Аналіз прямих та непрямих витрат

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи аналізу прямих та непрямих витрат
• 1.1 Економічна суть, класифікація, оцінка прямих та непрямих витрат підприємства
• 1.2 Оцінка методик аналізу прямих та непрямих витрат підприємства
• 1.3 Джерела інформації для аналізу прямих та непрямих витрат підприємства
• Розділ 2. Економіко-організаційна характеристика діяльності тзов «агропродукт-горохів»
• 2.1 Загальні відомості та економічна характеристика підприємства
• 2.2 Технологічна структура виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва
• Розділ 3. Аналіз виробництва продукції рослинництва, тваринництва, прямих та непрямих витрат підприємства
• 3.1 Аналіз динаміки виробництва продукції рослинництва, тваринництва, прямих і непрямих витрат ТзОВ «Агропродукт — Горохів»
• 3.2 Аналіз структури виробництва продукції рослинництва, тваринництва, прямих та непрямих витрат ТзОВ «Агропродукт — Горохів»
• 3.3 Факторний аналіз виробництва продукції рослинництва ТзОВ «Агропродукт-Горохів»
• Розділ 4. Розробка плану прямих витрат на виробництво продукції рослинництва у наступному році
• Висновки

Вступ

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює певні витрати (матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів), пов’язані з простим і розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, соціальним розвитком колективу, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання. Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками.

Теоретичною й методологічною основою дослідження є наукові праці та роботи сучасних вітчизняних та закордонних вчених, законодавчі і нормативні акти органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У вирішенні та обґрунтуванні питання велику увагу приділяють такі автори Поддєрьогіна А.М., Козаченко Г. В., Погорєлов Ю.С., Хлапьонов Л. Ю. та Махутін Г. А, Яругова А., Чухлик А. П., Колбушнік Ю.П., Котлярів С.А., Макконелл К. Р., Брю С. Л. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової звітності досліджуваного підприємства.

Метою курсової роботи є розкриття сутності прямих та непрямих витрат підприємства та методики їх обчислення, аналіз та оцінка практичного формування прямих та непрямих витрат на прикладі ТзОВ «Агропродукт-Горохів»

У відповідності з зазначеною метою були поставлені наступні завдання:

— розкрити економічну суть, класифікацію, оцінку прямих та непрямих витрат;

— дослідити методику аналізу прямих та непрямих витрат підприємства;

— навести приклади джерел інформації для аналізу прямих та непрямих витрат підприємства;

— провести дослідження організаційної та технологічної структури об'єкта дослідження;

— провести аналіз прямих та непрямих витрат ТзОВ «Агропродукт-Горохів» ;

— розробити проект ефективного зменшення прямих та непрямих витрат підприємства, яке досліджувалось в ході написання курсового проекту.

Об'єктом дослідження виступає ТзОВ «Агропродукт — Горохів» .

При дослідженні аналізу прямих та непрямих витрат підприємства застосовувалися методи статистичного, графічного й математичного аналізу, які були використані для побудови відповідних схем, графіків, таблиць та економічних розрахунків, необхідних для більш наочного зображення показників формування прямих та непрямих витрат підприємства. Також для аналізу було проведено факторний аналіз, проведений аналіз структури та динаміки виникнення прямих та непрямих витрат.

пряма непряма витрата зменшення

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу прямих та непрямих витрат

1.1 Економічна суть, класифікація, оцінка прямих та непрямих витрат підприємства

Витрати — це важлива та складна економічна категорія, яка займає особливо вагоме місце в управлінні підприємством. Це пояснюється тим, що витрати мають вирішальний вплив на фінансовий результат функціонування суб'єктів господарювання, застосовуються для визначення цінової політики підприємства, показують рівень технології та організації виробництва, використовуються для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності.

Важливою рисою витрат у виробничій сфері сільськогосподарських підприємств є характер їхнього зв’язку з певним об'єктом: продукцією, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв’язку витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими витратами називаються економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата працівників сільського господарства, відрахування на соціальні заходи.

Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат. Наприклад, амортизація та витрати на поточний ремонт тракторів і причіпних сільськогосподарських машин є прямими витратами на утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку, але є непрямими витратами щодо окремих сільськогосподарських культур та видів сільськогосподарської продукції, яка виробляється за допомогою тракторів та причіпних сільськогосподарських машин.

Перелік прямих витрат наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

При оцінці запасів та визначенні фінансових результатів важливе значення має класифікація витрат на основні та накладні витрати. Основні витрати — це витрати, які безпосередньо пов’язані із технологічним процесом виробництва сільськогосподарської продукції та обов’язкові при будь-яких умовах і характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління.

Накладні витрати — це витрати не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом на виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи з організації, управління та обслуговування виробництва.

Прикладом непрямих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати в сумі становлять конверсійні витрати.

Конверсійні витрати — це витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Накладні витрати можна поділити на виробничі і невиробничі. До виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

Стосовно до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-постійні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно до кількості виготовленої продукції. Частина виробничих накладних витрат що називаються постійними, залишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До умовно-постійних накладних виробничих витрат варто віднести плату за користування телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови), комунальні послуги.

До невиробничих витрат включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Поділ витрат на основні та накладні, прямі та непрямі пов’язаний, передусім, з необхідністю більш точного калькулювання, тобто отримання об'єктивної інформації про рівень витрат.

Витрати вважаються постійними чи змінними залежно від того, змінюються вони у відповідь на коливання обсягу виробництва, чи ні. Змінними називаються витрати, обсяг яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Це означає, що обсяг цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До таких витрат належать витрати кормів, насіння, пального, зарплата працівників, зайнятих у виробництві тощо. Постійними називаються витрати, обсяг яких не змінюється при зміні обсягу виробництва (наприклад, загальновиробничі витрати рослинництва та тваринництва, амортизація) і тому зменшуються з розрахунку на одиницю продукції при збільшенні валового надою молока чи валового збору урожаю.

Слід зазначити, що цей поділ витрат на змінні і постійні певною мірою умовний, тому що в чистому вигляді вони не проявляються. Справа в тому, що змінні витрати на одиницю продукції все ж змінюються у зв’язку зі змінами організаційно-технологічних умов роботи підприємства, а постійні витрати змінюються при суттєвій зміні обсягу виробництва. Це особливо характерно для сільськогосподарських підприємств, де на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції суттєвий вплив мають погодні умови, сорт насіння, порода тварин, вчасність виконання сільськогосподарських робіт тощо. Тому, щоб бути точним, ці витрати слід називати умовно-змінними та умовно-постійними. Встановлення таких умовностей щонайбільше має теоретичний ніж практичний характер, який являє собою аналіз. Практика хоч і проводить зазначений поділ приблизно, він все ж таки допомагає приймати управлінські рішення.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети — це витрати підприємства.

Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т.п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі-витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов’язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

Групування витрат за класифікаційними ознаками Таблиця 1.2

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В одно продуктовому виробництві всі витрати — прямі.

За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.

Для управління витратами вивчають й аналізують їх структуру, тобто співвідношення за певними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти структури витрат:

видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке, трудомістке виробництво);

співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і складність калькулювання;

співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції.

Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції підприємства, складності виробництва та ін.

Як вже зазначалося, витрати формують собівартість продукції підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же період, як правило, не збігаються. Це зумовлюється коливаннями залишків незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними витратами).

Рисунок 1.1

Наприкінці 90-х років витрати у вітчизняній практиці почали розглядатися з точки зору ринкових економічних взаємовідносин. З прийняттям нового Плану рахунків був змінений порядок їх відображення та списання. Однозначної оцінки таких немає. Адже одні автори стверджують, що списання досліджуваних витрат на фінансові результати значно спрощує облік, а інші, навпаки, вважають, що при цьому втрачається аналітичне значення калькуляції собівартості, оскільки остання не враховує значної частки витрат.

У грудні 2011 року були внесені зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Стосовно рахунків обліку витрат на управління ніяких змін не відбулося (на відміну від інших рахунків, щодо яких рекомендовано відкривати субрахунки за рішенням суб'єктів господарювання). Стосовно визначення та складу витрат, то на даний час суб'єкти господарювання зобов’язані дотримуватися вимог Податкового кодексу й вітчизняних П © БО (табл. 1.3).

