Висновки. 
Монологічне мовлення

Монолог — це мова однієї людини; він вимагає послідовного викладу думки, опису події, логічної зв’язності.

Одне з важливих і чи не найскладніших завдань розвитку монологічного мовлення — набуття дітьми вміння самостійно складати розповіді. Вміння розповідати формується в дитини поступово, протягом усього перебування в дошкільному закладі за умови систематичного навчання. А позаяк у дидактиці навчання складати розповіді ґрунтується переважно на наочному матеріалі - передусім, на картинках, ілюстраціях, завдяки яким збагачуються знання, розвиваються образне мислення й мовлення.

Розповідь дитини за картиною — складна розумова діяльність, що потребує участі таких процесів, як сприймання, аналіз, синтез, умовиводи. Діти, складаючи розповідь, повинні на основі аналізу й синтезу вичленити головне, потім доповнюють її зміст. Зробити це самій дитині важко, тому її потрібно спочатку навчити сприймати зміст картини.

Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дитини дошкільника. Адже зв’язне мовлення — це вища форма мовномисленної діяльності, яка оприділяє рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у школі.