Пожежна безпека. 
Проект реконструкції трансформаторної підстанції 110/6 КВ "Дніпровська" Пат "Київенерго"

Пожежі на виробництві представляють собою велику небезпеку для працюючих і завдають великої шкоди. Тому протипожежному захисту підприємства, цехів і дільниць має приділятися належна увага. Приміщення комплектних трансформаторних підстанцій, а також трансформаторних підстанцій з пожежної безпеки мають категорію виробництва В. Відповідно рівень вогнестійкості будівель П.

Основними причинами виникнення пожеж є порушення інструкцій і Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, а саме неприпустимі небезпечні перегріви обмоток і магнітопроводів електричних машин і трансформаторів внаслідок тривалих перевантажень, які можуть призвести до загоряння ізоляції; електрична дуга у неповному замикання в мережі на землю і між фаз і ін. У процесі експлуатації електроустановок необхідно контролювати температуру нагрівання електричних машин, апаратів, струмоведучих частин, проводів і контактів.

Для контролю температури відкритих струмоведучих шин РУ слід використовувати спеціальну термоплівку, яка при нагріванні змінює колір. Температуру масла в силових трансформаторах контролюють термометром, який постійно опущений у футлярі у верхній частині бака. Згідно ПТЕ для трансформаторів з системою охолодження «Д» температура верхніх шарів масла в баку не повинна перевищувати 95° С. Маслонаповнені силові трансформатори, що містять велику кількість пального мінерального масла являють собою велику пожежну небезпеку. Тому при монтажі трансформатора під ним споруджується бетонований маслоприймач, в який спускають палаюче масло в разі розриву бака і витікання палаючого масла при аварії. Яма покривається сталевими гратами, поверх якої насипають шар гравію.

Потужні масляні трансформатори обладнуються спеціальними газовими реле, які спрацьовують у разі витоку з бака масла і неприпустимого зниження його рівня, а також у разі, коли в результаті міжвиткових к.з. в обмотці внаслідок розкладання масла виділяються гази, що заповнюють резервуар реле, від чого воно спрацьовує на сигнал або на відключення.

Особливості гасіння пожежі в електроустановках визначаються специфікою горючих матеріалів, які застосовуються в конструкціях електрообладнання, у деяких горючих речовин, які використовуються при його експлуатації. Найбільш поширеним засобом для гасіння пожежі є вода, що подається до вогнища горіння у вигляді компактного струменя або у розпиленому вигляді. Ефективність гасіння водою пояснюється її великою теплоємністю і теплотою паротворення. Кращий ефект дає гасіння розпиленою водою. Хороший результат при гасінні пожежі дає хімічна піна. Повітряно-механічна піна високої кратності є основним засобом гасіння пожеж через загоряння трансформаторного масла. Також для гасіння пожеж застосовується вуглекислота, вона може бути використана для гасіння пожеж в закритих приміщеннях. Внаслідок низької її електричної провідності нею можна гасити пожежі в електроустановках, що знаходяться під напругою.

Невелике вогнище пожежі можна швидко згасити, засипавши горючу речовину піском, накинувши на нього азбестове полотно або грубу вовняну тканину.

Гасіння пожежі електрообладнання проводять при знятій напрузі, не допускаючи переходу вогню на поряд розташовані установки. Гасити компактними струменями води палаюче масло не рекомендується щоб уникнути збільшення площі пожежі.

При гасінні кабелів, проводів, апаратури застосовують вуглекислотні вогнегасники типу ВВ-8, вуглекислотні-бром етиловий вогнегасник типу ВВБ-7, порошковий вогнегасник типу ВПС-10. Якщо напругу зняти неможливо, допускається гасіння пожежі компактними і розпилювальними водяними струменями, при цьому ствол пожежного рукава заземлюють і працюють в діелектричних ботах і рукавичках на відстані не менше 4,5 метра. На підстанції повинно бути відведено місце для зберігання основних елементів протипожежного обладнання — вогнегасника, скриньки з сухим піском, листовий азбест і лопати. При експлуатація вогнегасників необхідно систематично стежити за їх справністю: перевіряти один раз на три місяці ваговий заряд вуглекислоти, що знаходиться у вогнегасниках, оберігати їх від нагрівання сонцем або іншими джерелами теплоти, а також від ударів. Доступ до засобів гасіння пожежі повинен бути вільний.

Первинні засоби пожежегасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

Основними первинними засобами пожежегасіння є:

вогнегасники;

пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, діжки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

пожежний інструмент (гаки, ломи, лопати, сокири).

Вони можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах), які встановлюються на території об'єкта з розрахунку 1 щит на площу до 5.000 кв.м. Пожежні щити повинні забезпечувати захист вогнегасника від прямого сонячного світла, зручність зняття комплектуючих засобів.

Ящики для піску повинні мати місткість 0.5; 1.0; 3.0 куб.м. та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика не повинна допускати попадання опадів.

Діжки з водою встановлюються при відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу з розрахунку 1 бочка на 250−300 кв.м. площі.

Пожежний інвентар повинен бути очищений від пилу і бруду, загострений, пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент — в чорний.