Характеристика складових витрат на управління в українському законодавстві

Таблиця 1.3

1.2 Оцінка методик аналізу прямих та непрямих витрат підприємства

Аналіз витрат полягає у порівнянні їх фактичного обсягу з плановим (прогнозним) чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявленні відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовується.

Ми пропонуємо до розгляду особливості прямих та непрямих витрат.

Прямі витрати — витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт витрат економічно доцільним шляхом.

Аналіз прямих матеріальних витрат можна розмістити схематично (Рис. 1.2.1).

Рисунок 1.2.1

У процесі аналітичного дослідження значна увага повинна приділятися

змінні матеріальних витрат за рахунок зміни рівня витрат на окремі види

продукції. Для підприємств більшості галузей аналіз цієї зміни полягає у

вивченні впливу трьох факторів:

1) норм витрат

2) ціни

3) заміни матеріалів (цей фактор виражається у відхиленні норми витрат і ціни матеріалу, який замінює, від норми і ціни матеріалу, який замінюють).

На кожен з цих чинників впливають фактори третього рівня:

1) норми витрат: чиста вага виробу, зворотні відходи, безповоротні відходи;

2) ціна: ціна матеріалу, структура, склад матеріалів;

3) заміна матеріалів: норми витрат, ціна матеріалів.

Подальший аналіз спрямований на виявлення причин, що викликали вплив розглянутих факторів, і працівників, з вини яких відбулися ці відхилення. При цьому проявляється специфіка не тільки галузі, що аналізується, але й особливості технології, організації виробництва, а також системи управління.

Відхилення за рахунок нераціонального використання матеріалів виявляють за повідомленнями про зміну норм, відхиленнями від норм, актами про брак тощо; вони можуть виникати через низьку якість і некондиційність матеріалів, неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників, їх недисциплінованість тощо.

Відхилення за рахунок змін цін виникають внаслідок недотримання кошторису витрат на транспортування і зберігання, придбання матеріалів нижчої якості та ін.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм або завищення планових витрат.

Вартість матеріалів із складним економічним елементом, що включає в себе як основні матеріали, так і комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливно-енергетичні витрати тощо. За кожним видом матеріалів ведеться порівняння витрат і виявляються причини відхилень.

Аналіз матеріальних витрат, як правило, завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати.

Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є швидше зростання продуктивності праці, ніж зростання середньої оплати праці.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від:

1) обсягу та структури виробництва продукції;

2) рівня витрат на оплату праці у собівартості окремих видів продукції (залежить від трудомісткості продукції і середньогодинної заробітної плати).

Проводячи аналітичне дослідження, можна визначити розмір впливу на собівартість продукції усіх розглянутих факторів, який визначається як сум добутків зміни собівартості продукції за рахунок кожного фактору на фактичний обсяг виробництва.

Непрямі витрати — витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції, які включаються до її собівартості непрямо, а опосередковано — за допомогою спеціальних розрахунків у певній пропорції відповідно до економічно обґрунтованих норм.

Проведення аналізу витрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загальновиробничих витрат (як правило, відокремлено витрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю. Враховуючи, що окремі види витрат не залежать від обсягів виробництва, а інші повністю або частково залежать від його зміни, кошторис непрямих витрат можна

представити в наступній формі:

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.

Враховуючи, що не всі види непрямих витрат однаково пов’язані зі зміною обсягу виробництва продукції, аналіз непрямих витрат проводиться окремо за статтями витрат умовно-постійних і умовно-змінних:

а) аналіз умовно-постійних витрат здійснюється шляхом порівняння суми та рівня цих витрат за звітний період у динаміці або з кошторисом. Детально вивчаються причини, які викликали перевитрачання і економію за кожною статтею;

б) аналіз умовно-змінних витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичної величини на 1 грн. продукції (тобто рівня витрат) з кошторисним або базисним рівнем, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції.

Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за декілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку змін витрат, абсолютну та відносну економію або перевитрачання, виявляють резерви зниження витрат.

