0х (Мал. 7). Тоді об'єм тіла обертання можна знайти за формулою.

V = a b f 2 ( s ) dx , (17).

а площу поверхні обертання за формулою.

S = 2 a b f ( x ) 1 + [ f ' ( x ) ] 2 dx (18).

Приклад 3. Обчислити об'єм ку­лі радіуса R.

Мал. 7.

Розв’язування. Кулю можна розглядати як результат обертан­ня півкруга, обмеженого частиною кола х2 + у2 = R2, у 0, навколо осі 0х.

Використовуючи рівність y = R 2 - x 2 , симетричність кола відносно осі 0у та формулу (17), одержимо об'єм V кулі.

V = - R R ( R 2 - x 2 ) 2 dx = 2 0 R ( R 2 - x 2 ) dx = 2 ( R 2 x - x 3 3 ) | R | 0 = .

- 2 ( R 3 - R 3 3 ) = 4 3 3 (кубічних одиниць).

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою