Висновки. 
Просвітницька діяльність та погляди представників вітчизняної педагогічної думки XVII-ХІХ сторіччя

Невпізнанно змінився світ, змінилися люди, збагатилися їхні естетичні смаки та вподобання, утвердилися нові моральні й естетичні норми. І в цьому безперервному русі вперед, у будівництві нової української педагогіки, науки, культури, літератури величезну роль відіграє пам’ять народу, втілена й зображена в явищах духовного життя попередніх поколінь, у художніх, літературних, педагогічних, наукових здобутках минулого. Життя і громадська діяльність М. Смотрицького, П. Беринди, Б. Грінченка, М. Драгоманова, Х. Алчевської й сьогодні зберігає свою неперехідну пізнавальну, виховну й естетичну цінність.

У ході дослідження було проаналізовано низку педагогічних та літературних джерел і зроблено такі висновки.

Памво Беринда стверджував, що навчання дітей повинно проводитися зрозумілою на той час українською мовою широкого вжитку, а не книжною церковнослов’янською. У «Лексиконі… «він першим з українських освітян дав визначення педагогічних термінів.

Мелетій Смотрицький же навпаки, намагався полегшити розуміння та сприймання студентами церковнослов’янської мови (за допомогою «Граматики.»), прищепити любов до мови в усіх її проявах.

Григорій Сковорода першим з українських педагогів-просвітителів висловлював думку та втілював її в життя про окремий особистісний підхід до кожного учня, намагаючись творчим шляхом розкрити особистість учня.

Борис Грінченко, як і Михайло Драгоманов, наголошував на тому, що навчання повинно мати глибоко національний характер, обов’язково в школі має бути вивчення історії, географії власної батьківщини рідною мовою.

Христина Алчевська зробила неоціненний внесок у вітчизняну педагогіку в галузі освіти для дорослих, створивши ряд шкіл та дидактичну систему для дорослих.

Серед важливих завдань, що стоять нині перед системою освіти, чи не першорядним є створення умов для розвитку та самореалізації особистості вчителя, підвищення рівня методичної культури педагога. Ідеться про «концентрований», нагромаджений у процесі історичного розвитку досвід педагогічної науки і практики, характеристику успішної професійної діяльності педагога, її кінцевий продукт (високий рівень викладання і глибоку якість знань, умінь і навичок учнів з відповідних предметів).