З огляду на чисельність і різноманітність видів витрат, які входять до складу непрямих витрат, різноманітними є й причини утворення їх відхилень від кошторису. Для їх виявлення використовується як звітна і кошторисна інформація, так, і дані первинних документів, аналітичного обліку, нормативної

бази, розрахунки та інші джерела інформації.

Відхилення (перевищення або економія) фактичної суми непрямих витрат порівняно з даними кошторису, минулих періодів, прогнозними, можуть бути обумовлені причинами, наведеними в таблиці 1.2.1

Таблиця 2.2.1

Характеристика зміни непрямих витрат

Аналіз питомої ваги загальновиробничих витрат у собівартості одиниці продукції проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємству. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно до обраної бази для розподілу. Відповідно, сума даних витрат, яка припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

1) загальної суми загальновиробничих витрат;

2) бази розподілу.

При перевірці виконання кошторису витрат не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат залежить від того, які причини викликали економію або перевитрачання за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов’язана з невиконанням передбачених заходів щодо покращання умов праці, техніки безпеки, підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.

У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання виявлених цих резервів; розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

1.3 Джерела інформації для аналізу прямих та непрямих витрат підприємства

Інформація — це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей та явищ сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. У економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо.

Щоб належним чином функціонувати в умовах ринкової економіки, необхідно отримувати адекватну інформацію до і після прийняття управлінського рішення. Особливо гострою проблема інформаційного забезпечення встала останнім часом.

Важливо виділити основні аспекти формування блоку інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності. По-перше, для того, щоб бути ефективним, інформаційне забезпечення повинно носити системний, а не випадковий або незв’язний характер. По-друге, формування блоку інформаційного забезпечення повинно включати в себе сукупність дій і процесів, таких, як збір, обробка та аналіз даних. По-третє, дані для оцінки можуть надходити із різних джерел, і перш за все від самого підприємства, постачальників, покупців, підприємств-конкурентів, статистичних і податкових органів, аналітичних та інформаційних бюро тощо.

Формування блоку інформаційного забезпечення відповідно заданої мети повинно здійснюватись на основі наукового підходу і будуватись на основі принципів цілеспрямованості, достовірності, точності, об'єктивності, своєчасності, неупередженості тощо.

Формування блоку інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності - це безперервний процес, який включає в себе сукупність різних заходів щодо збору, обробки та аналізу інформації, що досліджується.

Незважаючи на наявність великої кількості інформації, все-таки необхідно визнати, що склад, повнота і особливо методи збору і обробки інформації, явно приховують рівень розвитку суб'єкта господарювання, не дають йому об'єктивної оцінки, не дозволяють повною мірою використовувати недосконалу наявну інформацію.

Вирішення більшості з названих проблем повинно здійснюватись головним чином за такими напрямами:

систематизація та спрощення документів;

раціоналізація документів та їх структури;

уніфікація, типізація та стандартизація документів;

скорочення документообороту;

ліквідація дублювання;

використання відеоінформаційних систем;

комп’ютеризація процесу аналізу та оцінки.

Важливо виділити наступні етапи формування системи інформаційного забезпечення рішень щодо визначення рівня ефективності використання ресурсів суб'єкта господарювання. Першим і найбільш важливим є розробка програми формування системи інформаційного забезпечення. Наступним етапом є класифікація і систематизація інформаційних потоків відповідно до розробленої програми створення блоку інформаційного забезпечення, що є основою раціоналізації показників звітності. Третім етапом формування системи є збір, обробка та аналіз інформації відповідно до поставленої мети аналізу. Останнім етапом є групування отриманої інформації згідно з вимогами її споживачів.

Формування блоку інформаційного забезпечення в механізмі забезпечення результативної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання представляє собою складний та трудомісткий цілеспрямований процес підбору відповідних інформативних показників, що використовуються в аналізі, оперативному управлінні, постійно діючому контролі, з метою розробки і прийняття відповідних управлінських рішень.

