Розкрийте сутність особистості у гуманістичній концепції виховання

Визнаючи особистість і розвиток її сутнісних сил в якості провідної цінності, гуманістична педагогіка у своїх теоретичних побудовах і технологічні розробки спирається на її аксіологічні характеристики. У різноманітних діях і діяльностях особистості виявляються її специфічні оціночні ставлення до предметного і соціального миру, а також до самої себе. Завдяки оцінним відносин особистості відбувається створення нових цінностей чи розповсюдження раніше відкритих і визнаних (наприклад, соціальних норм, точок зору, думок, правил, заповідей і законів спільного життя та ін.) Для розрізнення визнаних (суб'єктивно-об'єктивних) і фактичних (об'єктивних) цінностей вживається категорія потреба. Саме потреби людини виступають основою його життєдіяльності. По суті, вся культура людства пов’язана з історією виникнення, розвитку і ускладнення потреб людей. Їх вивчення — своєрідний ключ до розуміння історії людської культури. Зміст потреб знаходиться в залежності від сукупності умов розвитку конкретного суспільства.

Потреби звернені в майбутнє, внаслідок чого вони програмують зразки життєдіяльності, які спонукають людину долати умови свого буття, творити нові форми життя. Завдяки своїй регуляторної функції, потреби являють собою найбільш значущий критерій розвитку особистості, особливо її морального потенціалу. Вони багато в чому несуть в собі програму цього розвитку.

У світі цінностей відбувається ускладнення стимулів поведінки людини і причин соціальної дії. На перший план виступає не те, що необхідно, без чого не можна існувати, так як це завдання вирішується на рівні потреб, і не те, що вигідно з точки зору матеріальних умов буття, — це рівень дії інтересів, а те, що відповідає уявленню про призначення людини та її гідності, ті моменти мотивації поведінки, в яких проявляється самоствердження і свобода особистості. Це і є ціннісні орієнтації, які зачіпають всю особистість, структуру самосвідомості, особистісні потреби. Без них не може бути справжньої самореалізації особистості. Однак особистість, діяльність якої визначається тільки потребами, не може бути вільною і творчою нові цінності. Людина має бути вільною від влади потреб, вміти долати своє підпорядкування ім. Свобода особистості є відхід від влади низинних потреб, вибір вищих цінностей і прагнення до їх реалізації. Ціннісні орієнтації відображаються в моральних ідеалах, які є вищим проявом цільової детермінації діяльності особистості. Ідеали представляють собою граничні мети, вищі цінності світоглядних систем. Вони завершують багатоступінчастий процес ідеалізації дійсності.

Розуміння ціннісних орієнтацій як морального ідеалу призводить до загострення протиріччя між соціальним і особистим. З виниклого конфлікту виходять, як правило, жертвуючи одним заради іншого. Проте гуманна людина буде поступати відповідно до вимог морального ідеалу. Моральні ідеали, отже, обумовлюють досягнення такого рівня розвитку особистості, який відповідає гуманістичної сутності людини. Вони відображають сукупність гуманістичних цінностей, відповідних потребам розвитку суспільства і потребам особистості, що розвивається. У них проявляється органічна єдність провідних інтересів особистості і суспільства, оскільки вони концентровано виражають соціальні функції гуманістичного світогляду.

Моральні ідеали не є раз і назавжди заданими, застиглими. Вони розвиваються, удосконалюються як зразки, що визначають перспективу розвитку особистості. Розвиток є характеристикою гуманістичних моральних ідеалів, ось чому вони виступають в якості мотиву вдосконалення особистості. Ідеали пов’язують історичні епохи і покоління, встановлюють спадкоємність кращих гуманістичних традицій, і перш за все в освіті.

Моральні ідеали є вищими критеріями мотиваційно-ціннісного ставлення особистості, яке характеризується усвідомленням особистістю свого обов’язку, відповідальності перед суспільством, добровільним прийняттям рішення поступитися своїми інтересами на користь іншої людини, не вимагаючи нічого взамін.

У мотиваційно-ціннісному відношенні особистості об'єктивне і суб'єктивне представлено в єдності, визначаючи її виборчу спрямованість як на цінності діяльності, так і на процеси самореалізації.

Ця єдність полягає в тому, що значуще не відірвано від об'єктивної дійсності, не суперечить їй, а виникає на її основі, відштовхується від реальних можливостей її зміни, від наявних функціональних можливостей людини. Потреби, цілі, що виходять за межі об'єктивних можливостей зміни дійсності, виступають як неадекватні спонукання. Мотиваційно-ціннісне ставлення характеризує гуманістичну спрямованість особистості в тому разі, якщо вона, будучи суб'єктом діяльності, реалізує в ній свій гуманістичний спосіб життя, готовність брати на себе відповідальність за інших і за майбутнє суспільства, вступати незалежно від приватних обставин і ситуацій, що складаються в її життя, творити їх, наповнювати гуманістичним змістом, виробляти гуманістичну стратегію і перетворювати себе як гуманну особистість.