Важливими складовими процесу підбору є перевірка, відповідність, зіставлення даних як вхідної, так і вихідної інформації. Наступною важливою низкою дій є безпосередня обробка вхідної і вихідної інформації, а саме порівняння інформативних та розрахункових показників, їх оцінка та аналіз. Важливими складовими процесу підготовки інформації щодо рішень у визначенні та оптимізації рівня ділової активності є процес формування як вхідної, так і вихідної інформації.

Особливу увагу необхідно приділити джерелам формування вхідної інформації та її складу. Вхідна інформація формується як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх джерел, склад яких розглядається вище. Необліковим даним, які формуються за рахунок періодичних та непланових ревізій, окремих розрахункових перевірок, зведень оперативних засідань управлінців різних рівнів, окремих фактів моніторингових спостережень, відомостей з періодичної літератури (преси), відповідні рейтинги по банках та підприємствах галузі, бізнес-довідок, що надаються окремими інформаційними агентствами (які виникли та розвиваються останнім часом з розвитком напрямку інформаційних послуг) за певну платню, публікацій комерційних видань, відповідних електронних джерел інформації, протоколів зборів колективу суб'єкта господарювання, власних спостережень керівників та менеджерів різних рівнів тощо.

Вихідна інформація:

показники діяльності підприємства, що вивчаються;

показники діяльності провідних підприємств галузі;

середні показники діяльності підприємств галузі;

показники діяльності підприємств-конкурентів;

показники споріднених підприємств країн СНД.

Проблема інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності останнім часом ускладнюється за рахунок:

низького рівня кваліфікації бухгалтерів та їх непідготовленістю до змін у системі бухгалтерського обліку у зв’язку з реформуванням і запровадженням Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку;

недотримання бухгалтерами підприємств вимог нормативних документів Мінфіну України і Держкомстату України;

різночитання роз’яснень та методологічних матеріалів з різних спеціалізованих друкованих видань;

нестала нормативно-законодавча база щодо регулювання Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку.

Для аналізу прямих та непрямих витрат використовують інформацію:

1. «Звіту про основні показники діяльності підприємства;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про фінансовий стан;

4. Планові матеріали відповідних відділів;

5. Бухгалтерські дані про випуск, відвантаження й реалізацію продукції;

6. «Звіт промислового підприємства по продукції;

7. «Примітки до фінансової звітності»;

8. Оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання;

9. Інформація складських і транспортних служб;

10. Відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів;

11. Плани матеріально-технічного постачання;

12. Нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

Розділ 2. Економіко-організаційна характеристика діяльності тзов «агропродукт-горохів»

2.1 Загальні відомості та економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт-Горохів» засноване 24.07.1995 року. Знаходиться за адресою: Волинська обл., місто Горохів, вул., Ватутіна, 24. Воно є колективним, яке засноване на приватній власності громадян, в якому засновники володіють, користуються, розпоряджаються його коштами та майном в рамках діючого законодавства. Засновниками є Щерблюк В. В. та Щерблюк Т.В.

Також товариство є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу «Холонів», що реорганізувалося, шляхом приєднання до ТзОВ «Агропродукт-Горохів». Товариство було власником АЗС «Меркурій», яка знаходилася у с. Скобелка, але згодом була продана.

Метою діяльності товариства є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, надання платних послуг, удосконалення торгівельних відносин в Україні та за її межами, створення цехів по випуску продукції дрібносерійного виробництва для реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Предметом діяльності товариства є:

— ведення сільськогосподарського виробництва;

— надання різного роду послуг населенню в сфері культури, науки, охорони здоров’я, громадського харчування, побут;

— організація туризму в Україні та за її межами;

— виробництво товарів народного вжитку на базі використання сучасних досягнень науково-технічного прогресу, створення спільних підприємств, товариств інших виробничих структур із закордонними спеціалістами, компаніями;

— виробництво будівельної продукції та різних видів продукції;

— здійснення торгово-посередницької та комерційної діяльності;

— заготівля сільськогосподарської продукції і продукції її переробки, тваринницької і рослинницької сировини та іншої продукції.

— реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, витрат, прибутку та чистого прибутку його діяльності. Показники виробничо-господарської діяльності підприємства ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за 2010 — 2012 рр. наведена у табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Основні показники діяльності ТзОВ «Агропродукт-Горохів»

Дані, представлені в табл. 2.1.1, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності товариства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів підприємства.

На основі даної таблиці можна зробити висновок про те, що дохід від реалізації продукції у 2011 році у порівнянні з 2010 роком зріс на 1687,5 тис. грн., а у 2012 році у порівнянні з 2011 роком — на 1108,5 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2011 році зросла на 1853,8 тис. грн., а у 2012 році - на 922,4 тис. грн. Це пояснюється збільшенням обсягу виготовленої продукції.

Чистий: прибуток у 2011 році у порівнянні з 2010 роком зріс на 154,2 тис. грн., а у 2012 році - на 225,7 тис. грн.

Дані про стан активів СВК «Урожай» за основними показниками (стан та динаміка змін власного та статутного капіталів, необоротних та оборотних активів) за 2010 — 2012 рр. надані в таблиці 2.1.2

Таблиця 2.1.2

Динаміка активів і власного капіталу ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за основними техніко — економічними показниками за 2010;2012 рр.

Аналізуючи результати розрахунків бачимо, що необоротні активи у 2011 році збільшилися на 121,8% у порівнянні з 2010 роком, а у 2012 році зросли на 14,26%, це пояснюється придбанням нового обладнання та інших необоротних активів. Оборотні активи у 2011 році зросли на 17%, а у 2012 році зменшилися — на 1,7%, оскільки у 2012 році зменшилися обсяги готової продукції. Власний капітал у 2011 році зріс на 24,49%, оскільки відбулося збільшення резервного і пайового капіталів. У 2012 році розмір власного капіталу у порівнянні з 2011 роком зріс на 27,24%.

Дані, представлені в табл. 2.1.1 і табл. 2.1.2, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності товариства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів підприємства.

Відповідно для підвищення обсягів продажу продукції підприємству необхідно залучати нових споживачів. Для цього потрібно постійно вести моніторинг ринку, здійснювати пошук нових ринків, стимулювати свій збут, щоб знати, як змінюються вподобання споживачів та як їх можна задовольнити.

2.2 Технологічна структура виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва

Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції рослинництва на підприємстві ТзОВ «Агропродукт-Горохів» складаються технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур.

Технологія виробництва зерна на підприємстві складається з двох організаційних періодів:

1. підготовка ґрунту і сівба;

2. збирання врожаю.

Оранка — основний процес обробітку ґрунту, вона виконується з дотриманням всіх агрономічних вимог. Орють поле усклад та врозгін.

Сівба — один з найважливіших і найскладніших процесів у рослинництві. Від якості сівби значною мірою залежить урожайність культур, якими засіваються землі підприємства, які є досить родючими. Обов’язково кожного року проводяться сівозміни, щоб уникнути зменшення урожайності. Поля засіваються такими культурами як: пшениця, ячмінь ярий, ячмінь озимий, жито, гречка, соя та ріпак озимий.

Збирання врожаю - найскладніший і найвідповідальніший процес, на який припадає більше половини витрат на виробництво зерна. Тому перед збиранням зерна на машино-тракторному парку підприємства проводиться повний огляд техніки, яка бере участь у збиранні врожаю, а особливо комбайни, а також виконуються інші підготовчі роботи.

Зерно збирається методом прямого комбайнування. Воно вивозиться одразу з поля. Бункери комбайнів розвантажують на ходу. Наступним етапом є віяння зерна, сушіння та зберігання. Частина зібраного зерна відводиться на насіння, частина використовується як корми для тваринництва, частина йде на виробництво борошна, з якого пізніше випікаються хлібо-булочні вироби на власній пекарні, а решта реалізується.

Значні витрати припадають на збирання соломи. Її збирають способом вкладання на стерню з наступним підбиранням і пресуванням у тюки.

На ТзОВ «Агропродукт-Горохів» також виробляється продукція тваринництва, а саме продукція свинарства.

Технологічний процес виробництва продукції тваринництва є повним. На підприємстві є власні свиноматки та кнурі. Також основне стадо та поросята. Після запліднення свиноматок, їх переводять в окремі стайні, де за ними під час дозрівання плоду проводиться постійний нагляд. Раціон поросних свиноматок відрізняється від звичайного. Їм додають вітаміни, крейду та інші корми багаті на поживні речовини.

Після опоросу свиноматок поросята перебувають біля них до двохтижневого терміну. Пізніше поросят переводять з випоювання молоком на грубі корми. Коли поросята зможуть харчуватися кормами, то частину з них підприємство реалізує, а частину переводить на відгодівлю. Осіб дорослого стада забивають, і реалізують разом із супутньою продукцією, замінюючи вибулі особи з стада, яке перебуває на відгодівлі.

Розділ 3. Аналіз виробництва продукції рослинництва, тваринництва, прямих та непрямих витрат підприємства

3.1 Аналіз динаміки виробництва продукції рослинництва, тваринництва, прямих і непрямих витрат ТзОВ «Агропродукт — Горохів»

Для початку проведемо детальну характеристику доходів, які отримує ТзОВ «Агропродукт-Горохів». Необхідно проаналізувати динаміку рівня доходів за три останні роки, яка відображена в таблиці 3.1.1.

Таблиця 3.1.1

Динаміка доходів підприємства ТзОВ «Агропродукт-Горохів»

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що доходи діяльності в аналізованому періоді збільшуються, а саме в 2011 році зросли на 1472,7 тис. грн. що становить 51,51%, а у 2012 році зросли на 923,8 тис. грн., що на 30,18% менше, ніж у 2011 році. Доходи рослинництва у 2011 році збільшилися на 1466,7 тис. грн. або на 64,14%, а у 2012 збільшилися на 863,6 тис. грн., що на 41,13% менше ніж у 2011 році. Доходи тваринництва у 2011 році зменшилися на 125,2 тис. грн., або на 23,49%, у 2012 році також зменшилися, на суму 41,1 тис. грн., або на 10,08%. Інші доходи, а саме доходи від надання послуг протягом 2011 року збільшилися на 131,2 тис. грн., або на 436,41% (!), а в 2012 році - на 101,3 тис. грн., що на 376,89% (!) менше ніж у 2011.

Наступним кроком буде проведення аналізу динаміки виробництва продукції рослинництва за три роки, відображеного у таблиці 3.1.2.

Таблиця 3.1.2

Аналіз динаміки виробництва продукції рослинництва ТзОВ «Агропродукт-Горохів»

Провівши аналіз даних таблиці можна зробити висновок, що виробництво продукції рослинництва в загальному на 2011 рік збільшилося на 1591 ц., а в 2012 році збільшилося на 7119 ц., що на 33,86% більше ніж у 2011. Виробництво озимої пшениці у 2011 році збільшилося на 455 ц., а в 2012 — на 3590 ц, що на 51,85% вище ніж у 2011. Виробництво жита в 2011 році становило 210 ц., а в 2012 воно зросло на 264 ц, або на 125,71%. За виробництвом гречки спостерігається зростання у 2011 році на 119 ц., або 150,63%, коли у 2012 збільшення становить ще на 144 ц. більше. Аналізуючи ячмінь озимий можна відмітити, що його виробництво у 2011 році становило 898 ц., а в 2012 воно зросло на 869 ц. більше, або 96,77%. Виробництво ячменю ярого в 2011 році зменшилося на 1240 ц, або 87,26%, а в 2012 році збільшилося на 764 ц, а якщо у відсотках, то на 422,10% (!). Виробництво кормової сої в 2011 році збільшилося на 1014 ц., або 37,88%, коли в 2012 зменшилося на 166 ц., у відсотках — 3,14%. Виробництво ріпаку озимого перебуває у позитивній динаміці. Це доведено тим, що в 2011 році його виробництво зросло на 636 ц., або 15,84%, а в 2012 воно зросло ще на 1604 ц., що у відсотковому виразі становить 34,48%.

Аналіз динаміки виробництва продукції рослинництва зображено на рисунку 3.1.1

Рисунок 3.1.1

Наступним кроком буде проведення аналізу виробництва продукції тваринництва за три роки, відображеного у таблиці 3.1.3.

Таблиця 3.1.3

Провівши аналіз виробництва продукції тваринництва, мається на увазі свинарство, можна відмітити, що в 2011 році відбулося зменшення виробництва продукції на 116 ц., або на 25,84%, а в 2012 збільшилося порівняно з 2011 роком на 30 ц, або у відсотковому виразі на 9,01%.

Аналіз виробництва продукції тваринництва зображено на рисунку 3.1.2.

Рисунок 3.1.2

Аналіз динаміки прямих витрат рослинництва та тваринництва ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за три роки відображено у таблиці 3.1.4.

Таблиця 3.1.4

Провівши аналіз динаміки прямих витрат рослинництва і тваринництва можна зробити висновок, що по пшениці прямі витрати у 2011 році збільшилися на 116,9 тис. грн., а у 2012 — 56,7 тис. грн., у відсотковому виразі - 9,54%. Прямі витрати по житу у 2011 році становили 18,8 тис. грн., а у 2012 вони зросли на 43,3 тис. грн. По ячменю відмічаємо зменшення на 45,6 тис. грн. у 2011 році, а в 2012 збільшення на 53,9 тис. грн. Аналізуючи сою, прямі витрати по ній зросли у 2011 році на 232,3 тис. грн., а в 2012 зросли лише на 30,1 тис. грн., що у відсотках 4,79%. Прямі витрати по ріпаку в 2011 році зросли на 502,7 тис. грн., а в 2012 зменшилися на 297,3 тис. грн., що у відсотках становить 26,26%.

По тваринництву спостерігається зменшення прямих витрат у 2011 році на 91,7 тис. грн., або 18,12%, а у 2012 вони зросли лише на 1,6 тис. грн., у відсотках це становить 0,4%.

Аналіз динаміки непрямих витрат рослинництва та тваринництва ТзОВ «Агропродукт-Горохів» за три роки відображено у таблиці 3.1.5.

Таблиця 3.1.5

Проаналізувавши дані таблиці, можна відмітити, що непрямі витрати по пшениці у 2011 році зменшилися на 18,2 тис. грн., або 12,13%, у 2012 зросли на 32,3 тис. грн., у відсотках це 24,49%. Аналізуючи жито, можна відмітити, що у 2011 році непрямі витрати становили 8,2 тис. грн., а у 2012 зросли на 12,8 тис. грн., або 156,10%. По ячменю непрямі витрати у 2011 році зросли на 16,3 тис. грн., або 48,08%, а в 2012 виросли на 15,9 тис. грн. Аналізуючи сою відмічаємо що в 2011 році витрати зросли на 69,9 тис. грн., або на 54,27%, коли у 2012 році вони зменшилися на 62,1 тис. грн., що у відсотках становить 31,25%. По ріпаку витрати у 2011 році зросли на 154,9 тис. грн., або 75,12%, а в 2012 зменшилися на 166,2 тис. грн., у відсотковому виразі це 46,03%.

Аналізуючи непрямі витрати по тваринництву, можна відмітити зменшення їх у 2011 році на 22,2 тис. грн., або на 21,66%, а в 2012 також зменшення на 15,9 тис. грн., в відсотках 19,80%.

Аналіз прямих витрат на оплату праці галузі рослинництва та тваринництва ТзОВ «Агропродукт-Горохів» відображено у таблиці 3.1.6.

Таблиця 3.1.6

Проаналізувавши дані таблиці, можна відмітити, що прямі витрати на оплату праці по пшениці у 2011 році зросли на 25 тис. грн., або 117,92%, а в 2012 на 19,3 тис. грн., чи на 41,77%. По житу витрати становили у 2011 році 8,2 тис. грн., а в 2012 вони зменшилися на 3 тис. грн., або на 36,59%. Аналізуючи ячмінь витрати у 2011 році по ньому зросли на 1,5 тис. грн., чи 34,88%., а в 2012 вони зросли на 15,7 тис. грн., або 270,69%. Витрати по сої у 2011 році піднялись на 13 тис. грн., чи 102,36%, а в 2012 зросли на 8,4 тис. грн., у відсотках це 32,68%. Аналізуючи ріпак, витрати по ньому у 2011 році зросли на 12,6 тис. грн., або на 50,20%, а в 2012 зросли на 2,1 тис. грн., що у відсотках становить 5,57%.